Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Відповідь на критику Головних Норм Звичаєвого Права

Головні Норми Звичаєвого Права в документі «Звичаєві Козацькі Організаціі» та супроводжуючі їх документи, викликали багато запитань і гострої критики. Питання і заперечення стандартні, тому за рішенням Координаційної Ради на них дається загальна відповідь.


Головні Норми Звичаєвого Права в документі «Звичаєві Козацькі Організаціі» та супроводжуючі їх документи, викликали багато запитань і гострої критики. Питання і заперечення стандартні, тому за рішенням Координаційної Ради на них дається загальна відповідь.

1. КРИТИКА. Документ антинауковий! Не відповідає теорії права і юриспруденції. Також в даному документі немає потреби, Конституція України є однією з самих демократичних в світі - народ за Конституцією є джерелом влади та власником всіх природних ресурсів. Тому даний документ є шкідливим і його потрібно відхилити.
Відповідь. Перш за все хочу сказати про походження Головних Норм Звичаєвого Права та чим вони є. Головні Норми Звичаєвого Права – це головні правові принципи і норми ЗВИЧАЄВОГО ЛАДУ. У цих норм немає автора! Першим розповів нам про найважливіші норми Звичаєвого Ладу козак-характерник Л. П. Безклубий ще в 90-х р.! Багаторічні дослідження в різних напрямах, підтвердили кожну норму, передану козаком-характерником. А завершилися дослідження відкриттям історичних Програмових Постанов ІІІ Збору ОУН! До речі, я і інші зацікавлені особи, їх шукали два роки, і знайшли в збірці документів ОУН 1955р. видання! Так старанно, сучасні, так би мовити, «націоналісти» (маю на увазі керівництво націоналістичних партій!) приховують той історичний документ від нації! Головні правові звичаєві принципи і норми, що існували в минулому – в козацькі часи (і раніше) по суті були знову проголошені ОУН-УПА у формі політичних засад в Програмових Постановах! Таким чином ми можемо зробити висновок – Дух нації, її прагнення, уявлення про суспільний лад і державу є незмінними протягом багатьох століть, від початку козаччини до часів ОУН-УПА!
А тепер щодо, так би мовити, антинаукової сутності даного документа. Така критика може йти лише від тих вчених правників, що знають лише одну правову теорію – позитивістську!
Дійсно, в позитивістському праві Право і закон – це те саме! А норми Звичаєвого Права стають правовими нормами (звичай стає законом) лише після того, як будуть санкціоновані державою (законодавчим органом). Для того, щоб краще було зрозумілим, що таке позитивістське право, я просто скажу, що комуністична правова система була абсолютно позитивістською, а фундаментальний принцип позитивістської теорії – це ПРАВО СИЛИ! Тобто це право авторитарних і тоталітарних держав. Феодальний (тобто по суті рабовласницький) лад також базувався на такому праві! Ще в 95 році, в ідеологічно-історичній праці «Українська Етнічна Віра. Історія і сучасність» я написав про дві різні правові основи держави, які виникли в нашому Краї з приходом варягів, цитую - «… варяги мали свій Закон і були носіями іншої ніж у слов’ян державної концепції. Основа Їх Права була на ПРАВДІ СИЛИ. Відповідно державу вони розуміли як апарат насилля. А слов’янське Право основувалося на СИЛІ ПРАВДИ і державу слов’яни розуміли як силу, що підтримує справедливий порядок». Складається враження, що визначення термінів, якими обгрунтовують антинауковість Головних Норм Звичаєвого Права, взяті з радянської юриспруденції! Критики стверджують, - «норма права – це і є закон», точно те саме стверджує радянська наука! Критики також дають сумнівне, малозрозуміле визначення Звичаєвого Права,- це і якісь правила (так правила, чи правові норми?) і правила, які санкціонувала держава, ввівши їх в писані збірники законів – «Руська Правда», «Литовський Статут» та ін. Очевидно, що Звичаєве Право в таке визначення не вписується! Наші критики мали б знати, що крім позитивістської теорії права існує також філософсько-правова теорія права! (Не плутати з Філософією Права, яка є академічною наукою). Філо-софсько-правова теорія є складовою частиною юриспруденції – науки про Право і правові відносини.
Філософська теорія права (для спрощення розуміння суті питання я не зупиняюсь на різних школах і відгалуженнях цієї правової системи), розглядає Право як самостійну сутність, або як форму суспільної свідомості та розрізняє такі поняття, як Право і закон. В філософському праві, моральні норми можуть бути також правовими нормами, Право є основою закона і вищим за закон (принцип верховенства пра-ва) та незалежним від державної влади! Але і це ще не все!
Філософсько-правова теорія визначає, що першим ДЖЕРЕЛОМ ПРАВА є ПРАВОВИЙ ЗВИЧАЙ! Потім релігійно-правові норми, правовий прецендент, нормативно-правовий акт та ін.! Тобто, Право первісно зявляється із Звичая, тобто із волі народу, а не із волі державної влади.
Правова наука визнає також існування релігійного права. Так, в Шаріаті існують як єдине ціле - конституційні норми та громадянське, кримінальне, адміністративне, сімейне, процесуальне право, а та-кож моральні та етичні норми. Релігійне право основується на Божих заповідях і догмах, тобто на Божій волі, в той час як позитивістське право основується на правді сили, а філософське на природному праві чи на праві як вищій сутності.
Принципове питання,- що регулюють норми Права? Всі правові теорії визначають, що норми права регулюють державний лад (форму правління), територіальний устрій та політичний режим, а також все інше, загальновідоме, що називається громадянським, кримінальним, сімейним і т. д. правом. Отже, якщо щось, що називається Правом не регулює (не відображає в нормах!) лад і державний устрій, систему влади то «оте» взагалі не є Правом! «Оте» може бити визнане лише за законодавчий кодекс.
Очевидно, що Звичаєве Право можна розглядати в філософській та частково релігійній правових системах.
А тепер, можна дати правильне визначення терміну Звичаєве Право, зазначивши, що кожен народ створив свій звичай і український Звичай є унікальним явищем! Він сформувався і існував як ідеологічно-правова система, в першорядному значенні і в другорядному, як норми поведінки, - звичаї-обичаї. Тому до Головних норм Звичаєвого Права доданий супровідний документ - «Про Звичай». Отож, я даю таке визначення Звичаєвого Права:
ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО – це сукупність правових норм, що основуються на родовій (народній-національній) свідомості, Родовій Вірі і родовій моралі, які регулюють і захищають національний Звичаєвий Лад і державний устрій та регулюють всі інші взаємовідносини в суспільстві. Звичаєве Право складається з головних норм (правових принципів) та підпорядкованих їм звичаєвих законів. В ЗП не було конституції, її функцію виконували головні норми.
Визначення Звичаєвого Права, в яких розповідають байки про санкціоновані державою звичаєві норми, про руські правди і литовські статути – від вороженьків або невігласів! По-перше, в Звичаєвому Праві влада просто немає права давати, писати і змінювати право! По-друге, окупаційна феодальна влада санкціонувала лише ті звичаєві норми, які не заперечували феодальний лад і скасувала головні норми, ті, що передбачали Звичаєвий Лад, Тобто, феодальна влада знищила Звичаєве Право. «Руська Правда», «Литовський Статут», і ін. то вже все відноситься до феодального (якщо хочете, позитивістсь-кого!) права.
Не можу обійти увагою критику Головних Норм Звичаєвого Права, розміщену на форумі сайту Фонду ім. Сірка. Цитую – «…це не норми. Знову хронічна українська проблема: більшість цих «норм» носять декларативний характер – не відповідають на запитання «якщо», «то», «інакше». … Претендують на догматичний характер, але такими не є – чітко не сформульовані. Трактувань 1000 і 1 штука. В структурі логічної норми права виділяють три елементи: гіпотезу, диспозицію , і санкцію. …» Таким і подібним критикам Головних Норм Звичаєвого Права я раджу почитати Конституцію України. Цитую – « ст.1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.» Чи відповідає ця стаття на питання - «якщо, то, інакше», іншими словами чи міститься тут гіпотеза, диспозиція, санкція? Ні! І так написана вся Конституція! Таким чином, Конституція України (головний закон!) на думку нашого критика не є правовим документом, а її статті не є правовими нормами!? Що ж до декларативності, то сучасна Конституція є значно декларативнішою ніж Головні Норми Звичаєвого Права! Вона написана так, щоб у народу і пересічного громадянина не було реальних прав ! Крім того існує Конституційний Суд, щоб трактувати ту чи іншу норму відповідно побажань влади!
Вся критика про ненауковість даного документу не обгрунтована! Документ називається – Головні Норми Звичаєвого
Права, тобто мова йде про нормативно-правові принципи Звичаєвого Ладу і держави та ті принципи, що регулюють найголовніші стосунки між людьми і є відображенням моральних норм.

2. КРИТИКА. А чи існувало Українське Звичаєве Право?
Відповідь. Всі великі повстання, в недалекі від нас козацькі часи, в Україні відбувалися за НЕЗАЛЕ-ЖНІСТЬ і ВОЛЮ! Незалежність – це самостійна, суверенна держава. Воля – це Звичаєвий суспільний устрій «без холопа і без пана», відображений в Звичаєвому Праві. Звичаєве Право в ті часи в повному обсязі існувало в козацькому Запоріжжі, там де не було чужинця і окупанта. Перед тим Звичаєве Право існувало у всіх країнських родів – древлян, уличів, тиверців, волинян, галичан, полян, половців та ін. родів, що ще раніше створили велику державу Скупу Країнську. Отож, Звичаєве Право відображало Звичаєвий Лад, який існував серед країнських родів ТИСЯЧОЛІТТЯ! Але що це таке Звичаєвий Лад? Якщо він реально існував в минулому, на величезних просторах і протягом тисячоліть, то має бути відомий історії! Він і відомий, але в історії називається по- іншому! Звичаєвий Лад в історичній науці на-зивається Родовим Ладом! Відповідно, Звичаєве Право - це правові норми і закони Родового Ладу. Пра-вда, питання стародавніх – доцивілізаційних і першо-цивілізаційних устроїв, само по собі не просте, до того ж заплутане і профановане сучасною наукою,- наука твердить, що Родовий лад є примітивним і таким, що себе віджив! Тому ця складна тема потребує окремого розгляду. Я лише констатую факт – далеко не всі народи мали Родовий Лад, а переважна більшість народів дуже давно його втратила і повністю забула про нього. Український народ – єдиний великий народ на євразійському просторі, що зберігав Родовий Лад в часи феодалізму і мав свою Родову Державу – козацьке Запоріжжя! Тим самим український народ заперечує науку, яка твердить, що Родовий Лад себе віджив і саморозпався.
Звичаєве Право дійсно є Українським – Країнським і існувало в нашому Краї в своїй завершеній ідеологічно-правовій формі вже як мінімум 10 тисячоліть тому, за часів виникнення розвиненого Родового Ладу в якому власне і виникає ДЕРЖАВА, як сила, що захищає територію і підтримує справедливий порядок.
Звичаєве Право в Україні було знищене поступово в результаті багатьох зовнішніх окупацій: грецької, хазарської, варязької, татарської, литовсько-польської, турецької, московської, австро-угорської, румунської. Але в усі часи, в Україні йшов неперервний спротив окупації, продовжував існувати Звичаєвий Лад і Звичаєве Право серед окремих родів, а пізніше в козацькому Запоріжжі – на родових, ніким не окупованих, землях уличів і половців. Залишки Звичаєвого Права, зберігалися в українських селех аж до часу насильної колективізації та голодомору! Тобто, остаточно Звичаєве Право було знищене останньою московсько-сіоністською окупацією, що маскувалася під ім’ям робітничо-селянської(!) радянської влади.

