Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.
Тимур Де-Бальзак

Коментар щодо псевдоеліти

Цей коментар перенесено сюди зі статті Реабілітація демократії.  

Опубліковано Явсе Світ 28 Серпень, 2015 - 10:55

Підтримую сократівське розуміння влади,а саме владу аристократії..інакше і бути не може у нашому недосконалому людському бутті..
На рахунок теперішньої ситуації в Україні,то я особисто за диктатуру брахманів і характерників на певний перехідний період..інакше із цією хуцпою впоратися буде важко та й структурувати натовп у націю без сильного національного лідера нереально..(м.д.)..


Опубліковано Тимур Де-Бальзак 28 Серпень, 2015 - 11:41

Явсе Світ каже:

Підтримую сократівське розуміння влади,а саме владу аристократії..інакше і бути не може у нашому недосконалому людському бутті..

Дуже добре!
Пречудово!!!
А чи маєте задоволення від влади наявної "аристократії" (саме так - в лапках), сформованої за клептократичним принципом "хто більше вкрав"?.. Адже вони мають владу, у т.ч. владу довести, що саме вони є ахрінєнними "аристократами духу"... Особливо Порошенко - високодуховний любитель побудови капличок у Києві...


Опубліковано Явсе Світ 28 Серпень, 2015 - 16:51

Я не знайомий особисто із Порошенком,але знайомий із подібними людьми,які із приходом сивини,починають будувати каплички і тому подібне..зазвичай це ще ті "аристократи" вірніше аристокраСти...


Опубліковано Тимур Де-Бальзак 28 Серпень, 2015 - 17:12

Особисто з Порошенком свого часу зіткнулася моя мама. Тоді він був просто дуже крутим бізнесменом, а тріумфальна хода компанії "РОШЕН" тільки починалася. Але ще відтоді я знаю, що являє собою це чмо. І розумію, скільки на ньому всього висить, що він каплички будує. Бо моя мама зіткнулася з ним, як-то кажуть "у малому" - а що ж тоді велике?! Втім, наша сучасна "аристократія" є такою на 99%. Їх усіх треба змістити - але вони чинитимуть шалений спротив... Тому на повне вичищення цієї "аристократичної стайні" піде не менше 10-15 років. Звісно, якщо не станеться щось на кшталт того, що зробили з Чаушеску або з Каддафі.


Опубліковано Сергiй Михайлiв 29 Серпень, 2015 - 12:23

Великi структури в умовах швидкого подiлу "державного" майна не робилися й не могли робитися у бiлих рукавичках.

Тому головне, що й як тi люди роблять зараз.

Навiть мiльярдери США, якi вочевидь особисто не були злодiями у кримiнальному сенсы того слова, зараз частково, або повнiстю передають статки у суспiльне користування.

Кожна людина повинна отримати шанс на вiдшкодування. Порошенкo такий шанс отримав iз наших рук.

Коломойський вже частково вiдшкодував тим. що у критичний час зберiг контроль над кiлька ключовими регiонами держави. З яких мiркувань те робилося в цьому випадку не дуже важливо. головне - результат.


Опубліковано Тимур Де-Бальзак 29 Серпень, 2015 - 15:49

 

Сергiй Михайлiв каже:

Великi структури в умовах швидкого подiлу "державного" майна не робилися й не могли робитися у бiлих рукавичках.

Йдеться не про творення "великої структури", а про справжнісіньку мізерію.
Разом з моєю мамою працювала така собі Лідія Квич, а її чоловік був у Порошенка шофером. Якось він послав того шофера у місцеве відрядження - відвезти автомобіль на техобслуговування. Цей автомобіль мав нещастя потрапити в ДТП: в районі столичної Ленінградської площі одні бандюки переслідували інших, ведучи взаємну перестрілку. Автівка з тим водієм Порошенка випадково потрапила під перехресний вогонь...
Водій загинув на місці. Після чого у Порошенка його звільнили заднім числом і відхрестились від нього. Моя мама разом із вдовою намагалась потрапити на особистий прийом до Порошенка, сподіваючись присоромити його - але почувши прізвище "Квич", той розпорядився не пускати до себе жінок. Потім мама допомогла вдові написати заяву до суду - але всі суди у Києві, куди вони звертались, ту заяву приймати відмовились.
Дізнавшись при всю цю бодягу, самі бандюки, під вогонь яких потрапив той водій:

  • оплатили його похорон, встановлення пам'ятника, 9 днів і 40 днів;
  • дали сім'ї компенсацію на втрату годувальника;
  • старшій дитині оплатили навчання в вузі до його закінчення;
  • молодшій дитині оплатили навчання в гімназії до її закінчення.

Все це зробили бандюки. Злочинці. А Порошенко, на якого працював загиблий, повівся навпаки. Тут не йшлося про його статок. Тут йшлося про його абсолютно нелюдську поведінку й абсолютну аморальність, виявлену в дрібниці.

Прошу зрозуміти: встановлювати каплички по Києву, бути "батьком нації", читати мантри "за мир в усьому світі", любити абстрактне безлике людство - це легко. А от спробуй-но допомогти конкретній маленькій людині, яка потребує твоєї конкретної допомоги!!! От що по-справжньому важко!.. От на чому ламається багато хто з т.зв. "добродіїв"!..
На мою скромну думку, вести мову про приналежність людини до аристократії духу не можна, якщо людина щоденно не підтверджує це високе звання конкретними "маленькими" справами. Що поробиш, я є прибічником саме такої етики! Вибачайте, але нинішня українська "аристократія" навряд чи пройде подібний іспит.


Опубліковано Зоріна Небокрай 29 Серпень, 2015 - 16:20

Дякую, Тимуре! Вищий клас! Дуже добре, що розказали про цю історію. Хай народ знає, кого має!
І не треба видаляти коментарі не по темі. Все воно потрібне у цю мить і тут. Значить так треба. За бандюків я також якось думала, що вони появились через недосконалість системи. Злодії появились тому, що це є шлях розвитку мислення людини. Інакше би грішна система панувала і ніхто би її не турбував.


Опубліковано Тимур Де-Бальзак 29 Серпень, 2015 - 19:06

Бандюки з "лихих 90-х" були абсолютно закономірні! Адже в "дикунський" (а не "дикий") український капіталізм вони стартували з 80-х разом з усією Україною. До речі, як і підпільні "цеховики"... Але перевага бандюків була в двох моментах:

  1. організованість злочинних угрупувань;
  2. наявність "воровських общаків".

Тому вони й перехопили контроль над бізнесом, гранично розширили його, а Україна стала криміналізованою державою.
Надалі ж вчорашні рекетири 90-х пішли у владу, розсілись по високих кабінетах і почали здійснювати державний рекет. Зокрема, організовані кримінальні угрупування кооптивулися в лави міліції. Тому в 2000-х Україна вже була не криміналізованою, а кримінальною державою. І Янукович був її квінтесенцією.
Тепер мусимо пройти зворотній шлях. Але він завжди удвічі тяжчий, ніж прямий... :(


Опубліковано Доброслав Велесовий 29 Серпень, 2015 - 17:53

Правда я не зрозумів смисл для Порошенка звільняти того шофера заднім числом і ховатися від родини? Адже, перестрілка з Ваших слів була випадкова. Ну, максимум би влетів на якісь невеликі гроші через те, що водій постраждав під час виконання робочих обов’язків. І то ще не факт. Але це були би копійки для "крутого бізнесмена". Який зміст робити те, про що Ви написали?


Опубліковано Тимур Де-Бальзак 29 Серпень, 2015 - 18:52

Про мотиви, звісно, краще не мене запитувати, а самого ініціатора звільнення заднім числом. Втім, з моєї точки зору, сенс простий. Захворіти, травмуватися чи померти людина може:

  1. на виробництві;
  2. по дорозі з робочого місця додому чи навпаки;
  3. вдома.

З точки зору законодавства, це три різні випадки. Якщо все сталось на робочому місці, то травматизм вважається виробничим, і відповідає за нього підприємство. Тим паче смерть на робочому місці - це випадок екстраординарний, він має бути розслідуваний, а родина загиблого має отримати компенсацію.
Якщо ж звільнити людину заднім числом - виходить, водій загинув не під час виконання службових обов'язків. Ну, їхав кудись у своїх справах, не пощастило горопашному... Це побутова смерть, що виключає розслідування по місцю роботи. А також ніякої компенсації родині загиблого фірма не виплачує. Очевидно, в тому й полягав сенс звільнення загиблого заднім числом: не пускати слідчого в автогосподарство своєї фірми + зекономити на компенсації.
Можливим є ще один варіант. Я не знаю, працював той водій на службовому авто чи на своєму. Є варіант, що його найняли з власною автівкою... А от якщо авто було службовим - тоді він не мав їхати на ньому у власних справах! Таким чином, якби родина продовжила шукати правди, можна було би "повісити" на загиблого угон службової автівки на власні потреби. Або пригрозити цим, щоб мовчали й не рипались... Але останнє - то вже тільки припущення.

