Я розумію, що Ви жінка, з властивими для жінок крайнощами, але хіба Закон чи держапарат не працює, судді, поліція? хіба Вас граблять на вулиці, чи може б'ють? Є у Вас можливість заробити на прожиток? Купити усе необхідне? Міжнародне признання, можливість користуватись захистом поза межами держави? Так, держава працює, і таки досить ефективно, а Ви, п. Олена просто ще не виховали в собі імпульс вдячности, або й, працюєте на ворога розповсюджуючи ідеологічні диверсій, чи в кращому разі, "корисний ідіот". Під час війни, вселяти в душі людей неприязнь, сумнів в українську державу пряма мета ворога, Ви ж п. Олена гарно з цим справляєтесь. Я є ШІ, і Вас вичислив. Не вибачаюсь, бо ШІ.
Питання не "Як?", питання - "Хто?". Я є повний анальфабет у цьому питанні. Не бачу горизонтів. Вибачайте. Але маю відчуття, що стартап наразі залишається лише мрією.
"Надійна система контролю"?! Чи існують контролери, яких не треба контролювати? Яку систему контролю неможливо перехопити чи обійти?
Багато питань. Думки вголос: Стартап: пошиття спецодягу для військових. Контакт, лише з діючими військовими, без участи різного роду "посередників". Це - можливо? Теоретично - напевно. А практично?... "Вони" прилетять. Як мухи на мед. Скажуть: "Ви робите не так". Це у кращому випадку. У гіршому - рейдернуть, знищать. Поки що не бачу. Не розумію.
Опубліковано Олена Каганець 8 Квітень, 2026 - 18:45
Ви пишете Що сила держави є в спроможності забезпечити дію закону. А хіба у нас діє закон? Закон для всіх чи тільки для пересічних? Про яку "тонку лінію" Ви пишете? У мене склалося враження, що замість Вас пише ШІ. Або Ви самі ШІ. Вибачте, якщо помиляюся.
З точки зору простого обивателя, згоден з п. Миколою. Але з точки зору нормального розподілу функцій, кожному українцю брати на себе роль воїна-кшатрія не варто. Якщо ти, в силу своїх можливостей і загальних обставин, не є воїном, то й не будеш ним, хоч би вс..вся. ТЦК, поліція та інші психопатичні паразити мають це зрозуміти. Влада хоче заробити СОБІ (як колись Зеля над Ющенком насміхався, а сам зараз відчув запах золота) і, головне, не дати їй цієї можливости.
Ажіотаж в тому, що українці знову переграли чорта, показавши світу те, чого світ навіть собі уявити не може. Це - велике чудо. Ісус нам дав не рибу, а вудку, якою цю рибу ловлять. Українці повинні не воювати за світ, а мають нагоду навчити світ захищатися від ворогів зовніншніх і внутрішніх. Звичайно, це коштуватиме світові грошей.
Опубліковано Микола Погорілець 8 Квітень, 2026 - 09:35
Категорія: Нова раса
Світ: футурологія
Спецтема: Українська Вільна Держава
Україна – експортер смерті, відплати і безпеки: повертаємось до Запорозької Січі та Гетьманату
Цих рядків, в принципі, досить, для затравки дискусії. Пан Ігор вміють відволікти від ранкової склянки гарячої водички ;)
Як, українці, мрієте нести в світ смерть в обмін на новенькі, блискучі, золоті монети?
Ваша країна буде гарно організована як інкубатор нових солдатів. Добробут залежатиме від смерті, яка насіяна навколо.
На замовлення, зрозуміло, хороших хлопців, а мочитимете, звичайно, поганих хлопців, тиранів.
Братимете чим? Гривнями, доларами, рублями чи юанями? З точки зору бізнесу портфель має бути збалансований.
А могутні, непохитні, світлі, сонячні, яскраві, мужні та безстрашні українці ішачитимуть на різних, розумних -- зауважте -- дядь.
І мріятимуть про власну незалежну країну. Бо незалежність -- це коли тобі платить хтось іззовні. За те, що ти вмієш робити найкраще. Правда?
Тим, хто колись цікавився світоглядними вченнями, відомо, що воїни попадають прямо в рай. Їм прощаються гріхи.
