Мова – ДНК нації
Виявилося, що це волонтерський проект “Мова – ДНК Нації“ головна мета якого розвивати “правильну” українську мову, викорінювати русизми, помилки та кальки. Творці цього проекту Наталя Клименко та Павло Мельник-Крисаченко, які люб’язно погодилися на інтерв’ю, щоб розповісти більше про свій мовний проект.
Дуже приємно познайомитися! Розкажіть, як з’явилася ідея створення такого чудового проекту?!
Під час страхітливих днів у лютому цього року я шукала вдома на полицях “Кобзар” Шевченка, щоб почитати і набратися сил, а натрапила на книгу Бориса Антоненка-Давидовича “Як ми говоримо”. Почала читати і відразу зрозуміла, що в захваті.
Спершу я розповіла всім друзям, що варто говорити “просто неба”, а не “під відкритим небом”. Згодом потреба ділитися закоханістю до мови почала зростати. Так і з’явилася ідея сторінки.
Назву сторінки, логотип і головного героя – лепетуна – придумав мій чоловік Паша. Це він створює всі ілюстрації, а я підбираю теми, пишу тексти, відповідаю на численні запити, які до нас надходять.
Скільки часу у вас займає проект? Це хоббі чи постійна робота?
Постійна робота у нас інша, а цей проект ми вважаємо сімейною суспільно корисною діяльністю :) Скільки це займає часу? У мене досить багато. Мінімум – 1-2 години у будні дні та декілька годин на вихідних. Іноді більше.
Взагалі мій день починається з чашки кави та перегляду коментарів і запитів, що до нас надійшли. Потім публікую нову картинку. Ввечері після роботи підбираю нові теми, відповідаю на нові запити. У Паші це займає трохи менше часу – декілька годин на тиждень.
Які були відчуття, коли запускали проект? Чи сумнівалися?
Я не сумнівалася, а хотіла зробити це якомога швидше!
Формування матеріалу займає багато часу та знаннь. Де ви їх черпаєте та шукаєте ідеї для натхнення?
Більшість ідей для картинок беру з повсякденного життя, то десь побачила-почула чергову помилку чи скалькований фразеологізм, то друзі-колеги допомагають з ідеями.
Крім того, нам багато людей пишуть на сторінку, просять щось проілюструвати. І, звісно, я читаю-перечитую прекрасних мовознавців – Антоненка-Давидовича, Караванського, Шевельова, Пономаріва, Сербенську…
У вашій спільноті уже більше 11 тисяч послідовників? Як довго ви йшли до цього числа?
Вже майже 12 тисяч! Для цього знадобилося всього п’ять місяців.
Плануєте і далі розвивати цей проект чи маєте вже на меті наступний?! Чи плануєте випустити книгу зі своїми ілюстраціями?! Я вже готова зробити замовлення! :)
У нас багато ідей щодо розвитку проекту “Мова – ДНК нації“ – сайт, мобільний застосунок, книга і не тільки! Але не все відразу, поступово.
Що кажуть ваші рідні та знайомі? І взагалі, які отримуєте коментарі, думки та ідеї від послідовників у соцмережах?
Ми відчуваємо шалену підтримку не лише від рідних, друзів і колег, а й від наших фанів, які пишуть нам листи, дякують, пропонують нові ідеї, свою допомогу. Це неймовірно надихає!
Напевне, спілкуючись, Ви подумки виправляєте мову співрозмовника ;) Чи й не тільки подумки?
Насправді, ні. Я дуже толерантно до цього ставлюсь. Просто намагаюсь звертати увагу на поширені помилки, щоб потім з ними “боротися” за допомогою нових картинок.
Ви розпочали з удосконалення мови, а що б ще вам хотілося змінити чи покращити у нашій країні?
У нашій країні треба дуже багато змінювати, але я вірю, що всі разом ми це зможемо зробити. Головне, щоб у нас запанував мир, і кожен намагався робити щось корисне для країни – “віддавати”, а не лише вимагати. От я мрію, щоби в Україні говорити українською було модно. І докладатиму всіх зусиль, щоб цьому сприяти.
Щиро дякую за інтерв’ю! Бажаю вашому проекту подальшого стрімкого розвитку та всеукраїнського успіху!
Дякую Вам за інтерес до нашої ініціативи!
Дивіться більше ТУТ