Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 173
  • Переглядів: 188

Із нас штучно роблять націю ухилянтів – експерт ринку праці Сергій Марченко

Категорія:

Світ:

Чверть економічно активного населення країни або виїхала за кордон, або не має роботи, або пішла в тінь. Українська економіка 2023 року почала відновлюватися після воєнного шоку. Однак падіння відносно довоєнного періоду залишається на рівні майже 25 відсотків.
 

24020502.jpg

Сергій Марченко, 50 років, експерт ринку праці

2023-й був роком відновлення. Його досягнення – стабільність фінансової системи, поновлення виробництва й експорту морськими шляхами. Це найбільші події економічного розвитку України, каже експерт ринку праці Сергій Марченко в інтерв'ю gazeta.ua.

Він каже, що падіння економіки внаслідок війни велике. Це підтверджують цифри Пенсійного фонду: 2023 року ми втратили 25 відсотків платників податків. Якщо 2021-го єдиний соціальний внесок сплачувало майже 10 мільйонів людей, то торік – 7,5 мільйона. Це означає, що чверть економічно активного населення країни або виїхала за кордон, або не має роботи, або пішла в тінь. І всі ці варіанти негативні. Позитивне те, що економіка залишилася стабільною, не впала, відновлюється, але абсолютні величини досить скромні й державний бюджет досі не забезпечує навіть військових потреб.

Експерт зауважує, що наша економіка ще непогано тримається. У нас немає карткової системи, в тилу багато людей живе хоч і гірше, ніж до вторг­нення, але не набагато.

Україна входить у третій рік повномасштабної війни, але промисловість досі не переведено на воєнні рейки. Прем'єр-міністр Денис Шмигаль оголосив план зі збільшення потужності оборонно-промислового комплексу вшестеро. Це реально?

– Важливо розуміти, від чого відштовхуватися, де починаються ці шість разів. На початку вторгнення в нас усе було максимально сумно в оборонно-промисловому комплексі – не виконували планів забезпечення Збройних сил, оборонні підприємства не мали замовлень. Найбільша ракетна програма України конструкторського бюро "Луч" постійно була недофінансованою, люди приходили на роботу раз на тиждень. Від нуля зростати вшес­теро просто. Непросто зростати, коли вже є певний обсяг. Нині ніхто не дасть точної інформації про обсяги, але хотілося б, щоб це зростання було підкріплене реальними результатами. Ми не виробляємо багатьох критичних речей – снарядів, патронів, мінометних боєприпасів. Цей брак закриваємо життями на фронті. У мене сумніви, що навіть 20–30 відсотків економіки працюють на військово-промисловий комплекс. Хотілося б, щоб ця цифра збільшувалася.

Якщо союзники припинять підтримку, для перемоги потрібен план Б. У нашому випадку – це розвиток ВПК. Після розпаду Радянського Союзу Україна була одним із провідних продавців зброї у світі. Ці напрацювання дають нашому ВПК змогу виробляти оригінальну техніку – як-от самохідна артилерійська установка "Богдана". Це суттєва технологічна річ.

Проблема в тому, що і експрезидент Петро Порошенко, і чинний глава держави Володимир Зеленський зробили так, що населення не відчуває війни. Нинішній рівень життя багатьох розхоло­джує. А війна йде на знищення нашої ідентичності. Це – геноцид. Якщо Росія виграє, України не стане: тут усіх запишуть "русскімі", відкриють російські школи – і за 20 років про все українське можна буде забути. Оця тепла ванна, в якій значний час перебуває населення, і заважає розвивати економіку у військовому напрямі. Мобілізація людей якщо не в армію, то на військові підприємства – реально необхідна річ.

Але перехід із теплої ванни під холодний душ може негативно позначитися на населенні.

– Так, буде важко переводити економіку на воєнні рейки. На початку вторгнення це спри­йняли б інакше. На все свій час. Прикриваючи власні прорахунки з проведення мобілізації, тепер із нас штучно роблять націю ухилянтів. Минуло два роки, нація дала понад 2 мільйони людей в армію. То які ми ухилянти? На жаль, нині повістка багатьма спри­ймається як квиток в один кінець – немає чітких правил демобілізації, люди не ходять у відпустки, немає ротації. Замість системної роботи з мобілізації подекуди ТЦК мобілізують хворих та інвалідів. Суспільство знервоване й не вірить у справедливу мобілізацію. Якби посадовці провели масштабну мобілізацію раніше, тепер було б набагато менше проблем.

Через війну величезна кількість громадян опинилася або за межами України, або в окопах. Як сильно нині відчувається кадровий голод в Україні? Які економічні галузі постраждали найбільше?