3. КРИТИКА. Немає конкретики, потрібно все деталізувати, зокрема систему правління, вибори влади, пояснити Вічовий Устрій і т. д.
Відповідь. Існує принципова різниця між Правом і Законом. Дані правові норми є конкретними, вони конкретно відображають Звичаєвий Лад на рівні принципів, на найвищому правовому рівні. Їх реалізація і деталізація – це справа законодавства. А законодавство - має відповідати часу і потребам, і закони постійно змінюються («нужда закон міняє» - Кошовий І. Сірко). Звичаєве Право, в своїй основі є не-змінним, можна лише при дійсній потребі блокувати архаїчні норми і приймати нові за одностайним рішенням Ради Радетелів і Віча – Кола. Як, коли і ким буде реалізоване і деталізоване Звичаєве Право в наш час - це питання майбутнього. Очевидно, що нацією через Конституційні Збори. Щодо Вічового Устрою, то Звичаєвий Лад це не зовсім те саме, що Вічовий Устрій! Так написано у «Влескнизі», що руси керувалися Вічем півтори тисячі років! А як керувалися до того чи після того? Нащо тоді обирали князів і інших урядників? Насправді вічовий устрій (віче – це народні збори) існував на рівні окремого роду чи общини! У стародавніх греків вічовий устрій називався демократією і існував на рівні окремо взятого поліса. Далі ця система просто не діє. Рішення народних зборів на політичному рівні, як свідчить історія, як правило є помилковими і фатальними. Тому злиденна деспотична Московія, знищила багатий демократичний Новгород! Д. Галицький дуже легко знищив Болоховську Землю, бо в ній існував Вічовий Устрій і кожна община була державкою! А Віча рішили – нічого нам створювати військо і посилати туди своїх діток, а тим паче з кимось воювати. Тобто, болоховці - проголосили політику миру! Рішення Віча, як правило, є добрими намірами без урахування суворої дійсності і передбачення майбутнього, а тому - фатальними! Вічовий Устрій дуже схожий на анархізм. А на анархізмі, як відомо, чогось великого, тривкого не збудуєш, тим паче держави! Саме тому, махновський рух, який основувався на анархістській ідеології і, занадто покладався на свідомість трудового народу (такого народу взагалі немає), і зазнав поразки!
Тому, дуже давно, ще в кам’яному віці, виникла інша система – правова (Право вище влади і навіть волі Віча!) і представницька з централізованим управлінням. В усіх країнських родах існувала правова політична система, в якій існувало також Віче. В козацькому Запоріжжі також існувала право-представницька система, - вся влада була сконцентрована в руках Кошового, який мав повноваження диктатора, ніякої політичної влади у старотців, старійшин, волхвів – попів в Запоріжжі не було! Але, була Характерна Рада з специфічними контролюючими функціями, яка урівноважувала владу старшини. Віче, яке у запорожців називалося Колом та Козацькою Радою, також існувало і виконувало важливі функції – вибори старшини, вирішення важливих питань та ін. Але, навіть Коло чи Рада не мали права порушити Звичаєве Право і всі рішення приймали лише в межах своїх функцій. Саме тому, Запоріжжя вистояло і більше 4 віків (а насправді 9 віків!) провадило оборонні війни. Тому, звичаєва система влади не є вічевою.
Вічова система прямого народовладдя може існувати на базовому рівні – село, селище. містечко, мікрорайон, що передбачено Звичаєвим Правом.

4. КРИТИКА. Чому в Звичаєвому Праві нічого не сказано про козацьку Православну Христову Віру – основу Звичаю козацького?
Відповідь. Все що нам розповідають сучасні, так би мовити, історики і знавці козацтва про християнську сутність козацтва – байки для нелітніх діток, причому байки ці грунтуються на створеній окупантами і глибоко продуманій антинаціональній ідеологічній основі. По-перше, Українське Звичаєве Право, як вже було про це сказано, - це правові норми Українського Родового Ладу і, отже - існувало за багато тисячоліть до появи не лише християнства, але і самого біблійного патріарха Авраама. По-друге, родові козаки-запорожці не були християнами, вони навіть не були хрещеними, тобто їх предки, в часи хрещення Русі, цієї «віри» не прийняли! (Більш детально про те буде далі). Але щоб уникнути непорозуміння з вже, в своїй більшості, християнізованим і охолопленим народом, щоб не було релігійної ворожнечі та щоб була релігійна єдність в народі, запорожці визнали Христову Віру і Православну Церкву! Тобто запорожці не вірили і не були християнами, але визнавали Христову Церкву під тиском обставин! Тодішні попи, зокрема митрополит П. Могила, це ясно розуміли і називали запорожців антихристами. Тому в Звичаєвому Праві нічого не було, і не могло бути, про Христову Віру.
Сьогодні ситуація є іншою! Жодна релігія націю вже не єднає! Відповідно немає потреби загравати з якоюсь релігією чи церквою. Крім того, в Україні виникло Рідновір’я та Язичництво. Проте є релігії і, церкви, які «ЗА» існування незалежної держави Україна та за відродження української культури і української нації. Козаки, продовжуючи мудру традицію, всі ці релігії і і церкви мають визнавати. Але є також такі релігії і церкви, які заперечують українську державність, українську культуру, які пропагують антинаціональну мораль, антисоціальний спосіб життя, провадять антидержавну і антинаціональну діяльність та посягають на душу людини, - це в першу чергу Православна церква Московського Патріархата та різні секти. Такі церкви і релігії козацтво не повинно визнавати! А Звичаєве Право такі церкви і релігії та подібні партії і громадські організації однозначно забороняє!

