Важливість: 
3
Закарбуйте собі на носі, «йоббіки»: в Україні державна освіта - державною мовою!

Ні румуни, ні серби, ні словаки не ведуться на угорські провокації щодо мови її нацменшин у цих країнах. Чому це повинна робити Україна?

Ні для кого не секрет, що Угорщина здійснює на Закарпатті досить агресивну політику, спрямовану на формування у 150-тисячного населення етнічних угорців менталітету, який би працював на відособленість від України.

Мрійники із числа «збирачів» земель Австро-Угорської імперії навіть не приховують своїх глобальних цілей. Докладаючи величезних фінансових та організаційних зусиль, вони намагаються сформувати «правильну» самосвідомість у громадян України угорського походження - через освіту, культуру, мову, паспорти.

І тому негативна реакція уряду Угорщини на новий український закон про освіту цілком зрозуміла.

У прийнятому на днях Верховною Радою документі зафіксовано: за державний кошт освіта в Україні надається лише державною мовою – українською.

Викладання навчальних предметів мовою національних меншин допускається лише у дошкільній освіті та молодшій школі (для забезпечення «меншинських» прав громадян).

Або ж у приватних навчальних закладах, до фінансування і утримання яких держава не має ніякого стосунку. Усе в рамках українського і міжнародного права. «Стратегів» з Угорщини це не влаштовує – уся їх схема поступового «зугорщення» українських громадян, за український же кошт, розсипається.

Справді державний підхід: дбати за державні інтереси попри чужу істерику

Уряд Угорщини висловив рішучий протест проти нового закону "Про освіту", прийнятий Верховною Радою України 5-го вересня. Мовляв, прийняття цього закону "позбавляє національні меншини, що проживають в країні, фактично навчання рідною мовою".

Офіційний Будапешт зачепив один принциповий пункт в нашому законі – в державній системі освіти України мовами нацменшин можна викладати лише в дошкільних навчальних закладах та у молодшій школі (1-4 клас). Починаючи з 5-го класу викладання предметів ведеться державною мовою.

Угорські опозиціонери з правоекстремістської партії «Йоббік» взагалі назвали кроки української влади в освітньому законодавстві «шовіністичними». І паралельно розкритикували чинний уряд Угорщини за те, що, попри суттєву матеріальну підтримку угорських громад із боку материнської держави в сусідніх із Угорщиною країнах (Сербії, Словаччині, Україні), офіційний Будапешт не наважився більш жорстко вести розмову про «утиск прав угорських нацменшин».

Посилаючись на те, що «Йоббік» є другою найбільшою політичною силою в Угорщині, угорські правоекстремісти пригрозили, що в разі приходу до влади не підтримають вступ Сербії та України до Євросоюзу, якщо ці держави не змінять свого ставлення до угорської меншини (у сербській Воєводині налічують до 300 тисяч угорців, це в два рази більше, ніж в нашому Закарпатті).

У відповідь на угорський протест міністр освіти і науки України Лілія Гриневич та міністр закордонних справ України Павло Клімкін цілком справедливо зауважили: володіння громадянами України державною мовою – це ніякий не радикалізм, а звична світова практика.

Спочатку «зросійщення», потім «зугорщення», потім маємо – те, що маємо

Слід зазначити, що угорські діаспори в Сербії та в Україні – не найбільші. У Словаччині живе близько 500 тисяч угорців, а в Румунії – понад мільйон (обидві країни – вже члени Євросоюзу). Проте жодна з цих країн навіть не подумала виконати побажань угорської влади, коли та аналогічно «співала» про мовні порушення в системах освіти та утиски.

Більше того, у 2010 році лише за спробу неофіційного візиту до місцевих угорських нацменшин екс-президенту Угорщини  Ласло Шойому взагалі відмовили у в’їзді до Словаччини та Румунії.

А от в Україні Угорщина вже давно перейшла до практичних заходів з реалізації своєї «великодержавної» політики, аж рукави закотила. Так, починаючи з 2010 року в українському Закарпатті масово роздаються угорські паспорти. Наразі число «паспортованих» українських угорців за різними оцінками становить близько 70 тисяч осіб. І це при тому, що подвійне громадянство українським законодавством заборонене.

З анексією Криму та російською агресією на Донбасі, Угорщина посилила свою активність у спробах дестабілізувати ситуацію в західному регіоні України, використовуючи чинник національних меншин у сепаратистських процесах.

Одним з таких напрямків деструктивної політики з її боку стала масова підтримка освітніх проектів угорської національної меншини.

Аналіз, який опублікував журналіст Олександр Никоноров за пару місяців до своєї трагічної загибелі 6 вереснясвідчить, що на території українського Закарпаття угорська сторона практично «відтворила» власну повноцінну систему освіти, в якій навчальний процес відбувається виключно угорською мовою.

Цю систему складають 91 школа, 21 з яких – україно-угорські, 70 – угорські; Центр унгарології на базі Ужгородського національного університету, приватний вищий навчальний заклад – Закарпатський угорський інститут ім. Ф. Ракоці ІІ, що розташований в м. Берегово.

При цьому офіційний Будапешт через різноманітні угорські благодійні фонди виділяє на функціонування цієї системи близько EUR2 млн. щорічно.

У 2015 році, наприклад, було виділено 45 млн. грн, у 2016 році – 60 млн. грн. Тобто спостерігається тенденція до зростання обсягів фінансування Угорщиною освітніх проектів та програм на Закарпатті.

Згадаймо також, що депутати Закарпатської обласної ради у 2016 року звернулися до Міністра освіти та науки України з проханням включити мови національних меншин до переліку предметів Зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО).

Іншими словами, угорська сторона намагалась створити ситуацію, коли громадяни України після завершення навчання в середній школі замість української мови здавали би іспити з угорської. Потім випускники шкіл мали би можливість продовжувати навчання в ЗУІ ім. Ф. Ракоці ІІ.

«Головним ризиком в цій ситуації вбачається можливість отримання на виході громадянина Угорщини, а не України, відірваного від гуманітарно-культурного простору України. Якщо не підіймати цю проблему сьогодні, то ситуація буде складатися так, наче українська держава вносить свій внесок у відновлення так званої Великої Угорщини, причому за кримським сценарієм», - звертав увагу нині покійний політолог.

Україні потрібні громадяни, а не «чужі» серед своїх

Зізнаємось, не часто нам доводиться хвалити власних керманичів, але у випадку з угорськими «наїздами» їм все ж таки можна поставити «відмінно» за відстоювання державних інтересів. Усе логічно і обґрунтовано.

Там де держава має свій інтерес у освіті – навчальні заклади мають фінансуватися з державного бюджету. Хочуть батьки вчити своїх дітей угорською, китайською, чи будь-якою іншою – нехай самостійно організовують і фінансують такі «іномовні» заклади. Законодавством це не заборонено.

Є Міністерство освіти, де можна отримати навчальну ліцензію. Є спонсори, які можуть профінансувати подібні проекти. Є, врешті-решт, спеціалісти, які здатні організувати освітній процес згідно чинних норм.

Хоче національна меншина створити на території громади «свою» школу? Будь ласка! Але тоді і приміщення, і комунальні послуги, і зарплати вчителям, і обладнання та посібники нехай оплачує власним коштом, громадським.

Захоче випускник такої школи вступити потім до угорського чи іншого іноземного вишу – без питань! Держава нікого не обмежує в цих законних правах. Але якщо випускник такого навчального закладу захоче вступити до українського вишу, а тим більше розраховуватиме на державну стипендію – то, будь ласкавий, здай ЗНО з української мови. Вивчить він її самостійно чи з допомогою своєї національної школи, нікого це не турбує.

Завдання держави забезпечити, щоб представники нацменшин України були інтегровані в українське суспільство, почуваючи себе максимально комфортно у якості громадянина України, а не сусідніх країн, не боячись при цьому дискримінації за національною ознакою.

Автор: Оксана Поліщук, Київ

Наші інтереси: 

Державницький підхід.

Гравець: 
Оксана Колосовська
290

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка