Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець

Вадим Чагаровський: Щороку в Україні зникає 1 велике молокопереробне підприємство

Важливість: 
4

Молокопереробна галузь та тваринництво в Україні втрачають темпи розвитку. Обсяги виробництва молока, а відтак і його переробки падають. Натомість частка імпорту з інших країн зростає, експорт – майже на нулі. Тож куди котиться молочна галузь України?

20060704.jpg

Вадим Чагаровський

Не відбулося і переорієнтації поставок молочної продукції з російського ринку на інші. В той час дія мораторію на перевірки бізнесу та нестача сировини призвела до зростання фальсифікату на ринку молочних продуктів в країні. Цінові «каруселі» на сировину продовжують підігрівати закупівельну вартість молока в піки сезонних коливань як для товаровиробників, так і для переробників. При цьому в парламенті готуються прийняти закони про молоковмістні продукти та про кооперацію 0856. Про це AgroPolit.com поговорив із головою ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадимом Чагаровським. 

Сьогодні найкритичніша ситуація в молочній галузі за всі роки незалежності України. Зараз ми бачимо пік: найгірші показники, тобто дно молочної галузі, після чого без державної підтримки Україна втратить її.

Давайте почнемо з головного: кількість поголів’я корів в Україні сягнула найменшої величини – 1,7 млн голів. Навіть у післявоєнні часи в 1946 році було 4,6 млн  корів. Тож перший мінус – 1,7 млн поголів’я корів в Україні. Другий  –  найменша за всі роки кількість виробництва молока. Офіційно Україна начебто виробляє 9,8 млн т молока, із них 2,7 мл т – це молоко з господарств, решта (7,1 млн т) – від населення. Я стверджую, що немає такої кількості виробництва молока, про яку звітує офіційна статистика. Практично все молоко від господарств (2,7 млн т) переробляється.

Статистика свідчить про виробництво щороку понад 7 млн т молока у приватному секторі (в особистих селянських господарствах). Стільки молока немає. Чому? За радянських часів в Україні було 2,2 млн поголів’я корів (5,5 млн т молока, виробленого одноосібними господарствами). А зараз поголів’я корів – 1,3 млн, але виробництво молока чомусь зросло і сягнуло більш ніж 7 млн т. У мене питання: які позитивні зміни відбулися в селі, щоби стверджувати про таку кількість виробництва молока? Корми з’явилися, раціон покращився, проведена велика селекційна робота, умови утримання змінили? Нічого з цього немає.

За моїми оцінками, приватний сектор (одноосібники) дає нині 3,5-4 млн т молока. Загальна кількість молока в Україні разом із господарствами – 6,2-7 млн т.

Ситуація пов’язана із ментальністю наших державних чиновників. Плинність кадрів за останні роки дуже велика. Є відома статистика стосовно поголів’я в районі та області, тому нові обличчя не хочуть її погіршувати, бо це пряма дорога на вихід з кабінету. Більшість розуміє, що немає тієї кількості молока, тому поступово показують 5-7% зниження щороку. За такі досягнення голова не полетить. Крім того на рівні Мінагро не було політичної волі показати реальну ситуацію в тваринництві за всі роки. У 2008 році приймали програму розвитку тваринництва, в якій зафіксували на рівні базових показників  виробництво в Україні 12 млн т молока. А закладали взагалі космічні плани – до 2020 року тваринництво мало забезпечити збільшення виробництва молока до 20 млн т. Якщо й надалі будуть тиражувати хибну статистику та сповідувати космічні плани на папері, то українська молочна галузь втратить внутрішній ринок і його заполонить імпорт із країн, який має державну підтримку.

Останні два роки ми бачимо спад у виробництві молока 5% щорічно, тобто за 2018-2019 рік (згідно зі статистикою) мінус 10% від виробництва молока. Проте ситуація значно гірша, бо надходження молока на переробку від одноосібників суттєво скоротилося і ця тенденція триває.

Час «Ч» для молочної галузі настане у 2020 році, якщо нічого не змінювати. Щоби бути конкурентоспроможними у світі та забезпечити своїх споживачів молочними продуктами, необхідно переробляти 6 млн т молока в Україні щороку. Україна ж переробила у 2019 році 3,8 млн т за темпів щорічного падіння виробництва молока до 5% (хоча цифра зниження значно більша). Цього року очікуємо 3,6 млн т молока на переробку. Відбувається скорочення: за І квартал 2020 року молокопереробна галузь недоотримала 30 тис. т молока, тобто по 10 000 т молока на місяць. Помножимо цю цифру на 12 місяців і побачимо, що переробна галузь зменшить переробку до кінця року на 120 тис. т молока. Це одне велике молокопереробне підприємство. Фактично, щороку в Україні через зменшення надходження молока на переробку зникає 1 велике підприємство. До речі, скільки сьогодні взагалі працюючих молокопереробних підприємств в Україні – ніхто не знає. Велика проблема їх порахувати. В Україні відсутній аналіз молочних потужностей. Колись, за радянських часів, у нашій країні нараховувалося 470 молокопереробних підприємств. У мене є дані за 2017 рік: до статистики відзвітувалися 265 підприємств. У 2020 році, коли я почав аналізувати, що відбулося за останні три роки, то реально працюючих нарахував тільки 192. Нові молокопереробні підприємства за останні 10 років не з’явилися, і не можуть з’явитися, бо молокопереробна галузь – це інвестиції. В нас що, створені умови для інвестицій, чи є фінансові інституції, де можна набрати кредити, чи в нас є інноваційні фонди?