5. КРИТИКА. Немає нічого про світогляд та ідеологію на яких основується суспільний лад.
Відповідь. Щодо світогляду, то він передбачає релігійну чи наукову основу. Про релігії вже сказано. Відносно сучасного наукового світогляду, то він також міфологізований! Так наука твердить, що люд-ство походить від однієї мавпочки яка жила в Африці 250 тисяч років тому! В той же час, наука визнає існування трьох центрів розселення первісних людей – в Європі, Африці і Азії, вік яких 500 тисяч років! Наука не може пояснити виникнення людини з мавпи. Не може пояснити одночасне виникнення двох різних рас – білої і чорної! Твердження, що біла і чорна раси належать до одного виду дуже сумнівне. Щоб зрозуміти вартість наукових теорій потрібно просто їх порівняти - минулі і сучасні. Більш того, одночасно існують діаметрально протилежні наукові теорії. Але, наука не лише не знає, але також фальсифікує факти та створює теорії й концепції на політичні замовлення. Найбільш очевидним, даний процес є в гуманітарних науках. Тому, про науковий світогляд можна буде говорити лише тоді , коли справжня наука перестане служити політиці. Дійсно справжню науку потрібно ще створити.
Відносно національної ідеології - то так, така ідеологія є необхідною умовою існування національної держави!
Більш того, за умови відсутності національної релігії та науки як такої, національна ідеологія також здатна виконувати функцію світогляду. Національна ідеологія в Україні в минулому існувала і була складовою Звичаю, див. додаток «Про Звичай». У нас є КОБЗАР, Тараса Григоровича Шевченка, який є важливою складовою національної ідеології. Ми маємо філософію Григорія Сковороди, філософські поеми Л. Українки, величезну спадщину І. Франка і багато чого іншого! Але у нас немає наукової теорії Звичаєвого Ладу, власної теорії політичної системи і держави (можливо вони вже є, написані, але їх за такі ніхто не визнав, тому їх немає!). У нас немає теорії Звичаєвої Політекономії (чого немає того немає!). Тобто, національна ідеологія, ще має бути створена, і на це потрібен час, і це колективна праця. То на яку таку ідеологію ми мали б посилатися в даному документі? В той же час, документ опирається на тверду основу, вона названа. Сила Головних Норм Звичаєвого Права саме в тому, що їм непотрібне посилання на ідеологію чи світогляд, достатньо лише того, що збереглася пам’ять про них. Беручи за основу Звичаєве Право, ми прийдемо до практичного розуміння Звичаєвого Ладу і закладення основи нашої національної ідеології. Або ж давайте будемо чекати коли з’явиться світогляд, ідеологія, наукова теорія Звичаєвого Права, а вже тоді…. Не дочекаємось того! Ми лише втратимо час. Різні заяви і заклики опертися на якийсь світогляд (який?), чи дати звичаєву ідеологію - від лукавого! Якщо навіть ідеологія вже є і її дати на загал, її просто не приймуть і на цьому все!

6.КРИТИКА. В розділі І в п. 1, 2 і 3 не міститься нічого нового, це саме, тільки іншими словами виписано в Конституції України!
Відповідь. По-перше, всі головні норми Звичаєвого Права мають бути викладені, навіть якщо точно такі норми містяться в нашій Конституції, вже хоча б з причини первинності Звичаєвого Права. Це по-винні розуміти всі ті, що хоч трохи цікавляться політикою.
По-друге. Вказані норми (І – 1,2 і 3) в Конституції України відсутні! Ми не обираємо владу на рівні району (керівника адміністрації, начальника міліції, суддів), а це основний адміністративний рівень. Ми також не обираємо владу на рівні області. Ради, які ми обираємо не є владою, - це придаток Держадміністрації! Скасування в Києві районних Рад це наочно показало. Ми також не контролюємо владу на жодному рівні, ми не маємо права достроково відкликати чиновників і притягувати до відповідальності. Також наша влада не є обов’язково змінюваною, державці не йдуть з влади - в народ і не підуть за цією Конституцією, в кращому разі, вони переміщаються з одного владного місця на інше! В Конституції також не передбачений механізм протидії владі, якщо остання порушує Конституцію.
Схожість конституційних норм з головними нормами Звичаєвого Права в певних моментах існує. Але схожість не є тотожністю. Сучасна Конституція відображає псевдодемократичну політичну систему і ліберальну економічну систему, тому народ немає реальної влади і позбавлений власності! Так, за на-родом формально закріплена власність на землю та природні ресурси, але на практиці все те у народу давно вже відібрано.

7. КРИТИКА. Документ за своєю сутністю, особливо економічний розділ, є прокомуністичним.
Відповідь. Комуністична ідеологія і система передбачають ліквідацію приватної власності та концентрацію всієї політичної і економічної влади в руках партійної державної бюрократії. Жодна норма Звичаєвого Права не передбачає ані ліквідацію приватної власності, ані всевладдя державних чиновників. Головні Норми Звичаєвого Права передбачають існування дрібної та середньої приватної власності і, відповідно - дрібного і середнього бізнесу, також не обмежують розвиток середнього бізнесу до вели-кого. Жодних обмежень немає, окрім одного – бізнес має бути чесним і прозорим! Також , національна держава в умовах Звичаєвого Ладу, безумовно допомагатиме розвитку малого і середнього бізнесу. Так, велика промисловість, транспорт, банківська система, надприбуткові сфери економіки, мають бути національною власністю під контролем держави, бо все це створено нацією і має працювати виключно на загальний інтерес. Тому, всі звинувачення в прокомуністичній направленості даних норм - безпідставні.

8. КРИТИКА. Дані норми неможливо втілити в практику і немає жодного сенсу їх приймати.
Відповідь. Декларація ідеї та політична програма її реалізації - це різні речі. Прийняття Головних Норм Звичаєвого Права, ми в першу чергу розуміємо, як процес відродження нашої української національної правової свідомості. Що ж до реалізації Головних Норм Звичаєвого Права на практиці, то це вже інше питання. Воно залежить в першу чергу від того, як цю ідею сприйме нація.

