Друга світова війна

«Тов. Жуков, під час перебування Головкомом групи Радянських окупаційних військ у Німеччині, допустив вчинки, що ганьблять високе звання члена ВКП(б) і честь командира Радянської Армії. Будучи повністю забезпечений з боку держави всім необхідним, тов. Жуков, зловживаючи своїм службовим становищем, встав на шлях мародерства, зайнявшись присвоєнням і вивезенням з Німеччини для особистих потреб великої кількості різних цінностей…» ( З ПОСТАНОВИ Політбюро ЦК ВКП(б) «Про т. Жукова Г.К. Маршала Радянського Союзу» / П61 / 84. 20 січня 1948 р.)

Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що Культ Великої Перемоги (побєдобєсіє) досяг своєї завершальної стадії на шляху перетворення в релігію – віруючих не здатні переконати навіть справжні історичні документи, авторів яких (сталінського Головного військового прокурора) при всьому бажанні не можна звинуватити в упередженості або бажанні «очорнити великий подвиг радянського народу». «Релігія Великої Перемоги» - це дійсно релігія, що сформувалася і для якої справжні історичні документи навіть сталінської епохи не мають ніякого значення. Ми у відправленні цього громадянського культу і раніше не брали участь, і тепер не збираємося, оскільки вважаємо за краще критичний аналіз дійсності, який основні символи Віри у Великій Вітчизняній Війні, на жаль, не проходять.

Генерал-майор Олексій Сіднев в 1948 році був викликаний в Кремль на доповідь. Доповідав Сталіну про стан справ. Сталін виглядав дуже задоволеним і двічі схвально кивнув. Закінчивши доповідь, воєначальник зам'явся. Сталін запитав: "Ви хочете ще що-небудь сказати?" - Так, у мене особисте питання. У Німеччині я відібрав деякі цікаві для мене речі, але на контрольному пункті їх затримали. Якщо можна, я просив би повернути їх мені. - Це можна. Напишіть рапорт, я накладу резолюцію. Генерал-майор витяг з кишені заздалегідь заготовлений рапорт. Сталін наклав резолюцію. Прохач почав гаряче дякувати. "Не варто подяки", - зауважив Сталін. Прочитавши написану на рапорті резолюцію: "Повернути майору його барахло. Й. Сталін", - генерал звернувся до Верховного, - "Тут описка, товариш Сталін. Я не майор, а генерал-майор". "Ні, тут все правильно, майор", - відповів Сталін. Надалі начальник оперсектора НКВД Тюрінгії Григорій Бежанов, начальник оперсектора НКВД Саксонії Сергій Клепов, начальник оперативного сектора МВС по Берліну генерал-майор Олексій Сіднев, були заарештовані і засуджені.

Цікава версія колишнього британського розвідника відносно польоту Рудольфа Гесса у Великобританію в травні 1941-го року.

Після «Криголама» був «День «М», люті нападки комуністів і нові книги Віктора Суворова, полеміка між його прихильниками і противниками ... У мене ж з першого прочитання «Криголама» залишилося бажання знайти радянські військові карти 1941 року. Карти ВТОРГНЕННЯ. Цікавість губить кота!

«... Філбі повідомляв, що британський кабінет міністрів розробляє плани нагнітання напруженості і військових конфліктів між Німеччиною і СРСР, щоб спровокувати Німеччину ... британські агенти зайняті поширенням чуток в Сполучених Штатах про неминучість війни між Німеччиною і Радянським Союзом; її нібито повинні були почати ми, причому превентивний удар збиралися завдати в Південній Польщі ... британська сторона нагнітає страх серед німецьких вищих керівників у зв'язку з підготовкою Рад до війни. За словами Берії, Сталін і Молотов вирішили принаймні відтягнути військовий конфлікт і постаратися поліпшити становище, застосувавши той план, від якого відмовилися в 1938 році »[1].

"Я став стежити за кожним рухом нашого великого противника на Сході. З квітня по травень я, можна сказати, безперервно знаходився на спостережному пункті і відстежував всі процеси, сповнений рішучості в будь-який момент, як тільки мені стане ясно, що противник готується до наступу, в разі необхідності випередити його на 24 години". - Адольф Гітлер ( з промови перед своїми старими соратниками в пивній Левенбройкеллер в Мюнхені, 8 листопада 1941 року).

Німецький вождь Адольф Гітлер на початку травня та червня 1942 року прилітав до Полтави, аби відвідати штаб групи армій "Південь", яким командував генерал-фельдмаршал Федор фон Бок, а також обговорити з генералами план наступу на Сталінград.

