Щороку в Україні 22 січня на державному рівні святкуємо День Соборності. В офіційних промовах звісно згадують історичну подію, що відбулася саме в цей день у 1919 році. Йдеться про Акт Злуки, себто об’єднання Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки в єдину державу УНР. Однак, щодо соборності, то далі кожен промовець трактує її на свій лад.
Пересічний українець здебільшого розуміє під соборністю зростання кількості соборів по всій Україні і повну християнізацію держави, створення помісної української церкви тощо. Політики у зміст соборності вкладають єдність Сходу і Заходу України, спільність електоральних уподобань, вживання державної мови та інше. Проте, насправді під терміном соборність творці української революції М.Грушевський, В.Винниченко, С.Петлюра та ін. мали на увазі об’єднання в одній українській державі всіх етнічних українських земель.
В певній мірі українська держава на День Соборності у 1919 році була соборною. Площа українських етнічних земель на той час сягала близько 1 млн. кв. км. Територія УНР була схожою і дорівнювала 950 тис .кв.км. Нинішня Україна за площею лише 603 тис. кв.км. Порівняно з соборною державою 1919 року ми втратили добру третину території. Від нас відійшли: до складу Польщі – Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя, до Білорусі – Берестейщина, Гомельщина, до Російської Федерації – Стародубщина, Східна Слобожанщина, Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, до Румунії – Мармарощина, Південна Буковина, до Словаччини – Пряшівщина, Придністров’я – стало окремою квазі-державою. Отож, тепер у нас немає соборної України! Але до цього необхідно прагнути. Звісно нині не йдеться про перегляд міждержавних кордонів. Але дбати про українців, розділених кордонами, - святий обов’язок української держави.
Водночас, влада в Україні ще готова відзначати 22 січня як День Соборності, вкладаючи туди свій зміст. Але на всіх рівнях просто таки накладено табу аби не згадувати про подію, що відбулася того ж дня, але на рік раніше. А 22 січня 1918 року відбулося проголошення самостійної української держави УНР. Чому ж так бояться владоможці відзначати 22 січня як День Самостійності. Бо тоді напрошуються бодай декілька висновків. Перше: нам - не 21, а принаймні 95 років. Друге: 22 січня 1918 року відбулась головна подія новітнього українського державотворення. Всі інші – проголошення ЗУНР, Акт Злуки 1919 року, проголошення Карпатської України 1939 року, Акт відновлення української державності 1941 року і проголошення незалежності 24 серпня 1991 року є другорядними, похідними від Дня Самостійності 1918 року, що і має бути головним державним українським святом. Третє: наша самостійна держава УНР була окупована більшовицькою Росією і до 1991 року Україна перебувала в московській окупації. Але нині наша держава також не є самостійною, бо владу в Україні захопили нащадки тих, хто потопив в крові паростки української державності у 20-х роках.
Війна з Мордором – це наш Великий Потоп. Порятунком буде новий світогляд, народна держава-мережа та передові технології. Штучний інтелект став небезпечним конем без кучера, який виходить з-під...
Що відзначаємо 22 січня?
Світ:
В певній мірі українська держава на День Соборності у 1919 році була соборною. Площа українських етнічних земель на той час сягала близько 1 млн. кв. км. Територія УНР була схожою і дорівнювала 950 тис .кв.км. Нинішня Україна за площею лише 603 тис. кв.км. Порівняно з соборною державою 1919 року ми втратили добру третину території. Від нас відійшли: до складу Польщі – Лемківщина, Надсяння, Холмщина, Підляшшя, до Білорусі – Берестейщина, Гомельщина, до Російської Федерації – Стародубщина, Східна Слобожанщина, Кубань, Ставропілля, Чорноморщина, до Румунії – Мармарощина, Південна Буковина, до Словаччини – Пряшівщина, Придністров’я – стало окремою квазі-державою. Отож, тепер у нас немає соборної України! Але до цього необхідно прагнути. Звісно нині не йдеться про перегляд міждержавних кордонів. Але дбати про українців, розділених кордонами, - святий обов’язок української держави.
Водночас, влада в Україні ще готова відзначати 22 січня як День Соборності, вкладаючи туди свій зміст. Але на всіх рівнях просто таки накладено табу аби не згадувати про подію, що відбулася того ж дня, але на рік раніше. А 22 січня 1918 року відбулося проголошення самостійної української держави УНР. Чому ж так бояться владоможці відзначати 22 січня як День Самостійності. Бо тоді напрошуються бодай декілька висновків. Перше: нам - не 21, а принаймні 95 років. Друге: 22 січня 1918 року відбулась головна подія новітнього українського державотворення. Всі інші – проголошення ЗУНР, Акт Злуки 1919 року, проголошення Карпатської України 1939 року, Акт відновлення української державності 1941 року і проголошення незалежності 24 серпня 1991 року є другорядними, похідними від Дня Самостійності 1918 року, що і має бути головним державним українським святом. Третє: наша самостійна держава УНР була окупована більшовицькою Росією і до 1991 року Україна перебувала в московській окупації. Але нині наша держава також не є самостійною, бо владу в Україні захопили нащадки тих, хто потопив в крові паростки української державності у 20-х роках.
Ростислав Новоженець, заст. голови Української Республіканської партії
Зверніть увагу
Ельфійське пробудження – єдиний шанс врятуватися від бунту психопатів та штучного інтелекту (подкаст)