9.КРИТИКА. Чому в даному документі ми посилаємося саме на рішення ІІІ Збору ОУН, адже були й інші збори і інші рішення?
вІДПОВІДЬ. Тому, що рішення ІІІ збору ОУН – це відображення волі нації! В 1943 р., після того як була сформована УПА, провід ОУН безпосередньо почув від народу – тих, що взяли в руки зброю і стали повстанцями – якою саме Він – народ уявляє Незалежну Україну. Крім того, Рішення ІІІ Збору ОУН були підтверджені Конференцією ОУН 1950 р. за участю С. Бандери! Різні заяви теоретиків «псевдонаціоналізма», що провідник ОУН С. Бандера рішення ІІІ Збору не схвалював брехливі! Рішення ІІІ Збору ОУН були чин-ними від 1943 р. до кінця 50-х р., тобто до останніх боїв ОУН-УПА з окупаційною російською комуністичною владою!
Що ж до рішень інших зборів ОУН, то вони були загалом внутрішньопартійними документами, на які впливали різні обставини та спонсори з числа української буржуазії! А щоб мене не звинувачували в голослівності даю коротенький витяг із кн. Сціборського «НАЦІОКРАТІЯ»
«Поруч із націоналістичними рухами … жирують різні групи, що використовують гасла націоналізму для своїх антисоціальних цілей. Ці «націоналісти» виходять із середовища спекулянтів фінансового каіталу інтернаціональних біржових пройдисвітів типу Ставицького, власників земельних латифундій … ці легалізовані гангстери капіталу часто підшиваються під націоналізм і маніпулюють його конструктивними принципами ….»
Під режисуру буржуазії і, звичайно - іноземних урядів, писалися (і пишуться в наш час) політичні програми майже всіх так званих українських партій, в тому числі ОУН! А от Програмові Постанови ІІІ Збору ОУН є поодиноким виключенням із цього правила, вони відображають волю нації! Тому для нас вони є одним із головних, основоположних історичних документів.

10. КРИТИКА. Ідея побудови суспільного ладу на основі Звичаю, зокрема Звичаєвого Права – чергова утопія.
Відповідь. Утопія – це те, що було вигадано пророками чи вченими, та марно втілювалося в життя. Звичаєвий Лад, тобто Родовий Лад ніхто не вигадував! Він виник природнім шляхом, відповідно люд-ської ідеї життя по совісті і по Правді! Звичаєвий Лад проіснував більше десяти тисячоліть і на практиці довів свою реальність. Те, що Звичаєвий Лад себе віджив - велика наукова брехня, Він був знищений ззовні! В Україні Звичаєвий Лад існував ще в 18 ст., в козацькому Запоріжжі і також був знищений під тиском, з допомогою зовнішніх сил.

11. КРИТИКА. Даний документ є по своїй суті фашистським і нацистським, суперечить Міжнародному Праву (зокрема норми, що передбачають націоналізацію підприємств і банків), порушує права людини і національних меншин.
Відповідь. Міжнародне Право не забороняє націоналізацію підприємств і банків, але заперечує щоб цей процес відбувався шляхом насилля та експропріації.
Щодо прав людини. Звичаєве право визнає права людини, але в межах народних моральних норм (приміром право на сексуальні збочення не визнає), та в межах прав нації. Крім прав людини, існують права нації, про що чомусь забувають наші опоненти. Звичаєве Право на перше місце ставить інтереси нації і підпорядковує їм інтереси окремої особи! Принцип верховенства інтересів народу, нації чи держави, існує в усіх державах, навіть найдемократичніших, тому США, не питаючи дозволу у нації, розпочали війну у Вєтнамі і, в примусовому порядку, відправляли на ту війну своїх громадян!
Проте, в світовій політиці існують подвійні стандарти і сильніші держави часто використовують питання прав людини з метою політичного тиску на уряди, що проводять самостійну політику. В той же час, не бачать дійсні порушення прав людини урядами покірних їм держав! Так, в сучасній Україні, гру-бо порушуються фундаментальні права людини – право на працю і достатній для нормального існування заробіток; право на житло; право на доступне лікування (немає грошей – помирай); право на здорове харчування (їж отруєні продукти і помирай); право на справедливий і доступний суд та багато інших прав! Тому в Україні, за час існування незалежної держави, вимерло близько 7 мільйонів громадян! В той же час, європейські демократії чомусь мовчать про дике порушення прав людини в Україні – в центрі Європи!
Щодо національних меншин. Звичаєве Право не визнає національних меншин, а визнає лише чужинців. За Звичаєвим Правом чужинці є обмежені в політичних правах і не мають права обирати владу і бути обраними до влади. В той же час Звичаєве Право передбачало для чужинців право на націоналізацію. Власне подібні закони існували в усіх інших народів. Так було! І відповідно ця реальність відображена в ГНЗП.
Норми Звичаєвого Права є такими, якими вони були! Їх створив народ! І ніхто немає права їх переіначувати! Навіть народ (!) немає права змінити чи вилучити якусь норму, але Звичай дозволяє блокувати архаїчні норми і приймати нові норми з волі НАРОДУ та з дозволу РАДЕТЕЛІВ.
Зрозуміло, що питання прав людини, національних меншин та нації стоїть не лише в плані - як було, а також в плані – як має бути. Щоб відповісти на це питання, потрібно спочатку проаналізувати сучасну ситуацію в Україні з даними правами. Як вже було сказано, - фундаментальні права людини грубо порушені, в результаті мільйони людей приречені на повільне вимирання! А ситуація з правами національних меншин і української нації взагалі є парадоксальною! Українська нація, яка складає майже 75% населення (!) має значно менше прав ніж так звані нацменшини! Відверто і цинічно порушуються культурні, політичні, національні права Української Нації. В Україні, з потурання влади, українська мова, українська книга, українське слово, загалом українська культура знаходяться в пригніченому стані! В Україні, офіційно, на рівні Конституції, у нації відібрано право на НАЦІОНАЛЬНУ ІДЕОЛОГІЮ, - це означає , що ніхто і не думає писати правдиву українську історію та будувати незалежну державу! Також в Україні, в усіх документах вилучена графа - національність! Таким чином, всі громадяни України, незалежно від походження, не мають правової основи, щоб означити свою національну приналежність! І виникає питання – а на якій підставі у нас існують нацменшини із своїми правами? Якщо нацменшини хочуть існувати й надалі і мати певні права то має бути поновлена графа – НАЦІОНАЛЬНІСТЬ та введене квотне представництво в органах влади, на державній службі та ін. установах. Кількість шкіл також має відповідати % складу населення. Тобто, українці мають мати свої 75%!
Щодо заборони колонізації України чужинцями, то тут ми також нічиїх прав не порушуємо! Впускати чи не впускати – це право кожної держави.
Як вже було сказано, Звичай дозволяє блокувати архаїчні норми і приймати нові норми. І ті норми, які явно суперечать Міжнародному Праву, будуть заблоковані! Ми можемо в тому не сумніватися! Але Міжнародне Право, дуже скоро може принципово змінитися, - політика глобалізації і- мультикультуралізації повністю збанкрутувала! Більшість націй в усьому світі піднімають питання захисту своїх прав!

12. КРИТИКА. Україна походить з Київської Русі! В різних козацьких документах Україна називається Малою Русью. Українці – руси, і Українське Звичаєве Право походить з звичая Русі, Руської Правди, Конституції П.Орлика.
Відповідь. Київська Русь (хоча приставка Київська – пізніша вигадка) була імперією створеною людоловами, варягами і русами. Як і всі імперії , вона складалася з різних народів, ба навіть різних етносів. Українці є прямими нащадками скіфів – слов’ян та скіфів – половців. Українці не є нащадками варягів, фінів, мордви, угро-фінів, татар – різних племен і народів завойованих варягами і русами (а пізніше татарами і московітами). З варягами все зрозуміло, а от хто такі руси? І наскільки це плем’я було вели-ким? Нажаль, офіційна історія на це питання дає малозрозумілі відповіді (є що приховувати!). Тому звернемося до «ВЛЕСКНИГИ», зазначивши, що її написали ті ж таки руси. Вже з дощичок (2а та 2б) ми дізнаємося, що руси були малим і слабким плем’ям, яке ганяли туди-сюди різні ворожі їм племена. Варяги загнали русів в ліси, де ті сильно бідували! Потім руси втекли з лісів на південь і прибилися до іронців, у яких знайшли захисток. Проте дуже скоро русів завоювали хазари. Розгромили хазар і звільнили русів ті ж таки іронці! Отже, саме іронці були великим і могутнім плем’ям (або союзом племен) - господаря-ми нашої землі, вони (як свідчить Влескнига) розгромили не лише хазар але також остаточно перемо-гли всемогутніх готів та загнали їх на північ! Очевидно також, що іронці посідали величезні простори – землі по Дніпру та причорноморські степи. То хто такі іронці? До цього питання ми ще повернемося, але зрозуміло, що вони не є русами!
В дощечці 4,б автор Влескниги (рус!) називає ті племена , які нібито є русами, але забули своє родство, а це поляни, свередзі (мабуть сіверяни) і древляни. Отож, вже тоді існувала відома нам із сьогодення ситуація - зайди кацапи (русскіє) нагло накидають нам своє імя і отже старшинство ! То кому ми маємо вірити?
З Влескниги очевидно, що руси – мале плем’я, яке досить довго бродило по словянському Краю і кінець-кінців поселилося на землі полян, а з часом розмножилося закріпилося в Києві і фактично його окупувало! Це означає, що руси досить активно займалися торгівлею (Влескнига те підтверджує) і завдяки цьому почали контролювати таке стратегічно важливе місто, як Київ. Коли руси заволоділи Києвом, то почали провадити серед слов’ян політику гегемонії, але у них не вистачало сили щоб реалізува-ти свої плани!
На той час, та перед тим часом, коли руси заволоділи Києвом і прийшли варязькі банди, наймогутнішим родом в слов’янському Краї були уличі. Як свідчать різні історичні джерела, зокрема «Повість Врємєнних Лєт» і та ж таки Влескнига, в уличів було 311 міст, у полян приміром було лише 12 міст, включно з Києвом! Уличі посідали величезну терито-
рію – від моря по Дніпру до Росі та все Причорномор’я - від Дунаю до Дніпра. Греки називали землю уличів «Великою Скіфією». За даними археології, уличі мали великі металургійні центри, виплавляли сталь і виготовляли зброю. (За свідченням Влескниги руси не знали металургії!). Єдиною реальною силою, яка могла розгромити хазар і готів, були саме уличі! Тобто, загадкові іронці – це ті ж таки уличі! Але хто такі уличі – самий могутній слов’янський Рід? Уличі невідомі в попередній історії, вони якось раптово виникають і так само раптово зникають! Мовчать різні джерела про існування в уличів держави, ми не знаємо ані імен князів уличів, ані назви їх столиці. Очевидно, що нас як завжди дурять, руські й грецькі літописці, нам щось саме важливе не договорюють про так званих уличів! Правда, яку від нас приховують, на поверхні! Загальновідомо, що перед Київською Руссю, в нашому Краї існувала держава Антів, або Антський Союз. Саме з антами і слов’янами воювала Візантія і, завдяки цьому, в історії Анти є достатньо відомі. Візантійці, зокрема свідчили, що жодної різниці між антами і слов’янами немає! Тобто анти також слов’янський рід, але самий чисельний і могутній. А територія проживання антів, повністю зівпадає з територією пізніших уличів! Ось що так старанно приховують від нас руські літопис-ці, а разом з ними сучасна історія, родове імя уличів – АНТИ! Чому? Тому, що тоді розвалюється теорія слов’янської бездержавності і руйнується теорія русько – варязької державності. Уличі були не просто плем’ям, вони вже мали могутню державу! Повністю розвалюється теорія України –Руси. Більш того, руйнується вся традиційна історія! Адже Анти – це один із древніх і культурних народів! Анти успішно протистоять Риму та Візантії! Громлять хазар і готів! Мають найбільші, на той час, металургійні заводи, виробляють на експорт сталь, також пшеницю, тобто мають розвинену і могутню державу! То це їх греки називали дикунами, просвітили істинною Христовою вірою, це їм напівграмотні болгарські попи Кирило і Мефодій принесли писемність, а варяги – людолови державність!?
Руси, як вже було сказано, провадили політику гегемонії серед слов’ян, але не мали реальної сили, тому заключили союз з варягами. Суть змови між русами і варягами очевидна – підкорення слов’янських родів, отримання виходу до моря та повний контроль шляху – із варяг у греки. Влескнига свідчить, що руси піддалися варягам і визнали їхнього «князя» (який взагалі не був князем!). То що не зрозуміло? Варяги і руси були один одному потрібні! Варяги були збройною силою, а руси мали вже налагоджені торгівельні стосунки з греками, волзькими булгарами, хазарами. Руси, разом з варягами, читайте «Історія України-Руси» І том, М. Грушевського, займалися людоловством і продавали відловлених слов’ян (в першу чергу молодих вродливих жінок) в усі сторони світу! Влескнига, про те звичайно мовчить, Повість Врємєнних Лєт - також, але існує безліч(!) іноземних джерел (грецьких, арабських і ін..) які про те свідчать! Єдиною силою, яка протистояла русько-варязькій банді, були уличі-анти і їх союзники тиверці. Тому, як свідчить Повєсть Врємєнних Лєт, вже кн. Олег, легко підкоривши навколишні словянські племена, почав важку війну з уличами і тиверцями. На жаль, ми нічого не знаємо про ту війну (чи війни), історія мовчить про те, як була знищена держава антів – уличів, всі окупанти цю пра-вду старанно приховували і приховують. На мою думку, те було зроблено спільними зусиллями русько-варязького Києва, Візантії та Хазарії, можливо що й булгари допомогли,- це була спільна і «свята» справа всіх людоловів, работоргівців і рабовласників. Проте, руси і варяги і ін. завойовники знищивши міста (цивілізацію) уличів – антів землею їх не змогли заволодіти! Руські князі землею уличів не воло-діли! Ця територія, принаймні більша її частина в склад Русі не входила! Уличі вжили самий дієвий ме-ханізм захисту – створили суцільну військову організацію, добре знану в історії під ім’ям «БРОДНИКИ» і воювали з Руссю аж до приходу монголо-татар. Жодної принципової різниці між Бродниками та пізнішим Запорозьким Козацтвом - немає! Загалом, зпівпадають також території, які вони контролювали. Тобто, українське Запорозьке Козацтво виникло ще в 9 ст. і воювало проти «святой» Русі май-же три століття! Тому, прийняття христової віри на землі антів - запорожських козаків не було! А звідки така дивна назва - бродники? Бродники – імя дане військовій організації уличів-антів руськими брехливими літописцями тому, що уличі-анти тримали броди та переправи і, таким чином, контро-лювали всю свою територію і збирали з купців дань! Запорожці робили те саме! А як називали бродники самі себе? Наімовірніще, що косаками. В татарські часи, зрозуміле нам словянське слово КОСАК трансформувалося в малозрозуміле слово КОЗАК.
