Зображення користувача Арсен Дубовик.
Арсен Дубовик
  • Відвідувань: 1
  • Переглядів: 1

Патріарх Філарет: «Сили зла активізували свою боротьбу з християнством»

"Москва перетворює Київ на периферію. Також вона хоче привласнити собі київську культуру."

Москва перетворює Київ на периферію

— Якими були дії УПЦ КП до 1025-ліття Хрещення Русі-України?

— Із нагоди 1025-ліття Хрещення Русі-України 15 травня ц. р. у приміщенні Київської православної богословської академії була проведена науково-практична конференція, участь у якій узяли архієреї, професори, викладачі духовних навчальних закладів, університетів, мистецтвознавці, музейники, діячі культури, представники влади, а також мас-медіа.

Конференція проходила під гаслом «Із Києва по всій Русі». Це означає, що історична подія відбулася в Києві, а не в якійсь іншій столиці, і що внаслідок хрещення киян, проголошення християнства державною релігією християнство поширилося по всій Русі та за її межами, а Москва виникла пізніше — 1147-го. Усі історичні події першого тисячоліття свідчать про те, що християнство на землях нинішньої України існувало ще до великого князя Володимира, але св. князь Володимир зробив християнство державною релігією, тому ми називаємо його не тільки рівноапостольним, а й просвітителем.

— Де треба було святкувати Хрещення Русі: у Києві чи в Москві?

— Здавалося б, для кожної людини, більш-менш обізнаної з історією, зрозуміло, що святкувати 1025-ліття Хрещення Русі треба в Києві. Але Росія й далі спотворює історію. Вона примушувала помісні православні Церкви святкувати цю подію в Москві.

— У чому полягає неправда?

— Москва перетворює Київ на периферію. Також вона хоче привласнити собі київську культуру. Хіба автор «Слова про Закон і Благодать» митрополит Іларіон — московит, а не киянин? Чи Нестор-літописець писав літопис у Москві? Ми ж не привласнюємо собі еллінської культури, хоча Київська Русь багато що запозичила від неї. Чому ж Москва привласнює нашу давню культуру собі?

Вони не відбирають у нас, українців, права на нашу давню християнську культуру, але заявляють, що це — спільна культура. Це — напівправда, страшніша, ніж відкрита неправда. Хіба в Дніпрі хрестили киян і московитів? Правда, що християнство з Києва пішло по всій Русі, але це було пізніше. Ми ж святкуємо не поширення християнства по всій Русі та за її межами. Ми не проти святкування Хрещення Русі разом, бо всі ми брати — православні християни, але святкувати слід по правді. Так звана ідея спільної колиски призводить до втрати нашої свободи, незалежности Української держави. Святкування Хрещення Русі в Москві, а потім у Києві та Мінську — це поступове втілення ідеї «руского міра».

— Які наслідки мало Хрещення Русі?

— Насамперед Київська митрополія як Церква стала проповідувати християнську віру по всій Руській землі. Розпочалося будівництво храмів. Спочатку – за візантійським стилем, потім додавалися місцеві ознаки. Відкривалися нові єпархії, що підпорядковувалися Київському митрополитові. Виникла давньоруська писемність. З’явилося літописання. У Києві, зокрема, відкрилось училище, де діти навчалися грамоти. Почали переписувати та перекладати книги з грецької. При Софійському соборі в Києві була створена перша бібліотека.

Християнство вплинуло на розвиток господарського життя. Особливу роль при цьому відігравали монастирі. Вони освоювали лісові нетрі, болота, піднімали цілинні землі, розвивали промисли й торгівлю. Прикладом такого господарювання була Києво-Печерська лавра, що володіла землями вздовж Дніпра. У ХVІ ст. церквам і монастирям належала третина всієї державної землі. Заслуга монастирів полягала в тому, що вони християнізували інородців. Ще однією заслугою християнства є створення міцної сім’ї. Християнство ліквідувало на Русі багатоженство, що процвітало в язичників.

— Чи мало значення хрещення для входження Русі в сім’ю християнських держав?