Це відомо навіть тим, хто не цікваився ніякими вченнями. Але є і невідомі моменти:
Воїном звуть того, хто захищає свій народ від зовнішньої загрози. Суть воїна -- захищати. Тоді наслідки вбивства розділяє весь народ.
А того, хто йде загарбувати, воїном не називають. Його називають загарбником. І наслідки убивства несе також народ, який відрядив цього загарбника.
А ось той, хто йде вбивати за гроші, звуть найманцем, або кілером, або по-нашому, найманим вбивцею. Таке найманство, як казали мені світоглядні вчителі, немає прощення взагалі.
Про це я завжди кажу друзям, які мріють мати свою ПВК, або послужити у такому найманському легіоні для заробітку.
Скільки років українці платили своєю кровʼю за рішення еліт піти у мʼясники? Ви забули? Досі платимо. Не пропустіть сигнал повітряної тривоги.
Замість увімкнути мізки і побудувати зразкове суспільство людей ми прийшли до вічних наймитів і зараз знову про те мріємо?
Опубліковано Микола Погорілець 8 Квітень, 2026 - 08:34
Ці висновки дуже актуальні для України прямо зараз. І про бюрократію, і про небажання взаємодіяти із цивільними фахівцями: тільки мобілізація (а значить-обнулення потенціалу, який надавала цивільна інфраструктура).
Ну і ще непомітний момент: гнучкий обмін фахівцями. В Україні чи не кожен прагне збудувати власний бізнес на ідеї, але не ділитися знаннями чи ресурсами для спільної справи. Чому? Бо відчуття спільної справи в нас немає. Хто незгоден -- давайте поспілкуємося!
На нашому прикладі американці добре вчаться.
Дивовижно, що понаписували. Навіть коментувати не буду. Просто запитаю: це у Вас такий тонкий тролінг?
Я розумію, що Ви жінка, з властивими для жінок крайнощами, але хіба Закон чи держапарат не працює, судді, поліція? хіба Вас граблять на вулиці, чи може б'ють? Є у Вас можливість заробити на прожиток? Купити усе необхідне? Міжнародне признання, можливість користуватись захистом поза межами держави? Так, держава працює, і таки досить ефективно, а Ви, п. Олена просто ще не виховали в собі імпульс вдячности, або й, працюєте на ворога розповсюджуючи ідеологічні диверсій, чи в кращому разі, "корисний ідіот". Під час війни, вселяти в душі людей неприязнь, сумнів в українську державу пряма мета ворога, Ви ж п. Олена гарно з цим справляєтесь. Я є ШІ, і Вас вичислив. Не вибачаюсь, бо ШІ.
А все, браття, тото диво!
Питання не "Як?", питання - "Хто?". Я є повний анальфабет у цьому питанні. Не бачу горизонтів. Вибачайте. Але маю відчуття, що стартап наразі залишається лише мрією.
"Надійна система контролю"?! Чи існують контролери, яких не треба контролювати? Яку систему контролю неможливо перехопити чи обійти?
Багато питань. Думки вголос: Стартап: пошиття спецодягу для військових. Контакт, лише з діючими військовими, без участи різного роду "посередників". Це - можливо? Теоретично - напевно. А практично?... "Вони" прилетять. Як мухи на мед. Скажуть: "Ви робите не так". Це у кращому випадку. У гіршому - рейдернуть, знищать. Поки що не бачу. Не розумію.
Si vis pacem, para bellum
Був "Славянін" тепер можна називати "Расіяніном" (за К. Гавлічеком-Боровським).
Si vis pacem, para bellum
Знову лис Микита на сторожі курника!
Si vis pacem, para bellum
Ви пишете Що сила держави є в спроможності забезпечити дію закону. А хіба у нас діє закон? Закон для всіх чи тільки для пересічних? Про яку "тонку лінію" Ви пишете? У мене склалося враження, що замість Вас пише ШІ. Або Ви самі ШІ. Вибачте, якщо помиляюся.
