Перша зміна в глобальному балансі сил в результаті російсько-китайського співробітництва відбулася в 1950-х роках, пише Лайл Голдстайн (Lyle J. Goldstein) в щомісячному журналі The National Interest (США).

У цей період КНР перестала бути «безпорадною» державою з військової точки зору без гідної згадки військової промисловості і всього за десять років змогла створити досить сучасні збройні сили. Цей значний прогрес Китаю у військовій сфері був би неможливий без колосальної допомоги з боку СРСР.

Що стосується передачі озброєнь, що належали до військово-морських сил, то Москва до початку 1953 роки вже передала Пекіну десять торпедних катерів і 83 літака.

Цей процес прискорився в період з 1953 року по 1955 рік, протягом якого Китай отримав додатково 81 корабель (загальна водотоннажність 27234 тонни) і 148 літаків. Серед цих кораблів були два есмінці, чотири фрегати і 13 підводних човнів.

Крім того, росіяни поставили в Китай понад 500 торпед, понад 1500 морських мін, а також берегові артилерійські установки, радари і комунікаційне обладнання.

Третя черга поставок складалася з 63 кораблів і 78 літаків. На китайських корабельнях було вироблено ще 116 морських суден, і в цій роботі китайці до 1957 року багато в чому покладалися на радянських фахівців, а також використовували придбані у СРСР розробки та технології.

В кінцевому підсумку деякі укладені на початку 1959 року договори «дозволили Військово-морським силам Китаю вступити в ракетне століття».

Слід зазначити, що згаданий трансфер технологій та обладнання включав у себе Р-11, примітивні міжконтинентальні балістичні ракети морського базування, а також Р-15, одні з найперших протикорабельних крилатих ракет. Так, це - найдавніші попередниці сьогоднішніх ракет JL-3 і YJ-12, які в даний час є реальною загрозою.

В даний час «східний вітер», судячи з усього, знову дме на повну силу. Радянський Союз в дуже значній мірі допоміг зміцнити збройні сили Китаю в 1950-і роки, і настільки ж амбітна і важлива програма російсько-китайського співробітництва, що почалася в 1991 році, мала аналогічний ефект.

Якщо подивитися в цілому на цей процес, то кількісні показники справляють враження. Згідно з китайськими даними, Росія продала Китаю понад 500 військових літаків, включаючи Су-27, Су-30, Су-35, деякі моделі Іл-76. Майже настільки ж значущими є поставки вертольотів - Китай отримав 200 крилатих машин Мі-171.

Ці вкрай важливі придбання дозволили китайським наземним і повітряним силам вступити в нову еру, і те ж саме можна сказати про отримання Пекіном чотирьох есмінців класу «Сучасний», а також 12 субмарин класу «Кіло».

Все це дозволило Військово-морським силам Народно-визвольної армії Китаю, який прийняв таку значну підтримку, впевнено вступити в XXI століття. Більш того, наведений тут короткий перелік не включає в себе інші придбані життєво важливі системи, такі як сучасні комплекси протиповітряної оборони, що складають значну частину закупівель Китаєм озброєнь у Росії.

Посилаючись на китайські джерела, китайські автори стверджують, що Китай в період з 2000 року по 2005 рік витратив на закупівлю озброєнь у Росії 13 мільярдів доларів.

Американські військові аналітики повинні оцінити можливі результати істотно тісніших російсько-китайських відносин в галузі безпеки незалежно від того, чи є вони формалізованими в рамках реального «альянсу» чи ні.

Китай і Росія в даний час мають велику кількість спільних проектів, в тому числі в галузі створення широкофюзеляжного комерційного авіалайнера, а також вертольотів великої вантажопідйомності.

А чи будуть вони в майбутньому співпрацювати в галузі створення фрегатів, винищувачів вертикального зльоту і посадки, атомних підводних човнів, малопомітних бомбардувальників або навіть авіаносців? Чи почнуть Москва і Пекін проводити більш масштабні спільні військові навчання, які матимуть значні стратегічні наслідки в вкрай чутливих регіонах?

Чи готуються треті країни, в тому числі Іран, до того, щоб отримати статус «молодшого партнера» в так званому квазі-альянсі? І чи будуть Китай і Росія прагнути в найближчі десятиліття до координації стратегічних ініціатив для створення більш сприятливих для себе стратегічних умов?

Стосунки Москва-Пекін вже двічі призвели до великих зрушень у військовому балансі в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні. Чи втретє відбудеться глобальна трансформація?

Таке майбутнє, зрозуміло, не виходить за рамки можливого. Поєднання російського конструкторських можливостей в галузі створення озброєнь і китайських організаційних та виробничих можливостей, насправді може бути загрозливим.

Лайл Голдстайн - професор Інституту з вивчення Військово-морських сил Китаю (China Maritime Studies Institute) і Військово-морського коледжу США в Ньюпорті, штат Род-Айленд (U.S. Naval War College).