Науково–практична конференція з такою назвою відбудеться 15 травня 2003 р. в Книжковій палаті України. Мета конференції: з’ясування особливостей української національної ідеї в розрізі етнопсихологічного вчення та її суспільної ролі.
На планеті нараховується більше ніж 3000 етносів, кожен з яких реалізовує свою національну ідею, незалежно від його чисельності та географічного положення. Національна ідея – це суть історії і життя кожного народу, яка увійшла до свідомісті кожного етносу, його еліти, кожного його представника. Ідея живе і перемагає тільки у разі домінування в системі цінностей кожної особистості. Це первинний імпульс певної спільноти людей до еволюційного розвитку, до розуміння та усвідомлення себе в гармонійному контексті метанаціонального простору. Допоки жива національна ідея – жива нація.
Національна ідея – це духовна концепція національної свідомості, розуміння народом сенсу свого існування, свого призначення. Вона об’єднує народ і є провідником його на всіх етапах історії, пробуджує в ньому героїзм, готовність до подвигу, гартує і надихає на сподвижництво.
Тому і постає перед кожним свідомим українцем питання про втілення національної ідеї як послідовної програми дій. Хотілось, аби українець мав осмислене уявлення про самобутність своєї нації, культури та про її роль у світовій історії. Тобто має відбутись активне долучення кожної національно свідомої людини до процесу розуміння національної ідеї. В такий спосіб людина може доторкнутись до розуміння одвічних питань – ХТО МИ? КУДИ ЙДЕМО?
Теми доповідей:
М.-Л.А. Чепа „Українська національна ідея як цивілізаційний атрактор”.
С.І. Чурюмов „Походження української національної якості”.
Т.В. Кузнєцова „Архетипи в українській національній психології”.
Ю.О. Шилов „Національна ідея”.
В.Т. Куєвда „Українські міфологеми: з минулого в майбутнє”
М.І. Пірен „Українська еліта та її роль у розробленні концепції національної ідеї державотворення”
О.Д.Чередниченко “Архетип віктимної поведінки української нації”
Офіційний (генеральний) партнер: Книжкова палата України
Інформаційний партнер: Журнал нової еліти "ПЕРЕХІД-IV".
Почесний учасник конференції: Громадська організація „Товариство „Коло-Ра”. Виставка творів, керамічної пластики під час конференції.
Оргкомітет:
Олекса Семенюченко
Людмила Карпенко
Андрій Халецький
Телефон: (044) 412 – 23 – 96
Тези доповідей:
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ АТРАКТОР
Мирослав-Любомир Чепа, Інститут психології ім. Г. С. Костюка
АПН України.
У наші дні людство переживає гостру фазу процесу зіткнення орієнтальної та окцидентальної цивілізацій. Україна, перебуваючи у зоні біфуркаційних процесів, має історико-психологічні підстави стати каталізатором глобального проекту синтези Сходу та Заходу, зіграти роль загальнолюдського атрактора віртуальної перспективи, здатної задати новий образ світобудови на виході із точки біфуркації.
Запропоновані у доповіді психосинергетичні моделі розвитку людини, нації, цивілізації дозволяють доповнити теоретичні підходи класичної науки, орієнтовані на вивчення урівноважених інерційних систем, моделями розвитку, що поза "каналами еволюції" потрапляють у "точки біфуркації", де відбувається розпад підсистем, що вичерпали потенції інерційного розвитку. За своїми сутнісними характеристиками запропоновані нами градації рівнів розвитку людини - організм, індивід, особистість, суб’єкт психічної активності, індивідуальність та універсум (духовість) детерміновані як "знизу", так і "зверху". Синхронний та діахронний розвиток відбувається у контексті того, що кожен з рівнів є деякою суперпозицією онто-, філо-, та культурогенезу і є рухом до деякого глобального атрактора. Прямування системи до атрактора обумовлено прагненням до максимальної стійкості. Атрактор - межа самоорганізації системи і є результатом свідомої діяльності людей, постає як результат реалізації загальнолюдського ідеалу розвитку і є наслідком диференціації та інтеграції цивілізаційних процесів.