«…Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирними словами. Вони були відхилені міжнародними та єврейськими паліями війни. Але причина їхнього відхилення вже тоді полягала в тому, що Англія все ще сподівалася, що їй вдасться мобілізувати проти Німеччини європейську коаліцію, включаючи балканські країни і Радянську Росію. У Лондоні вирішили направити послом в Москву містера Криппса. Він отримав чітке завдання за будь-яких обставин відновити відносини між Англією і Радянською Росією і розвивати їх в англійських інтересах. Про прогрес цієї місії повідомляла англійська преса, якщо тактичні міркування не змушували її до мовчання». (Із Звернення Адольфа Гітлера до німецького народу у зв'язку з початком війни проти Радянського Союзу, 22 серпня 1941 р.)

Згідно з планом "Гроза", вторгнення армії СРСР в Європу було заплановане на вечір 22-го червня 1941 року. Про це розповідає український 5-серійний документальний фільм режисера Ігора Кобрина «1941. Заборонена правда» (рос. «1941. Запрещённая правда») виробництва студії «Телекон». Прем'єра фільму відбулася 7 лютого 2013 року на телеканалі «Україна».

Я став стежити за кожним рухом нашого великого противника на Сході. З квітня по травень я, можна сказати, безперервно знаходився на спостережному пункті і відстежував всі процеси, сповнений рішучості в будь-який момент, як тільки мені стане ясно, що противник готується до наступу, в разі необхідності випередити його на 24 години. В середині червня ознаки стали загрозливими, а в другій половині червня не залишилося ніяких сумнівів в тому, що мова йде про тижні або навіть дні. І тоді я віддав наказ виступити 22 червня. Повірте мені, старі товариші, це було найважче рішення за все моє життя, рішення, про яке я знав, що воно втягне нас в дуже важку боротьбу, але сподівався, що шанси виграти її тим більші, чим швидше ми випередимо іншу сторону. Адольф Гітлер ( з промови перед своїми старими соратниками в пивній Левенбройкеллер в Мюнхені, 8 листопада 1941 року).

Еріх Франц Зоммер народився в 1912 р. в німецькій родині, яка мешкала в Росії. У 1940 р. він був прийнятий на роботу в протокольний відділ німецького МЗС в якості перекладача з російської мови. 22 серпня 1941 року Зоммер брав участь в процедурі оголошення війни Радянському Союзу. Після війни він десять років провів у радянських контаборах, потім повернувся на дипломатичну службу, був німецьким консулом в Преторії і Сан-Франциско. Вийшовши на пенсію, написав кілька книг. Одна з них так і називається «Меморандум: як Радянському Союзу була оголошена війна» (Das Memorandum: wie der Sowjetunion der Krieg erklärt wurde).

«…Що стосується боротьби на Сході, Дуче, то вона безумовно буде важкою. Але я ні на секунду не сумніваюся у великому успіху… На закінчення я хотів би Вам сказати ще одне. Я відчуваю себе внутрішньо знову вільним, після того як прийшов до цього рішення. Співпраця з Радянським Союзом, при всьому щирому прагненні домогтися остаточної розрядки, часто сильно обтяжувала мене. Бо це здавалося мені розривом з усім моїм минулим, моїм світоглядом і моїми колишніми зобов'язаннями. Я щасливий, що звільнився від цього морального тягаря…». (Адольф Гітлер)

«Згідно з уже підготовленим «похвилинним планом», бесіда з Деканозовим повинна була тривати з 3.30 до 4.00 берлінського часу. Після цього повинні були бути проінформовані представники дружніх і нейтральних держав ... Точно в призначений час Деканозова ввели в кабінет. Він, очевидно, ні про що не здогадуючись, простягнув Ріббентропу руку і почав, після того як ми сіли за стіл, за дорученням свого уряду викладати конкретні питання, які вимагали роз'яснення. Однак Ріббентроп з скам'янілим обличчям перебив його: «Тепер це не має значення. Ворожа позиція Радянського уряду по відношенню до Німеччини і серйозна загроза, яку представляє концентрація радянських військ на німецькому кордоні змушують Рейх прийняти військові контрзаходи». (Еріх Франц Зоммер, германський дипломат, учасник зустрічі Іоахіма фон Ріббентропа з послом СРСР Деканозовим 22.06.1941 р.)

Документи, що ілюструють безнадійні спроби Міжнародного Червоного Хреста надати допомогу радянським і німецьким військовополоненим. Реакція радянського керівництва на ці спроби, як випливає з внутрішнього листування МЗС СРСР, була гранично цинічною. Обговорювалася не допомога, а тільки одне питання: чи варто на звернення Червоного Хреста взагалі реагувати.