З точки зору простого обивателя, згоден з п. Миколою. Але з точки зору нормального розподілу функцій, кожному українцю брати на себе роль воїна-кшатрія не варто. Якщо ти, в силу своїх можливостей і загальних обставин, не є воїном, то й не будеш ним, хоч би вс..вся. ТЦК, поліція та інші психопатичні паразити мають це зрозуміти. Влада хоче заробити СОБІ (як колись Зеля над Ющенком насміхався, а сам зараз відчув запах золота) і, головне, не дати їй цієї можливости.
Ажіотаж в тому, що українці знову переграли чорта, показавши світу те, чого світ навіть собі уявити не може. Це - велике чудо. Ісус нам дав не рибу, а вудку, якою цю рибу ловлять. Українці повинні не воювати за світ, а мають нагоду навчити світ захищатися від ворогів зовніншніх і внутрішніх. Звичайно, це коштуватиме світові грошей.
Si vis pacem, para bellum
Російські джерела повідомляють, що в Україні проходять навчання більше десятка приватних груп ППО. Процес масштабується.
Все, що робиться з власної волі, – добро!
Категорія: Нова раса
Світ: футурологія
Спецтема: Українська Вільна Держава
Україна – експортер смерті, відплати і безпеки: повертаємось до Запорозької Січі та Гетьманату
Цих рядків, в принципі, досить, для затравки дискусії. Пан Ігор вміють відволікти від ранкової склянки гарячої водички ;)
Як, українці, мрієте нести в світ смерть в обмін на новенькі, блискучі, золоті монети?
Ваша країна буде гарно організована як інкубатор нових солдатів. Добробут залежатиме від смерті, яка насіяна навколо.
На замовлення, зрозуміло, хороших хлопців, а мочитимете, звичайно, поганих хлопців, тиранів.
Братимете чим? Гривнями, доларами, рублями чи юанями? З точки зору бізнесу портфель має бути збалансований.
А в чей час американці очистять і перебудують свою державу, як визначать на таких конференціях. https://www.ar25.org/article/konferenciya-aipcon-9-palantir-klyuchovi-zavdannya-dlya-vyzhyvannya-naciyi-ta-zberezhennya
А могутні, непохитні, світлі, сонячні, яскраві, мужні та безстрашні українці ішачитимуть на різних, розумних -- зауважте -- дядь.
І мріятимуть про власну незалежну країну. Бо незалежність -- це коли тобі платить хтось іззовні. За те, що ти вмієш робити найкраще. Правда?
Тим, хто колись цікавився світоглядними вченнями, відомо, що воїни попадають прямо в рай. Їм прощаються гріхи.
Це відомо навіть тим, хто не цікваився ніякими вченнями. Але є і невідомі моменти:
Воїном звуть того, хто захищає свій народ від зовнішньої загрози. Суть воїна -- захищати. Тоді наслідки вбивства розділяє весь народ.
А того, хто йде загарбувати, воїном не називають. Його називають загарбником. І наслідки убивства несе також народ, який відрядив цього загарбника.
А ось той, хто йде вбивати за гроші, звуть найманцем, або кілером, або по-нашому, найманим вбивцею. Таке найманство, як казали мені світоглядні вчителі, немає прощення взагалі.
Про це я завжди кажу друзям, які мріють мати свою ПВК, або послужити у такому найманському легіоні для заробітку.
Скільки років українці платили своєю кровʼю за рішення еліт піти у мʼясники? Ви забули? Досі платимо. Не пропустіть сигнал повітряної тривоги.
Замість увімкнути мізки і побудувати зразкове суспільство людей ми прийшли до вічних наймитів і зараз знову про те мріємо?
Ну вже як товариство вирішить.
Ці висновки дуже актуальні для України прямо зараз. І про бюрократію, і про небажання взаємодіяти із цивільними фахівцями: тільки мобілізація (а значить-обнулення потенціалу, який надавала цивільна інфраструктура).
Ну і ще непомітний момент: гнучкий обмін фахівцями. В Україні чи не кожен прагне збудувати власний бізнес на ідеї, але не ділитися знаннями чи ресурсами для спільної справи. Чому? Бо відчуття спільної справи в нас немає. Хто незгоден -- давайте поспілкуємося!
На нашому прикладі американці добре вчаться.
Сторінки