Цифровізація Укрзалізниці порушує наші права. Державний монополіст продає квитки на поїзди міжнародного сполучення тільки через державно-приватний застосунок "Дія". Для чого? Збирати інформацію про тих, хто їде за кордон? Змушувати тих, хто досі не користується "Дією", все ж таки установити її? Необхідність купівлі квитків через "Дію" Укрзалізниця пояснює боротьбою з перекупниками.
Лютий 2026 року. Ажіотажу на залізниці немає, квитки у касах і застосунках наявні. Я маю смартфон, гроші на картці та бажання поїхати поїздом Київ – Перемишль. Але я не можу цього зробити. Чому? Бо державний монополіст «Укрзалізниця» вимагає купити квиток у застосунку «Дія», якого я не маю і мати не збираюся.
Укрзалізниця виправдовує примусову верифікацію боротьбою з перекупниками. Серйозно? Вони нас за дурнів мають? Де ці перекупники у лютому? Де дефіцит квитків?
Замість того, щоб ловити спекулянтів через банківський моніторинг чи обмеження кількості квитків на одну картку, держава обрала найпростіший для себе і найпринизливіший для громадянина шлях – тотальну верифікацію. Це – не боротьба за справедливість, це – примус до використання одного конкретного застосунку.
Цифрове виключення (Digital Exclusion)
Запровадження «Дії» як єдиного ключа до залізничного квитка – це класичний приклад цифрової дискримінації. Це – порушення прав споживача: я готовий платити за послугу, але мені відмовляють у її наданні через відсутність стороннього софта на моєму пристрої.
Біометрія для проїзду – це правовий нонсенс
Для активації «Дія.Підпису» користувач має пройти процедуру верифікації обличчя (Liveness Check). Юридично це означає, що державний монополіст висуває примусову вимогу надати біометричні дані лише для того, щоб людина могла реалізувати своє право на свободу пересування (стаття 33 Конституції України). Правозахисники з Центру прав людини ZMINA та Лабораторії цифрової безпеки неодноразово наголошували, що збір біометрії має бути добровільним і обґрунтованим. Державна послуга має бути доступною всіма способами.
Коли Укрзалізниця пропонує їхати в залізничну касу з закордонним паспортом та купляти там квиток за готівку, – це не вибір, це – імітація вибору. До того ж в касі я почую: «Квитків немає, вони всі в онлайні», як це було в серпні 2024 року, коли Укрзалізниця впровадила примусову купівлю через «Дію».
Економічне самогубство монополіста
Я була готова заплатити за квиток на поїзд, що коштував дорожче, ніж квиток на автобус і тим самим підтримати державне підприємство "Укрзалізниця". Замість цього мої гроші отримає приватний автобусний перевізник. Укрзалізниця втрачає пасажирів, які не мають «Дію» і не хочуть ставати частиною «цифрового концтабору», де кожен крок і кожен квиток фіксується в єдиній системі.
Цифровізація стає інструментом узурпації та контролю. Коли залізниця перетворюється на закритий клуб для власників «Дії», ми маємо говорити не про прогрес, а про деградацію прав людини.
Європейський досвід проти українських реалій
У Європейському Союзі (наприклад, у Польщі через систему PKP чи в Німеччині через Deutsche Bahn) ідентифікація пасажира відбувається за паспортом під час посадки, а не за біометричним підписом під час купівлі. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що цифровізація не може бути виправданням для позбавлення громадян доступу до життєво важливих послуг. Можна, звичайно, сперечатися, чи є життєво важливими послугами купівля залізничних квитків. Але факт залишається фактом – державний монополіст "Укрзалізниця" виконує вказівки держави і займається примусом. Згадаймо, як у 2021 році "Укрзалізниця" не дозволяла їздити потягами невакцинованим громадянам (вимагали "сертифікати вакцинації"). Тоді вагони ходили напівпорожніми, а люди їздили через "Бла-бла-кар".
Костянтин Корсун та інші незалежні експерти з кібербезпеки попереджають: централізація всіх дій громадянина (купівля квитка, реєстрація авто, отримання допомоги) в одному застосунку створює ідеальні умови для тотального державного нагляду. Кожен ваш квиток до Перемишля тепер зафіксований у системі «Дія», що дозволяє державі в будь-який момент обмежити ваше пересування одним натисканням клавіші. Це і є та сама «узурпація через смартфон», про яку варто говорити вголос.
