Важливість: 
2
19 серпня відзначають Яблучний Спас. В церковній традиції - свято Преображення

Слово "Спас" означає "боголюдина", тому Ісуса називають Хрестом-Спасом. Якщо на Спаса сухий день, то це – передвістя сухої осені, мокрий - мокрої, а ясний - суворої зими.

Яблучним спасом називають цей день тому, що достигли яблука, і українці їх завжди освячували. 

Це свято благословляє новий урожай, нагадує про поєднання в людині божественного і людського, а також про ту їжу, яка цьому сприяє. Свято Преображення вважається в народі початком осені. 

На Спаса поминали померлих родичів. Це давня українська народна традиція – відголосок прадавнього культу предків. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: вони з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса.


Особливе значення маку, меду і яблук в Гіперборійській традиції зафіксоване у святкуванні Маковія, Медового Спаса і Яблуневого Спаса. Про це у статті: Священна їжа Гіперборійської традиції безсмертя: зелень, яблука, мак, мед.

Людина, будучи втіленою божественною сутністю, має дві природи – божественну і земну. Вони тяжіють одна до одної, але для їх поєднання треба докласти чимало зусиль. Відновлення зв’язку приводить до преображення тіла, яке набуває нових якостей. Саме це й продемонстрував Ісус трьом апостолам на горі.

У первинному варіанті, тобто без пізніших фарисейських вставок, це оповідання виглядає так:

«По шістьох днях узяв Ісус Петра, Якова та Івана, його брата, повів їх окремо на високу гору і преобразився перед ними: обличчя Його сяяло, наче сонце, а одежа стала біло-яскравою, наче світло – такою, що ніякий білильник на землі так не вибілив би її.

Озвавсь Петро й каже до Ісуса: Господи, добре нам тут бути! Не знав бо, що сказати.

Коли ж сходили з гори, Ісус наказав їм: Нікому не розповідайте про це видіння, аж поки Син людський воскресне з мертвих. І зберегли вони в собі це слово, спільно розмірковуючи, що воно значить – воскреснути з мертвих» (епізод 89, Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого).

На гелленській мові, якою було первинно написане Євангеліє, феномен преображення передано словом «метаморфозіс» (перетворення). Кожна людина має потенційну можливість досягнути стану преображення, тобто поєднання своєї божественної і земної природи. Але для цього треба докласти багато зусиль, здійснити духовний подвиг.

Згідно з ритуальним календарем Гартленду, свято Спасіння (Преображення) є ельфійським святом, яке святкується у першу неділю серпня, але не раніше 18-го дня після свята Організаторів (друга неділя липня). 

Про механізм метаморфози розповідає філософія динамізму, яка є раціональним доповненням до Євангелія. Нагадаємо, що Євангеліє і динамізм – це два крила Хрестового вчення. В Євангелії робиться наголос на інтуїтивно-образне сприйняття, воно відкрите і достатньо зрозуміле для людей будь-якого рівня розвитку, в ньому нема спеціальної термінології, воно захоплює пригодами і чудесами. Натомість філософія динамізму – це раціональний виклад вчення Ісуса Хреста з точними визначеннями і залізною логікою.

Відомості про філософію динамізму дійшли до нас завдяки вченню Павла Самосатського – патріарха Антиохійського. Його сенс у тому, що між божественною і земною природою людини існує взаємне тяжіння, взаємний «рух дружби», прагнення до поєднання. Проте цьому заважають певні відхилення й деформації, які є в людини на рівні плоті, психіки і духу. Вдосконалюючись фізично, емоційно, інтелектуально, морально і духовно-світоглядно, ми поступово прибираємо перешкоди між своїм божественним і земним.

Процес їх взаємного наближення йде з прискоренням – динамічно. Це подібно до того, як половинки магніту спочатку відчувають один одного і взаємно притягуються, а якщо прибрати між ними перешкоди (скажімо, силу тертя), то вони стрімко наближаються, а після зустрічі міцно зчеплюються.

