Конституційний демонтаж України

Про результати зустрічі Президета України Порошенка з канцлером Німеччини Меркель та Президентом Франції Олландом пише у своєму блозі на Українській правді Тарас Возняк.

Він зауважує, що Німеччина та Франція вкотре "втомилися". Як вони "втомлювалися" від Югославії, Грузії, Молдови і т.д. З іншого боку ми очевидно зробили замало, щоб змусити їх дослухатися до нас – йдеться про успішні внутрішні реформи і про рішучість у відстоюванні своєї суверенності та унітарності. Тобто про корупцію, безініціативність, внутрішню розколотість і т.д. про втрачений час... І це під час війни...

Зрештою, вони вже мають "досвід" створення таких квазідержав – задля умиротворення, звісно.

Майбутню Україну хочуть скроїти за лекалами квазідержави Боснії і Герцеговини. Так, на разі ця "нічия земля" не спливає кров'ю. Але це сьогодні – питання Боснії і Герцеговини просто зависло у повітрі. Так само, як і албанське питання. Список таких "врегулювань" і творення тимчасових політичних конструкцій, які рано чи пізно стануть проблемними, можна продовжувати.

Насправді це ніякі не врегулювання, а відкладання катаклізмів на майбутнє. Інколи це "подаруночки" навіть не дітям, а внукам.

Прикладом дешевого шулерства називає Тарас Воняк Проект Закону про внесення змін до Конституції України (щодо децентралізації влади), де змішали місцеве самоуправління і творення реальних автономній, які матимуть зовнішнє управління.

Ну і для кого ми будуємо Україну – для Німеччини, Франції та Росії? Чи для олігархічних кланів, як Кучма та Янукович?

Тарас Возняк у своєму дописі також нагадав про Балто-Чорноморський союз і ініціативу Президента Польщі.

 Анджей Дуда, бачачи неефективність "нормандського формату", бачачи, що Німеччина та Франція узурпували собі право врегульовувати найбільшу кризу, з якою стикнувся Європейський союз, бачачи, що клуб акціонерів перетворює державу Україну на "територію", що в перспективі безпосередньо загрожує безпеці Польщі, запропонував змінити формат. Не тому, що "любить Україну", як пишуть наші наївні аналітики, а тому, що обстоює інтереси Польщі. Польщі не потрібна територія колишньої Сирії та Іраку під боком. Туреччина вже отримала... Причому в нього були аж дві пропозиції.

З одного боку зробити перемовником не лише Німеччину і Францію, а весь ЄС. Хоча, звісно, в ЄС чимало держав, які "розуміють" Путіна і які нейтралізовуватимуть зусилля ЄС. Однак Дуда поставив просте питання – а навіщо тоді ЄС, якщо воно в такий критичний момент нічого не вирішує? Ніхто не відповів.

З іншого боку, розуміючи, що найбільше від агресії Росії страждають і страждатимуть безпосередні сусіди Росії – від Балтійського до Чорного морів – створити ще один альянс, про який вже йдеться 120 років – союз країн Балтії, Польщі, України, Румунії, Молдови, Грузії – польської концепції Міжмор'я чи англо-саксонської Балто-чорноморської дуги. Про це писалося не один раз. І, як завжди, – Росія й Німеччина проти. Нічого не зробиш – німецько-російська традиція.

Наступну пропозицію висловив Радослав Сікорський: "Найкраще було б, якби у цих перемовинах брали участь Європейський Союз та США і аби ці розмови стосувалися усіх заморожених конфліктів на просторі колишнього СРСР – в Придністров'ї, на Кавказі та в кількох інших регіонах". Одразу видно, що людина мислить не дрібничково, а масштабно. Не як наш МЗС.

Попри другий рік війни з боку України немає жодної істотної політичної чи хоча б дипломатичної ініціативи. Аж дивує повна політична яловість нашого провідного класу – ну не подобається пропозиція Дуди, не працюють пропозиції Меркель і Оланда, занадто масштабні, як на нашу уяву, пропозиції Сікорського – пропонуйте інші формати і підходи.

Це Дуда з Сікорським мають здійснювати мозковий штурм і пропонувати шляхи порятунку України? Чи, може, Грібаускайте? - ставить риторичне питння Возняк.

Виділення в тексті мої (О.К.)