Коли зручність перетворюється на обов’язок, вона перестає бути сервісом і стає інструментом контролю, кажуть правозахисники. Коли 15-20% українців не мають або не хочуть мати «Дію» – а це мільйони людей – стикаються з обмеженням своїх прав, тому що не мають нав'язаного державою застосунку, це називається узурпацією.
Якщо ми будемо погоджуватися і мовчати, ніхто вже ніколи навіть не згадає Статтю 8 Конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного життя, Закон України «Про захист персональних даних» (зокрема ст. 6), де йдеться про те, що склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. Сьогодні державна компанія вимагає купляти квитки через «Дію», а що буде вимагати завтра?
Наші інтереси:
Важливо піднімати питання того, що Укрзалізниця обмежує наші права через вимогу купляти квитки в застосунку "Дія" – повністю дискредитованому, критикованому спеціалістами з кібербезпеки. Психопати у владі наполегливо його нам нав'язують. Згадаймо, як у 2021 році багато хто ставив цю "Дію" для отримання "сертифікату вакцинації", без якого не пускали в метро, у поїзд та інші місця! Якщо ми дозволимо державі так нахабно впарювати нам "Дію" у нашому повсякденному житті, вороття вже не буде. Крім цього, варто нагадати, що минулого місяця стало відомо, що "Дію" продадуть (перетворять на акціонерне товариство). Також важливо пам'ятати, що "Дію" ламали, і наш ворог міг заволодіти усіма даними "Дії". Атака на державні реєстри у грудні 2024 року зупинила близько 25 сервісів "Дії", у вересні 2025 року на закритому телеграм-каналі пропонували базу з 20 мільйонами рядків записів про користувачів "Дії".
Метафізичне ядро Скандинавської міфології є найактуальнішим компонентом Гіперборійської традиції – системи знань про заснування нового світу та перехід людини до стану надлюдини. У новому епізоді...
Квиток у цифровий концтабір: «Дія» або пішки. Чому я не поїду поїздом до Перемишля
Світ:
Цифровізація Укрзалізниці порушує наші права. Державний монополіст продає квитки на поїзди міжнародного сполучення тільки через державно-приватний застосунок "Дія". Для чого? Збирати інформацію про тих, хто їде за кордон? Змушувати тих, хто досі не користується "Дією", все ж таки установити її? Необхідність купівлі квитків через "Дію" Укрзалізниця пояснює боротьбою з перекупниками.
26022002.jpg
Лютий 2026 року. Ажіотажу на залізниці немає, квитки у касах і застосунках наявні. Я маю смартфон, гроші на картці та бажання поїхати поїздом Київ – Перемишль. Але я не можу цього зробити. Чому? Бо державний монополіст «Укрзалізниця» вимагає купити квиток у застосунку «Дія», якого я не маю і мати не збираюся.
Укрзалізниця виправдовує примусову верифікацію боротьбою з перекупниками. Серйозно? Вони нас за дурнів мають? Де ці перекупники у лютому? Де дефіцит квитків?
Замість того, щоб ловити спекулянтів через банківський моніторинг чи обмеження кількості квитків на одну картку, держава обрала найпростіший для себе і найпринизливіший для громадянина шлях – тотальну верифікацію. Це – не боротьба за справедливість, це – примус до використання одного конкретного застосунку.
Цифрове виключення (Digital Exclusion)
Запровадження «Дії» як єдиного ключа до залізничного квитка – це класичний приклад цифрової дискримінації. Це – порушення прав споживача: я готовий платити за послугу, але мені відмовляють у її наданні через відсутність стороннього софта на моєму пристрої.
Біометрія для проїзду – це правовий нонсенс
Для активації «Дія.Підпису» користувач має пройти процедуру верифікації обличчя (Liveness Check). Юридично це означає, що державний монополіст висуває примусову вимогу надати біометричні дані лише для того, щоб людина могла реалізувати своє право на свободу пересування (стаття 33 Конституції України). Правозахисники з Центру прав людини ZMINA та Лабораторії цифрової безпеки неодноразово наголошували, що збір біометрії має бути добровільним і обґрунтованим. Державна послуга має бути доступною всіма способами.