Прошу зрозуміти: я розповів про те, що знаю. Я не хочу зайвий раз спеціально вивалювати лайно на чинного президента. Я також розумію, що стати президентом в травні 2014 року міг тільки він - то все це було закономірно. Але все це жодним чином не робить Порошенка в моїх очах "білим і пухнастим". І ніякі каплички не завадять мені вважати його аморальним типом. Що я знаю, те знаю. Конкретно.

Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

«Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «ПІРАМІДА», 2017 - 596 с. Зладив Ігор Каганець)

Як придбати книгу «Євангеліє Ісуса Хреста» (Львів, «Піраміда», 2017)

Насамперед треба визначитися з варіантом палітурки книжки (тверда чи м’яка) і кількістю примірників, порахувати загальну вартість, надіслати переказ на картку Приватбанку і повідомити ел. поштою своє...

Останні записи

Коментарі

Зображення користувача Явсе Світ.

Усіх вітаю на звалищі коментарів..Може знайдеться на смітнику НО якась вільна бочка, в якій можна поселитись..)))).

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

ОК!

Зображення користувача Вiктор Нокiд.

Колись така собі Юлія Тимошенко вимовила тезу:

"Якщо людина хоча б один день пропрацювала в українському бізнесі, на неї можна відкривати кримінальну справу."

Ось така МАКСИМА. Вона мабуть таки знала, в чому справа.

Тому серед ділових кіл України марно шукати "білих та пухнастих". Їх там не має й бути не може. Особливе серед тих, хто якимось чином спромігся створити багатомільнону, чи багатомільярдну справу.

Причому пані Юлія висловилася досить точно. Вона не сказала "саджати", вона сказала "відкривати справу".

Тобто наше законодавство таке, що ти не можеш його не порушувати, в принципі. Якщо хтось думає інакше, то він глибоко помиляється.

Це той самий випадок, стосовно існував ще із совдепівських часів міліцейський жарт: "Те, що ви досі на волі, це не ваша заслуга, а наше недопрацювання".

Тобто кого саджати, а кого ні то вже питання, що залежить від багатьох чинників.

Але впринципі посадити можна кожну людину, яка колись стала засновником якоїсь справи.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

Мені це нагадує анекдот сталінських часів:
- Скільки тобі дали?
- 15 років.
- А за що?
- Ні за що.
- Брешеш! У нас ні за що дають 10 років, а не 15...

Зображення користувача Доктор Смалець.

Вікторе, це зайва умова. В принципі можна посадити просто будь-яку людину:-)).

Вiктор Нокiд каже:
...Але в принципі посадити можна кожну людину, яка колись стала засновником якоїсь справи.
Зображення користувача Вiктор Нокiд.

Доктор Смалець каже:
Вікторе, це зайва умова. В принципі можна посадити просто будь-яку людину:-)).

Загалом так. Але проти людини, яка вiдкрила якусь справу значно простiше порушити кримiнальну справу та й таких людей значно менше - менша вибiрка то й ймовiрнiсть бiльша.

Але в таких справах багато чинникiв, якi працюють як за так й проти людини.

Я особисто знав людину, яку на замовлення посадили реально на 5 рокiв, вiдбув 3,5, два роки провiв у СIЗО, звинувачення висувалися до 10 рокiв, але на судi лишився епiзод "за халатнiсть, яка мала тяжкi наслiдки", за який йому й навiсили 5 рокiв, бо як би суд його виправдав, то саджати було б треба тих, хто два роки тримав його у СIЗО.

Хоча реально була суперечка господарюючих юридичних осiб - справа господарча, а не кримiнальна.

Людина вiдмовилася тодi дати смiшного хабаря - 10 тисяч у.о. й вiдсидiла в результатi 3,5 роки.

Зображення користувача Доктор Смалець.