Добре відома теорія про УХОДНИКІВ, які ніби то створили Запорозьке Козацтво, виникла для того, щоб приховати, що запорожці в своїй основі це ті ж таки уличі – анти. Уходники дійсно були, і у Запорозькому Козацтві була представлена вся Україна (в тому числі половці – скіфи), але уходники лише вливалися у вже існуючу НАРОДНУ військову організацію, створену уличами –антами ще в 9 ст. на руїні своєї цивілізації!
Коли монголо-татари зруйнували Русь, і всі князі скорилися, в Краї почалася народна війна проти нових окупантів! Величезні території були очищені від татар самим народом! То було початком масо-вого козацького руху по всьому Краї! Очевидно, що народне повстання підтримали з Запоріжжя так зв. «Бродники». Завжди було так, – всі народні повстання активно підтримували з Запоріжжя – з ніким не повойованої Вільної землі. Княжа влада і сама Русь зникла, постала Україна! Після того, як славні руські князі пішли під Литву і руські феодальні порядки почали поновлюватися, всі що не бажали бути холопами - йшли на Запоріжжя, на Вільну від княжої влади, землю. Так виникло таке масове явище, як уходники. Але уходники, повторюю, не створили якусь військову організацію, вона вже існувала! Як та організація називалася, - бродниками чи косацтвом, чи запорозьким козацтвом, чи Військом Запорозьким Низовим, в даному випадку немає принципового значення!
Тому Україна не походить з Русі і українці - не є русами. Звичайно, все вище викладене, можна заперечувати, але не можна заперечити, що в 13 – 14 ст. відбулося об’єднання майже всіх слов’янських Родів і половців – скіфів в єдиний народ, який сам визначив своє ім’я – українці і назвав свою територію Укра-їною. Питання , хто ми, давно вирішене, ще в 14ст. – тоді, коли всі роди добре знали свою історію, зокрема те, що не були русами, а спільним для всіх було колись ім’я країнці – українці. За козацькими пе-реказами, колись наша держава називалася Скупою Краю, або Скупою Країнською. Греки переіначили Скупу в Скуфу – Скіфію (перехід зв. П в Ф!).
Апологети України-Руси і фани Влескниги заперечують існування Скупи! Чув навіть такий аргумент проти – чому ж у Влескнизі про те не написано!? Я читав Влескнигу кілька разів і у різних перекладах, і можу стверджувати, що козацькі перекази вона не заперечує, лише уточнює і доповнює, приміром роз-повідає чия старшина пригріла варягів і розпочала страшну міжусобицю між слов’янами, що триває по сьогодні! Зрозуміло, що все написане про славні перемоги русів то вигадки, в той же час у Влескнизі міститься маса об’єктивних фактів, просто потрібно правильно читати і відділяти зерно від полови. І про Скупу, і про країнців, у Влескнизі- написано! Подивимося у дощечку 7є, кінець другого абзаца. Ми-ролюбов це місце розбив на слова і читає так – «а то бедегшемо кравенце а скуфе антіве руси борусень а суренжеци тако сме стахом дедь русове». А перекладає прочитане Миролюбов так – «А тоді, будучи кравенці і скіфи, анти, боруси і суренжеці, стали діди русове.» Переклад неправильний! Звідки взялися «скіфи», як звук «У» міг перетворитися в звук «І». І звідки взявся звук «Ф»? Подивимося в абетку, якою написана Влескнига, і переконаємося, що букви і звука «Ф» в ній взагалі немає! Значок, який Миролюбов прочитав як «Ф» має вигляд букви «О» з горизонтальною перетинкою і читається по різному, як «Ф» та як «П». Читати потрібно по нашому, як «П»! Звернемо також увагу на останні слова –« стахом дедь русове». Діди не можуть стати дідами онукам! Діди можуть лише бути! Тому «стали» потрібно ро-зуміти як «були». А тепер зробимо приблизно правильний переклад – «А були ще ми країнцями Скупи антів, борусів і суренжеців, так вони стали (були) дідами русів». Таке прочитання, повністю відповідає козацькому переказу про КРАЇНЦІВ і їхню СКУПУ (обєднання), в яку входили – древляни(найдревніші), кіми, анти, рокси, бренди і ін. роди, зокрема руси. Всі словяни і їх попередники країнці, в тому числі руси, від древлян пішли – інформація для тих, що уявляють себе русами.
Так, в козацькі часи Україну офіційно називали Малою Русью! Але хто? Ті ж таки руські князі, бояри, попи та пани реєстровики. З князями і попами все зрозуміло, вони взагалі чужинці (нащадки варягів, греків, болгар), а от хто такі реєстровики? Скажемо велике спасибі гетьману П. Орлику за його «консти-туцію»! В ній міститься правдива, вражаюча відповідь на це запитання. Реєстровики, козаками їх нази-вати не можу, були нащадками готів (тобто варягів) та хазарів, які колись стали на службу руським князям. Тобто, реєстровими - нащадки княжих дружинників, серед яких слов’ян практично не було! Всі часи ті «лицарі» комусь служили (русам, литовцям, ляхам, москалям) та виконували поліційні фун-кції - гнобили народ. Вони згубили всі повстання нації за незалежність і волю. Це вони здавали ляхам ватажків козацько-селянських повстань! Все логічно, адже для реєстровиків (варягів та хазарів) запо-рожці і селяни (слов’яни) не були братами! П. Орлик в «конституції» називає кримських татар своїми братами, а запорожців, які воювали проти тих людоловів, - розбійниками! З «конституції» Орлика мож-на довідатися, що гетьманська влада для простого народу була «гірша за лядську неволю». Чи ж дивно, що ті «лицарі» займалися також людоловством і работоргівлею! Такий факт, - За отаманування І. Сірка, запорожці перехопили загін реєстровиків на чолі з Мазепою, які гнали ясир – подарунок гетьмана Дорошенка султану! Тоді Мазепа чудом уникнув страти, Сірко його чомусь помилував. А Б. Хмельницький постійно розраховувався з татарами українським людом! То чи дивно, що гетьманат став ненависним народу? Велика Руїна стала логічним результатом антинародної політики реєстрової старшини.
Тому Українське Звичаєве Право не походить і не може походити навіть теоретично ані з «звичая» Русі, ані з «звичая» феодального Гетьманату та «конституції» П. Орлика!
Загалом, псевдонаукова концепція України-Руси, виходить за наукові рамки і є руйнівною для України. Для того її сьогодні й піднімають різні антинаціональні сили! Якщо ми її приймемо, то повернемося туди звідки вийшли. Якщо ж цю брехливу концепцію ми відкинемо і будемо твердо стояти на тому, що ми УКРАЇНЦІ, тоді і Україна вистоїть і відбудеться як незалежна держава.

