Радянська дипломатія десятиліттями відшліфовувала тактику брутального шантажу та тиску. Їхні підходи не змінилися з часів Громико, про якого Генрі Кіссінджер говорив: “Вести з ним переговори, не володіючи всіма деталями проблеми, рівносильно самогубству”.
"Світшот лаврова з написом "СССР" був посланням, яке американці зрозуміли тільки постфактум. Зрозуміли після того, як "мистецтво Трампа укладати угоди" Путін & Ко розбили фейсом об тейбл радянської дипломатії, пише у Фейсбук Лана Зеркаль.
Вона навела цитату Громико (міністр закордонних справ СРСР з 1957 по 1985 рік – прим. моя, О.К.): "Перше. Вимагайте все по максимуму й не соромтеся у запитах. Вимагайте те, що вам ніколи не належало. Друге. Висувайте ультиматуми. Погрожуйте війною, не шкодуйте погроз, а як вихід із ситуації, пропонуйте переговори. На Заході завжди знайдуться люди, які на це клюнуть. Третє. Розпочавши переговори, не поступайтеся ані на крок. Вони самі запропонують вам частину того, що ви просили. Але й тоді не погоджуйтесь, а витискайте більше. Вони на це підуть".
"Схоже, що саме ця тактика помножила на нуль ультиматуми та погрози Трампа перед світом в прямому ефірі з Аляски. А намагання команди Трампа представити цей грандіозний факап як перемогу тільки додатково підсвітлює нездатність сучасного Білого дому переграти Кремль, – пише Зеркаль і продовжує:
"Така нездатність обумовлена особливостями самого Трампа, який не готується до переговорів і зневажає експертів з будь-яких питань. Крім того, він не любить довгих та нудних перемовин, а його нездатність концентруватися вже давно відома росіянам.
Отже, результат зустрічі на Алясці точно має вивчатися майбутніми дипломатами. Зокрема, як приклад застосування “тактики Громико” та втрати США стратегічної переваги та інвестованого Трампом політичного капіталу. Для наших переговірників цей приклад також мав би стати уроком хибності тактики “треба просто подивитися в очі”. Хоча, я сподіваюсь, що це вже всім зрозуміло. Так само як зрозумілою є необхідність мати позиції з обґрунтуваннями на всі безглузді закиди щодо “першопричин конфлікту”.
Лана Зеркаль зауважує, що в цій сталості застосування переговорних тактик також є очевидною передбачуваність росіян. Їхні кліше і методи відомі, хоч ставитися легковажно до них не можна.
"Основна пастка, в яку і потрапив Трамп, – це навʼязана Путіним рамка, фрейм. Ув'язування з великою угодою про мир припинення бойових дій, де врахований, за словами Путіна, “справедливий баланс європейської та світової безпеки”. Таке ув'язування може означати, що завершення війни тепер залежатиме не лише від поступок України, а й від поступок, які Путін розраховує отримати від Заходу.
Таким чином, він робить Україну заручником вирішення всіх інших своїх занепокоєнь: від “розширення НАТО” до “невтручання у політичні процеси в країнах колишнього СРСР”. Сюди ж можна додати договір про нерозповсюдження, і тоді він спокійно може затягнути процес переговорів на невизначений час, не зупиняючи бойові дії.
Єдине, що вдалося “майстру укладання угод”, – це утриматися від укладення “deal” і не обговорювати торгівлю поки не досягнутої домовленості по Україні. І це для нас хороша новина, оскільки Трамп нічим не обмежений, і з притаманною йому легкістю може змінювати свої погляди та обіцянки", – зауважує Лана Зеркаль.
Вона пише, що після зустрічі на Алясці вже можна дати Трампу омріяну Нобелівську премію миру, аби він тільки більше не зустрічався з Путіним і погодився продовжити постачати зброю в обмін на “чудові” європейські чеки. Лідери Ізраїлю Леві Ешколь в 1967-му і Беньямін Нетаньягу у 2025-му робили те саме – прислухалися до окриків з Білого дому, але вели перемовини та війни по-своєму. Жоден з них при цьому не зруйнував "трансатлантичну єдність", нагадує Зеркаль.
Водночас, на її думку, найгіршим варіантом є проведення на цьому етапі тристоронньої зустрічі Зеленського, Трампа та Путіна. Це буде пастка без виходу. Такий формат можливий тільки тоді, коли вже все узгоджено, коли є тексти угод, коли до цього над домовленостями з нашого боку попрацюють обʼєднані команди.
"Переговори з росіянами має вести об'єднана Європа – де в кожного союзника є своє знання, як обходити технології росіян. Щось у нас, щось у французів, щось у британців. Це складно уявити, але ще складніше це буде пройти і досягти миру. Миру не на умовах путіна, а миру, з яким ми зможемо жити і розвивати Україну", – резюмувала Лана Зеркаль.
Радник президентки Молдови Маї Санду Станіслав Секрієру висловився про светр Лаврова з надписом "СССР": "Оплакують розпад СРСР, називаючи його "найбільшою трагедією XX століття", і звинувачують Захід у цьому. Російські офіційні особи мріють і діють заради відновлення імперії, використовуючи радянську символіку, а пропаганда ллє ностальгію за “величчю” тоталітарного союзу, не згадуючи про ту високу ціну, яку заплатили громадяни: життям, відсутністю свобод, бідністю, репресіями, екологічною шкодою".
Колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс написав на X про светр Лаврова: "Просто дайте нам половину України, і ми обіцяємо, що зупинимося“.
Наші інтереси:
Аналізуємо ситуацію, що склалася. Розуміємо, що символи та знаки – важливі. Сподіваємося, що Україні витримає дипломатичний тиск.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Відкрийте для себе шлях до надлюдини – шлях ельфізму! Знання про перетворення людини на ельфа є суттю Євангелія та Бгаґавад-ґіти – проявів єдиної Гіперборійської Традиції. Ключем до цієї дивовижної...
Светр Лаврова з написом "СССР", в якому той приїхав в США, був посланням, яке американці зрозуміли тільки постфактум, – Лана Зеркаль
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Радянська дипломатія десятиліттями відшліфовувала тактику брутального шантажу та тиску. Їхні підходи не змінилися з часів Громико, про якого Генрі Кіссінджер говорив: “Вести з ним переговори, не володіючи всіма деталями проблеми, рівносильно самогубству”.
25081903.jpg
"Світшот лаврова з написом "СССР" був посланням, яке американці зрозуміли тільки постфактум. Зрозуміли після того, як "мистецтво Трампа укладати угоди" Путін & Ко розбили фейсом об тейбл радянської дипломатії, пише у Фейсбук Лана Зеркаль.
Вона навела цитату Громико (міністр закордонних справ СРСР з 1957 по 1985 рік – прим. моя, О.К.): "Перше. Вимагайте все по максимуму й не соромтеся у запитах. Вимагайте те, що вам ніколи не належало. Друге. Висувайте ультиматуми. Погрожуйте війною, не шкодуйте погроз, а як вихід із ситуації, пропонуйте переговори. На Заході завжди знайдуться люди, які на це клюнуть. Третє. Розпочавши переговори, не поступайтеся ані на крок. Вони самі запропонують вам частину того, що ви просили. Але й тоді не погоджуйтесь, а витискайте більше. Вони на це підуть".
"Схоже, що саме ця тактика помножила на нуль ультиматуми та погрози Трампа перед світом в прямому ефірі з Аляски. А намагання команди Трампа представити цей грандіозний факап як перемогу тільки додатково підсвітлює нездатність сучасного Білого дому переграти Кремль, – пише Зеркаль і продовжує:
"Така нездатність обумовлена особливостями самого Трампа, який не готується до переговорів і зневажає експертів з будь-яких питань. Крім того, він не любить довгих та нудних перемовин, а його нездатність концентруватися вже давно відома росіянам.
Отже, результат зустрічі на Алясці точно має вивчатися майбутніми дипломатами. Зокрема, як приклад застосування “тактики Громико” та втрати США стратегічної переваги та інвестованого Трампом політичного капіталу. Для наших переговірників цей приклад також мав би стати уроком хибності тактики “треба просто подивитися в очі”. Хоча, я сподіваюсь, що це вже всім зрозуміло. Так само як зрозумілою є необхідність мати позиції з обґрунтуваннями на всі безглузді закиди щодо “першопричин конфлікту”.
Лана Зеркаль зауважує, що в цій сталості застосування переговорних тактик також є очевидною передбачуваність росіян. Їхні кліше і методи відомі, хоч ставитися легковажно до них не можна.
"Основна пастка, в яку і потрапив Трамп, – це навʼязана Путіним рамка, фрейм. Ув'язування з великою угодою про мир припинення бойових дій, де врахований, за словами Путіна, “справедливий баланс європейської та світової безпеки”. Таке ув'язування може означати, що завершення війни тепер залежатиме не лише від поступок України, а й від поступок, які Путін розраховує отримати від Заходу.
Таким чином, він робить Україну заручником вирішення всіх інших своїх занепокоєнь: від “розширення НАТО” до “невтручання у політичні процеси в країнах колишнього СРСР”. Сюди ж можна додати договір про нерозповсюдження, і тоді він спокійно може затягнути процес переговорів на невизначений час, не зупиняючи бойові дії.
Єдине, що вдалося “майстру укладання угод”, – це утриматися від укладення “deal” і не обговорювати торгівлю поки не досягнутої домовленості по Україні. І це для нас хороша новина, оскільки Трамп нічим не обмежений, і з притаманною йому легкістю може змінювати свої погляди та обіцянки", – зауважує Лана Зеркаль.
Вона пише, що після зустрічі на Алясці вже можна дати Трампу омріяну Нобелівську премію миру, аби він тільки більше не зустрічався з Путіним і погодився продовжити постачати зброю в обмін на “чудові” європейські чеки. Лідери Ізраїлю Леві Ешколь в 1967-му і Беньямін Нетаньягу у 2025-му робили те саме – прислухалися до окриків з Білого дому, але вели перемовини та війни по-своєму. Жоден з них при цьому не зруйнував "трансатлантичну єдність", нагадує Зеркаль.
Водночас, на її думку, найгіршим варіантом є проведення на цьому етапі тристоронньої зустрічі Зеленського, Трампа та Путіна. Це буде пастка без виходу. Такий формат можливий тільки тоді, коли вже все узгоджено, коли є тексти угод, коли до цього над домовленостями з нашого боку попрацюють обʼєднані команди.
"Переговори з росіянами має вести об'єднана Європа – де в кожного союзника є своє знання, як обходити технології росіян. Щось у нас, щось у французів, щось у британців. Це складно уявити, але ще складніше це буде пройти і досягти миру. Миру не на умовах путіна, а миру, з яким ми зможемо жити і розвивати Україну", – резюмувала Лана Зеркаль.
Радник президентки Молдови Маї Санду Станіслав Секрієру висловився про светр Лаврова з надписом "СССР": "Оплакують розпад СРСР, називаючи його "найбільшою трагедією XX століття", і звинувачують Захід у цьому. Російські офіційні особи мріють і діють заради відновлення імперії, використовуючи радянську символіку, а пропаганда ллє ностальгію за “величчю” тоталітарного союзу, не згадуючи про ту високу ціну, яку заплатили громадяни: життям, відсутністю свобод, бідністю, репресіями, екологічною шкодою".
Колишній міністр закордонних справ Литви Габріелюс Ландсбергіс написав на X про светр Лаврова: "Просто дайте нам половину України, і ми обіцяємо, що зупинимося“.
Аналізуємо ситуацію, що склалася. Розуміємо, що символи та знаки – важливі. Сподіваємося, що Україні витримає дипломатичний тиск.
Зверніть увагу
Крішна, Хрестос та їхні ельфи: Бгаґавад-Ґіта про те, як діяти проти всіх і стати надлюдиною (подкаст)