— До прийняття християнства Русь, хоч і велику, але язичницьку державу, не приймали в спілкування ні Візантія, ні Європа. Тільки християнство відчинило Русі двері до них. Через шлюб із принцесою Анною князь Володимир поріднився з візантійським імператором, а його правнук Святополк одружився з донькою візантійського імператора Олексія І Варварою, котра привезла в Київ мощі святої великомучениці Варвари.

Князь Ярослав Мудрий пошлюбив шведську принцесу Інгігерду (Іриною), сестра Ярослава Мудрого Марія Доброгніва була дружиною польського короля Казимира І. Один із синів Ярослава оженився на сестрі цього ж короля; другий — узяв шлюб із візантійською царівною, а два інших — із німецькими княгинями. За монархів Європи були видані три доньки Ярослава Мудрого: Анастасія — за угорського короля Андроша; Єлизавета — за норвезького короля Гаральда; Анна — за французького короля Генриха І. Київська держава після прийняття християнства поріднилася через династичні шлюби з Візантією, Польщею, Швецією, Норвегією, Францією, Угорщиною та Німеччиною. Увійшовши в європейську сім’ю, Київська Русь стала наймогутнішою європейською державою.

Церква Христова повинна безкомпромісно триматися Божественного вчення

— У чому ви вбачаєте проблеми сучасної Української держави?

— В Україні — багато проблем. Однією з них є втягування країни в європейсько-азіатський простір задля її підпорядкування Росії. Видатні російські діячі неодноразово заявляли, що не бачать Росії без України. Церква не повинна втручатися в політику, але коли політики використовують Російську православну церкву (РПЦ) у боротьбі за Україну, ми не маємо права мовчати.

— Яке зараз становище Київського патріархату?

— Від 1995 року Київський патріархат зріс утричі; станом на 2013 рік, він також зростав, але вже не такими темпами. Зараз наша Церква має 35 єпархій, 30 із яких — в Україні, а п’ять — за кордоном. За цей же час було обрано та поставлено на архієрейське служіння 12 нових єпископів. До Київського патріархату з Української автокефальної православної церкви (УАПЦ) повернувся єпископ Михаїл (Бондарчук), котрий зараз очолює Вінницьку єпархію. Також до Київського патріархату ввійшли колишні наші клірики, єпископи УАПЦ Іоан (Швець) і Адріан (Кулик). Тепер маємо 4 644 зареєстровані парафії, а на 2008 рік їх було 4 500. За цей же період було побудовано й освячено близько 300 нових храмів.

— А яка просвітницька діяльність патріархату?

— У Київському патріархаті діє близько тисячі недільних шкіл. На жаль, не кожна парафія має таку школу. Іноді на це є об’єктивні причини, наприклад, у деяких селах немає навіть загальноосвітніх шкіл. Просвітницькою діяльністю займається духовенство та миряни-педагоги в загальноосвітніх школах. На сході України християнська етика, на жаль, викладається рідко.

До просвітництва треба зарахувати розповсюдження духовної літератури для дітей і дорослих. Зараз не можна скаржитися на відсутність духовної літератури, як то було в радянські часи. Але сили зла активізували свою боротьбу з християнством. Тепер спокус до гріха є набагато більше, ніж у попередні періоди історії християнства.

Просвітницькою діяльністю займається також Управління молоді в співпраці з різними молодіжними братствами. Щоліта й на зимових канікулах управління влаштовує табори для молоді та дітей. Під час відпочинку священики займаються духовним просвітництвом. У війську цим опікується Управління духовно-патріотичного виховання у Збройних силах і інших військових формуваннях України. Духовне виховання ув’язнених у місцях позбавлення волі протягом майже 20 років провадить окремий відділ.

— Чи патріархат виступає публічно на захист християнських цінностей і суспільної моралі?

— Священний синод неодноразово публічно виступав на захист християнських цінностей і суспільної моралі. Зокрема, було прийнято постанови Священного синоду на захист християнської сім’ї, проти абортів, проти реклами алкогольних напоїв і тютюнопаління.

