«Невідома доля» її предків, змушені тікати від большовицького перевороту і російської окупації», зробили ще з молоденької Наталі мимовільного дослідника.

Перш ніж оселитися у Франції, її мама, бабуся й дідусь, родом активних Запорізьких козаків, довго перебували в небезпеці через большевицьку аґентуру.

Щоб «оберегти» Наталі, родичі приховували від неї своє небезпечне минуле.

Але рятувальне колесо виявилося водопроникним: таємні сімейні зустрічі, проникливі погляди, мовчки потиснуті руки, все це — елементи, які Наталі з дитинства глибоко хвилювали. Вона тому й почала підслуховувати таємні розмови з гостями, а згодом, носити дідусин перстень з тисячолітньою українського емблемою, правда, у вигляді «Тризуба» часів УНР.

Image

Дослідження про своє українське походження уже пенсійна Наталі веде з допомогою допитливих онуків — з тринадцятилітнім Лео і семирічною Люсі — що влітку відвідують свою бабусю, та завдяки Вінницьким архівам, в яких порається второпна знайома, франкомовна Людмила.

У цьому захопливому детективі, оповитому містикою, виділимо кілька родзинок, які можуть зацікавити й майбутніх ельфів Міжмор’я.

У ході Наталиної розповіді про хвилююче пережиття своєї бабусі, Лео виявляє дивовижну проникливість: «розумію, Бабусю, це були як поєднані любов і журба».

! Французький підліток, якому невідома українська мова, раптом проявляє екстрасенсорне сприйняття, і «виловлює з повітр’я» інтимну лірику Дмитра Павличка («Два колори»): поетове поєднання ніби несумісних понять!

Інше містичне явище — повторений «гірчичний випадок».

В Україні, Наталин двоюрідний дід Костянтин сміється, коли його сестричка Ксеня задихається, проковтнувши (ложечку) гірчиці, бо подумала, що це солодкий крем.

І... 30 років пізніше, вже у Франції, точно та сама сцена з молодою Наталі та її дідом Зиновієм! Він сміється, коли внучка задихається від проковтнутої (ложечки) гірчиці.

Такі незвичні події повторюються в тій самій родині, на просторово-часовій вістані, зі зовсім іншими людьми...

Незважаючи на деякі чорні місця, цей твір — сповнений оптимізмом, притаманним українцям. У своїх серцях вони відчувають, що смерть — це перехід, і що вони відродяться в своїх сім'ях, якщо виконають «тут» доброчесні вчинки, і залишать у рідних доброзичливі спогади.

Саме такий доброзичливий спогад і живучість «розумного серця» спостерігаємо у книжці цієї «францужанки». Наталі, дізнавшись, що її «невідомий» відійшов великодушно (простивши свойому вбивці), присвячує йому «майорці» — ті квіти, які нагадують відсутніх...

«Велике французьке видавництво Bordas, яке спочатку мій рукопис замовило, згодом чомусь відмовило», твердить авторка.

Дарма! Поєднання стількох прикмет:

• блискучо зав’язаний багатовимірний сюжет довкола вплетених в історію України родинних перепетій,

• жвавий ритм,

• поперемінно поетичний і аналітичний, описовий і гумористичний стилі,

• вдалі психологічні портрети,

• приємне письмо...

філолога і викладачки французької белетристики Марі-Франс Клєр захоплює багатьох.

Тому козацька внучка свій твір самовидала, і за доброю нашою традицією, пропонує читачам самостійно!

А Ельфи покликані відстежувати, відбирати й опановувати забуті метафізичні знання.

* «Cinq zinnias pour mon inconnu » («П'ять майорців для свого невідомого»), Marie-France Clerc, https://mariefranceclerc.com березень 2016 року.

Рецензія французькою мовою : « Cinq zinnias pour mon inconnu »