«Музей…» вперше я прочитав, здається, ще в 2010 р., а оце на початку 2013-го перечитав знову. Що ж мене зачепило? Це безоглядний УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ українки без ніяких вихилясів у бік колишніх метрополій. Ця рецензія писалася ще до Майдану-13-14. І зараз би, у травні 2015 р., я дещо змінив би. Але загальну позитивна оцінку зберіг би. Особливо після недавнього розгорнутого інтерв"ю письменниці сайту gordon, що переказав і Народний Оглядач.
Коментарі
Цю рецензію на роман Оксани
Цю рецензію на роман Оксани Забужко "Музей покинутих секретів" я опублікував у своєму блозі 26 травня 2015 р. десь о 7=20. Прошу товариство дати оцінку написаному.
Дякую, пане Анатолію, за цю
Дякую, пане Анатолію, за цю рецензію! Я б не наважилася писати рецензію на ТАКИЙ твір ТАКОЇ письменниці. Але ми Вас спонукали. Ще раз дякую за сміливість.
Я б не критикувала те, що Ви прокритикували. Це ж - художній твір! Без сексу, цигарок і алкоголю це був би вже не художній твір... Також я не бралася б інтерпретувати хто є хто - тобто які прототипи тележурналістів, художників, письменників... Хоча письменницю-шестидесятницю я одразу впізнала. А Ваші припущення про Марічку Падалко і Ольгу Герасим'юк - ну то зовсім промах! Яка Марічка Падалко? Не того розміру фігура. Я подумала про покійну Соломію Павличко - подругу головної героїні. Але розбирати прототипи є невдячною справою! Автор має право на вигадку, чи не так?
Здивувалася, що не читали "Польові дослідження". Невже Вас назва збила з пантелику? А читали "Нотр дам де Юкрейн"?
Пані Олено, дякую вам за
Пані Олено, дякую вам за перший коментар і за щедрі ваші 10 галів. Скажу вам, що після рецензії, яку я написав на "Пшеницю без куколю" Ігоря Каганця - мені вже не страшно писати рецензії на такі великі і багатопланові твори. Щодо прототипів: за Соломію Павличко я теж знав. Вона критик, літератор, але до ТБ в неї не було стосунку і вона рано відлетіла в ирій.. Скоріше всього головна героїня - це збірний образ і письменниця таки має право на уяву. І справді мене збила з пантелику назва "Польові дослідження..." - не хотів навіть читати, що пишуть про секс. А вам як цей твір? Не читав я і "Нотр дам де Юкрейн". Напишіть про ці твори, то може, якщо вони того варті, то не лише я їх прочитаю. А ви, пані Олено, помітили в рецензії УКРАЇНСЬКУ ПРЕМІЮ?
"Польові дослідження" читала
"Польові дослідження" читала давно. В принципі, сподобалося. Там не про секс, а про місце жінок у цьому світі. Секс з англійської перекладаєтьс як "стать". Саме це й мала Оксана Забужко на увазі.
Книжка вийшла в кінці 90-х минулого століття, але я читала вже у новому столітті. Отже те, що описувала авторка, вже було і так зрозуміло.
"Нотр дам де Юкрейн" - книжка грандіозна. Така ж за обсягами, як і Музей. Але то документальний твір про українську шляхту. Зокрема, про Лесю Українку та її родину.
Чомусь українців привчили до того, що в них не було шляхти, що вони тільки селюки-хлібороби. Ця книжка розвінчує ці міфи.
А ще Забужко видала книжку
А ще Забужко видала книжку "Сестри, сестри...". Українці спрагли за описами УКРАЇНСЬКОГО ЖИТТЯ, якого донедавна не бачили по ТБ і й досі не бачать в кіно. Тому книги цієї талановитої письменниці дуже відповідають цьому запиту. Особливо рецензований мною її "Музей..." Дякую, Олено, за пояснення слова СЕКС. От що значить знати англійську! А мене вчили німецької. Хтось так гарно підредагував рецензію та ще й розмістив на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ - це я помітив о 7=30 27 травня 2015 р. Кому я маю за це дякувати?
Давно вже чув багато гарних
Давно вже чув багато гарних коментарів, що до цієї книги, але я так і не намірився її прочитати, та як вона товстелезна :) та тепер після цієї рецензії захотілося "Музей..." взяти знову до рук. Дякую, Анатолій Михайловичу, за цю роботу!
Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.
Спасибі тобі, друже Енею, за
Спасибі тобі, друже Енею, за гарне редагування, за добре слово і за твої щедрі 10 галів!
Вартісна рецензія, друже
Вартісна рецензія, друже Анатолію! Хай би її прочитала й пані Оксана. Думаю, не змовчала б ;-).
Цікава асоціація. Мені сподобалося. Я думаю, рисунок гарно підібраний! На ньому жіночий живіт у якому ховається найбільший секрет - нове життя. А ще це плодюча земля, як символ того "безоглядного УКРАЇНОЦЕНТРИЗМУ" - Тут зображено Неньку-Україну, яка плодить шляхетних Людей!
А саме слово "секрет" у назві - позначає те, що "сокрито до часу", думаю.
Відкриття для мене сумна історія Палацу "Україна"...
Згоден - матюкальщина, то путуга привнесення твору статусу "художності". Не найкраща, але такі реалії етнооточення письменників (так як і "населення заслуговує того керівництва, яке є самим"). Думаю, це один із способів донесення вищих істин до плебсу (за О.Забужко) - такий собі "троянський кінь". Такий читач, купуючись на згадування про секрети, секс, матюки і перегарний дим, починає долучатися до нових цінностей, як то "зрада" чи "вірність"...
Рецензія - СУПЕР, друже Анатолію!
Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.
Друже Володимире, дякую за
Друже Володимире, дякую за твою маленьку рецензію на мою трохи більшу. Точні слова, яскраві вирази - ти теж молодець. Осталося дізнатися про думку Доктора Смальця
Мені теж дуже сподобалася
Мені теж дуже сподобалася Ваша рецензія, пане Анатолію.
Що є добре - то є добре! :-)). Дякую!
Дякую вам, пране Докторе за
Дякую вам, пране Докторе за добре слово і щедру оцінку у 10 галів. Важливою для мене є також оцінка друзів Доброслава, Самотия і Василя Петришина. За нашого Лідера змовчу, бо дуже зайнятий чоловік.
Я не читав саму книжку, так
Я не читав саму книжку, так як тепер не читаю художню літературу. Тому мені навряд чи варто коментувати цю публікацію.
Дякую Вам пане Анатолій за
Дякую Вам пане Анатолій за Вашу щиру працю.Поділяю думку Доброслава..Дуже люблю слухати Забужко,але її творів ще не читав..впевнений,що вони цікаві і навіть пізнавальні..Останню художню літературу читав десь у 2003 році,то був К.Кастанеда і ще недавно пробіг Коліна Вілсона "Паразити свідомості" (рекомендую)...Я знаю,що Ви пишете чудово,але по суті нічого сказати не можу..Ось завдяки Вам,зараз із задоволенням читаю Ерета.Щоб все прочитати і прокоментувати просто фізично бракує часу.Хай Ваша праця приносить Вам І нам Радість...
Вірю в те, що розумію.
Вважаю, що треба на сайті
Вважаю, що треба на сайті запровадити обговорення цікавих творів. Ви, пане Анатолію, зробили перший крок у цьому напрямі. Дякую!
Творімо разом мову Сенсар!
Маєте талант писати, друже
Маєте талант писати, друже Анатолію. Так старанно, по-господарськи добротно і по -доброму привітно. Дякую.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Спасибі вам, друзі Василю,
Спасибі вам, друзі Василю, Оксано, Зоріно і Доброславе за добре слово та за оцінку галами. Може хоч друг Арсен НАРЕШТІ зверне увагу на УКРАЇНСЬКУ ПРЕМІЮ?
Друже Анатолію, маєш хист
Друже Анатолію, маєш хист писати рецензії навіть на літературні твори! Дуже тепла рецензія, як на мене. Хоча й без натяку толерантності. Це добре.
Про УКРАЇНСЬКУ ПРЕМІЮ не зрозумів... Що це - Твоє Пророцтво, наслідок Яснобачення, чи Анонс події?
Дякую ;-)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Арсене, радіймо.