Коли Укрзалізниця пропонує їхати в залізничну касу з закордонним паспортом та купляти там квиток за готівку, – це не вибір, це – імітація вибору. До того ж в касі я почую: «Квитків немає, вони всі в онлайні», як це було в серпні 2024 року, коли Укрзалізниця впровадила примусову купівлю через «Дію».
Економічне самогубство монополіста
Я була готова заплатити за квиток на поїзд, що коштував дорожче, ніж квиток на автобус і тим самим підтримати державне підприємство "Укрзалізниця". Замість цього мої гроші отримає приватний автобусний перевізник. Укрзалізниця втрачає пасажирів, які не мають «Дію» і не хочуть ставати частиною «цифрового концтабору», де кожен крок і кожен квиток фіксується в єдиній системі.
Цифровізація стає інструментом узурпації та контролю. Коли залізниця перетворюється на закритий клуб для власників «Дії», ми маємо говорити не про прогрес, а про деградацію прав людини.
Європейський досвід проти українських реалій
У Європейському Союзі (наприклад, у Польщі через систему PKP чи в Німеччині через Deutsche Bahn) ідентифікація пасажира відбувається за паспортом під час посадки, а не за біометричним підписом під час купівлі. Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що цифровізація не може бути виправданням для позбавлення громадян доступу до життєво важливих послуг. Можна, звичайно, сперечатися, чи є життєво важливими послугами купівля залізничних квитків. Але факт залишається фактом – державний монополіст "Укрзалізниця" виконує вказівки держави і займається примусом. Згадаймо, як у 2021 році "Укрзалізниця" не дозволяла їздити потягами невакцинованим громадянам (вимагали "сертифікати вакцинації"). Тоді вагони ходили напівпорожніми, а люди їздили через "Бла-бла-кар".
Костянтин Корсун та інші незалежні експерти з кібербезпеки попереджають: централізація всіх дій громадянина (купівля квитка, реєстрація авто, отримання допомоги) в одному застосунку створює ідеальні умови для тотального державного нагляду. Кожен ваш квиток до Перемишля тепер зафіксований у системі «Дія», що дозволяє державі в будь-який момент обмежити ваше пересування одним натисканням клавіші. Це і є та сама «узурпація через смартфон», про яку варто говорити вголос.
Коли зручність перетворюється на обов’язок, вона перестає бути сервісом і стає інструментом контролю, кажуть правозахисники. Коли 15-20% українців не мають або не хочуть мати «Дію» – а це мільйони людей – стикаються з обмеженням своїх прав, тому що не мають нав'язаного державою застосунку, це називається узурпацією.
Якщо ми будемо погоджуватися і мовчати, ніхто вже ніколи навіть не згадає Статтю 8 Конвенції про захист прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного життя, Закон України «Про захист персональних даних» (зокрема ст. 6), де йдеться про те, що склад та зміст персональних даних мають бути відповідними та ненадмірними стосовно визначеної мети їх обробки. Сьогодні державна компанія вимагає купляти квитки через «Дію», а що буде вимагати завтра?
Важливо піднімати питання того, що Укрзалізниця обмежує наші права через вимогу купляти квитки в застосунку "Дія" – повністю дискредитованому, критикованому спеціалістами з кібербезпеки. Психопати у владі наполегливо його нам нав'язують. Згадаймо, як у 2021 році багато хто ставив цю "Дію" для отримання "сертифікату вакцинації", без якого не пускали в метро, у поїзд та інші місця! Якщо ми дозволимо державі так нахабно впарювати нам "Дію" у нашому повсякденному житті, вороття вже не буде. Крім цього, варто нагадати, що минулого місяця стало відомо, що "Дію" продадуть (перетворять на акціонерне товариство). Також важливо пам'ятати, що "Дію" ламали, і наш ворог міг заволодіти усіма даними "Дії". Атака на державні реєстри у грудні 2024 року зупинила близько 25 сервісів "Дії", у вересні 2025 року на закритому телеграм-каналі пропонували базу з 20 мільйонами рядків записів про користувачів "Дії".
Зверніть увагу
Куди спрямовано спис Одіна? Езотерика для героїв (подкаст)