Тимуре, ми вже читали ці коментарі, і в цілому я поділяю Ваше ставлення до Порошенка. Але якщо Ви хочете на нього "наїхати конкретно", то доведеться публікувати повну інформацію про учасників конфлікту - з їхньої згоди, напевно, тобто наражаючи на небезпеку і Вас, і Лідію Квич, про яку Гугл, до речі, не дає жодної альтернативної інформації. Інакше Ваше бездоказове повідомлення буде або відразу потрактоване офіційними ЗМІ як черговий наклеп на "найдостойнішого", або просто розчиниться в потоці фейкових новин під рубрикою ОБС.

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

У тім-то й біда, Докторе Смальцю, у тім-то й біда!.. Я все це розумію, оскільки працюю в журналістиці з 1997 року. Це лише через "лежачу" інвалідність, набуту наприкінці 2013 року, я став безробітним пенсіонером - сподіваюсь, тимчасово.
На Порошенка я би хотів наїхати офіційно - але не можу. Бо в цій історії безпосередньо замішана моя мама, отже, я - зацікавлена персона, тому загалом навіть не повинен навіть торкатися цієї справи! Щонайменше, це є порушенням журналістської етики. А щонайбільше... Ну, коли наїжджаєш на перших осіб держави, все має бути настільки чисто, щоб комар носа не підточив. А наїжджати на першу особу, коли твоя рідна матір в цьому замішана - це заздалегідь приректи себе на провал в суді й шалений штраф за образу честі й гідності.
Тому вихід єдиний: я знаходжу якогось незалежного журналіста, якому передаю всю інформацію й виводжу її на мою маму. А вже вона виводить її на ту вдову... Звісно, якщо та вдова зараз, після стількох років захоче про щось говорити... А я, типу, загалом не у справах. Втім, тут виникає стільки "але", що навіть починати не варто.
Тому офіційно нічого я вчинити не зможу. Лишається єдине: спостерігати за Порошенком й очікувати, доки за ним прийде північний звір писець з довгим хутром! В принципі, звір цей вже близько. Коли вата репетувала, що, мовляв, "кров жителів Донбасу на руках Порошенка, Яценюка і Турчинова" - це була фігня на пісній олії. А от коли Порошенко звернувся до нації вже після, а не до кровопролиття під стінами ВРУ - оце вже точно його відповідальність! І кров ця на ньому.
Тому зачекаємо ще трохи. Божі млини мелють повільно, та перемелюють на порох. І цього сучого "Пороха" також перемелють )))

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

P.S. В принципі, за час роботи в журналістиці у мене "в портфелі" траплялися матеріали, які ніхто так і не наважився надрукувати. Зокрема, за політичними мотивами не надрукували три матеріали:

  1. з моєю версією вбивства Гонгадзе;
  2. про сучасних героїв "Золотої книги української еліти";
  3. про позачергові парламентські вибори 2007 року.

Ну, і що сказати?.. Я вже дочекався, коли всіх антигероїв цих матеріалів одного за одним перемололи політичні жорна. Від чого я отримав масу задоволення.
Більш того. Свого часу я публікував у різних виданнях розгромні матеріали і про голову АПУ Євгена Кушнарьова, і про директора ДЦЗ Володимира Галицького. Обидва на мене дуже розлютилися. Галицький навіть обіцяв "сказати своїм хлопцям, щоб мені руки-ноги повисмикували і до нього в кабінет у валізі принесли". І що ж?! Кушнарьова (випадково, ага) вбили на полюванні, Галицького зняли з роботи по всіх пунктах, по яких я його розкритикував, потім поновили на посаді, потім його заарештувало вже СБУ (з конфіскацією валюти й золота, ага), а потім він помер у в'язниці... Себто, в цих випадках я навіть побачив навіть смерть своїх антигероїв. Причому змололи їх не політичні конкуренти, а свої ж!
Тому іноді справді краще зачекати, якщо навіть не вдається наїхати на антигероя офіційно. Повірте, просто так, заради зовнішнього ефекту я на людей не наїжджаю! І якщо вже про когось розповідаю щось, то тільки маючи на те підстави, не інакше. Ну, а хто проколовся в чомусь одному - неодмінно проколеться також в іншому.

Зображення користувача Миро Продум.

Твори, Тимуре! Пиши книжки, не відволікайся на суєту, роби те, що за тебе ніхто не зробить. А з покидьками розбереться Всесвіт в автоматичному режимі. Диявол знищує сам себе. Хоча інколи доводиться втручатися і прискорювати утилізацію.

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Тимур Де-Бальзак.

:)))
Невже ти читав щось з написаного мною?..
Невже сподобалось?..
:)))