Відповідь присвячується народу України - част 3

Щоденна побутова езотерика

Як Україні вийти до світла?

Чи існує відповідь конкретна?

Уроки вивчаєм на Землі,

Екзамен наразі здаємо ми,

І тут ніхто не допоможе,

Повинен витримати, боже.

Дуальні сутності ми є,

Світ з антисвітом виграє,

Щоб мати форму в океані,

Випробували в балагані.

Ми те насіння надзвичайне,

Що бурі й шторми прориває,

Розкриваєм знання бутон,

Пізнаєм новий закон.

Із пітьми виходим ми,

Досвід набутий на землі.

І полилась вода на нас,-

Обличчя світле, без прикрас.

                      Копіювання почутого чи розповсюдження вірусу

Відносно вірусу пліток, подаю тему особистого переживання і дослідження. В наших душах закладено цікавість до всього нового.

Не знаю, як і коли, цю рису зацікавленості новим перенесли на навколишніх людей. Тобто, нам цікаво, як живуть і що роблять інші люди. Сталось спотворення, бо ми цікавимося трагедіями знайомих, нас тягне до людських драм, а якщо у когось успіх, то заздримо. Цікавість до нового і невідомого спотворилась до стану пережовування собі подібних.

Дослідження про те, як нас провчають. Якось я подзвонила знайомій, а вона каже, як добре, бо в неї якісь неприємні події. Я її розрадила, а надалі і сама втягнулась у її тему.

Відчула у моїй душі черв'ячок, що висунув носа і хотів знати, а які ж там сварки поміж сином і його матір'ю, бо знала цих людей. Прямо відчула вібрацію цікавості, бо спокійно лежала на дивані. Послухала дещо і подумала: - Чому це так буває майже в кожній сім'ї, де найближчі родичі- там найбільші колотнечі?

Приблизно через годину я йду відтворювати почуту подію. Скопіювала чи відзеркалила її. Чую грає музика на вулиці у сусідів, та так, що гуде в голові: бум-бам. Підождала, але вона продовжується, колонки гучні як на весіллі.

Іду туди з гарним проханням, щоби зменшили потужність або направили колонки в інший бік. Почула все, що мала почути, але не образилася, і повторила розважливо, що прийшла з лагідним проханням.

Коли закінчили складати сіно тоді і вимкнули. “Можливо важка робота кличе руйнівну музику інтуїтивно,”- подумала я.

Несу інформацію у родину брата, просто так. А родичі висловилися однозначно проти мене, що я не повинна їхній авторитет занижувати. Я здивовано подивилась на такий поворот та й пішла. А через день я захворіла, чого зі мною давно не траплялось. Декілька днів я перебувала в дивному стані, розуміючи, що це не хвороба, а щось незрозуміле, мене нудило і крутилась голова.

Виздоровівши і проаналізувавши події, я дзвоню тій знайомій і кажу, що отримала енергетичний удар. А вона швиденько мені каже, що вона і досі нездорова, а була дуже хвора, серйозні проблеми з травленням.

Її колега по роботі їй сказала, що не могла вона так блискавично захворіти, а напевне це якісь вроки чи псування. Я розказую знайомій хід своїх подій, як я, проявививши цікавість, вислухала її, а далі пішла копіювати її інформацію, втілюючи в життя. Сварку зав'язала я, хоч і не думала сваритись.

Інша знайома розказала, як її молода сусідка розказувала їй про те, що її побив чоловік. А через кілька днів в її сім'ї сталось щось подібне. Я запитала, чи було їй цікаво знати і слухати, коли говорила сусідка. Відповіла, що було цікаво. То я прийшла до висновку, що ми беремо вірус інформації, коли нам від душі цікаво. А далі несемо у сім'ю, чоловік якимось чином зчитує цю інформацію і відтворює ту подію, чого хотіла душа дружини. Адже їй було цікаво прожити цю подію.

             Як робиться енергетичний удар і ким?

Найближчими людьми перед якими ми щирі і відкриті, у яких є доступ до нас. Відкриваємось ми перед ними тим, що передаємо будь-яку інформацію за себе.

Хто нас найбільше і найзліше судить? - Своя родина. Чужі судять більш байдуже, поверхнево, а ось з корінням виривають найближчі, з емоційною силою.

Чому? - Бо з ними ми пов'язані чутливістю, єдністю сім'ї, а більше знаєш - більше болить. Я би назвала родину емоційним астралом, матеріальною прив'язкою: разом виросли, планували, допомагали, зв'язались у сніп. Емоція- це концентрація сили, а кричимо ми з найближчими. Один проти одного — це рівнозначні сили. А коли формується колективна думка осуду, то твориться руйнуюча дія.

Чому захворіла? - Бо створила колективну думку проти себе. І ніхто з них не відає, що творить. Знайома запитала, як робити, щоби більше не отримувати? Я відповіла, що вона сама дала відповідь минулого разу, коли розказувала.

Вона тоді сказала: “ Більше нічого нікому розказувати не буду”.

А я сказала просто: “Не сунути носа до подій інших людей”. Знайома каже: “Хочу мати знання як жити”. Вона хворіла довше. Перебуваючи у негативних сімейних стосунках, збирала нечистоти від всіх. Отримувала дзвінки, вислуховувала і давала поради всім. Ми ще й радіємо, коли в нас питають поради, наше его тішиться.

Потім я, усміхаючись, подумки казала простору і невидимим вчителям. - “Ну, молодці! Оце так навчили, оце так організували! Доступно, чітко, зрозуміло, боляче та ще й колективно нас просвітили”. Дійсно, треба подякувати.

Чому боляче? -А щоби запам'ятали і більше не хотіли. Біль викликається дрібницями. Тепер знаю, що пересудами можна вбити людину. Коли прослідковуєш причину- наслідок, то тільки вдячність появляється, ніхто не винний. Комусь же треба грати протилежність. Ті, хто хоче знань, хай розкривають ментал, складаючи картину докупи з маленьких деталей. Цікаво те, що, в більшості, добрі люди - наївні, старанні, щирі, співчутливі, перші готові подати руку, довірливі. Вони і не підозрівають, що вони такі ж “грішники”. Пора вийти з наївного дитинства- це я кажу собі.

           Зупинити віруси

Отак ми чистимо свій рід! Оце вже дійсно, щоби більше не хотілось.

Не прив'язуватися ні до чого, не розказувати іншим за себе без потреби, не розказувати іншим про вчинки інших, не судити, не втручатись, не пліткувати, не повертатись назад, що значить прощати і не повторювати. Стати спостерігачем, володіти своїми емоціями, аналізувати думки і слова, стати байдужим до подій інших, направити погляд на знання, слухати чого хоче душа.

На запитання про Україну була дана відповідь. І не нарікайте нікому на себе та інших!

                 Сон про Україну

Десь півроку тому був сон про Україну.  Я запитала, яка правильна назва України? Побачила картинку “Рука, що несе корону”.

Корона лежить не верхом на руці, а корона висить на руці, зачеплена боком, як би в дорозі. Не могла зрозуміти значення, хоч, здається, зараз знаю.

Корона на голові - це свідомість, усвідомлення себе, свобода, зв'язок, вищі знання, контакт з духовним світом, яснознання.

Корона- це індивідуальність, стати всім як один- єднання. Може бути і шишковидна залоза, через яку колись приймали знання і яка зараз не активована.

Корона в руці- відпрацювання, прислужування, бути в окупації, захват свідомості, неволя.

Оскільки окупація- це нав'язування ідей, думок, програм системи; диктат, шаблон, установка, традиція, колективна думка, спадковість спільноти.

Окупація- це допомагати іншим за їх проханням, брати на себе програму і шлях інших, мати зобов'язання, прислужувати чужим, не дбати про себе, відволікання від мети, перекриття шляху, відвернення від напрямку, спотворення життя, старість, забирання істини себе. Окупація- виконувати не свою волю, - це чужорідне, вимушене, неприроднє, відірвання чи роз'єднання, перевернення погляду, перекриття живлення, нема регенерації.

Вийти з окупації і надіти корону на голову. А корона в наших руках є.  Корона — це свідомість єдності, бачити в кожному іншому себе. Чистота помислів.

Ми не можемо засуджувати вчинки іншого, якщо інший, то є ти. Це не значить, що треба дружити з неприємними людьми, а просто знати, що вони є і хай собі будуть та й відвернути погляд. Піднятись настільки, щоби власної присутності було достатньо для нейтралізації негативу. Ще треба позбутися зачіпок або увійти у рівновагу, щоби зупинити маятник.

Маятник до чого ? Наші емоції бурхливої радості прикликають рівноважні сили протилежності. Тому і кажуть, що життя йде полосами. А щоб не хитатися з боку в бік, то єдиний вихід — зупинити маятник. Для цього ми і є на Землі.

Зі мною багато раз повторюється одна і та ж подія, протягом двох років. Я розумію, що це якийсь мій урок, але ніяк зрозуміти не можу, для чого це і як я повинна поступати.

Приклад. Я перебуваю в блаженному стані і тільки лягаю на диван - так поступає якийсь офіційний дзвінок з якимись проблемами. Це повторювалось одинаково кілька раз, щоб звернула увагу. Або щось роблю і перебуваю у відповідному стані, то відразу ж дзвінок і треба щось вирішувати. Або саджу квіти, перебуваю у щасті, знову поступає дзвінок і йде перемикання на іншу вібрацію. Або тільки сідаю поруч з кимось, з ким щаслива бачитись - знову дзвінок, бо треба йти. Або запрошують до морозива- знову дзвінок і нагадування про якісь термінові обов'язки. Або щось роблю з відчутним задоволенням — знову дзвінок і слухаю про болячки та хвороби.

Одне і те ж в мої найкращі хвилини. Ніби висмикування мене з іншого стану, повернення до реальності. То вже починаю догадуватись, що коли перестану сердитись на дзвінки, коли перестану реагувати на події, коли перестануть зачіпати розмови, коли навчуся сміятись на проблеми, стану розважатись, приймаючи гру, то, напевне, набуду рівноваги. Зараз подумала, що це маятник мене смикав - перевірка на емоційні зачіпки.

             Важливе спостереження

Чи знає хтось, що судячи інших ми руйнуємо свій рід? Там, де хворіють діти, хай батьки задумаються. Вони говорять багато лишнього, судячи все підряд. Постійне незадоволення людьми і незадоволення життям, незадоволення країною. Треба любити і людей, і життя, і країну, щоб вийти на світло. Нами керує наша колективна свідомість, астральний план Землі низької якості.

Приклад. Спостереження двох сімей, де є малі діти шести років, які погано говорять, не вимовляють букви. Їх батько вживає багато нецензурних слів.

Спостереження сімей, де висміюються люди, що всі невдахи, що в кожного сусіда є якийсь недолік. Результат вони мають ось такий.

В одній родині - двоє дітей перейшли 40- літній вік і ніхто не одружився, не народив дітей- рід припиняється. В другій родині - двоє дітей, поженились 10 років тому, але не родять дітей - рід під загрозою. В третій родині- трагедія. Син женився, родив сина і вбив його, а сам сидить у тюрмі- рід припинився. У іншої родини діти постійно хворі, бо батьки постійно і емоційно сваряться.

То хто є найбільшим злом для своїх близьких? Розбиратися треба не з політикою, а з собою. Ми всі тут різні і, слава богу, що є вільними робити зміни у своєму житті. Єдина чесна- це душа, а все решта можна вирішити.