Одразу треба підкреслити: нагнітання антиукраїнської шизофренії у сучасній Польщі з приводу 60 річниці подій на Волині є актом глибоко антипольським за своєю суттю. Оскільки призведе лише до загострення українсько-польських відносин, що не відповідає інтересам передусім Варшави. Бо невже хтось і справді гадає, що українці будуть перед кимось каятися?

Єдине, що справді турбує нині українську громадськість, так це бажання покаятися декого з числа політичного прошарку, що його з невідомих причин іноді називають «елітою». Ну каялися б собі від свого особистого ім’я скільки завгодно, заради бога. Проте небезпека полягає саме в намаганні втягнути в проблему стосунків Польщі з «елітою» Україну. І це при тому, що жодного відношення наш народ до інтриг Варшави з «елітою» не має.

Так, Польща належить до ЄС і НАТО. Так, Україні усе це щастя не світить. Тому й не повинні перейматися чужими хворобами.

Події на Волині 11 липня 1943 року стали логічним результатом національно-визвольної боротьби українського народу під проводом ОУН-УПА. Бажаючі покаятися не думають, що творять, коли відпускають реверанси з річниці чергового ювілею на адресу Хмельницького, Гонти чи Залізняка. Оскільки не для кого не є секретом, що в процесі національно-визвольної боротьби український народ творив такі феєричні шоу, як, наприклад, в Умані. І нічого, живемо. Ніхто ж не вимагає від українців покаятися за Умань? Було б дивно, якщо б хтось наважився на таке нахабство.

Cпілкування з поляками, принаймні тими, кому менше за 40, дозволяє констатувати відсутність у більшості з них навіть мінімальних протиукраїнських настроїв. Так в чому ж справа? Хто стоїть за цією масштабною антислов’янською провокацією?

В жодному разі не доцільно грати за пропонованим сценарієм, тобто розкручувати антипольську істерію. Від нас та поляків вимагають обопільної ворожнечі. Для чого? Щоб якісь лихварі набивали собі кишені доларами чи євро, отриманими за постачання зброї? Пам’ятаймо колишню Югославію... Можна собі уявити, який би всесвітній гвалт зчинився в разі спільної пропозиції українців та поляків покаятися цим огидним лихварям! Цим нещасним, вічно пригнобленим, вічно переслідуваним мільярдерам.

Українці та поляки самі дадуть собі раду з драматичними сторінками власної історії. Без стороннього втручання. Погано, що хтось у Польщі таки справді дозволив спіймати себе на цей дитячий гачок. Погано, що в Україні знайшлося кілька бажаючих стати морально відлупцьованими.

Приємно одне: гурток обдурених псевдополяків разом з купкою розкаяної «еліти» цієї незалежної республіки СНД становлять сукупно абсолютну меншість. Нехай собі каються один перед одним, нехай шморгають один одного шкіряними батогами, гірко плачуть та виправдовуються. Ми цього робити не будемо. Навіщо?