Про «економіку воєнного часу» в Україні та її особливості у новітньому періоді

Наразі часто лунають алюзії на історію Другої Світової війни у вигляді спогадів чи цитат воєначальників та міністрів тих років. Українців намагаються залякати впровадженням продуктових карток, трудових армій чи талонів на пальне за аналогією з тими часами. Проте нині — не Друга Світова війна, і воєнний формат економіки такого штибу просто неможливий.

Різні часи, різна структура економіки

Неможливість впровадження воєнного формату економіки в 21 столітті в умовах інформаційного суспільства є очевидною. На сьогодні можна розраховувати лише на окремі елементи мобілізаційної економіки.

Цей факт пояснюється тим, що структура економіки зараз і тоді, під час Другої Світової, абсолютно різна. Тоді переважав індустріальний уклад, де більшість ВВП формувалась у секторах промисловості, видобутку та сільського господарства. Формат воєнної економіки полягав у перезавантаженні промисловості для виробництва воєнної техніки та переорієнтації приватного попиту на державні замовлення.

Зараз ми переживаємо постіндустріальну фазу, де понад 60% ВВП української економіки становить сектор послуг. Переведення цього сектору у воєнний формат означало б програш, оскільки це призвело б до зупинки мільйонів підприємств і вивільнення зайнятих у них працівників.

Що буде дієвим у новітні часи

У воєнний час Україна повинна спрямовувати доходи від сировинного сектору та послуг на розвиток технічної освіти, науки та інновацій, зокрема в сфері військово-промислового комплексу (ВПК). 

Необхідно створити умови для цивільної економіки заробляти гроші для фінансування необхідних галузей ВПК, оскільки сам ВПК не будується у порожнечі.

Необхідні галузі подвійного призначення, такі як суміжники, комплектування, переробка сировини. Обробні галузі та машинобудування мають отримувати державні інвестиції з цивільних доходів та приватні інвестиції під гарантії держави. 

Сучасна «воєнна економіка» передбачає також залучення тисяч висококваліфікованих технічних фахівців, підвищення продуктивності праці та генерацію нових винаходів. 

Український бізнес  в умовах війни

За даними опитування, проведеного Mastercard, понад 60% українських підприємців, попри лихоліття, продовжують діяльність. Понад 90% тих, кого бойові дії в країні змусили зупинити роботу, готові її відновити. 

Обсяги бізнесу суттєво скоротилися у 79% опитаних, 19% працюють на довоєнному рівні і лише 2% вдалося збільшити обороти.

Майже 50% компаній після 24 лютого зазнали змін, з них:

• 13% - релокували Україною або переїхали за кордон;
• 16% - перейшли в іншу галузь та змінили рід діяльності;
• 17% переорієнтувалися на потреби Збройних Сил.
• 56% підприємців заявили про те, що потребують нових замовлень та ринків збуту, 33% не вистачає грошей на подальший розвиток, 23% бажають вирішити труднощі з логістикою.

Як підтверджують дані дослідження, з початком воєнних дій у країні бізнес почав активніше застосовувати digital-технології. 

70% компаній та ФОП використовують для продажу цифрові канали. Майже 40% учасників опитування визнали їх основним джерелом прибутків.

Крім того, все частіше для розрахунків використовують криптовалюту. 10% бізнесменів вже приймають оплату цифровими грошима, а 24% бачать можливості застосування криптовалютних платежів у майбутньому.

Диджиталізація відіграє важливу роль у відновленні діяльності та подальшій роботі суб'єктів підприємництва. Використання нових інноваційних технологій відкриває додаткові можливості для розвитку бізнесу у непростий воєнний період.