Призначення тіл людини (Р. Штайнер- 2 част)

В межах проявленого світу фізичне тіло людини є тим, у чому людина подібна мінеральному світу. Той факт, що смерть оголює в людській істоті те, що після смерті вона є одного роду з мінеральним світом.
Звичайно, в фізичному тілі людини діють ті ж самі речовини і сили як в мінералі, хоч їх дієвість, під час життя, поставлена на більш високу службу. Вони рівнозначні тільки тоді з мінеральним світом, коли настає смерть.

Так різко повинно відокремлювати в людині виявлене від прихованого. Бо під час життя приховане повинне вести продовжуючу боротьбу проти речовин і сил мінерального в фізичному тілі. Коли припиняється ця боротьба, то настає мінеральна дійсність.     Бачимо факт, при якому наука повинна використовувати надчуттєве. Вона повинна шукати те, що веде зазначену боротьбу. І саме це є прихованим для спостереження почуттів. Це доступне тільки надчуттєвому спостереженню.   

                                      Ефірне тіло - 2 й член людини
Надчуттєве споглядання може спостерігати те, що існує самостійний член людської істоти, який перешкоджає фізичним речовинам і силам протягом життя йти їх власними шляхами, що ведуть до розкладання фізичного тіла. Цей самостійний член буде названий "ефірне тіло " або "життєве тіло". Слово "ефір" вживається тут в іншому сенсі, ніж це відбувається в сучасній фізиці. Таке позначає, наприклад, носій світла як ефір. Це ефірне тіло - другий член людської істоти, якому надається, для надчуттєвого пізнання, більш високий ступінь діяльності, ніж для фізичного тіла.                      

                                    Астральне тіло - 3 й член людини
Від ефірного тіла надчуттєвий розгляд піднімається до подальшого члену людської істоти. Дія і мислення зникають уві сні, всякий біль і задоволення тонуть для свідомого життя. Те, що життя завжди знову пробуджує зі стану несвідомого, є, в сенсі надчуттєвого пізнання, третій член людської істоти. Можна назвати його астральне тіло.
Бадьорий стан ефірного тіла просвітлюється астральним тілом. Для чуттєвого спостереження зникає дія цього астрального тіла, коли людина занурюється в сон. А для надчуттєвого спостереження воно залишається ще в наявності; тільки воно виникає відокремленим від ефірного тіла або виступаючим з нього. Чуттєве спостереження має справу не з самим астральним тілом, але тільки з його діями в проявленому. І такі, протягом сну, не є безпосередньо в наявності.

У тому ж сенсі, в якому людина своє фізичне тіло має загальним з мінералами, своє ефірне тіло має загальним з рослинами, а своє астральне тіло має одного роду з тваринами. Рослини є в стані триваючого сну.

                                     Свідома, Вища Я - 4 й член людини
Свідомість тільки є в наявності, коли істота, наприклад, під впливом тепла відчуває внутрішній біль. Це виступає особливо гостро, коли порівнюють переживання людини з такими ж переживаннями тварини. Тварина переживає з великою регулярністю впливи зовнішнього світу і буде усвідомлювати біль і задоволення під впливом тепла і холоду, під дією відомих, регулярно відбуваючих процесів свого тіла, буде усвідомлювати голод і спрагу. Життя людини не вичерпується такими переживаннями. Вона може розвивати прагнення, бажання, які все це перевершують. Вона може породити бажання і прагнення, привід для виникнення яких, ні всередині, ні поза її тілом, не є достатніми. Всьому, що підпадає в цю область, має бути дане особливе джерело. І це джерело, в сенсі надчуттєвої науки, можна бачити в вищому "Я" людини. Про вище"Я" тому можна говорити, як про четвертого члена людської істоти.
Зі сприйняттям триваючого, що знаходиться в зміні внутрішніх переживань, починається світанок "Я-почуття". Я-почуття настає лише тоді, коли не тільки ці оновлені спонукання притягують до харчування, але коли при попередньому насиченні виникло задоволення і свідомість цього задоволення залишилася, так, що не тільки дане переживання голоду, а минуле задоволення спонукає до живильного засобу.
Роль кожного тіла
Як фізичне тіло розпадається, коли ефірне тіло не утримує його воєдино, як ефірне тіло занурюється в непритомність, коли астральне тіло його не просвітлює, так повинно було б астральне тіло завжди занурювати минуле в забуття, якби таке, посереднитвом вищого "Я», не було б переврятовано в сьогодення. Що для фізичного тіла є смерть, для ефірного тіла є сон, то для астрального тіла є забуття. Можна також сказати: ефірному тілу властиве життя, астральному тілу - свідомість, а вищому Я- спогад.

                         Розуміння  свідомої Я
Те, що людина може сказати про свою здатність спогадів, саме це вона взагалі не може запозичити з внутрішнього Душевного спостереження, а єдино з того, що вона переживає в ставленні до речей і процесів зовнішнього світу. Ці переживання вона робить з собою, з якоюсь іншою людиною, також з тваринами, - повністю одинаковим чином.
Для "Я" означають спогади і забуття щось аналогічне, як для астрального тіла неспання і сон. Як сон дозволяє зникнути в ніщо турботам і тривогам дня, так само простягає забуття покрив над поганими дослідами життя і гасить через це частину минулого. І як сон є необхідним, щоб були заново посилені виснажені життєві сили, так само повинна людина певні частини свого минулого усунути зі спогадів, коли вона повинна стояти навпроти нових переживань вільно і неупереджено. Однак прямо із забуття зростає її укріплена сила для сприйняття нового.
Всі окремі подробиці, які дитина мала пережити, щоб навчитися писати, будуть забуті. Що залишається - є здатність писання. Спогад виступає на різних щаблях.

                      Астральне тіло і чуттєва Душа

Астральне тіло зробило свідомим зовнішнє враження предмета. Знання про предмет тривало би настільки довго, поки такий є присутній, якби Я не прийняло б в себе знання і не зробило би своїм володінням. При цьому пункті, надчуттєве споглядання відокремлює тілесне від Душевного. Про астральне тіло йдеться так довго, поки мають на увазі становлення знання про присутній предмет. Однак, те, що дає знанням тривалість, позначають як Душа. Одночасно, зі сказаного бачимо, як тісно пов'язане в людині астральне тіло з тією частиною Душі, яка надає знанням тривалість. Обидві вони об'єднані, певною мірою, в один член людської істоти. Тому можна, також, це об'єднання позначити як астральне тіло. Також можна, як якесь точне позначення, говорити про астральне тіло людини як про душевне тіло, і про душу, оскільки вона з ним є об'єднаною, як про чуттєву Душу.

                       Розсудлива Душа
Вища Я висходить до вищого ступеня своєї істоти, якщо вона спрямовує свою діяльність на те, що вона із знання предметів зробила своїм володінням. Це є діяльність, через яку вища Я все більше звільняється від предметів сприйняття, щоб працювати в своєму власному володінні. Та частина Душі, якій це належить, можна позначити як розсудлива Душа або розумна Душа
Як чуттєвій Душі, так і розумовій Душі властиво те, що вони працюють з тим, що вони отримують через враження від сприйнятих через почуття предметів і зберігають це в спогаді. Душа тут повністю віддається тому, що є зовнішнім. Що вона через спогад робить своїм власним володінням.

                           Свідома Душа          

Вона не є єдин  о чуттєвою і розумовою Душею. Це є, саме, ім'я вища "Я". Особиста істота, "Я" є незалежною від усього зовнішнього; тому її ім'я не може бути назване також кимось зовнішнім.
Називають тому позначення "Я" - "невисловленим іменем Бога". Тут знаходиться "приховане святилище" Душі. Як чуттєва Душа і розумова Душа живуть в зовнішньому світі, так занурюється третій член Душі в Божественне, коли така досягає до сприйняття своєї власної істоти. Людина може знайти в собі Божественне, бо її пра-особиста істота взята з Божественного. Тому “Таємноведення” цей третій член Душі може назвати - свідома Душа.              

                           Сприйняття духовності
І в цьому сенсі полягає Душевне з трьох членів: чуттєвої Душі, розумової Душі і свідомої Душі, як тілесне складається з трьох членів: фізичного тіла, ефірного тіла і астрального тіла. Найголовніше доводиться на те, що дійсна істота Я в самосвідомості "старша ніж слово Я".
Що вона в мінливому ставленні до зовнішнього світу інакше переживає, ніж це може пережити тварина. У свідомій Душі розкриває себе тільки справжня природа "Я".

Бо в той час, коли Душа втрачає себе на іншому- у відчутті і розумі, вона охоплює свою власну істоту, як свідома Душа. Тому це "Я" через свідому Душу, також може бути сприйнята, як через якусь відому внутрішню діяльність.
Проте, "Я" повинна сприйняти себе сама, бо вона не може тільки віддавати себе; вона повинна через внутрішню діяльність спочатку дістати свою істоту з власних глибин, щоб мати усвідомлення цього.

Зі сприйняттям "Я" - з само-відчуванням - починається внутрішня діяльність "Я". В свідомій Душі для людини зовсім інше значення має “сприйняття Я” через цю внутрішню діяльність, ніж спостереження за всім тим, що проникає до неї через три інші члени тіла і через обидва інших члени Душі.

Сила, яку Я робить виявленою в свідомій Душі, є як така, яка сповіщає себе в усьому іншому світі. Тільки виступає вона в тілі і в нижчих членах Душі безпосередньо, але проявляє себе ступене-образно в своїх діях. Нижчий прояв є такий через фізичне тіло; потім вона сходить ступене-образно вгору аж до того, що наповнює розумову Душу.

Можна б сказати, що з висходженням на кожну сходинку падає один з покровів, які одягає приховане. У те, що наповнює свідому Душу, вступає це приховане як в найвнутріннішній храм Душі розкритої. Показує це себе тут, саме, тільки як крапля з моря всепроникаючої Духовності. Хоч людина повинна цю Духовність охопити перш за все тут. Вона повинна пізнати її в собі самій; потім вона може знайти її також в її проявах.

                         Дух
Те, як крапля проникає всередину в свідому Душу, Таємноведення таке називає "Дух”. Так як свідома Душа є пов'язаною з Духом, який є приховане в усьому проявленому. Якщо людина тепер хоче охопити Дух у всіх проявах, то вона повинна це робити тим же самим чином, як вона охоплює Я в свідомій Душі. Діяльність, яка привела її до сприйняття цього Я, вона повинна звернути на проявлений світ. Таким чином вона розвиває себе до вищих щаблів своєї істоти. Людина приставляє нове тілесним і душевним її членам.

Наступним є те, що людина завойовує також сама ще те, що лежить прихованим в нижчих членах її Душі. І це відбувається через її працю над своєю Душею, що висходить із Я. Це буде наочним, як людина знаходиться в цій праці; можна людину, яка віддається ще повністю низьким прагненням і так званим тілесним задоволенням, порівняти з благородним ідеалістом. Останній виникне з першого, якщо він відверне від себе певні низькі нахили і звернеться до вищих. Через це він діє з Я облагороджуюче, одухотворяюче на свою Душу. Я стало паном всередині Душевною життя. Це може йти так далеко, що в Душі ніяка жагучість, ніяке задоволення не захопить місце без того, щоб Я не було тією владою, яка дозволяє допуск. Таким чином, вся Душа тоді стає проявом Я, як раніше була тільки свідома Душа. В основі, все культурне життя і все Духовне прагнення людини складається з праці, яка має на меті таке панування Я. Кожна людина, що живе в даний час, захоплена цією працею: бажає вона це чи ні, володіє вона свідомістю цього факту чи ні.

                      Самодух, Манас
Через таку працю йдуть вгору до вищих східців людської істоти. Людина розвиває через неї нові члени своєї істоти. Такі лежать як приховані позаду для неї проявленого. Людина може не тільки через працю над своєю Душею з Я, зробити себе паном цієї Душі, так, що вона приховане виявить з проявленого, але вона може цю роботу також розширити. Вона може пере-накинутися на астральне тіло. Через це вища Я опановує цим астральним тілом тим, що вона об'єднує себе з цією прихованою істотою. Таке, через Я завойоване, нею перетворене астральне тіло можна назвати Само-Духом. (Це є те ж саме, що слідуючи східній мудрості, називають "Манас (Manas".) В Само-Дусі дано більш високий член людської істоти, такий, який в ній, як би, є в наявності зародково і, який в ході її праці над собою проявляється все більше і більше.

                                    Співпраця Самодуха
Як людина завойовує своє астральне тіло через те, що вона проникає до прихованих сил, які стоять за ним, так само відбувається це в ході розвитку з ефірним тілом. Праця над цим ефірним тілом є інтенсивнішою, ніж така над астральним тілом; бо те, що приховує себе в першому, це одягнене в два покриття, приховане астрального тіла,- одягнене тільки в один покрив.
Думати спочатку, як розвиваються відомі Душевні якості людини, коли Я працює над Душею. Як можуть змінитися задоволення і жадання, радість і біль. Все це, однак, є тільки вираз того, як Я досягало панування над астральним тілом. Бо воно є носієм задоволення і страждання, радості і болі. Стає ясно, що також характер і темперамент людини змінюються під впливом її Я.

Все-таки, є ця зміна повільною, в співвідношенні до зміни перш позначених якостей. Можна вжити порівняння, що співвідношення обох змін є як просування годинникової стрілки в ставленні до хвилинної стрілки годинника. Тепер, сили належать прихованій області ефірного тіла, що задіюють цю зміна характеру або темпераменту. Вони є одного роду з силами, які панують в царстві життя, тож з силами зростання, з силами харчування і такими, які служать розмноженню.
Отож, працює Я над астральним тілом не тоді, коли людина тільки віддається задоволенню і стражданню, радості і болі, а коли змінюються особливості цих душевних якостей. І саме так розповсюджується робота на ефірне тіло, коли Я звертає свою діяльність на зміну якостей характеру, темпераменту і так далі. І над цією останньою зміною працює кожна людина: чи усвідомлює вона це чи ні.

                  Вплив релігії, мистецтва на зміни ефірного тіла
Найсильніші імпульси, які працюють в звичайному житті над такою зміною, є релігійні. Яка впливає плоть до ефірного тіла і перетворює його саме так, як незначні спонукання життя впливають на перетворення астрального тіла. Ці незначні спонукання життя, які через навчання, міркування, облагороджування почуттів і так далі, підступають до людини, підлягають многообразному мінливого буття;

Якщо Я дозволяє завжди знову впливати на себе спонуканням, які є наслідком релігії, то вони утворюють в ньому якусь владу, яка впливає впритик до ефірного тіла і перетворює його саме так, як незначні спонукання життя впливають на перетворення астрального тіла.
Ці незначні спонукання життя, які через навчання, міркування, облагороджування почуттів і так далі, підступають до людини, підлягають багато-образному мінливому буттю; релігійні відчуття віддруковують, однак, у всьому мисленні, відчутті і воління щось єдино-образне. Вони як би розширюють загальне, єдине світло над всім життям Душі.

Людина думає і відчуває сьогодні це, завтра те. До цього ведуть найрізноманітніші приводи. Хто, однак, через своє, як завжди своєрідне релігійне відчуття, вгадує щось, що проходить через всі зміни, той буде те, що він сьогодні думає і відчуває, саме так співвідносити на це осново-відчуття як і завтрашні переживання своєї Душі. Релігійне віросповідання має через це щось проникливе в життя Душі, тому що вони діють в триваючому повторенні. Тому вони забирають владу впливати на ефірне тіло.

Аналогічним чином впливають враження справжнього мистецтва на людину. Якщо вона через зовнішню форму, через колір і тон художнього творіння проникне поданням і почуттям Духовної підстави такого, тоді діють імпульси, які Я сприймає через це, насправді аж впритик на ефірне тіло. Можна урівняти, яке величезне значення має мистецтво для всього людського розвитку. Цим вказується тільки на те деяке, що поставляє спонукання для Я, щоб діяти на ефірне тіло.

                   ЖиттєДух, Буддхи

Існують багато подібних впливів в людському житті, які не так відкрито розташовані для наглядного погляду, як згадані. Однак вже з цього видно, що в людині ховається подальший член її істоти, який вища Я все більше розробляє.
 Цей член можна позначати як другий член Духа, а саме, як життяДух (Це є те ж саме, що слідуючи східній мудрості, називають "Буддхі (Buddhi)".) Вираз "ЖиттєДух" є відповідним в тому, що він означає ті ж самі дієві сили, які є в "життєвому тілі"; тільки в цих силах, коли вони виявляють себе як життєве тіло, людське Я не є діяльним. Вони є пройнятими діяльністю Я, якщо висловлюються зовні як життєДух.
Інтелектуальний розвиток людини, її очищення і облагороджування почуттів і зовнішніх воле-проявів є мірою її перетворення астрального тіла в Само-Дух; її релігійні переживання і інші досліди віддруковуються в ефірному тілі і роблять такий Життя-Духом.

При звичайному ході життя це відбувається більш-менш несвідомо, навпаки, складається так зване посвячення людини в тому, що через над-чуттєве пізнання їй вказується на засоби, через які вона цю працю в Само-Дусі і життя-Дусі повністю усвідомлено може взяти в свої руки. Справа йде про те, щоб показати, що в людині, крім Душі і тіла також Дух є дієвим. Цей Дух, на противагу до минущого тіла, належить до вічного в людині.

                      Духо-людина, Атма
Однак, діяльність Я ще не вичерпується , з працею над астральним тілом і над ефірним тілом. Така діяльність простягається також на фізичне тіло. Деякий наліт впливу Я на фізичне тіло можна бачити, якщо через відомі переживання настає, наприклад, почервоніння або збліднення. Якщо через діяльність вищої Я в людині наступають зміни, щодо її впливу у фізичному тілі, то значить, Я дійсно об'єднана з прихованими силами цього фізичного тіла. З тими ж самими силами, які задіють її фізичні процеси. Можна тоді сказати, що Я працює через таку діяльність над фізичним тілом. Позаду цього проявленого знаходяться приховані сили її істоти. І такі є Духовного роду. Ця ясність приходить в повній мірі тільки тоді, коли під впливом над-чуттєвого пізнання людина свідомо бере працю в свої руки. Тоді, однак, виступає ясно, що існує ще третій Духовний член в людині. Це є той, який на противагу до фізичного людині, може бути названий Духо-Людина. (В східній мудрості цей "духо-Людина" називається "Атма.

Можна, щодо духо-Людини ,також через те легко ввестися в оману, що у фізичному тілі бачать найнижчий член людини, і тому тільки з зусиллям примиряються з поданням, що праця над цим фізичним тілом повинна припадати найвищому члену в людській істоті. Однак, прямо тому, що фізичне тіло приховує діяльний в ньому Дух під трьома покровами, належить найвищий рід людської праці для того, щоб об'єднати вище Я з тим, що є її прихований Дух.

                        Одне ціле
Так людина представляється для Таємноведення як одна, спільно складена з різних членів істота. Тілесного роду є: фізичне тіло, ефірне тіло і астральне тіло. Душевні є: чуттєва Душа, розумова Душа і свідома Душа. В Душі розширює вища Я своє світло навколо.

І Духовні є: Само-Дух, життя-Дух і духо-Людина. З вище наведених висловлювань появляється, що чуттєва Душа і астральне тіло вузько об'єднані і в якомусь відомому відношенні становлять ціле. Аналогічним чином свідома Душа і Само-Дух є ціле. Бо в свідомій Душі спалахує Дух і з неї просвітлює він інші члени людської природи. З оглядкою на це можна також говорити про наступне членування людини.

Можна астральне тіло і чуттєву Душу спільно охопити як один член, саме так, як свідому Душу і Само-Дух і можна розумову Душу, тому що вона має частину Я-природи, тому що вона, в якомусь сенсі, вже є "Я", яку собі своя Духовна істота ще тільки не усвідомлює, і отримати тоді сім частин людини:
1. Фізичне тіло;
2. Ефірне тіло або Життєве тіло;
3. Астральне тіло;
4. Я;
5. Само-Дух; Манас
6. Життя-Дух; Буддхи
7. Духо-людина. Атма

Ніяким іншим чином, як тільки з точки зору якоїсь вищої форми спостереження світу, має говоритися про ці "сім" членів людини, як говорять про сім кольорів світла або про сім тонів провідника звуку (за допомогою чого октаву розглядають як певне повторення основного тону). Однак також при розгляданні цього, порівняння з кольорами вірно, бо істота людини триває також по ту сторону фізичного тіла з одного боку і з іншого боку духо-Людини з іншого боку; тільки для засобів Духовного спостереження ці продовження є "Духовно невидимими", як і кольори по ту сторону червоного і фіолетового є невидимі для фізичного ока.