Останнім часом гостро постало питання про так звані одностатеві шлюби або партнерства під приводом ухвалення закону проти дискримінації за статевою ознакою. Церква в жодному разі не може погодитися на прийняття такого закону, чого вимагає від України. Європа Про це було заявлено під час зустрічі з президентом Януковичем. Про це ми заявили й європейському комісару у Брюсселі. Наша Церква, як і загалом Церква Христова, повинна безкомпромісно дотримуватися Божественного вчення й не йти на жодні поступки.

«Ми задоволені взаєминами між владою та Церквами»

— Яке ставлення української держави до Київського патріархату?

— Після обрання 2010 року президентом України Віктора Януковича ставлення до УПЦ КП змінилося не в кращий бік. Спочатку навіть були спроби знищення його. Московський патріарх Кирило по кілька разів на рік приїжджав в Україну, агітуючи за створення так званого руского міра, виступаючи за ліквідацію «розколу», а маючи на увазі ліквідацію Київського патріархату. Тому на початку президентства Віктора Януковича дуже відчувався тиск на парафії Київського патріархату з метою спонукати їх до переходу в Московський патріархат. Силою захоплювали наші храми. У той час президент відмовлявся приймати патріарха Київського, проте спілкувався з патріархом Московським. Але такий стан справ тривав недовго. УПЦ КП стала на захист своїх парафій. Церква звернулася до патріотичних громадських організацій, до народних депутатів України, до наших прихильників у Європі, США та Канаді. І Віктор Янукович заявив про рівне ставлення до всіх конфесій в Україні, почав часто приймати керівництво Всеукраїнської ради Церков і релігійних організацій, у тому числі й Київського патріарха. Тепер ми задоволені взаєминами між владою та Церквами, але все ж таки симпатія президента залишається на боці УПЦ МП.

— Які тепер ваші взаємини з УАПЦ?

— Київський патріархат тричі починав перемовини з УАПЦ про об’єднання в єдину помісну Українську православну церкву, і щоразу вони не досягали своєї мети, бо митрополит Мефодій, предстоятель УАПЦ, висував неприйнятні для УПЦ КП умови. Тому ми вирішили вести переговори з окремими єпископами, духовенством і парафіями УАПЦ. І такий метод виявився результативнішим. За останній рік до Київського патріархату перейшло кілька десятків автокефальних парафій у Тернопільській, Львівській і Хмельницькій областях.

Миряни-автокефалісти б’ють на сполох, бо їхня Церква перебуває на межі самознищення. Для віруючих не є зрозуміло, чому в Україні існує дві автокефальні Церкви, що не відрізняються одна від одної ні віровченням, ні структурою, ні канонами, ні мовою.

— Яка позиція УПЦ МП щодо УПЦ КП?

— 2008 року Київський патріархат розпочав перемовини з УПЦ МП про підготовку до діалогу між двома українськими Церквами. Початок був успішним, тому це не сподобалося Московській патріархії. З обранням патріархом Московським Кирила підготовка до діалогу припинилася – Москва заборонила. Новообраний Московський патріарх не без участі керівництва російської держави висунув ідею «руского міра» в складі Росії, України, Білорусі, Молдови, тобто створення нової імперії. Він часто їздив в Україну, пропагуючи цю нововисунуту ідею. У межах її здійснення патріарх Кирило вирішив ліквідувати «самостійність і незалежність в управлінні» Української православної церкви. Була створена комісія з приведення статуту УПЦ у відповідність зі статутом Московського патріархату. А це означає — запровадити в Україні митрополичі округи, що призвело би до підпорядкування їхніх керівників не предстоятелю УПЦ, а безпосередньо Московському патріарху та Московському синоду.

Синод Київського патріархату розгадав плани Москви й звернувся до єпископату та духовенства УПЦ зі закликом бути пильними та не допустити знищення їхньої Церкви. Унаслідок московської активності в Україні в УПЦ посилився автокефальний рух.

В Україні — вищий рівень церковного життя, ніж у Росії

— Чому Москва веде таку жорстоку боротьбу за українську Церкву?

— Тому що без України Росія не може конкурувати ні зі США, ні з Європою. А в підкоренні нею України велику роль відіграє Церква. Тому за УПЦ і точиться така боротьба. Крім того, РПЦ потрібна українська Церква, щоби домінувати у Вселенському православ’ї. Росія не облишила наміру поставити Московський патріархат на перше місце й посунути Константинопольського патріарха та досі не відмовилася від ідеї «Москва — третій Рим».