Подібним чином, якщо людина розчищає внутрішні перешкоди, божественна і земна природа людини дедалі швидше рухаються назустріч. Врешті-решт настає момент, коли вони зустрічаються (схлопуються), після чого зворотній процес уже стає неможливим. При цьому людське тіло обожествлюється, з ним відбувається перетворення, преображення, метаморфоза. Воно набуває нових якостей, що відкривають перед людиною чудесні можливості.

Людина, яка досягнула стану преображення, позначається терміном «син Божий», «хрестос»: «Озвався Симон Петро й каже до Нього: Ти хрестос – Син Бога живого» (епізод 87, Добра Новина Ісуса Хреста, Сина Божого). Досягнення стану сина Божого є еволюційною метою людини: «Щасливі миротворці, бо вони синами Божими стануть» (12).

Євангеліє починається з того, що Ісус, маючи 30 років, вже досягнув стану преображення – Він уже був Хрестом, сином Божим. Тому під час хрещення Ісуса в Йордані «Іван побачив Духа Божого, який спустився, мов сокіл, і зійшов на Ісуса» (3).

Всі діяння Ісуса, все Його вчення – це прагнення поділитися з людьми власним досвідом і показати їм шлях до божественної метаморфози.

Тож коли Ісус з трьома апостолами внутрішнього кола піднявся на гору, Він показав їм можливості свого преображеного тіла. З одного боку, Ісус похвалився перед ними, мовляв, дивіться, чого я досягнув. З другого боку, це було потужне заохочення для апостолів активно працювати над собою, навчатися, вдосконалюватися, щоб також повторити здійснену Ісусом метаморфозу. Фактично, Він їм сказав: ви також так зможете.

Найвищою демонстрацією можливостей преображеного тіла стало воскресіння Ісуса Хреста. Відновивши себе зі стану смерті, Він показав, що його тіло незнищенне. А щоб ми в цьому не сумнівалися, акт воскресіння було сфотографовано. В якості фотопластини була використана плащаниця, а в якості світлового потоку – спалах божественного світла, частково продемонстрований апостолам під час преображення Ісуса на горі.

Тому преображення Господнє – це одне з найбільших свят хрестиянства. Воно вказує нам, що досягнення стану поєднання божественної та земної природи – це еволюційне завдання істинної людини. Це свято заохочує нас до ще активніших зусиль на шляху триєдиного вдосконалення – духу, душі і плоті.

Відновлення зв’язку – це призначення релігії. Ця мета зафіксована в етимології, тобто в істинному значення слова релігія. «Ре» – це повторення, а «лига» – це зв’язок. «Релига» – це «відновлення зв’язку», тобто стан преображення. Відповідно, релігія – це шлях досягнення «религи» (преображення, метаморфози). Релігійною може вважатися тільки та людина, яка йде цим шляхом.

Одночасно з Преображенням Господнім ми святкуємо освячення плодів – Яблуневий Спас. Це один з яскравих проявів Арійської традиції постійного освячення себе і всього, що нас оточує. Поєднання обох свят підтверджує те, що аріохрестиянство (аріянство) було органічним продовженням, розвитком і підняттям на вищий рівень народної (язичницької) традиції. При цьому аріохрестиянство не можна плутати з іудохристиянством – це дві різні релігії.

Народна традиція звертається за благословенням до Творця Всесвіту, щоб він освятив земні плоди. Аріянська традиція ставить перед людиною вищу мету – поєднання божественного і земного.

Багато українців уже йдуть цим шляхом, який поєднує здоровий спосіб життя, правильне харчування, фізичну і соціальну активність, добрі справи, очищення психіки Живим Словом, відновлення істинного світогляду, піднесення у Простір волі. Це і є істинна релігія.

Хай Буде!

Наші інтереси: 

Пам'ятати та шанувати народні традиції.

Гравець: 
Олена Каганець

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка