Зображення користувача Олена Бокійчук.
Олена Бокійчук
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Відродження та розвиток мови та культурних традицій – відродження народу

“Нічого так не робить народ саме тим народом, яким він є, як його духовна і матеріальна культура. У вигляді мови, пісні, обряду, звичаю, епічного й музичного фольклору, одягу, житла, їжі, посуду, ужиткових мистецтв, народної педагогіки і медицини, властивих саме цьому, а не іншому народу.”

img20170126123129.jpg

Володимир Яремчук

Безперестанно, зламавши не одного списа, в ЗМІ та на інтернет-ресурсах іде обговорення так званого “мовного питання”. І чим більше крику чути на захист “языка”, тим серйознішу увагу треба приділити мові – її відродженню та розвитку, які невіддільні від відродження культурної спадщини, слова, пісні, обряду.

З глибини віків, десь на генетичному рівні закладено відчуття слова, звичаю, мови.

“Нічого так не робить народ саме тим народом, яким він є, як його духовна і матеріальна культура. У вигляді мови, пісні, обряду, звичаю, епічного й музичного фольклору, одягу, житла, їжі, посуду, ужиткових мистецтв, народної педагогіки і медицини, властивих саме цьому, а не іншому народу.” – Володимир Яремчук, самодіяльний поет і  фольклорист-етноґраф. Впродовж усього життя брав участь у великій кількості народних календарних і родинних обрядів, організатор фольклорних колективів як дітей, так і дорослих,  втілюючи ці обряди і на сцені, і в побуті, і на масових святах, які проводив і на Кіровоградщині, і в Житомирській, Львівській, Київській, Полтавській, Черкаській областях України і в місті Києві, автор ліричної збірки віршів «На вишневім березі», календарно-обрядової поеми «Коло дію», книги прикладного етнографічно-філософського змісту «Календарна обрядовість українців», гостросюжетної патріотичної поеми «Розбрат-крук», повісті у віршах краєзнавчого характеру «Мелодія останніх сподіванок», збірочки гумору «Кому смішно – хай сміється» .

Для відродження та розвитку необхідно пам’ятати та зберегти ту спадщину, що залишилась нам від дідів-прадідів, адже багато було загублено і знищено, та, на великий жаль, вже мало хто може розказати, як воно було, що є нашим рідним, а що привнесено зі сторони. Саме тому дорогого варта книга Володимира Петровича Яремчука «Календарна обрядовість українців»,що,за словами автора, є “публіцистичнм та полемічним матеріалом, викладеним у формі дискусії з уявним опонентом, в якому – позиція автора, що не всіма буде беззастережно прийнята.”

Так, бо в кожного українця є своя база знань, своя мелодика та відчуття правильності дій і обрядів, які протягом багатьох років видозмінювались, розвивались, бо кожне покоління привносило щось своє.

“Чи тільки українці створили свою культуру? Смішне і неправомірне запитання. Свою культуру має кожен етнос. То про що ж тут мова? А мова про те, що цю культуру кожному народу борони Боже втратити! Бо тоді він безповоротно асимілюється іншими. Це стосується навіть тих народів, які давно утвердили і власну мову, і власну державність, народів, знаних і поважаних у світі. А коли казати про українців, то тут ця потреба нагальна до крику. Упродовж трьох з половиною століть ми піддавались такому московському тиску і переслідуванню за національними ознаками, яких зазнали не так уже й багато народів.

І де ж мені слово знайти, – щоб дослухались?
І сил де набрати, щоб слово – гучне?
Я грюкаю в душі – й не можу достукатись!
Я  криком кричу – а не чують мене!
 
Кричу: «Україно! Ставай Україною!
Вмирають постріляні діти твої!»
А ти над могилами, поміж руїною
сусідньої мови плекаєш гаї!
 
Плекаєш для чого? Щоб знову чужинцями
тій мові на захист прислалась орда?
Щоб знову хохлами, а не українцями,
дітей твоїх німо ішла череда?
 
Тобі відмовляють пихато в державності
і мову твою зневажають в злобі, –
твої  ж патріоти в сліпій нерозважності
на мові… чужій присягають тобі.
 
Клянуться, що люблять, що ти – їхня мати,
забувши, що мова – народу душа.
І стоптане слово своє підіймати
уже й під снарядами! – а не спішать…
Чи ти підрядилась російській служити?
Та в неї без тебе доглядачів тьма!
Там люду! Там простору! Там їй і жити!
А де ж українська? Ледь чутна… Сама…
 
А що ж то, скажи мені, за Україна,
в якій помирають батьківські слова?
В якій аж клекоче двоглавоорлина
агресора мова! Своя ж – ледь жива…
 
Не стали герої твої на коліна!
Безсила в неправді сибірська зима!
Ставай Україною! А України
без мови – нема!                

Мрію про час, коли ми перестанемо бути догматично-фанатичними, зашореними, почнемо мислити широко і тверезо, коли навчимось поважливо дивитись на свою багатющу і прадавнющу культуру, як і на чужу точку зору, яка, чомусь – от розходиться з нашою.  А у кого право на Істину? Хіба що у Творця… “                

(Цитати та вірші з книг Володимира Яремчука «На вишневім березі», «Коло дію», «Календарна обрядовість українців»)

Наші інтереси: 

Ми самі є ковалями своєї долі

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Жорж Брода.
0
Ще не підтримано

Радіймо! А де можна дістати книгу "Календарна обрядовість українців"?

Правда - у Праві!
Права - у наших душах!
Шануймо Праву!

Коментарі

Зображення користувача Жорж Брода.
0
Ще не підтримано

Радіймо! А де можна дістати книгу "Календарна обрядовість українців"?

Правда - у Праві!
Права - у наших душах!
Шануймо Праву!

Зображення користувача Олена Бокійчук.
0
Ще не підтримано

Книги, на жаль, не доступні широкому загалу, та придбати їх можна у автора. Пане Юрію, Вам у приват дала електронну адресу Володимира Петровича. Буду рада, якщо ці книги знайдуть чимбільш читачів, бо вони того варті! Звертайтесь!