Не пам’ятаю, в яких країнах, але були такі факти, що під час таких криз люди несли навіть своє золото в банки. А потім собі повертали. Життя ж після кризи не завершується.
На його думку, серйозних причин для занепокоєння немає. Адже Україна має чималий золотовалютний резерв, який становить майже 38 мільярдів доларів.
- Пане Олександре, експерти кажуть, що однією з причин фінансово-банківської кризи в Україні є той факт, що більшість банків у нашій державі – з іноземним капіталом. Внаслідок світової кризи вони почали активно виводити свої кошти з України. Це також вдарило по курсу гривні…
- Я завжди говорив, що іноземний капітал має бути в міру присутній. Асоціація виступала проти того, щоб активно продавати українську банківську систему. Але, Богу дякувати, сьогодні іноземний капітал української банківської системи становить 37 відсотків, а не, скажімо, 97. За великим рахунком, материнські банки будуть вилучати тільки ресурси. Тобто материнський банк дав кредит, він може його забрати навіть достроково. Але ж для цього і є Національний банк України. Нехай дає гроші під заставу акцій, а потім продасть ці акції нашому уряду і таким чином зможемо націоналізувати ці акції. А потім, через якийсь час, коли ситуація вгомониться, ще раз продамо. Зараз найстрашніша криза в Україні – це криза в головах політиків. А економіка України знаходиться у непоганій ситуації. Вам, можливо, це буде дивно чути, але сьогодні українська банківська система почувається набагато краще, ніж американська, німецька чи англійська. У нас великих проблем немає. Ми не маємо жодного банкрута…
- Але ж є серйозна проблема з “Промінвестбанком”?
- Це штучна проблема. На цьому прикладі можна сказати, що ми не дуже розумна країна. У нас економіка зростає, банківська система зростає, споживання зростає, а вони самі собі валять банк. Та ще й під час кризи…
- Що чекає на Україну в наступному році?
- Наступний, 2009 рік, - це рік виживання для будь-якої країни. Отже, треба формувати відповідний бюджет, антикризовий. Це означає, що має закладатися резерв на випадок отаких речей, які зараз кояться з “Промінвестбанком”. Ну, наприклад, дати гроші “Ексімбанку” (стовідсотково державний банк. – Ю. П.), щоб він купив “Промінвестбанк”. По суті, націоналізувати “Промінвестбанк”, щоб його врятувати. Якщо завтра ще якийсь банк потрапить у халепу з інших причин, то уряд повинен мати резерв не для того, щоб видавати вклади населенню, а закласти, припустимо, 20 мільярдів, щоб забезпечити ліквідність на ринку. Можливо, доведеться допомагати якомусь суб’єкту господарювання, корпорації. Про це треба думати. В бюджеті має бути нульовий дефіцит. Треба чесно людям говорити: дорогенькі, на наступний рік затягуйте пояси… При такому підході зможемо з найменшими втратами пережити 2009 рік. Але це може бути можливим, якщо політики отямляться, а не будуть бавитися у перевибори. Зараз усі мусимо згуртуватися і разом думати, як виживати у цій ситуації.
- Мета НБУ, який своїм рішенням наклав мораторій на дострокове повернення грошей з депозитів, - уникнути панікерських настроїв у суспільстві. Але чи вдасться їх уникнути?
- Паніка – це відсутність довіри. Якщо вдається уникнути паніки, то Україна входить у світову кризу і за темпами розвитку спускається до нуля чи до плюс-мінус двох відсотків. Якщо буде паніка населення, то ми можемо втратити і 20 відсотків бюджету. Ми за рівнем розвитку вернемося до 1998 року. Уявіть собі – всі побігли знімати депозити. Банки неминуче обвалилися. Значна частина клієнтів (як фізичних, так і юридичних) не встигне отримати коштів. Підприємства зупинилися. Товари не випускаються. Грошей повно, як наслідок – інфляція, девальвація. Країна розвалена. Хто розвалив? Той, хто перший побіг у банк і забрав гроші. Але і він нічого не виграє. Бо інфляція з’їсть його гроші. І курс обвалиться. Треба об’єднуватися! Не пам’ятаю, в яких країнах, але були такі факти, що під час таких криз люди несли навіть своє золото в банки. А потім собі повертали. Життя ж після кризи не завершується.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Олександр СУГОНЯКО: «Треба об’єднуватися!»
Світ:
08101701e.jpg
- Пане Олександре, експерти кажуть, що однією з причин фінансово-банківської кризи в Україні є той факт, що більшість банків у нашій державі – з іноземним капіталом. Внаслідок світової кризи вони почали активно виводити свої кошти з України. Це також вдарило по курсу гривні…
- Я завжди говорив, що іноземний капітал має бути в міру присутній. Асоціація виступала проти того, щоб активно продавати українську банківську систему. Але, Богу дякувати, сьогодні іноземний капітал української банківської системи становить 37 відсотків, а не, скажімо, 97. За великим рахунком, материнські банки будуть вилучати тільки ресурси. Тобто материнський банк дав кредит, він може його забрати навіть достроково. Але ж для цього і є Національний банк України. Нехай дає гроші під заставу акцій, а потім продасть ці акції нашому уряду і таким чином зможемо націоналізувати ці акції. А потім, через якийсь час, коли ситуація вгомониться, ще раз продамо. Зараз найстрашніша криза в Україні – це криза в головах політиків. А економіка України знаходиться у непоганій ситуації. Вам, можливо, це буде дивно чути, але сьогодні українська банківська система почувається набагато краще, ніж американська, німецька чи англійська. У нас великих проблем немає. Ми не маємо жодного банкрута…
- Але ж є серйозна проблема з “Промінвестбанком”?
- Це штучна проблема. На цьому прикладі можна сказати, що ми не дуже розумна країна. У нас економіка зростає, банківська система зростає, споживання зростає, а вони самі собі валять банк. Та ще й під час кризи…
- Що чекає на Україну в наступному році?
- Наступний, 2009 рік, - це рік виживання для будь-якої країни. Отже, треба формувати відповідний бюджет, антикризовий. Це означає, що має закладатися резерв на випадок отаких речей, які зараз кояться з “Промінвестбанком”. Ну, наприклад, дати гроші “Ексімбанку” (стовідсотково державний банк. – Ю. П.), щоб він купив “Промінвестбанк”. По суті, націоналізувати “Промінвестбанк”, щоб його врятувати. Якщо завтра ще якийсь банк потрапить у халепу з інших причин, то уряд повинен мати резерв не для того, щоб видавати вклади населенню, а закласти, припустимо, 20 мільярдів, щоб забезпечити ліквідність на ринку. Можливо, доведеться допомагати якомусь суб’єкту господарювання, корпорації. Про це треба думати. В бюджеті має бути нульовий дефіцит. Треба чесно людям говорити: дорогенькі, на наступний рік затягуйте пояси… При такому підході зможемо з найменшими втратами пережити 2009 рік. Але це може бути можливим, якщо політики отямляться, а не будуть бавитися у перевибори. Зараз усі мусимо згуртуватися і разом думати, як виживати у цій ситуації.
- Мета НБУ, який своїм рішенням наклав мораторій на дострокове повернення грошей з депозитів, - уникнути панікерських настроїв у суспільстві. Але чи вдасться їх уникнути?
- Паніка – це відсутність довіри. Якщо вдається уникнути паніки, то Україна входить у світову кризу і за темпами розвитку спускається до нуля чи до плюс-мінус двох відсотків. Якщо буде паніка населення, то ми можемо втратити і 20 відсотків бюджету. Ми за рівнем розвитку вернемося до 1998 року. Уявіть собі – всі побігли знімати депозити. Банки неминуче обвалилися. Значна частина клієнтів (як фізичних, так і юридичних) не встигне отримати коштів. Підприємства зупинилися. Товари не випускаються. Грошей повно, як наслідок – інфляція, девальвація. Країна розвалена. Хто розвалив? Той, хто перший побіг у банк і забрав гроші. Але і він нічого не виграє. Бо інфляція з’їсть його гроші. І курс обвалиться. Треба об’єднуватися! Не пам’ятаю, в яких країнах, але були такі факти, що під час таких криз люди несли навіть своє золото в банки. А потім собі повертали. Життя ж після кризи не завершується.
В тему:
Економіка самодостатності. Світовий досвід опори на власні сили
Кризу замовляли? МВФ допоможе
Погані самаряни або в чому загроза сучасного неолібералізму
Вступ до СОТ знищить українську економіку
Україна – хата без господаря
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)