Отже, ґрунтуючись на синергетичному баченні процесів самоорганізації і самоуправління в умовах нестійкої рівноваги, де незначна управлінська дія призводить до значних і непередбачуваних наслідків для системи, ми маємо можливість задати культурно-історичні конфігурації загальнолюдського атрактора Сходу і Заходу, здійснити теоретико-експериментальну верифікацію, вивчення, перетворення і переосмислення окцидентальних і орієнтальних чинників через призму індивідуальної та етнічної психології українського народу; науково обґрунтувати психофізіологічні (функціональна асиметрія мозку) та соціально-психологічні чинники етногенези.
Доповідь покликана виокремити українську національну ідею як цивілізаційний атрактор у його імпліцитних та експліцитних виявах. Результатом такого вивчення стало підтвердження українського месіанізму в образі “Золотих Воріт Сходу і Заходу”.
ТРАДИЦІЙНА СВІТОТВОРЧА МОДЕЛЬ У КОНТЕКСТІ ВИРОБЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
Володимир Куєвда, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України
У доповіді обґрунтовується актуальність звернення до міфологічної свідомості як неодмінної компоненти сучасної національної самосвідомості й свідомості, а отже, національної ідеї, а також необхідність її введення.
Висвітлюється спроба нових підходів і тлумачень сутності українських міфологем – базових чинників ядра традиційно-побутової культури, їхнє місце у формуванні етнічної системи світовідчуття і світорозуміння.
На підставі аналізу світотворчих метасимволів у руслі сучасних міждисциплінарних наукових підходів до пояснення феномену Першопочатку викладається складний процес їхньої подальшої диференціації, усталення базових світотворчих конструктів, започаткування етнопсихогенези, об'єктивації етносоціальних уявлень.
Оперуючи численними зразками традиційної, археологічної культури, передусім такими, що мають бути віднесені до космогонічного походження, простежується послідовне формування світоглядної картини світу, ціннісно-світоглядної віросповідної системи, побудованої на засадах природовідповідності. Зокрема, викладається гіпотеза про зміст і генезу національної символіки, її функції нормування, регулювання, гармонізації психічного життя людини, визначального впливу на формування закономірностей утвердження етичного та естетичного, суспільного, громадянського ідеалів, стандартів поведінки тощо.
Пояснюється психологічний механізм традиціоналізації широкого масиву еволюційних знань і досвіду на підставі відомих теорій архетипічного, що формують підсвідомість, зміст чуттєвої сфери сучасної людини, її світобачення як психогенетично сформовану систему символів, життєві домагання, а коли так – то її життєвий національний ідеал.
АРХЕТИП ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
О. Д. Чередниченко, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України
У доповіді представлено чіткий взаємозв'язок між мовним та політичним буттям держави через психолінгвістичні та лінгвополітологічні принципи на основі здобутків Київської світоглядно-антропологічної школи.
Ієрархія мова-мислення-світогляд-дії потрактовується як психолінгвістичний механізм державотворення: на основі логіко-синтаксичного підходу здійснюється визначення мови як певної логіко-синтаксичної організації мозку, а відтак - свідомості та світогляду. Отже, білінгвальність, російщення, лінгвістичне насильство – як логіко-синтаксичне перекодування системи національних світоглядних смислів – завдає непоправної шкоди як окремому індивідумові, так і феноменові нації в цілому. Саме тому важливо науково обґрунтовано довести важливість націопротекторних механізмів і необхідність збереження мови як основи психічного та політичного здоров'я нації, як основи її життєдіяльності.
Обґрунтовується теза, що існує психологічна установка на історичну поведінку того чи іншого народу, і цей стереотип лишається й тоді, коли змінюється влада. І в даному разі ми маємо справу з архетипом віктимної поведінки української нації – своєрідним паттерном, який становить собою константу історично-соціально-політичної поведінки.
З точки зору насильства і влади в культурі йдеться про деформацію національної культури як носія глибинних світоглядних смислів шляхом засилля ментально чужорідних культур (приміром, явище тотальної американізації; російщення).
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ
Ю. О. Шилов, академік, професор
Існує 5 головних рівней влади: концептуальна, ідеологічна, політична, воєнна, економічна. Охоплюючи всі, національна ідея (НІ) базується на другій, живиться першою та дає життя третій.
Всі явища мають форму, зміст, суть.
