«Розумна людина любить не тому, що це їй вигідно, а тому, що вона в самій любові знаходить щастя». - Б. Паскаль. Цією цитатою, хочеться пригадати читачам відомого літературознавця Ореста Зілинського, який народився 12 квітня 1923, с. Красна (Коростенка), нині Короснянського повіту в Польщі.
Орест є сином знаного професора Івана Зілинського. Початкову та середню освіту здобув Орест у Кракові та Ярославі. 1940 року вступив до Українського вільного університету у Празі. 1949 року закінчив факультет слов’янської філології Карлового університету в Празі, після чого працював викладачем в 1949 до 1958 польської мови, давньоукраїнської літератури і фольклору у вузах м. Оломоуц (нині місто в Чехії), допомагав готувати навчальні програми та посібники для українських шкіл Пряшівщини (поч. 1950-х рр.).
Від 1958 працював в Інституті мови й літератури Чехословацької АН. Від 1969 після «Празької весни» зазнав політичних переслідувань із забороною друкуватися.
Від 1958 року і до кінця житя працював у Чеській Академії наук у Празі над проблемою україністики і українсько-слов’янських культурних взаємин. У науковому доробку у вченого численні праці, присвячені українському фольклорові та літературі, зокрема творчості українських письменників Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся, Б.І.Антонича та інших, а в тому досліджував чесько-українські літературні відносини. Він автор понад 200 наукових праць, статей, рецензій. Велику увагу приділяв вивченню літератури та культури лемків обох схилів Західних Карпат та Надсяння. Серед низки його творів з українознавства, варто назвати: «Чеська антологія української поезії» (1950), «Українська поезія» (1951), «Поезія радянських українських письменників 60-х рр.» (1965), «Література чехословацьких українців 1945—1967» (1968), «Сто п’ятдесят років чесько-українських літературних зв’язків» (1968).
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Неповторна любов до літератури
Світ:
knyz_20121112.jpg
Від 1958 працював в Інституті мови й літератури Чехословацької АН. Від 1969 після «Празької весни» зазнав політичних переслідувань із забороною друкуватися.
Від 1958 року і до кінця житя працював у Чеській Академії наук у Празі над проблемою україністики і українсько-слов’янських культурних взаємин. У науковому доробку у вченого численні праці, присвячені українському фольклорові та літературі, зокрема творчості українських письменників Т. Шевченка, І. Франка, О. Олеся, Б.І.Антонича та інших, а в тому досліджував чесько-українські літературні відносини. Він автор понад 200 наукових праць, статей, рецензій. Велику увагу приділяв вивченню літератури та культури лемків обох схилів Західних Карпат та Надсяння. Серед низки його творів з українознавства, варто назвати: «Чеська антологія української поезії» (1950), «Українська поезія» (1951), «Поезія радянських українських письменників 60-х рр.» (1965), «Література чехословацьких українців 1945—1967» (1968), «Сто п’ятдесят років чесько-українських літературних зв’язків» (1968).
Читати повністю ТУТ
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)