– Найбільше постраждала промисловість. Підприємства мають довгі ланцюги постачання. Щоб зібрати складний виріб, потрібні сотні деталей. І якщо один постачальник вибуває, важко знайти йому заміну. Українські заводи, що перебувають в окупації, не можуть співпрацювати із заводами на підконтрольній території. Частину підприємств зруйновано. Великі індустріальні міста – Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя, Дніпро – сильно постраждали від ворожих обстрілів.

Суттєвих втрат зазнало сільське господарство. До повномасштабної війни Україна була серед лідерів із виробництва сільськогосподарської продукції. Через бойові дії багато полів забруднено снарядами, вони потребують розмінування. Зазнала втрат будівельна справа. Проте нині багато роботи з відновлення мостів та об'єктів критичної інфраструктури.

Попри масштабні державні програми підтримки рівень кредитування економіки зменшується. Щодо бізнесу він найнижчий у світі – 7 відсотків ВВП. Які перспективи розвитку бізнесу на цей рік? Чи не ляже він?

– Він уже ліг, але зміг піднятися. Бізнес регулюється ринковими механізмами. Український бізнес продемонстрував стійкість. Щодо кредитування є кілька важливих аспектів. Перший – війна й невизначеність. Попросіть застрахувати якесь майно в Харкові – вам гарантовано відмовлять. Кредитування – це завжди страхування майна. Якщо страхові компанії не беруться відшкодувати ризики чи списують їх на форс-мажор, кредит не може вважатися надійним.

Другий аспект – поганий інвестиційний клімат у країні. Він був такий ще до повномасштабної війни.

Третій аспект – судова система, яка не працює і не дає інвесторам змоги захищати свої майнові права. Було багато випадків, коли іноземні інвестори втрачали гроші в Україні. Це згубно впливає на нашу інвестиційну привабливість. Облікова ставка Національного банку знизилася до 15 про­центів, але це все одно багато для реального бізнесу, це дорогі кредити. Держава не зобов'язана кредитувати, але вона може створити умови для пільгового кредитування.

У нас великі проблеми з оборонною промисловістю. Багато підприємців, задіяних у ній, має купу проблем – до них біжать усі перевіряльники. Діє ідіотська норма про рентабельність постачання військового майна під 5 відсотків. Ніде у світі немає обмеження маржі виробників зброї. Коли ти виробляєш зброю і будь-якої миті до тебе може прилетіти й убити працівників, тобі зовсім не цікаво мати за це 5 відсотків маржі. Ті, хто працює на таких умовах, приховують реальні доходи. Це не сприяє розвитку підприємництва. Для військових замовлень треба скасувати граничну надбавку на прибуток. А для військових підприємств – організувати спеціальні страхові програми, можливо, навіть державні. Страхові компанії не матимуть справи з майном військових заводів, які є ризиковими об'єктами. А без страхування майна заводи не зможуть залучити кредити.

І ще одна важлива річ для розвитку виробництва – сталість. Бізнесмени, які зміцнюють обороно­здатність країни, мають планувати свою діяльність на кілька років наперед. Нині військові замовлення надходять хаотично, а було б добре попередньо спланувати закупівлю зброї та спорядження. Це реально – в усіх міністерствах є люди, які мали б цим займатися.

Закон про мобілізацію сильно запізнився, вважає експерт. Українська армія потребувала його ще навесні 2023-го. Але ми пів року говорили про можливі вибори 2024-го. Ніхто не хотів лякати виборців, казали – мовляв, виб'ємо кацапів, дійдемо до Криму за літо. Потрібну торік мобілізацію було зірвано. Тепер же, хоч який буде цей закон, він отримає масу негативу. Він перезрів. Солдати два роки сидять в окопах, поранені після госпіталю вибувають зі штату й не отримують виплат. Людям, у яких рідні загинули на війні, треба це довести, щоб отримати фінансову допомогу. Тож виникає запитання: а якщо я потраплю на війну й буду поранений – стану калікою і про мене всі забудуть? А якщо загину – моя сім'я оббиватиме пороги, щоб отримати виплати? Це демотивує. Ми засуджуємо людей, які уникають мобілізації, але слід розуміти, що вони мають для цього мотиви – бачать, що робиться у війську, що немає достатньої кількості ротації, тому й не горять бажанням іти в армію.

Вдосконалений закон про мобілізацію критично необхідний. Добре, що він окреслює терміни служби – можливо, буде легше достукатися до призовників, не доведеться їх виловлювати по торговельних центрах і спортзалах. Але цей закон запізнілий – він вирішує проблему, що мала бути розв'язана давно.

Інтерв'ю подано зі скороченням

Наші інтереси: 

Розуміємо, що велика війна вплинула на економіку і суспільство. Але також маємо розуміти, що з мобілізацією суспільства держава сильно запізнилася.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вгору просування – без краплі вагання!

Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Для досягнення режиму керованої молодості – «вічного життя» – демос має бути досить численним. Тож йому треба кількісно зростати, але зростати не механічно, а органічно – як жива істота. Аналогії між...

Останні записи