Форма - речовинна ("людська"), зміст - зв'язуючий ("історичний"), суть - польова ("Божественна"). Відповідно до цього, рівні НІ: етнічний (притаманий даному народові), історичний (взаємопов'язаний з діяльністю інших народів), загальнолюдський (архетиповий).
НІ усіх народів і часів 1) формуються навколо святинь, що 2) опікуються національною елітою, яка 3) спроможна знімати протиріччя суспільного буття-небуття. Святині при цьому - уосіблення різноманітних взаємозв'язків (включаючи І - ІІІ, І - V тощо).
Український варіант (УНІ) засновується на наступних особливостях.
- найдавніша в світі державність, причому общинного докласового ("первіснокомуністичного") типу, що стала основою загальнолюдської цивілізації; збережена козаками до кінця XVIII ст., дала Європі й світові приклади найпершої у новій історії республіки та конституції.
- найкраще серед країн Європи, Америки, Австралії збережене "божественне" підґрунтя етнокультури.
- жевріє традиція одвічного, ще дохристиянського Спасительства.
Останнім часом з'ясовується (Ю. О. Шилов. Джерел витоків української етнокультури XIX тис. до н. е. - II тис. н. е. - К., 2002), що українська етнокультура, будучи ядром індоєвропейської, становить генофонд земної цивілізації.
Найголовніша вада сучасної етнокультури українців: значна поінфікованість полярно протилежним, єврейським (юдо-сіонським) варіантом НІ.
Протистояння української та єврейської (талмудійної, юдо-сіонської) НІ відібражають кінцеве зіткнення + і -, органічного та паразитичного типів (індоєвропейського-семітського) загальнолюдської цивілізації. При цьому юдо-біблійне, а також сіоно-марксистське навчення заважають сформувати УНІ. І це не тільки на теоретичному, але й на практичному рівні (нищення "язичництва"-'націоналізму', а також еліти, катування народу війнами й голодоморами тощо). Мова йде не тільки і не стільки про долю українців, як долю людства (а значить і тих же євреїв, які чим далі, тим усе більше стають заручниками суїцидності власної НІ).
Найактуальніше гасло УНІ: підіймаючи українську культуру, посприяємо загальнолюдській.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Готові дізнатися, чому ваше життя – це як метаморфоз гусениці, але з купою екзистенційних криз і без кокона? У новому подкасті ми розбираємо сім стадій розвитку людини – від крихітного плоду до...
Національна ідея та етнопсихологія
Світ:
Національна ідея – це духовна концепція національної свідомості, розуміння народом сенсу свого існування, свого призначення. Вона об’єднує народ і є провідником його на всіх етапах історії, пробуджує в ньому героїзм, готовність до подвигу, гартує і надихає на сподвижництво.
Тому і постає перед кожним свідомим українцем питання про втілення національної ідеї як послідовної програми дій. Хотілось, аби українець мав осмислене уявлення про самобутність своєї нації, культури та про її роль у світовій історії. Тобто має відбутись активне долучення кожної національно свідомої людини до процесу розуміння національної ідеї. В такий спосіб людина може доторкнутись до розуміння одвічних питань – ХТО МИ? КУДИ ЙДЕМО?
Теми доповідей:
М.-Л.А. Чепа „Українська національна ідея як цивілізаційний атрактор”.
С.І. Чурюмов „Походження української національної якості”.
Т.В. Кузнєцова „Архетипи в українській національній психології”.
Ю.О. Шилов „Національна ідея”.
В.Т. Куєвда „Українські міфологеми: з минулого в майбутнє”
І.Каганець „Арійський стандарт – українська ідея ІІІ тисячоліття”
М.І. Пірен „Українська еліта та її роль у розробленні концепції національної ідеї державотворення”
О.Д.Чередниченко “Архетип віктимної поведінки української нації”
Офіційний (генеральний) партнер: Книжкова палата України
Інформаційний партнер: Журнал нової еліти "ПЕРЕХІД-IV".
Почесний учасник конференції: Громадська організація „Товариство „Коло-Ра”. Виставка творів, керамічної пластики під час конференції.
Оргкомітет:
Олекса Семенюченко
Людмила Карпенко
Андрій Халецький
Телефон: (044) 412 – 23 – 96
Тези доповідей:
УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ ЯК ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ АТРАКТОР
Мирослав-Любомир Чепа, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України.
