Україною керують гопстопники. Їх стиль життя давно описав Тарас Шевченко.
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Оскільки ж кожна нова епоха додає нові штихи до колективного портрету жлобів при владі, то ми подаємо роздуми корінного киянина напередодні позачергових виборів мера столиці. Записані на Тарасовій горі в Каневі 22 травня 2008 року.
Я родом з Київа, з робітничого кутка. Народився через 10 років після останньої війни. Ріс в дуже цікавому дворі, де різні були хлопці. Але там, як це не дивно, не було таких, які б ображали слабших чи займалися розбоєм. А все тому, що старші хлопці повчали нас, молодших, що ображати слабшого (яким би він не був) у жодному разі не можна. Якщо хочеш похвалитися своїми здібностями – йди на рівного. Із цього витікав такий-собі неписаний закон нашого двору. Якщо тебе спіймають-таки на тому, що ображаєш слабкого, то з тобою спочатку поговорять. Якщо спіймають вдруге, ти отримаєш ляпаса. Це не боляче, але принизливо. До того ж, тебе виженуть із пристойного товариства. Ну а якщо вже втретє тебе помітять за цим заняттям, тоді нарікай на себе, бо до твого морального каліцтва цілком могло додатися ще й фізичне. Бували випадки, що людину ловили на гарячому втретє, і вона залишалася калікою на все життя. Ось тому в нашому дворі гопстопників не було. Тоді цих недолюдків не поважали не лише на волі, а й на зоні. Вони були там на другому місці після гвалтівників. Чому? Гопстопник, як правило, - це низька істота, яка може застосовувати свою силу лише на слабшому, тому що є боягузом за своєю суттю.
А тепер до гопстопників загальноукраїнського масштабу, які безкарно вже 17 років крутять лохотрон під назвою “незалежна Україна”.
А почався цей лохотрон в 91-му, коли українську незалежність підтримали комуністи. Вони декларували високі цілі, а наспаравді чинили, як останні інквізитори та єзуїти.
Мої знайомі розповідали, що у Купцова (першого секретаря Російської компартії) в столі лежали цікаві книги. Одна з них стосувалась історії КПСС, дві інші – історії інквізиції та єзуїтства. І це не фантастика. В інститутах марксизму-ленінізму ці предмети і справді вивчали. Тепер зрозуміло, звідки у комуністів ці посмішки та кивання головами, мовляв, ви говоріть, говоріть, а ми зробимо так, як самі вважаємо за потрібне.
Другий етап всенародного лохотрону почався, коли українцям запропонували отримати приватизаційні ваучери. За найскромнішими підрахунками, ваучер мав би коштувати 600 доларів для немовляти. Для дорослої людини, яка вклала свою працю у створення промислових потужностей, що обслуговували космос, атомну енергетику, транзит газу та нафти, це мала би бути інша цифра – від 11 до 25 тисяч доларів.
Українцям натомість запропонували зовсім сміховинні папірці – ваучери. Найцікавіше ж, що народ на цього живця клюнув. І лише зараз вже абсолютно зрозуміло, чому тодішня влада незалежної України під проводом комуніста Кравчука не схотіла дослухатися до мудрих порад закордонних українців. На початку 90-х років до Леоніда Макаровича через газетну статтю звернулася внучка одного з найвеличніших людей України гетьмана Павла Скоропадського. Щоб отримати реальну незалежність, писала вона, треба було проаналізувати, які виробництва та площі залишилися Україні після розвалу СРСР і що вона може виробляти самостійно, а в яких галузях залишається вмонтованою в совецьку виробничу ланку. Створюючи СССР, його ідеологи та керівники гарно все прорахували і зробили так, щоб початковий і заключний етап виробництва був у Росії. А колоніям залишили проміжні етапи. Це потрібно було для того, аби васалів, яким заманеться незалежності, утримати будь-яким способом.
Далі пішли ще цікавіші процеси. Підприємства, яким вдалося зіп‘ястися на ноги, ця банда високопосадових гопстопників в Україні довела до банкрутства і скупила за нульовою вартістю.
І прикро, що наш народ, який позакінчував не лише школи, а й університети, не втямив дуже простих речей. На відміну від Франції, що пройшла через криваву революцію, та Німеччини, що пройшла через фашизм – найстрашніше приниження людської гідності. Так ось ці два народи на власному прикладі та на прикладі радянського сімдесятитрьохрічного експерименту із знищення людства і людяності зрозуміли просту, як дошка, істину: МОРАЛЬНОЇ ВЛАДИ У СВІТІ НЕ ІСНУЄ. Відтак, мусить бути НАРОД, який будь-яку владу тримає: 1) м‘яко за загривок - демонстраціями, 2) за горло – страйками, 3) за кадик, коли піднімається весь народ і йде на “розмову” до владоможців.
В Україні цієї істини не втямила ні влада, ні народ.
А тому став можливим наступний етап лохотрону від гопстопників, які гордо себе іменують елітою.
Коли партійно-комсомольська наволоч разом з відморозками-мокрушниками почали дерибанити цю країну, вони не були тоді ні синьо-білими, ні помаранчевими. І вели свій бізнес досить-таки успішно, поки певна групка товаришів із Донецької області накачала м‘язів та, маючи колосальний грошовий і промисловий потенціал, відмовилася визнавати будь-які правила гри, бо схотіла стати господарями цілої країни. А помаранчеві виявилися боягузами. І вирішили поставити між собою та “донецькими” народ, який мав вибирати. Народ вибрав. Йому було сказано, що злочинці сидітимуть у в‘язницях, а багаті поділяться з бідними. На жаль, народ знову не втямив простої істини: владу треба контролювати. І контролювати потужно. Але цього не сталося.
Коли ж плочалася вся ця гризня – вибори-перевибори-, стало зрозуміло, що ці пігмеї від політики ніколи в житті не будуть думати про народ. Народ потрібен їм лишн для того, щоб ним понукати.
Ала найцікавіше, що гра в блеф триває й досі. Причина – на лавці запасних у жодної команди немає жодної порядної та фахової людини. Але ж ми повинні щось для себе вибрати. А вибирати нема кого. В усіх цих командах, що претендують на владу в Київі, повно колишніх. Народи Європи, особливо країн колишнього Варшавського договору, після 91-го року зробили певні історичні висновки і усунули комуністів від влади. В Україні так не сталося і тепер товариші-комуністи перефарбувалися в товаришів-демократів, не засвоївши головного: демократія – це висока свідомість розуму та не менш висока дисципліна духу. В Україні ж нині маємо “дерьмократію”, тобто, владу лайна, яка живе за законом “Надури ближнього, а то прийде дальній і надурить вас обох”. Візьмемо для прикладу Верховну Раду, яка повинна дбати, щоб людям, а не купці жлобів та рабів жилося на цій землі тепліше, світліше та добріше. Вона ж перетворилася на суцільну Верховну Зраду, бо живе за законом курника “Надури ближнього, нагадь на нижнього і пролізь нагору”.
Отже, ті, хто називає себе елітою в Україні, - це пігмеї і ніколи в житті вони титанами не стануть.
А тепер побажання владі.
Панове так звані владоможці! Нагадаю вам одну напівлегенду про грецького царя Мідаса, який просив у Господа лише одного, щоб все, чого він торкнеться, перетворювалося на золото. Так ось, панове, цей напівімфічний цар вмер від голоду. Золото жерти не будете і ви. Це – по-перше. А по-друге, ви забули, панове, що ви, як і всі ми, тимчасові гості на цій землі. І все, що ми тут маємо, дане нам у тимчасове користування. І ми повинні дбати перш за все про душу, а не про матеріальні статки. Влада ж українська віддає перевагу саме матеріальному і не замислюється, для чого ми приходимо взагалі на цю землю. Нажертися, напитися, напасукдити навколо і щезнути?
Ми – багатюща древня європейська нація. Після того, як донька Ярослава Мудрого Анна, що вміла писати і знала кілька мов, вийшла заміж за недолугого Генріха другого, який розписувався хрестиком, французи дізналися про українців як про культурну і високоосвічену націю і поріднилися не 1 чи 2, а 300 сім‘ями з українцями.
У нас був Григорій Сковорода.
У нас був Олесь Бердник. З ним ми колись говорили про життя і він сказав, що апокаліпсис проходитиме не на ізраїльській землі, а тут, в Київі, де проходить метафізичний розділ Індо-Європи. І це справді так. Починаючи з 80-х років, коли почалася велика космічна перебудова (Горбачов тут ні до чого – він лише спробував підняти кришку та випустити пару), саме сюди потяглась величезна кількість шарлатанів та пройдисвітів звідусіль. А на поверхню вилізли “найкращі” з найгірших. Це виплодки тієї ж когорти, яка в 17 році кричала “Грабуй награбоване!”. І ось покоління цих пристосуванців народили рабів і витягли на поверхню сміття, підняте буревієм у 1917-му. Як можна було повірити, що ці виродки дадуть комусь заводи та фабрики? Може, й не вірили, але кожен думав, що якось зуміє вижити. А недолюдки тим часом, об‘єднавшись та створивши систему кругової поруки, діяли і продовжують діяти за принципом: почнуть топити мене – я втоплю всіх. Коли хтось один починає “валити” справу, його вкладають в лікарню і випускають тоді, коли це треба решті. До в‘язниці система не здає нікого.
Наступний етап лохотрону почався тоді, коли народові навіяли, що інших (кращих, розумніших, порядніших) політиків немає в природі, відтак, треба вибирати з цієї купи лайна. Погодьтесь, цікаво виглядає людина, яка сидить на купі перегною і намагається вибрати щось їстівне. Знудило? А коли кидаєте виборчий бюлетень в урну, не нудить?
Що робити з виборами Київради та мера Київа?
Викреслити всіх! Якби хоч раз ця так звана влада побачила, що народ голосував проти всіх, може, хоч трохи замислилась би.
Ще один лохотрон від тих, кого з політики хіба що на вилах можна винести, полягає в їх твердженні, що політика – брудна справа. Кажуть так тому, щоб порядні люди не сміли й думати про бажання щиро і чесно прислужитися своєму народові. Насправді ж, чистота політики залежить від чистоти рук, які її роблять.
І ще трохи про народ. Той, хто сподівається, що прийде козел і поведе стадо у світле майбутнє, не є народом. Той, хто не розуміє, що треба і можна бути вільним, також не народ. Відтак, рішення за нами – або всі на цій землі сущі прийдуть до величного космічного усвідомлення призначення ЛЮДИНИ, або, як казав духовний пророк нашої нації Олесь Бердник, експеримент не вдався і цей “цар природи” буде зметений з обличчя книги Буття. Час пішов.
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Україною керують гопстопники
Світ:
08052302s.jpg
Кайданами міняються,
Правдою торгують.
І господа зневажають,
Людей запрягають
В тяжкі ярма. Орють лихо,
Лихом засівають,
А що вродить? побачите,
Які будуть жнива!
Оскільки ж кожна нова епоха додає нові штихи до колективного портрету жлобів при владі, то ми подаємо роздуми корінного киянина напередодні позачергових виборів мера столиці. Записані на Тарасовій горі в Каневі 22 травня 2008 року.
Я родом з Київа, з робітничого кутка. Народився через 10 років після останньої війни. Ріс в дуже цікавому дворі, де різні були хлопці. Але там, як це не дивно, не було таких, які б ображали слабших чи займалися розбоєм. А все тому, що старші хлопці повчали нас, молодших, що ображати слабшого (яким би він не був) у жодному разі не можна. Якщо хочеш похвалитися своїми здібностями – йди на рівного. Із цього витікав такий-собі неписаний закон нашого двору. Якщо тебе спіймають-таки на тому, що ображаєш слабкого, то з тобою спочатку поговорять. Якщо спіймають вдруге, ти отримаєш ляпаса. Це не боляче, але принизливо. До того ж, тебе виженуть із пристойного товариства. Ну а якщо вже втретє тебе помітять за цим заняттям, тоді нарікай на себе, бо до твого морального каліцтва цілком могло додатися ще й фізичне. Бували випадки, що людину ловили на гарячому втретє, і вона залишалася калікою на все життя. Ось тому в нашому дворі гопстопників не було. Тоді цих недолюдків не поважали не лише на волі, а й на зоні. Вони були там на другому місці після гвалтівників. Чому? Гопстопник, як правило, - це низька істота, яка може застосовувати свою силу лише на слабшому, тому що є боягузом за своєю суттю.
А тепер до гопстопників загальноукраїнського масштабу, які безкарно вже 17 років крутять лохотрон під назвою “незалежна Україна”.
А почався цей лохотрон в 91-му, коли українську незалежність підтримали комуністи. Вони декларували високі цілі, а наспаравді чинили, як останні інквізитори та єзуїти.
Мої знайомі розповідали, що у Купцова (першого секретаря Російської компартії) в столі лежали цікаві книги. Одна з них стосувалась історії КПСС, дві інші – історії інквізиції та єзуїтства. І це не фантастика. В інститутах марксизму-ленінізму ці предмети і справді вивчали. Тепер зрозуміло, звідки у комуністів ці посмішки та кивання головами, мовляв, ви говоріть, говоріть, а ми зробимо так, як самі вважаємо за потрібне.
Другий етап всенародного лохотрону почався, коли українцям запропонували отримати приватизаційні ваучери. За найскромнішими підрахунками, ваучер мав би коштувати 600 доларів для немовляти. Для дорослої людини, яка вклала свою працю у створення промислових потужностей, що обслуговували космос, атомну енергетику, транзит газу та нафти, це мала би бути інша цифра – від 11 до 25 тисяч доларів.
Українцям натомість запропонували зовсім сміховинні папірці – ваучери. Найцікавіше ж, що народ на цього живця клюнув. І лише зараз вже абсолютно зрозуміло, чому тодішня влада незалежної України під проводом комуніста Кравчука не схотіла дослухатися до мудрих порад закордонних українців. На початку 90-х років до Леоніда Макаровича через газетну статтю звернулася внучка одного з найвеличніших людей України гетьмана Павла Скоропадського. Щоб отримати реальну незалежність, писала вона, треба було проаналізувати, які виробництва та площі залишилися Україні після розвалу СРСР і що вона може виробляти самостійно, а в яких галузях залишається вмонтованою в совецьку виробничу ланку. Створюючи СССР, його ідеологи та керівники гарно все прорахували і зробили так, щоб початковий і заключний етап виробництва був у Росії. А колоніям залишили проміжні етапи. Це потрібно було для того, аби васалів, яким заманеться незалежності, утримати будь-яким способом.
Далі пішли ще цікавіші процеси. Підприємства, яким вдалося зіп‘ястися на ноги, ця банда високопосадових гопстопників в Україні довела до банкрутства і скупила за нульовою вартістю.
І прикро, що наш народ, який позакінчував не лише школи, а й університети, не втямив дуже простих речей. На відміну від Франції, що пройшла через криваву революцію, та Німеччини, що пройшла через фашизм – найстрашніше приниження людської гідності. Так ось ці два народи на власному прикладі та на прикладі радянського сімдесятитрьохрічного експерименту із знищення людства і людяності зрозуміли просту, як дошка, істину: МОРАЛЬНОЇ ВЛАДИ У СВІТІ НЕ ІСНУЄ. Відтак, мусить бути НАРОД, який будь-яку владу тримає: 1) м‘яко за загривок - демонстраціями, 2) за горло – страйками, 3) за кадик, коли піднімається весь народ і йде на “розмову” до владоможців.
В Україні цієї істини не втямила ні влада, ні народ.
А тому став можливим наступний етап лохотрону від гопстопників, які гордо себе іменують елітою.
Коли партійно-комсомольська наволоч разом з відморозками-мокрушниками почали дерибанити цю країну, вони не були тоді ні синьо-білими, ні помаранчевими. І вели свій бізнес досить-таки успішно, поки певна групка товаришів із Донецької області накачала м‘язів та, маючи колосальний грошовий і промисловий потенціал, відмовилася визнавати будь-які правила гри, бо схотіла стати господарями цілої країни. А помаранчеві виявилися боягузами. І вирішили поставити між собою та “донецькими” народ, який мав вибирати. Народ вибрав. Йому було сказано, що злочинці сидітимуть у в‘язницях, а багаті поділяться з бідними. На жаль, народ знову не втямив простої істини: владу треба контролювати. І контролювати потужно. Але цього не сталося.
Коли ж плочалася вся ця гризня – вибори-перевибори-, стало зрозуміло, що ці пігмеї від політики ніколи в житті не будуть думати про народ. Народ потрібен їм лишн для того, щоб ним понукати.
Ала найцікавіше, що гра в блеф триває й досі. Причина – на лавці запасних у жодної команди немає жодної порядної та фахової людини. Але ж ми повинні щось для себе вибрати. А вибирати нема кого. В усіх цих командах, що претендують на владу в Київі, повно колишніх. Народи Європи, особливо країн колишнього Варшавського договору, після 91-го року зробили певні історичні висновки і усунули комуністів від влади. В Україні так не сталося і тепер товариші-комуністи перефарбувалися в товаришів-демократів, не засвоївши головного: демократія – це висока свідомість розуму та не менш висока дисципліна духу. В Україні ж нині маємо “дерьмократію”, тобто, владу лайна, яка живе за законом “Надури ближнього, а то прийде дальній і надурить вас обох”. Візьмемо для прикладу Верховну Раду, яка повинна дбати, щоб людям, а не купці жлобів та рабів жилося на цій землі тепліше, світліше та добріше. Вона ж перетворилася на суцільну Верховну Зраду, бо живе за законом курника “Надури ближнього, нагадь на нижнього і пролізь нагору”.
Отже, ті, хто називає себе елітою в Україні, - це пігмеї і ніколи в житті вони титанами не стануть.
А тепер побажання владі.
Панове так звані владоможці! Нагадаю вам одну напівлегенду про грецького царя Мідаса, який просив у Господа лише одного, щоб все, чого він торкнеться, перетворювалося на золото. Так ось, панове, цей напівімфічний цар вмер від голоду. Золото жерти не будете і ви. Це – по-перше. А по-друге, ви забули, панове, що ви, як і всі ми, тимчасові гості на цій землі. І все, що ми тут маємо, дане нам у тимчасове користування. І ми повинні дбати перш за все про душу, а не про матеріальні статки. Влада ж українська віддає перевагу саме матеріальному і не замислюється, для чого ми приходимо взагалі на цю землю. Нажертися, напитися, напасукдити навколо і щезнути?
Ми – багатюща древня європейська нація. Після того, як донька Ярослава Мудрого Анна, що вміла писати і знала кілька мов, вийшла заміж за недолугого Генріха другого, який розписувався хрестиком, французи дізналися про українців як про культурну і високоосвічену націю і поріднилися не 1 чи 2, а 300 сім‘ями з українцями.
У нас був Григорій Сковорода.
У нас був Олесь Бердник. З ним ми колись говорили про життя і він сказав, що апокаліпсис проходитиме не на ізраїльській землі, а тут, в Київі, де проходить метафізичний розділ Індо-Європи. І це справді так. Починаючи з 80-х років, коли почалася велика космічна перебудова (Горбачов тут ні до чого – він лише спробував підняти кришку та випустити пару), саме сюди потяглась величезна кількість шарлатанів та пройдисвітів звідусіль. А на поверхню вилізли “найкращі” з найгірших. Це виплодки тієї ж когорти, яка в 17 році кричала “Грабуй награбоване!”. І ось покоління цих пристосуванців народили рабів і витягли на поверхню сміття, підняте буревієм у 1917-му. Як можна було повірити, що ці виродки дадуть комусь заводи та фабрики? Може, й не вірили, але кожен думав, що якось зуміє вижити. А недолюдки тим часом, об‘єднавшись та створивши систему кругової поруки, діяли і продовжують діяти за принципом: почнуть топити мене – я втоплю всіх. Коли хтось один починає “валити” справу, його вкладають в лікарню і випускають тоді, коли це треба решті. До в‘язниці система не здає нікого.
Наступний етап лохотрону почався тоді, коли народові навіяли, що інших (кращих, розумніших, порядніших) політиків немає в природі, відтак, треба вибирати з цієї купи лайна. Погодьтесь, цікаво виглядає людина, яка сидить на купі перегною і намагається вибрати щось їстівне. Знудило? А коли кидаєте виборчий бюлетень в урну, не нудить?
Що робити з виборами Київради та мера Київа?
Викреслити всіх! Якби хоч раз ця так звана влада побачила, що народ голосував проти всіх, може, хоч трохи замислилась би.
Ще один лохотрон від тих, кого з політики хіба що на вилах можна винести, полягає в їх твердженні, що політика – брудна справа. Кажуть так тому, щоб порядні люди не сміли й думати про бажання щиро і чесно прислужитися своєму народові. Насправді ж, чистота політики залежить від чистоти рук, які її роблять.
І ще трохи про народ. Той, хто сподівається, що прийде козел і поведе стадо у світле майбутнє, не є народом. Той, хто не розуміє, що треба і можна бути вільним, також не народ. Відтак, рішення за нами – або всі на цій землі сущі прийдуть до величного космічного усвідомлення призначення ЛЮДИНИ, або, як казав духовний пророк нашої нації Олесь Бердник, експеримент не вдався і цей “цар природи” буде зметений з обличчя книги Буття. Час пішов.
Алекс Шершень.
В тему:
Вони повернуться!
Партія снайперів – жарт, що стає народним рухом
Дівчинка-кілер
ТОР-130: розстрільний список?
”Нова влада буде результатом насильницького перевороту”
Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд