Ліквідація державного застосунку "Дія" і перетворення його на акціонерне товариство – пояснює юрист

Нова комерційна структура може поставити в пріоритет отримання прибутку, а також може потенційно передати цінні відомості приватним дочірнім компаніям. Вибір саме акціонерної форми замість некомерційної створює передумови для маніпулювання виборцями або виплати дивідендів. Зміна статусу власності може суттєво послабити державний контроль над стратегічною базою даних під приводом виконання вимог євроінтеграції. Таким чином, юридична трансформація ставить під загрозу інформаційну безпеку кожного українця через можливу приватизацію національного цифрового активу.

В середині січня цього року Економічна правда писала, що державне підприємство "Дія" перебуває в стані припинення. Тоді у Мінцифри пояснили, що йдеться не про закриття сервісу, а про зміну юридичної форми держпідприємства на акціонерне товариство. "Для користувачів застосунку та порталу абсолютно нічого не змінюється. Як і завжди, сервіси працюють 24/7, документи під рукою, а послуги надаються так само швидко", – повідомила заступниця міністра цифрової трансформації Валерія Коваль. 

Але окрім запевнень заступниці міністра інших гарантій поки що нема. Для чого взагалі проводиться ця "реформа"? Офіційна відповідь – євроінтеграційні вимоги. Але чому влада обрала акціонерне товариство, хоча могла б обрати державне некомерційне товариство?

Основна відмінність полягає в цілях. Мета некомерційного товариства – виконання соціальних функцій без отримання прибутку, тоді як головною метою акціонерного товариства є саме отримання прибутку. Це дозволяє державі комерціалізувати сервіси «Дії».

Для акціонерних товариств, у яких держава має 100% акцій, було тимчасово зупинено заборону на виплату дивідендів на 2026 рік. Це створює юридичне підґрунтя для розподілу зароблених коштів.

Будучи державним підприємством, «Дія» та її головний актив – база даних 23 мільйонів українців – перебувають під суворим контролем Кабміну та Верховної Ради. Форма акціонерного товариства дозволяє компанії створювати дочірні підприємства, яким можна передати базу даних. Це дозволяє формально залишати головну компанію у власності держави, але фактично виводити управління даними в інші структури.