У наші дні людство переживає гостру фазу процесу зіткнення орієнтальної та окцидентальної цивілізацій. Україна, перебуваючи у зоні біфуркаційних процесів, має історико-психологічні підстави стати каталізатором глобального проекту синтези Сходу та Заходу, зіграти роль загальнолюдського атрактора віртуальної перспективи, здатної задати новий образ світобудови на виході із точки біфуркації.
Запропоновані у доповіді психосинергетичні моделі розвитку людини, нації, цивілізації дозволяють доповнити теоретичні підходи класичної науки, орієнтовані на вивчення урівноважених інерційних систем, моделями розвитку, що поза "каналами еволюції" потрапляють у "точки біфуркації", де відбувається розпад підсистем, що вичерпали потенції інерційного розвитку. За своїми сутнісними характеристиками запропоновані нами градації рівнів розвитку людини - організм, індивід, особистість, суб’єкт психічної активності, індивідуальність та універсум (духовість) детерміновані як "знизу", так і "зверху". Синхронний та діахронний розвиток відбувається у контексті того, що кожен з рівнів є деякою суперпозицією онто-, філо-, та культурогенезу і є рухом до деякого глобального атрактора. Прямування системи до атрактора обумовлено прагненням до максимальної стійкості. Атрактор - межа самоорганізації системи і є результатом свідомої діяльності людей, постає як результат реалізації загальнолюдського ідеалу розвитку і є наслідком диференціації та інтеграції цивілізаційних процесів.
Отже, ґрунтуючись на синергетичному баченні процесів самоорганізації і самоуправління в умовах нестійкої рівноваги, де незначна управлінська дія призводить до значних і непередбачуваних наслідків для системи, ми маємо можливість задати культурно-історичні конфігурації загальнолюдського атрактора Сходу і Заходу, здійснити теоретико-експериментальну верифікацію, вивчення, перетворення і переосмислення окцидентальних і орієнтальних чинників через призму індивідуальної та етнічної психології українського народу; науково обґрунтувати психофізіологічні (функціональна асиметрія мозку) та соціально-психологічні чинники етногенези.
Доповідь покликана виокремити українську національну ідею як цивілізаційний атрактор у його імпліцитних та експліцитних виявах. Результатом такого вивчення стало підтвердження українського месіанізму в образі “Золотих Воріт Сходу і Заходу”.
ТРАДИЦІЙНА СВІТОТВОРЧА МОДЕЛЬ У КОНТЕКСТІ ВИРОБЛЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ
Володимир Куєвда, Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України
У доповіді обґрунтовується актуальність звернення до міфологічної свідомості як неодмінної компоненти сучасної національної самосвідомості й свідомості, а отже, національної ідеї, а також необхідність її введення.
Висвітлюється спроба нових підходів і тлумачень сутності українських міфологем – базових чинників ядра традиційно-побутової культури, їхнє місце у формуванні етнічної системи світовідчуття і світорозуміння. На підставі аналізу світотворчих метасимволів у руслі сучасних міждисциплінарних наукових підходів до пояснення феномену Першопочатку викладається складний процес їхньої подальшої диференціації, усталення базових світотворчих конструктів, започаткування етнопсихогенези, об'єктивації етносоціальних уявлень. Оперуючи численними зразками традиційної, археологічної культури, передусім такими, що мають бути віднесені до космогонічного походження, простежується послідовне формування світоглядної картини світу, ціннісно-світоглядної віросповідної системи, побудованої на засадах природовідповідності. Зокрема, викладається гіпотеза про зміст і генезу національної символіки, її функції нормування, регулювання, гармонізації психічного життя людини, визначального впливу на формування закономірностей утвердження етичного та естетичного, суспільного, громадянського ідеалів, стандартів поведінки тощо.
Пояснюється психологічний механізм традиціоналізації широкого масиву еволюційних знань і досвіду на підставі відомих теорій архетипічного, що формують підсвідомість, зміст чуттєвої сфери сучасної людини, її світобачення як психогенетично сформовану систему символів, життєві домагання, а коли так – то її життєвий національний ідеал.
АРХЕТИП ВІКТИМНОЇ ПОВЕДІНКИ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІЇ
О. Д. Чередниченко, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України
У доповіді представлено чіткий взаємозв'язок між мовним та політичним буттям держави через психолінгвістичні та лінгвополітологічні принципи на основі здобутків Київської світоглядно-антропологічної школи.
Ієрархія мова-мислення-світогляд-дії потрактовується як психолінгвістичний механізм державотворення: на основі логіко-синтаксичного підходу здійснюється визначення мови як певної логіко-синтаксичної організації мозку, а відтак - свідомості та світогляду. Отже, білінгвальність, російщення, лінгвістичне насильство – як логіко-синтаксичне перекодування системи національних світоглядних смислів – завдає непоправної шкоди як окремому індивідумові, так і феноменові нації в цілому. Саме тому важливо науково обґрунтовано довести важливість націопротекторних механізмів і необхідність збереження мови як основи психічного та політичного здоров'я нації, як основи її життєдіяльності.
Обґрунтовується теза, що існує психологічна установка на історичну поведінку того чи іншого народу, і цей стереотип лишається й тоді, коли змінюється влада. І в даному разі ми маємо справу з архетипом віктимної поведінки української нації – своєрідним паттерном, який становить собою константу історично-соціально-політичної поведінки.
З точки зору насильства і влади в культурі йдеться про деформацію національної культури як носія глибинних світоглядних смислів шляхом засилля ментально чужорідних культур (приміром, явище тотальної американізації; російщення).
НАЦІОНАЛЬНА ІДЕЯ: УКРАЇНСЬКИЙ ВАРІАНТ
Ю. О. Шилов, академік, професор
Існує 5 головних рівней влади: концептуальна, ідеологічна, політична, воєнна, економічна. Охоплюючи всі, національна ідея (НІ) базується на другій, живиться першою та дає життя третій.
Всі явища мають форму, зміст, суть.
Форма - речовинна ("людська"), зміст - зв'язуючий ("історичний"), суть - польова ("Божественна"). Відповідно до цього, рівні НІ: етнічний (притаманий даному народові), історичний (взаємопов'язаний з діяльністю інших народів), загальнолюдський (архетиповий).
НІ усіх народів і часів 1) формуються навколо святинь, що 2) опікуються національною елітою, яка 3) спроможна знімати протиріччя суспільного буття-небуття. Святині при цьому - уосіблення різноманітних взаємозв'язків (включаючи І - ІІІ, І - V тощо).
Український варіант (УНІ) засновується на наступних особливостях.
- найдавніша в світі державність, причому общинного докласового ("первіснокомуністичного") типу, що стала основою загальнолюдської цивілізації; збережена козаками до кінця XVIII ст., дала Європі й світові приклади найпершої у новій історії республіки та конституції.
- найкраще серед країн Європи, Америки, Австралії збережене "божественне" підґрунтя етнокультури.
- жевріє традиція одвічного, ще дохристиянського Спасительства.
Останнім часом з'ясовується (Ю. О. Шилов. Джерел витоків української етнокультури XIX тис. до н. е. - II тис. н. е. - К., 2002), що українська етнокультура, будучи ядром індоєвропейської, становить генофонд земної цивілізації.
Найголовніша вада сучасної етнокультури українців: значна поінфікованість полярно протилежним, єврейським (юдо-сіонським) варіантом НІ.
Протистояння української та єврейської (талмудійної, юдо-сіонської) НІ відібражають кінцеве зіткнення + і -, органічного та паразитичного типів (індоєвропейського-семітського) загальнолюдської цивілізації. При цьому юдо-біблійне, а також сіоно-марксистське навчення заважають сформувати УНІ. І це не тільки на теоретичному, але й на практичному рівні (нищення "язичництва"-'націоналізму', а також еліти, катування народу війнами й голодоморами тощо). Мова йде не тільки і не стільки про долю українців, як долю людства (а значить і тих же євреїв, які чим далі, тим усе більше стають заручниками суїцидності власної НІ).
Найактуальніше гасло УНІ: підіймаючи українську культуру, посприяємо загальнолюдській.
Зверніть увагу
Від гомо сімплекс до гомо триплекс: невідомі стадії людського розвитку – подкаст на Радіо Гартленд