Якщо Вселенське православ’я визнає УПЦ як автокефальну Церкву, то тоді Московський патріархат не буде найбільшою православною Церквою. У нього не буде достатньо сили претендувати на першість. Зараз у Росії є 12 тис. парафій, а в Україні — 15 тис. В Україні — вищий рівень церковного життя, ніж у Росії. Для того, щоб укріпити свою владу над Україною московська ієрархія спотворює православні догмати. Щоби закріпити свою владу над Україною, вони кажуть: без московської ієрархії ви, українці, спастися не можете, бо у вас недійсні всі таїнства.

— Чому?

— А тому, що ми не є підпорядковані Московському патріарху. Якщо станете частиною РПЦ, кажуть вони, тоді у вас буде діяти Божественна благодать, а зараз вона у вас не діє, хоч ви й сповідуєте православну віру, дотримуєтеся церковних канонів, звершуєте літургію за православним чином.

Головне в такій діяльності — не спасіння людей і вічне життя, а досягнення влади над якомога більшою кількістю християн. Московська церква служить як власним геополітичним інтересам, так і геополітичним інтересам російської держави.

— Які новини внутрішнього життя УПЦ КП?

— Для того, щоби зовнішні сили не розхитали нашу Церкву, нам треба створити таку структуру, аби, не порушуючи церковних канонів, зміцнити єдність церковного керівництва. Ця структура повинна відкинути боротьбу за владу всередині нашого єпископату. Для цього потрібно ввести посаду патріаршого намісника, котрий би автоматично, без обрання Синодом, після смерті патріарха став місцеблюстителем Патріаршого Київського престолу. Посада намісника патріарха як майбутнього місцеблюстителя не порушує соборності Церкви, тому що таке положення приймається соборно, на Помісному соборі. Крім того, місцеблюститель очолює Синод і керує Церквою тимчасово, до скликання Помісного собору, на якому таємним голосуванням обирається патріарх. Помісний собор ухвалив необхідні доповнення до Статуту про управління УПЦ КП і тим канонічно укріпив нашу Церкву. Намісником патріарха став митрополит Білоцерківський і Переяслав-Хмельницький Єпифаній.

На попередніх соборах ми зарахували до сонму святих великого святого князя Ярослава Мудрого, благовірного князя Костянтина Острозького, святителя Іова, митрополита Київського, останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського, преподобного ігумена Меркурія Бригинського. Були канонізовані новомученики українські, але не поіменно, а соборно, тому що ми не знаємо достеменно, хто з постраждалих від безбожників у часи гонінь Церкви був мучеником, а хто — не достойний слави мучеників за свої дії в ув’язненні. Таким чином ми прагнули уникнути можливої деканонізації, як це трапилося в РПЦ, яка спочатку канонізувала відповідну кількість новомучеників, а потім відкрилися їхні непристойні діяння, і Церква змушена була їх деканонізувати.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

А то ж! :)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Анатолій Висота.
0
Ще не підтримано

МАє рацію пан Арсен!

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

А то ж! :)

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Попів і політиків потрібно залишити у минулому...

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Колись співали: "Ми старий мір разрушім до основанья, а затем - ми наш, ми новий мір построім, Кто бил нікєм, тот станет всєм".
Ви про це?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Явсе Світ.
0
Ще не підтримано

Якщо Ви до мене звернулися пане Арсен, то хотів би вам сказати,що я маю на увазі в майбутнє тягнути на своїх плечах і мозолях "людей",котрі нічого не створюють,а лише мішають вільному розвитку людства являється неправильним..Ресурси планети обмежені,а паразитів із великими амбіціями в здоровому суспільстві не повинно бути у такій кількості як сьогодні..дякую..

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Пане Явсе, я про те, що серед священиків є також гарні люди-українці. Але Ви праві в тому, що паразитів і там вистачає!!! Тож, залишмо їм свій шлях, а нам своє робить і без шкідливих звичок :).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)