Те, що нам обіцяють транс-гуманісти, це перехід від людства до чогось іншого, тому що, на їхню думку, людство вже пройшло свій шлях. Таким чином, а чи не знаходиться людина в процесі зникнення в своїх біологічних і психологічних вимірах через технології (біотехнології, нанотехнології, штучний інтелект, робототехніка ...), які спонукають знову винайти людину, або навіть знайти їй замінника, знехтувавши тим самим Закони Природи? Автоматично реагуючи на імпульси, чи не повертається людина у свій початковий стан, і чи не стає "спрощеною" людиною [2] , для якої щастя - це свого роду нечутливість як до майбутнього, так і до минулого?
Нанотехнології, наприклад, такі методи втручання, які діють на рівні мільярдної частини метра, вже серед нас: в косметичних кремах, в шинах ...
Наномедицина планує розробляти інвазивні пристрої, які б вирішили питання хвороби. Отже йдеться про втручання в атоми матерії, які можна переміщати і перенастроювати. Ці автономні пристрої, випущені в природу, здатні, зокрема, відтворюватися до безконечності. В кінцевому підсумку вони здатні поглинути азот з атмосфери і створити умови, повністю непридатні для життя людства.
Вимушеність жити прискореними темпами мега-систем (електронна пошта, соціальні мережі ...) викликає почуття декласованості, якщо нам не вдається жити в шаленому темпі цієї реальності.
Напруга, яка створюється таким чином, дозволяє виправдати це "завжди більше машин", тому що машини є транквілізаторами (імовірно, щоб заспокоїти залежність - ми це бачимо з відеоіграми).
Ці технології прагнуть звільнити нас від часу, "розчавити людську скінченність." Метафізика Декарта, який вважав, що наука і техніка повинні зробити нас господарями і володарями Природи, також прагне позбутися часу.
Ввірений Рею Курцвейлу Американський університет Сингулярності (що виступає за свого роду новий вид), обіцяє позбавити нас від нашого людського єства і зробити нас "досконалими" як машини. Зрештою, людина не перестала змінюватися, нам кажуть ...
Згідно з концепцією транс-гуманістів (або пост-гуманістів), світ недосконалий. Богові не вдалося в повній мірі досягти того, що він повинен був досягти. Отже, саме наука повинна це дозволити.
Ці люди вважають, що технологічний прогрес дозволяє нам досягти свого роду цифрового безсмертя, "реалізації" людства, іншими словами, «кінця людства». Адже чоловіки і жінки створили найгірше (геноцид, ядерну, біологічну зброю ...). Тепер вони більше не хочуть народжувати людських істот, а прагнуть їх виробляти (зокрема шляхом синтетичної біології). Вже це, щонайменше, є відступом від визначення людства.
Крім того, сьогодні більше, ніж будь-коли, техніка демонструє своє бажання панування. Вводимо нововведення щоб вводити нововведення, створюємо щоб створювати, і очікуємо, що ринок вибере товари і їх прийме.
Проте, як позбутися цього « прогресу » ?
Лаючи таке "утопічне безсмертя", нав'язане транс- (або пост-) гуманістами та передбачаючи "збільшення людини," Жан-Мішель Беніє рекомендує:
- вийти з цієї транс-гуманістичної конструкції, яка виключає "духовне бачення людської істоти";
- розвивати духовний вимір, свідомість, внутрішній світ людини (в той час як технологія є чимось зовнішнім), поглиблювати рефлексивну філософію, що дозволяє розрізняти цінності;
- заявити про складність людини та моральний обов'язок, ознаку нашої свободи;
- знайти свого роду аксіологію, альтернативну систему цінностей, щоб інтегруватися в техно-наукове середовище, яким і є наш світ.
[1] Жан-Мішель Беньє, французький філософ, що народився в місті Кан (Франція) в 1950 році, спеціаліст в області інформаційних технологій і комунікацій, є професором у Сорбонні й Інституті політичних досліджень в Парижі. Він зробив свій внесок у журнал "Гермес" ("Hermes") і журнал "Наука та майбутнє" (« Sciences et Avenir »). Він є членом Комітету з етики CNRS (Національний центр наукових досліджень) і INRA (Національний інститут сільськогосподарських досліджень). Жан-Мішель Беньє також є автором десятка книг, в тому числі «Історія нової й новітньої філософії", "Спрощена людина", "А завтра пост-люди".
[2] синдром, вигаданий Жан-Мішелем Беньє для своєї книги "Синдром клавіші зірочка", характерний наказ голосового сервера, що всякий раз, коли ми спілкуємося з громадською або приватною службою, говорить нам "натисніть клавішу із зображенням зірочки". Тут порушується саме проблема мови та нашого підпорядкування машинам і їх сигналам.
Наші інтереси:
Жан-Мішель Беньє засуджує, зокрема, втрату людиною її духовності, звідкіля її залежність від науки.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Відповідь французького філософа транс-гуманістам стосовно "розширеного людства"
Французький філософ Жан-Мішель Беньє [1] протиставляє ідеології техно-пророків, які оголошують про пришестя людини-машини в 2030 році, свої думки про оте обіцяне "злиття" людини і машини, оте "розширене людство", здатне поєднувати тварин, людей-андроїдів, машин-гуманоїдів, кіборгів та інших роботів.
Транс-гуманізм (або пост-гуманізм)
В тему :
Транс-гуманізм (або пост-гуманізм)
Те, що нам обіцяють транс-гуманісти, це перехід від людства до чогось іншого, тому що, на їхню думку, людство вже пройшло свій шлях. Таким чином, а чи не знаходиться людина в процесі зникнення в своїх біологічних і психологічних вимірах через технології (біотехнології, нанотехнології, штучний інтелект, робототехніка ...), які спонукають знову винайти людину, або навіть знайти їй замінника, знехтувавши тим самим Закони Природи? Автоматично реагуючи на імпульси, чи не повертається людина у свій початковий стан, і чи не стає "спрощеною" людиною [2] , для якої щастя - це свого роду нечутливість як до майбутнього, так і до минулого?
Нанотехнології, наприклад, такі методи втручання, які діють на рівні мільярдної частини метра, вже серед нас: в косметичних кремах, в шинах ...
Наномедицина планує розробляти інвазивні пристрої, які б вирішили питання хвороби. Отже йдеться про втручання в атоми матерії, які можна переміщати і перенастроювати. Ці автономні пристрої, випущені в природу, здатні, зокрема, відтворюватися до безконечності. В кінцевому підсумку вони здатні поглинути азот з атмосфери і створити умови, повністю непридатні для життя людства.
Вимушеність жити прискореними темпами мега-систем (електронна пошта, соціальні мережі ...) викликає почуття декласованості, якщо нам не вдається жити в шаленому темпі цієї реальності.
Напруга, яка створюється таким чином, дозволяє виправдати це "завжди більше машин", тому що машини є транквілізаторами (імовірно, щоб заспокоїти залежність - ми це бачимо з відеоіграми).
Ці технології прагнуть звільнити нас від часу, "розчавити людську скінченність." Метафізика Декарта, який вважав, що наука і техніка повинні зробити нас господарями і володарями Природи, також прагне позбутися часу.
Ввірений Рею Курцвейлу Американський університет Сингулярності (що виступає за свого роду новий вид), обіцяє позбавити нас від нашого людського єства і зробити нас "досконалими" як машини. Зрештою, людина не перестала змінюватися, нам кажуть ...
Згідно з концепцією транс-гуманістів (або пост-гуманістів), світ недосконалий. Богові не вдалося в повній мірі досягти того, що він повинен був досягти. Отже, саме наука повинна це дозволити.
Ці люди вважають, що технологічний прогрес дозволяє нам досягти свого роду цифрового безсмертя, "реалізації" людства, іншими словами, «кінця людства». Адже чоловіки і жінки створили найгірше (геноцид, ядерну, біологічну зброю ...). Тепер вони більше не хочуть народжувати людських істот, а прагнуть їх виробляти (зокрема шляхом синтетичної біології). Вже це, щонайменше, є відступом від визначення людства.
Крім того, сьогодні більше, ніж будь-коли, техніка демонструє своє бажання панування. Вводимо нововведення щоб вводити нововведення, створюємо щоб створювати, і очікуємо, що ринок вибере товари і їх прийме.
Проте, як позбутися цього « прогресу » ?
Лаючи таке "утопічне безсмертя", нав'язане транс- (або пост-) гуманістами та передбачаючи "збільшення людини," Жан-Мішель Беніє рекомендує:
- вийти з цієї транс-гуманістичної конструкції, яка виключає "духовне бачення людської істоти";
- розвивати духовний вимір, свідомість, внутрішній світ людини (в той час як технологія є чимось зовнішнім), поглиблювати рефлексивну філософію, що дозволяє розрізняти цінності;
- заявити про складність людини та моральний обов'язок, ознаку нашої свободи;
- знайти свого роду аксіологію, альтернативну систему цінностей, щоб інтегруватися в техно-наукове середовище, яким і є наш світ.
В тему:
Постіндустріальна релігія знань
Правила автоматизації і штучний інтелект
Постіндустріальне суспільство, або Яку державу ми будуємо
[1] Жан-Мішель Беньє, французький філософ, що народився в місті Кан (Франція) в 1950 році, спеціаліст в області інформаційних технологій і комунікацій, є професором у Сорбонні й Інституті політичних досліджень в Парижі. Він зробив свій внесок у журнал "Гермес" ("Hermes") і журнал "Наука та майбутнє" (« Sciences et Avenir »). Він є членом Комітету з етики CNRS (Національний центр наукових досліджень) і INRA (Національний інститут сільськогосподарських досліджень). Жан-Мішель Беньє також є автором десятка книг, в тому числі «Історія нової й новітньої філософії", "Спрощена людина", "А завтра пост-люди".
[2] синдром, вигаданий Жан-Мішелем Беньє для своєї книги "Синдром клавіші зірочка", характерний наказ голосового сервера, що всякий раз, коли ми спілкуємося з громадською або приватною службою, говорить нам "натисніть клавішу із зображенням зірочки". Тут порушується саме проблема мови та нашого підпорядкування машинам і їх сигналам.
Жан-Мішель Беньє засуджує, зокрема, втрату людиною її духовності, звідкіля її залежність від науки.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта