Аудіоверсія статті

Шлях звільнення і шлях повернення в рабство

У славетному кінофільмі «Матриця» (1999) розповідається про команду однодумців на летючому кораблі «Небокаднецар». Вони ведуть війну проти роботизованої «мегамашини», яка тримає людство в рабстві. Головна зброя повстанців – розвиток власної свідомості і подолання обмежень їхнього світу. Звільнення – їхня релігія.

Проте в одного з команди не вистачило духовної сили. Він вирішив домовитися з роботами і повернутися у світ ілюзій. На його думку, невідання – це благо. Його зброя – зрада. Його «релігія» – повернення в рабство.

Аріянство – релігія Великої Гри

Річ у тім, що божественно-духовна сутність, втілившись у нашому фізичному світі, потрапляє у незвичне для себе середовище. Воно важке, густе (щільне), інертне. У ньому треба долати зовнішні перешкоди і внутрішні обмеження.

Проте з часом людина опановує плоть і відкриває можливості керувати світом. Тоді вона виходить з простору боротьби у простір пригод, а далі – у простір волі. Це шлях Гри. Спочатку людина-гравець перетворюється на реалізовану людину (арія, надлюдину), далі на універсальну людину («лебедя», «ельфа»). Потім на боголюдину (спаса), спроможну відновлювати себе, воскресати, ходити по воді, літати в повітрі, телепортуватися, творити нові світи, радіти від пригод і звершень.

Це шлях звільнення плоті, тобто подолання внутрішніх і зовнішніх обмежень. Це арійський шлях. Це життєва стратегія шляхетної людини. Для її здійснення людина вирощує в собі духовне серце – орган взаємодії своєї духовної сутності з психікою (душею). Далі вона вирощує в собі сонце – орган взаємодії зі своєю божественною сутністю.

Теорія і практика перетворення людини на боголюдину називається релігією, від *ре-*лига, тобто «відновлення зв’язку». Це релігія аріїв – шляхетних людей. Це аріянство – арійська релігія Великої Гри.

Слово «людина» (homo ludens) означає гравець. Для людини, яка живе арійською релігією, життя перетворюється на захоплюючу гру. Найвище щастя в цій грі – перевершити себе і викликати захоплене здивування інших гравців.  

Антиігрові псевдорелігії втечі

Уявімо собі, що людині подарували велосипед. Вона ще не вміє на ньому їздити, тому для неї це тягар. Для того, щоб відкрити можливості велосипеда, треба докласти чимало зусиль. Нерідко треба пройти через біль, синці і роздерті коліна. Зате потім можна рухатися у просторі на порядок швидше і на два порядки дальше.

Проте завжди знайдеться той, хто скаже: Навіщо мені цей тягар? Ця залізяка важка, вона мені нічого не дає, лише псує все життя. Треба її позбутися.

Подібним чином до земного життя ставляться псевдорелігії. Найвідомішими з них є буддизм, іудохристиянство та іслам. Вони вважають, що земля – це місце страждань, а справжнє життя почнеться лише після смерті. Докладніше у статті Вільна релігія вільних людей.  

«Звільнення плоті» та «звільнення від плоті»

Релігія одна, псевдорелігій – багато. Релігія пропонує «звільнення плоті» – опанування можливостей власної плоті і навколишнього фізичного («плотного») світу.

Псевдорелігії пропонують «звільнення від плоті» – втечу з цього світу, який вважають «місцем страждань». Іудохристиянство та іслам рекомендують позаземний рай. Буддизм пропонує просто розчинитися у Всесвіті.  

Експансія і евакуація

Згідно з аріянством, колективний Бог-Творець здійснює експансію у всесвіт, постійно творить нові світи і опановує дедалі грубіші рівні матерії. Засобом цієї божественної експансії і «творенням світу із-середини» є втілення у формі людини. Божественна сутність у душі кожної людини – це головне джерело її мудрості, сили і любові.

Псевдорелігії заперечують наявність в людині божественного ядра, відтак висувають на перше місце поклоніння зовнішньому богу. Вважається, що чим краще людина виконує зовнішні «заповіді», тим вищі її шанси потрапити в позаземний рай. Метою життя стає евакуація з цієї «долини сліз». 

Образ і подоба Божа

Згідно з Книгою Буття, людина створена за образом і подобою Божою. Образ – це зовнішня форма, а подоба – це внутрішній зміст. Образ і подоба Божа – це констатація божественного потенціалу людини та настанова щодо її еволюції. Уподібнення Богу і перетворення на боголюдину – кінцеве призначення людини.  

Image

Продовження: Вертикальна типологія релігій: у що вірять люди і у що не вірять гобіти