Друже Арсене, радіймо. УКРАЇНСЬКА ПРЕМІЯ - це моє пряме планування майбутнього. Вже й наше, бо до цієї ідеї долучилася й Лариса Мудра (дякую вам за 10 галів підтримки!). Ця ідея може стати рідною й для всієї нашої громади однодумців-радійців. Ми можемо побачити, як на наших очах постане УКРАЇНСЬКА ПРЕМІЯ поряд із НОБЕЛІВСЬКОЮ. Приєднуйся, друже, й ти і станеш співавтором планування конкретного майбутнього. Хай буде!
Гарний задум!
Гарний задум!
Пропоную Тобі описати/проговорити його більш детально в окремій статті. Думаю, охочих приєднатися знайдеться чимало, але як? Опиши, будь ласка! Кому як не ініціатору цей опис творити, адже кому прийшло згори, той і відповідальний.
Згідно заявленого на НО арійського принципу: "Відповідальний має бути хтось один. Коли відповідальні всі, то ... "до побачення"!"
РаДіймо! А інші підтягнуться! )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Добре, друже Арсене: ідея
Добре, друже Арсене: ідея УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ потребує доопрацювання.
Радіймо, пане Анатолію! Я не
Радіймо, пане Анатолію! Я не читала цю книгу, але Ви мене зацікавили! Обов'язково прочитаю! Мені дуже подобаються Ваші статті, Ваша жага досліджень! Щиро Вам дякую!
Дякую тобі,Оксано Срібна за
Дякую тобі,Оксано Срібна за твої 10 галів підтримки і Андрію Ясуну за 5 галів! Оксанко, скажи, чи тобі подобається ідея УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ?
Так, подобається! Коли
Так, подобається! Коли однодумці приєднаються та посилять Ваше пророцтво, так і буде!
Дивись, Оксанко, нас уже
Дивись, Оксанко, нас уже четверо, кому подобається ідея УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ: Я, Лариса Мудра, Арсен Дубовик і Оксана Срібна. Кому не подобається?
Завдяки Вашій рецензії
Завдяки Вашій рецензії зацікавився цією книжкою. А ідея УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ, як на мене - це просто супер!!!
Дякую, друже Романе, за добре
Дякую, друже Романе, за добре слово і щедру підтримку. То нас уже п"ятеро тих, хто підтримує ідею УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ, бо до нас долучився ще й Роман Свищ.
Тут було сказано так багато
Тут було сказано так багато компліментів, що я не маю що додати. Просто супер.
Ідея Укаінської Премії цікава
Ідея Укаінської Премії цікава.Вона крім всього іншого допомогла бУкраїні зайняти гідне місце серед держав світу.Тому ятакож підтримую цю ідею.
Дякую щиро Дзвінці, Ганні й
Дякую щиро Дзвінці, Ганні й Діані за щедру оцінку цієї рецензії власними галами. Отже вже семеро радійців підтримують ідею УКАРЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ, бо долучилися Дзвінка Сопілкарка та Ганна Голубнича.
Вважаю Оксану Забужко однією
Вважаю Оксану Забужко однією з найрозумніших і найцікавіших письменниць сучасності, але твори її не люблю. Мені не подобається її потік свідомості, заплутаність, химерна вигадливість мови. Колись Чехов сказав: "Філософствувати - значить не розуміти". Думаю, саме це можна сказати про Оксану Забужко. Її твори заплутують, вносять певний сумбур у думки, а дуже хочеться ясності, чіткості і чистоти. Наприклад, як у книгах і статтях Ігоря Каганця.
Дякую пану Анатолію за рецензію і привернення нашої уваги до сучасної літератури.
Дуже схожі відчуття, пані
Дуже схожі відчуття, пані Ірино. Не подобається, але читаю, бо надзвичайно цікаво.
Щось із серії "миші плакали, кололись, але продовжували гризти кактус" :-)).
Така література теж дуже потрібна, особливо, коли не все "слава Богу". Від неї залишається "післясмак", який тобі довго нагадуватиме, що ти ще не все зробив. А що саме тобі треба ще зробити, ніхто, крім тебе, більше не знає - ні Оксана Забужко, ні Ігор Каганець...
Отже, Раю, нас вже скоро
Отже, Раю, нас вже скоро набереться з десяток тих, хто підтримує ідею УКРАЇНСЬКОЇ ПРЕМІЇ. Дякую за добре слово і за щедру оцінку своїми галами!