Січень 1991-го року. Послання компартійної номенклатури

Ця стаття - сповідь хазара-сионіста, члена КПСС - була надрукована в російській газеті «Вільне слово», а пізніше передрукована у «Голосі України». Вона є актуальною і до сьогоднішнього дня, оскільки ілюмінати / Кабала / світовий уряд / хазари-сіоністи / глибинна держава мали мету знищити 90% земного населення і продовжити панування на нашій планеті Темних цивілізацій. Альянс - різні групи позитивних військових на чолі з американськими військовими, сьогодні ведуть війну проти цих фаворитів Темних. Перемога буде завершена зміною світової фінансової системи і оголошенням США республікою, незалежною від глибинної держави.

Стаття з російській газети «Вільне слово», передрукована у «Голосі України»

Сповідь хазара-сионіста, члена КПСС

Наш час повертається. Та він від нас і не йшов. Він завжди був і буде нашим. Як на землі завжди було добро і зло. Але нас завжди здається більше тому, що ми сильніші й агресивніші за добро, і перемогти нас неможливо. Ми мінятимемо форму і оболонку, змінюватимемо вивіски і комори, пристосовуватимемося до будь-яких умов, але виживемо і переможемо. Наша мета одна – бути переможцями. Ваша доля – завжди бути рабами навік. Ми встигли прищепити вам ген рабства назавжди. Ми дамо вам ще тисячі революцій і перебудов, у вас буде вічна боротьба за справедливість, але ви її ніколи не матимете.

Я говоритиму з вами відкритим текстом не тому, що я нахабний, а тому що я не відаю страху. За мною величезна непереможна сила КГБ, МВС ... уряд, прокуратура, і всілякі верховні ради – це лише просто важелі в наших руках. Під нашу дудку танцюють президенти і виконують нашу волю, роблять те, що ми хочемо.

Нам глибоко наплювати, скільки буде депутатів радикалів,  – хоч мільйон. Верх завжди буде нашим! Ви можете забрати у нас дачі, привілеї, машини тощо, але владу – НІКОЛИ! Нам глибоко наплювати на думку народу, вона для нас – порожній  звук. Бо думку цю ми створюємо самі. Нехай проводять хоч сотні референдумів. Головне, щоб нашу волю виконував народ. На будь-який ваш наступ ми відповідатимемо могутньо і жорстоко. Для нас раз плюнути – знищити продукти, заводи, екологію, гласність, мистецтво тощо. Для нас раз плюнути – принести вам голод, саботаж, злидні, розруху, хвороби...

...Все, що ми робимо, ми робимо продумано і геніально ПРОСТО. Ви судитимете про нас як про номенклатурних чиновників. Так, тупих, жадібних чи просто дурнів ми завжди ставитимемо на високі пости. Вони – наша броня і захист. Вся ваша енергія розбивалася на друзки об їхній чавунний моноліт.

Вашої енергії рабського обурення вистачає до першої рабської подачки. Пара рефрижераторів з ковбасою спроможна втихомирити будь-які ваші пристрасті і заколисати мрії про демократію. Ви знищили всі знання і весь досвід своїх предків і повторюєте лише їхні помилки. Ніхто з вас не знає, в чому сенс життя і призначення людини на цій Землі. Подивіться на себе, чим ви займаєтеся і якої долі ви гідні. Ви – раби і руйнівники. Ми вашими руками паплюжимо землю. З нашої волі ви спустошуєте надра планети, занапащаєте моря, ріки, екологію, йдете з ножем одне на одного. Тож несіть свій хрест вічних мук і страждань.

...Ми прищепили вам лінощі та огиду до праці. Ми навчили вас руйнування, а не творення. Це ми з вас вибили почуття гідності, гордості, самоповаги, благородства, співчуття, милосердя. Це ми усунули молодь від політики, кинувши їй «кістку» року і порнухи.

Це ми навели вашу ненависть на вас самих. Це ми позбавили вас віри та релігії, занапастивши вашу духовність і знищивши любов до ближнього. Це ми зробили вас душевнохворими, забрали у вас здоров’я і зробили вас залежними від ліків та лікарів.  Ми створили псевдонауку і споганили ваше мистецтво.

І ви насмілюєтеся називати нас «злочинцями»?  Ні, це ви – справжні злочинці. Це ви даєте нам можливість робити все, що ми захочемо. Це ви граєте у царів, вождів і  президентів. Це вам потрібні козли, які ведуть стадо баранів на забій. Є клас рабів і є клас паразитів. Останні – це ми.  Нас мало, але ми більш розумні і згуртовані за вас. Ми не хочемо виробляти.  Це покликання рабів. Але ми хочемо споживати. Хочемо розкоші, привілеїв, бо ми – носії ідей. Розум править руками, а не навпаки... Нас мало, але ми зробили багато...

...Народ не може дати будь-якої гарантії. Ми зможемо. І дамо. Наш одвічний діалог із народом завжди буде діалогом двох глухих. Кожен чутиме лише самого себе. Ми впевнені, що все буде по-нашому. Ми вирішили – Союзові бути. Це наша годівничка, і ми її не віддамо...

...Нам уже починає набридати весь цей галас, і невдовзі ви побачите, як ми всьому даватимемо лад. Ми не маємо наміру загострювати обстановку і займатися одразу репресіями. Ми будемо в межах норми, але батога вам не уникнути. Ви його заслужили. Ну а потім буде пряник.

А нам необхідно освіжити кадри, тобто позбутися сміття і мотлоху. Приберемо до своїх рук розумних, тямущих, молодих, енергійних, а перетворити їх на слухняних і відданих слуг – це вже справа техніки. Гадаю, найголовніше,  що нам вдалося, – це навічно закласти в наш народ ген страху. Ви його вже ніколи не позбудетеся. Є природний ген страху – дзвін потрібний для збереження роду. А є страх кари від влади. І доки існує влада – буде страх. Ви лише на мітингах сміливі, коли в натовпі, всі разом. Та ми знаємо, що у кожного з вас є своя будка. Отже ви – завжди наші. Вам швидко набридає стирчати на мітингах і дерти горло даремно. Адже ви добре бачите, що ми просто даємо вам шанс випустити пару.

Бо після вашого крику насправді нічого не змінюється – кричіть!

...Нас увесь час лякають народом, що він підніметься і все змете. Наш народ ніколи не підніметься. Навіть якщо це й станеться – він ніколи довго не втримає свою владу. Він просто не вміє цього робити.

Владу ви завжди віддаватимете нам самі!

Так продумано, так заплановано. Є лише один спосіб перемогти нас назавжди. Але ви ніколи не зможете ним скористатися, бо тільки зло генія додумається до такого. Добро зробити це не зможе.

Нам непогано вдалася чергова гра з вами в перебудову, гласність, демократію.  Те, що просить натовп, – будь ласка. Дамо. Але стільки, скільки це нам потрібно. До чого смішна й наївна ваша віра в серйозні зміни. Мистецтво говорити все і нічого – це теж наша зброя. Ми втопимо вас у словоблудстві. Жодна ваша прогресивна ідея не пройшла. Пройшли ті, які ми хотіли, вдавши, що вони виходять від вас.

У нас є дуже сильна зброя – велика могутня брехня, терпіння, спроможність пристосуватися, миттєва реакція і головне – здатність діяти, чого ніколи не вмів жоден борець за справедливість. До того ж у нас є чудові методи виводити з ладу  таких борців самим же натовпом. Адже ми – завжди в тіні. Живий приклад – академік Сахаров. Це за вашим сценарієм ви самі його вбили. Ми й надалі завдаватимемо шкоди  вашим лідерам, і це лише початок. Ви незабаром побачите чергові жертви, і вам не під силу цьому запобігти.

Раби неспроможні до дій. Ви здатні лише до покори і виконання нашої волі. Всі ваші потуги щось змінити на краще (як ви вважаєте), крім страждань, розчарувань та безвиході, нічого вам не принесуть. Ні, я не переконую вас і не закликаю вас опускати руки і не боротися. Дійте, боріться, перемагайте, насолоджуйтеся перемогою – все це буде ваш самообман. А нам потрібна боротьба з вами. Наші знання, розум, досвід завжди мають бути у формі...

...Потрібна нова віра у світле майбутнє. Ми ніколи не давали вам жити сьогоденням, а тільки майбутнім, ну інколи ще й минулим. Ми припустилися помилки – надто затягнули паузу. 70 років одного й того самого – навіть нам набридло. Народ не повірив би нашим старим гаслам. І з’явилось нове – революція згори. Демократія, гласність, перебудова! Ви хоч історію подивіться – коли вони приносили успіх народові? Та ніколи! Розрахунок наш будувався на вашому невігластві. А воно у вас чудове.

...Ми вирішили зробити вас вічними прохачами. Ви проситимете  у нас все і завжди: квартири, їжу, талони на горілку, землю і навіть повітря. А ми даватимемо вам стільки, скільки вважатимемо за потрібне для вашої приватної власності. Але ви самі завжди разом з усім вашим мотлохом будете нашою і тільки нашою приватною власністю.

Ця сповідь – ляпас рабам, аби вони знали своє місце, призначення і своїх панів. Ми привчили вас до рабства, і це стало для вас нагальною потребою. Це ми привчили вас брехати, і наша країна стала найбрехливішою країною у світі. Це ми навчили вас злодійства, і ви стали неперевершеним народом-злодієм. Це ми зробили норму вашого життя кримінальною. Ми нині спокійно грабуємо вас, перетворивши на тварин із вічним інстинктом споживання і руйнування...

Ми не розкаємося. Нам невідоме це почуття. Я пишу вам це, аби ви зрозуміли, що політика може все. А політика в наших руках. Нині ми відвернули вас від неї, затіявши метушню з економікою. Боже мій, які ви дурні! Ви думаєте, що ми  піклуємось про вас, щоб ви були ситі, одягнуті , взуті? Та плювати нам на вас. Треба було просто ідіотом, аби не розуміти, що без політики будь-яка економіка – пшик. Та це нам потрібна економіка. Ми її для себе робимо. А не для вас. І як нам хочеться, а не як вам. Тож будьте слухняними і терплячими і не заважайте нам. Адже все, хоч би що ми робили на благо собі, ми завжди робимо від імені і за дорученням вас (тобто народу). І нам начхати на відплив мозків за кордон.

Чим менше цих мозків буде, тим для нас краще: країною дурнів легше керувати.

Доти, доки від держави виходитиме насильство, ми непереможні. А воно виходитиме завжди. Ми знищимо вашу енергію на бунти. Ми створимо вам тисячі життєвих проблем, ви будете вічно смертельно втомленими і духовно спустошеними. Поступово стиснемо зашморгом вашу гласність. Розбавлятимемо її своєю ідеологією, день у день нав’язуючи вам свої догми. Ми знищимо вашу мову, засмітивши її вигаданими словами. Ви перестали розуміти не тільки нас, а й самих себе. Ми постійно дискредитуватимемо будь-які ваші прогресивні ідеї, доводячи їх до цілковитого абсурду. Не залишивши для вас нічого світлого. Ви втратите змогу орієнтуватися в обстановці, ви стомитеся крутити головою, не знаючи, куди податися, чому вірити. Ми знайдемо тисячі кляпів, аби заткнути ваші одвічно невдоволені глотки. На додачу ми піднімемо на вас увесь злочинно-кримінальний світ і влаштуємо в країні розбій і терор.

...Ми не боїмося за себе. Для нас завжди є і буде знайдено оазу виживання на нашій планеті.

Передбачаю вашу чергову дурість. Прочитавши мою сповідь, ви не замислитесь над  її суттю. Ви кинетеся шукати автора. Ваша цікавість буде сильнішою за людську мудрість. Ви хором і поодинці зчинятимете галас на сторінках преси. Суть дійде до вас пізніше. А втім, ви її невдовзі відчуєте.

Одне слово, ми згортаємо вашу перебудову. А нашу продовжуємо. Який вигляд це матиме? Прошу. Все буде поетапно. Першими почнуть військові. Другий етап почнуть злочинний світ, КГБ, МВС. Третій етап – спрацюють усі юридичні служби та друковані органи, радіо, телебачення. Четвертий етап – залучаться до роботи торгівля, фінанси та економіка. П’ятий і шостий етапи – режимно-резервні важелі. Сьомий етап – ідеологічний і  політичний. Ми робимо – ви спостерігаєте. Так буде завжди.

Мені 82 роки, і я йду з відчуттям спокою і задоволення. Ми залишаємо після себе гідних наступників наших справ. Ми будемо завжди.

Один з ваших повелителів – Гордєєв Євген Казимирович.

Москва, Кремль, Срібний Бір.

7 січня 1991 року.