Журналістів вчили використовувати техніки бойової спецпропаганди, які й сьогодні успішно використовуються

Володимир Яковлєв у 2015 році розповів про секрети пропагандистського мистецтва, як легко управляти масами. Йому самому ці секрети відкрив полковник на факультеті журналістики МДУ, коли Яковлєв там навчався.

"У нас була військова кафедра. В обстановці секретності нас вчили бойової спецпропаганди – мистецтву сіяти розбрат в рядах противника за допомогою дезінформації та маніпуляції свідомістю. Бойова, або «чорна», пропаганда допускає будь-яке спотворення реальних фактів задля вирішення пропагандистських завдань. Це – ефективна зброя, що використовується з єдиною метою вибивання мізків противнику", – пише він і розповідає, власне, про методи, які використовувалися.

Метод «гнилого оселедця». Метод «перевернутої піраміди». Метод «великої брехні». Принцип «40 на 60». Метод «абсолютної очевидності».

Ось, що він пише: "Нас вчили використовувати техніки бойової спецпропаганди проти солдатів армії супротивника. Сьогодні вони використовуються проти мирного населення.

Ось, наприклад, метод «гнилого оселедця». Працює так: підбирається помилкове звинувачення. Важливо, щоб воно було максимально брудним і скандальним. Добре працює, наприклад, дрібне злодійство, або, скажімо, розтління дітей або вбивство, бажано з жадібності.

Мета «гнилого оселедця» зовсім не в тому, щоб звинувачення довести. А в тому – щоб викликати широке, публічне його обговорення.

Людська психіка влаштована так, що, як тільки звинувачення стає предметом публічного обговорення, неминуче виникають його «прихильники» і «противники», «знавці» і «експерти», шалені «обвинувачі» і затяті «захисники» обвинуваченого.

Але, незалежно від своїх поглядів, всі учасники дискусії знову і знову вимовляють ім'я обвинуваченого у зв'язці з брудним і скандальним звинуваченням, втираючи таким чином все більше «гнилого оселедця» в його «одяг», поки нарешті цей «запах» не починає слідувати за ним усюди. А питання «вбив-вкрав-спокусив» або «ні» стає головним при згадці його імені.

Або, наприклад, метод «40 на 60» полягає в створенні ЗМІ, які 60 відсотків своєї інформації дають в інтересах противника. Зате, заробивши таким чином його довіру, решту 40 відсотків використовують для надзвичайно ефективної завдяки цій довірі дезінформації".

Далі Володимир Яковлєв описує метод «великої брехні», який вважає дуже ефективним.  Він трохи схожий на «гнилий оселедець», але насправді працює інакше.

"Його суть полягає в тому, щоб з максимальним ступенем впевненості запропонувати аудиторії настільки глобальну і жахливу брехню, що практично неможливо повірити, що можна брехати про таке. Трюк тут в тому, що правильно скомпонована і добре придумана «велика брехня» викликає у слухача чи глядача глибоку емоційну травму, яка потім надовго визначає його погляди всупереч будь-яким доводам логіки й розуму.

Особливо добре працюють в цьому сенсі неправдиві описи жорстоких знущань над дітьми або жінками. Наприклад, повідомлення про розп'ятого хлопчика через глибоку емоційну травму, яку воно викликає, надовго визначить погляди отримувача цієї інформації, скільки б його потім не намагалися переконати, використовуючи звичайні логічні доводи.

Метод «абсолютної очевидності» дає хоч і не швидкий, але надійний результат. Замість того, щоб щось доводити, ви подаєте те, в чому хочете переконати аудиторію, як щось очевидне, само собою зрозуміле і тому безумовно підтримуване переважною більшістю населення.

Попри свою зовнішню простоту, цей метод неймовірно ефективний, оскільки людська психіка автоматично реагує на думку більшості, прагнучи приєднатися до неї. Важливо тільки пам'ятати, що більшість обов'язково повинна бути переважаючою, а її підтримка – абсолютною і безумовною. В іншому випадку ефекту приєднання не виникає.

Однак, якщо ці умови дотримуються, то число прихильників «позиції більшості» починає поступово, але вірно рости, а з плином часу збільшується вже в геометричній прогресії – в основному за рахунок представників низьких соціальних верств, які найбільш схильні до «ефекту приєднання».

Одним з класичних способів підтримки методу «абсолютної очевидності» є, наприклад, публікація результатів різного роду соціологічних опитувань, які демонструють абсолютну суспільну єдність з того чи іншого питання. Методики «чорної» пропаганди, природно, не вимагають, щоб ці звіти мали б хоч якесь відношення до реальності.

Методи «чорної» пропаганди впливають на аудиторію на рівні глибоких психологічних механізмів таким чином, що наслідки цього впливу неможливо зняти звичайними логічними доводами. «Велика брехня» досягає цього ефекту за допомогою емоційної травми. Метод очевидності – через «ефект приєднання». «Гнилий оселедець» – за рахунок впровадження у свідомість аудиторії прямої асоціації між об'єктом атаки та брудним, скандальним звинуваченням.

Простіше кажучи, бойова спецпропаганда перетворює людину на зомбі, що не тільки активно підтримує впроваджені в його свідомість установки, але й агресивно протистоїть тим, хто дотримується інших поглядів або намагається його переконати, користуючись логічними доводами.

Всі методи бойової спецпропаганди об'єднує єдина мета. Вона полягає в тому, щоб послабити армію супротивника за рахунок внесення в її ряди внутрішньої ворожнечі, взаємної ненависті та недовіри один одному.

І сьогодні ці методи застосовуються проти нас. Тільки взаємна ненависть і внутрішня ворожнеча виникають не в армії противника, а в наших домах і сім'ях".

Довідка НО:

Володимир Яковлєв – син відомого радянського журналіста Єгора Яковлєва і внук чекіста Володимира Яковлєва. У 1981 році закінчив міжнародне відділення факультету журналістики Московського державного університету імені М. В. Ломоносова, після закінчення якого працював в газеті «Радянська Росія», журналі «Робітниця», журналі «Огонёк». В роки так званої перебудови разом з Глібом Павловським створив кілька медіапроектів, з яких найуспішнішим став "Комерсант".

Після 2012 року переїхав до Тель-Авіва, взяв громадянство Ізраїлю.