Народний Оглядач

Українці спромоглися подолати режим, який здавався непереможним ще півтора роки тому. Перемогли завдяки волі достатньої кількості звитяжців, які спромоглися самоорганізуватися й діяти на межі неможливого.

Це дуже важливо - вміти діяти на межі неможливого. Але нація, держава не можуть постійно жити в стані надзвичайної мобілізації.

Нація, держава мають створити інституції, які забезпечать можливість розвитку у всіх напрямках, можливість швидкої мобілізації ресурсів у разі необхідності й головне можливість передбачати внутрішні та зовнішні загрози й вчасно та відповідним чином на них реагувати.

Зрозуміло, що наддержава СРСР, частиною якої Україна була більше сімдесяти років, таких інституцій очевидно не мала, бо як би мала, то існувала би й досі.

Такі інституції є у Сполучених Штатах Америки, Китаї, Індії, ісламських країнах, ці держави мають стратегічні довготривалі цілі. Чи має їх Україна? Зауважимо, що ми не одні такі безголові. Керівництво СРСР просто не уявляло, навіщо потрібна, наприклад, така собі «РЕНД-корпорація». Тому й зник СРСР. А ми двадцять три роки блукали у темряві й ціною великої крові позбуваємося зараз наслідків стратегічного безголів’я.

То ж розглянемо деякі з таких інституцій США.

DARPA – департамент перспективних досліджень Міністерства оборони США. Система для відбору всіляких «маячні та фантастики». Структура націлена на технологічну і військову революцію, на рішучий злам опору бюрократії новому. DARPA є інструментом підвищення технологічної, економічної та військової потуги США. Саме ця структура при військовому відомстві США переймалася й переймається дослідженнями в галузях космічної та несмертельної зброї, програмами розвитку можливостей людини, іоносферної зброї. Саме тут народився проект комп’ютерної мережі ARPA-нет, із якої виріс сучасний Інтернет, а в шістдесяті роки минулого сторіччя помітили наукові праці фізика Уфімцева з СРСР, розвинули їх і завдяки тому створили перший «невидимий» літак F-117. 

На замовлення DARPA розроблявся проект створення системи керування та зв’язку підрозділів, побудований за зразком спілкування бджіл в рої. Тільки замість бджіл узгоджуватимуть свої дії автомати.

Інший проект – «самозбірка» і конфігурування локальної обчислювальної мережі танка або літака в конкретній схемі, що визначається набором підвішеного озброєння. Тобто, знову – штучний інтелект, до того вельми гнучкий.

Ще DARPA профінансував дослідження аналогових та цифрових блоків, що спроможні самонавчатися й еволюціонувати та проекти нейросистем для розпізнавання й моделювання емоційного стану людини-оператора.

Далі DARPA фінансував створення протезу руки, який з’єднувався з нервовими  закінченнями людини. Тобто з’явилася залізна з гідравлікою рука, яка дозволяє людині відчувати дотик до предметів. Це вже прямий шлях до створення кіборгів. 

DARPA – координатор та замовник, а хто виконавці? Їх у США десятки – найстаріша та найвідоміша «РЕНД-корпорація», яка працює на програмування майбутнього, а не тільки на його вивчення. В її структурі є відділи, які не тільки переймаються проблемами науково-технічного розвитку, економіки чи військової справи, а й пошуком обдарованої молоді. При тестуванні можуть, наприклад, спитати: «Скільки, на твою думку, ти проживеш на світі?» або: «Якби тобі лишилося жити один рік, що ти зробиш?»

В США створилися динамічні корпорації, яка мають фактично колективний розум.

Ось, наприклад, SAIC (Science Applications International Corporation) – Міжнародна корпорація по застосуванню наукових досягнень. Чи багато у нас знають що це за організація і чим вона опікується? А в цій корпорації працюють десятки тисяч співробітників. Це такий собі кооператив вчених, який є власністю його працівників, те що на Заході називається An Employee-Owned Company.

Це корпорація передових досліджень і впровадження новітніх розробок в практику державної машини США. Вони нікому не підпорядковані, жодному чиновнику чи генералу. Ніхто не може їм заборонити здійснювати дослідження в тому чи іншому напрямку, щоб раптом когось не образити та не відтіснити від годівниці державних замовлень. Ми бачимо абсолютно антибюрократичну структуру, яка не дає американському державному апарату закостеніти, не помітити або затерти важливі новації. Структуру, яка прискорює технологічний прогрес. А мудрість правлячої в США еліти полягає в тому, що вона всіляко підтримує такі творчі співтовариства, примушує державні відомства працювати з SAIC та їй подібними: ділитися інформацією, залучати їх на допомогу при напрацюванні ухвал. 

SAIC заснував в 1969 році ядерний фізик Роберт Бейстер. Перший контракт, який він виграв, було присвячено аналізу наслідків застосування ядерної зброї.

В 1987 році саме ця компанія брала участь у розробці угоди між США та СРСР стосовно скорочення балістичних ракет середньої дальності. Вона ж створювала комп’ютерний тренажер «поле бою» в Національному тренувальному центрі армії США – форт Ірвін в Каліфорнії.

Найбільшими замовниками SAIC є федеральні урядові структури США. Тобто цей кооператив вчених допомагає урядовцям долати відомчі перегородки й розв’язувати проблеми в цілому.

На замовлення Департаменту внутрішньої безпеки Пентагону SAIC бере участь  в програмі створення бойових систем майбутнього – FCS, Future Combat Systems. Так вчені корпорації допомагали фахівцям університету Карнегі Меллон створити цілком автоматизований всюдихід «Сендсторм» на базі військового джипу «Хаммер». Свого часу ця цілком безпілотна машина виграла гонки автомобілів-роботів у пустелі на приз DARPA. Так народжується штучний інтелект для бойових роботів близького майбутнього, «мозок» для FCS. SAIC є лідером в розробці нового військового мистецтва – мережоцентричних бойових операцій.

Справа не обмежується електронікою та програмним забезпеченням. SAIC розробляє двадцятитонну бойову машину дизель-електрохід, що дає можливість на тому самому запасі палива їздити далі й швидше.

Спільно з військовими SAIC створює бортове озброєння, яке знищує протитанкову зброю з допомогою надпотужного електромагнітного імпульсу.

Для бійців нової армії вчені цієї структури створили легкий чотириколісний всюдихід. В разі необхідності солдат перетворює всюдихід в дистанційно керованого робота для виконання завдань в особливо небезпечних місцях.

Ось розробка SAIC, яка може бути вельми цікавою для Збройних сил та Національної гвардії України. Під час війни США в Іраку в 2003 році дослідники допомогли військовим зменшити час між розпізнаванням цілей та їх вогневим ураженням до кількох хвилин. А ще в 1991 році під час операції «Буря в пустелі» на це потрібно було кілька годин. Зараз американці можуть швидко збирати й інтегрувати дані, зібрані безпілотними «Глобальними яструбами» та «Хижаками». Дані швидко опрацьовуються, узагальнюються й надсилаються по лініям зв’язку командирам на передньому краї.

Крім того SAIC з 1992 року веде роботи за програмою надточних ударів по цілям, що рухаються. Створюється особлива система командування й контролю для спільних операцій різних родів військ США із застосуванням високоточної зброї.

Здається, що SAIC може розв’язати будь-яку проблему, що тільки можна уявити. Корпорація розробляла систему контролю повітряного простору без використання радіолокаторів. Створено прилади, що здатні відслідковувати об’єкти як у повітрі, так й на поверхні землі з використанням випромінювання, що створюють станції мобільного зв’язку та цифрові телевізійні станції  (HDTV).

SAIC з початку вісімдесятих років минулого сторіччя створювала біометричні системи для подолання злочинності та тероризму. Компанія є головним розробником системи забезпечення охорони портів та бухт США. Всепогодна система, яка все бачить як над, так і під водою: малопомітні катери, маленькі підводні човни, бойові плавці. Система успішно використовувалася під час війни з Іраком. Ще одна розробка корпорації – система автоматичного контролю контейнерів, що проходять через порти Лос-Анджелесу Елізабет та Нью-Джерсі. Вона дозволяє виявляти контейнери, в яких може бути зброя.

SAIC працювала також з американськими центрами контролю та попередження епідемій. Створено комп’ютерну систему NEDSS, яка швидко й точно визначає тип хвороби, різновидність її носія та розробляє протиепідемічні заходи.

Тобто широта фронту досліджень SAIC вражає. Вони й проблемами енергетики переймаються, наприклад, геотермальної. Шукають нові методи лікування раку, СНІДу, атипової пневмонії. Вони не обмежуються виключно військовими проблемами. А створюють світ майбутнього з усіма його технологіями.

А що ж у нас? Хто переймається відбором розробок українських винахідників? Хто займається впровадженням цих розробок? Невже українці ні на що не здатні? Невже справа тільки в грошах? А може в тупій бюрократичний системі, що лишилися незмінною з часів УРСР?

Чи наші генерали та чиновники переймалися виключно розпродажем зброї та майна, що лишилися у спадок від СРСР? Грошей від продажу тієї зброї та майна точно вистачило б, щоб організувати щось на зразок DARPA при міністерстві оборони України, хоч і не в такому великому масштабі, як у США. Хоча б як у Ізраїлю, що має власної розробки безпілотні літаки. Оголосити конкурси для українських винахідників, щоб перемагати могли не тільки монстри колишнього СРСР, а й хлопці, що створили свої пристрої десь у підвалі або інститутській лабораторії. Їм і дати гроші на впровадження. Саме їм, а не корупціонерам у генеральських одностроях, які порозбігалися, коли стало питання воювати за Україну.

Були в СРСР розробки. Були. Відлуння про них можна легко знайти у мережі. Наприклад, на перший погляд фантастичні прилади, здатні підривати на відстані боєзапас у танках, або перетворювати їхнє паливо на непридатну емульсію... . Де тепер їхні винахідники? На кого працюють?

Все починається з мрії! Чи може бути мрія у бюрократа? Скажуть, що бюрократи скрізь однакові. Так. Ми це відчуваємо по тому, як дуже повільно розглядається питання надання допомоги Україні з боку європейських бюрократів. Та й в США бюрократи не на багато кращі.

Але в США є ЕЛІТА, яка розуміє, що крім державної бюрократії мають бути структури такі як DARPA та десятки недержавних структур, на зразок SAIC. «Навіщо вони?» – спитає бюрократ. З ними одна морока, та й гроші буде красти важче... . А саме для того, щоб обмежити владу бюрократів. А в нас вона отримала владу безконтрольну. Від того й маємо теперішню ганьбу.

Українська еліта має розуміти, що без структур, що забезпечують безперестанний розвиток держави, їй не вижити. Віктор Янукович та його найближче оточення відчуло те на власній шкірі, хоча ще, на жаль, не все.

Якщо цього не зрозуміє сучасна еліта, їй доведеться піти геть.