Проблема тваринництва пов’язана з переробною галуззю. Який стан переробної галузі, такий стан і тваринництва. Поглянемо, що відбувається в успішних країнах, де добре розвинена молочна галузь. Це держави, де є вертикальна інтеграція, де переробні підприємства – це кооперативи. Нова Зеландія, США, Австралія, Канада, Скандинавські країни – там галузь розвивається, відбувається зростання. Чому? Бо там є держпідтримка, починаючи від звичайного фермера й закінчуючи переробним підприємством.

Наприклад, візьмемо Польщу. В Польщі 90% молокопереробних підприємств – кооперативи. Наприкінці 1990-х у Польщі молокопереробна галузь була в такому ж стані, як і в Україні. Минуло 20 років і Польща в 2019-му виробила 14 млн т молока, переробила 12 млн т, а Україна – 3,8 млн т. У Польщі за 20 років відбулися радикальні зміни, пов’язані з фермерством. Сьогодні там немає фермера, який утримує 10 корів. 25 корів у польського фермера – це мінімум. Немає великих господарств, де поголів’я становить від 600 до 1000 голів, бо в Польщі – хутірський спосіб ведення господарства. Там кожна фермерська сім’я має від 25 до 50 корів. Там діє державна програма підтримки молодого фермера, яка є складовою спільної сільськогосподарської політики країн ЄС. Якщо тобі до 40 років і ти займаєшся фермерством, тоді щорічно отримуєш від держави підтримку протягом 5 років. І вона досить суттєва. Якщо ти молодий фермер і маєш 50 га землі,тобі фінансують придбання або оренду землі.

Крім того, за роки перебування в європейській унії в Польщі радикально модернізувалася переробна галузь. На модернізацію молочної галузі за останні 15 років спрямовано 29 млрд євро. Німеччина за цей час витратила на молочну галузь 64 млрд євро. Якщо говорити про підтримку молочної галузі в усіх європейських країн, там існує сільськогосподарська програма, за якою відбувається виділення субсидій на експорт. На кожен експортний регіон є своя програма. Так, для Західної Африки на підтримку експорту виділили 179 млн євро, а загальний експорт в регіон становив 930 млн євро. Фактично додатковий дохід європейських переробників молока за експорту в Західну Африку склав в середньому 21,1%, до Німеччини – 27%, у Польщу – 17%.

 

Наші інтереси: 

Знати про ситуацію в сільському господарстві і доносити проблеми галузі до широкої громадськості, поки ми не залишилися без традиційного вітчизняного продукту.

Підписуюсь на новини
Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Разом з тим:
"Провідні наукові установи, молочні та фармацевтичні асоціації Китаю, котрий тільки-но починає оговтуватися від епідемії коронавірусу, наполегливо рекомендують збільшити регулярне споживання молочних продуктів для підвищення імунітету під час запобігання та боротьби із COVID-19."

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Бард Рой.

Цим самим вони підступно хочуть скоротити своє народонаселення - бо ж відомо у вузькооких (а ще - у чорношкірих) генетичне несприймання молока. Що ж до арійців-українців, які жлуктили молоко тисячі років - собі на користь - то наведені у статті вище факти є свідченням світової закуліси негативного впливу на нас.

Хай буде!

Зображення користувача Сергій Ждан.

А чи в змозі ми створити механізм приватного інвестування в невелички сільські кооперативи з переробки молока (коли всіх фермерів не потягнемо)? Галузь ІТ теж важлива, але спочатку людей варто нагодувати. Так, молочні продукти зростуть, але є надія, що буде потрібна нам якість?

Все починається з Любові.

Зображення користувача Бор Крутивус.

Мене ця новина не дивує і навіть радує. Справа в тому, що в Україні і Світі постійно збільшується кількість веганів - тих хто не вживає жодних тваринних продуктів, і молока зокрема.
Молочна індустрія, як і все тваринництво є шкідливими і затратними виробництвами, не кажучи вже про те, що всі ферми є гидкими місцями страждань. Це пережитки індастріалу, які різними дотаціями хоче втримати ультраіндастріал. А постіндустріальну формацію я бачу лише веганською.

Критикуєш - пропонуй, пропонуєш - дій, дієш - відповідай за наслідки.

Зображення користувача Ігор Каганець.

Це типова криза індустріального виробництва - шкідливого, неефективного і протиприродного.

Прогресивний світ рухається до неонатурального господарства і суттєво іншої культури харчування.

Державна політика має спрямовуватися не на штучне утримання на плаву окремих застарілих галузей, а на розвиток постіндустріальних форм господарювання.

Але це вже завдання для нової держави.

Постіндустріальне суспільство, або Яку державу ми будуємо

Все, що робиться з власної волі, - добро!