13. КРИТИКА. Державна форма власності неефективна і націоналізація підприємств та банків зруйнує економіку.
Відповідь. Дійсно, державна власність в СССР була неефективною. Причини очевидні – бюрократизація власності та відлучення виробників від результатів своєї праці і управління підприємствами, в неринковій сутності економіки, яка основувалася на безкоштовних ресурсах і дешевій праці державних холопів. Проте, Китай, врахувавши головні недоліки комуністичної системи , створив іншу модель держаної власності, яка існує в ринкових умовах і допускає в собі існування приватної власності. Китайська модель економіки, в основі якої - державна власність, є достатньо ефективною! В той же час, західна ліберальна система, в основі якої , велика приватна власність - знаходиться в стані глобальної і дуже затяжної кризи! Причина кризи знаходиться в самій цій системі, в першу чергу - у великій приватній власності.
Звичаєва економічна система принципово відрізняється від комуністичної, ліберальної та сучасної китайської економічних систем. Звичаєва економіка є багатоукладною, в ній існує не лише національно-державна власність але також громадська, кооперативна та приватна, причому може існувати також велика приватна власність за умови, що створена чесно. В Звичаєвій системі, трудові колективи є господарями на національно-державних підприємствах, керують ними і розподіляють прибуток (відповідно закону), а держава здійснює контроль над такими підприємствами. Таким чином, національно-державні підприємства мають свого конкретного господаря – трудовий колектив, який безпосередньо зацікавлений в процвітанні свого підприємства. Звичаєва система є ринковою і основується на принципах отримання прибутку та конкуренції, але вона є національною ринковою системою. Державна форма власності (а точніше - національно-державна) в цій системі ефективна.
Ліберальна система є інтернаціональною, наддержавною і вона дійшла до свого логічного кінця. Світова торгівля, світовий розподіл праці (щоб всі нації були залежними від влади світового таємного олігархічного уряду), світова віртуальна валюта, видобуток вуглеводнів в величезних масштабах, брудна енергетика - себе віджили! Ця система доживає свої останні десятиліття, а може й роки, її вже заперечує природа, - не вистачає ресурсів, в ринковому світі(!) не вистачає продуктів харчування, почалися загрозливі зміни клімату. Закінчиться глобальна ліберальна господарка колапсом і світовим голодом. Порятунок - в переході до самодостатніх національних економік, і відповідно - до державної чи національно-державної форми власності, як домінуючої форми.

Єремчук (Яремчук) Петро, радник ЗКО з ідеологічної роботи.
09. 10. 2011р.
В тему: 
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Ельфи – з кінофільму "Володар перстенів"

Шлях Лебедів, або Як увійти в ельфійський простір волі. Світотворча тріада: омолодження, інновації, удача

Для заснування нової цивілізації необхідне поєднання трьох обов’язкових компонентів – керованої молодості, інноваційності та удачі. Щоб стати ельфом (елбедем, лебедем), треба піднестися в ельфійський...

Останні записи