Павка Корчагін, герой роману ”Як гартувалася сталь”, ідучи ввечері гуляти, брав із собою наган. Мав і маузер, але з ним незручно було ходити до дівчат — важкий і теліпається. Приблизно з тих же міркувань маузера офіційно не мала на озброєнні жодна армія. А водночас цей пістолет був одним із найпопулярніших у ХХ ст.
Його оспівав Маяковський — ”Ваше слово, товарищ Маузер!”. І з нього ж таки застрелився. Самого Леніна московські бандити пограбували під дулом маузера. Його любили Черчилль і Махно, з нього застрелено Котовського. Іменний маузер мав полковник Брежнєв.
Той, чиїм ім’ям названо пістолет, — Пауль Пітер Маузер — народився 27 червня 1838 року в німецькому місті Оберндорфі-на-Неккері. Син зброяра, він із 12 років сам працював зброярем. Закінчив лише початкову школу. В армії служив артилеристом. Удосконалював чужу зброю. Потім почав конструювати власну. 1871 року на озброєння було прийнято однозарядну гвинтівку Маузера. А 1874 року він створив фірму ”Брати Маузер і Ко”. Із братом вони все життя працювали разом — Пауль конструктором, Вільгельм менеджером.
Пістолет розробляли брати Федерле, компаньйони братів Маузерів. А ім’я він отримав від глави фірми (рейхспатент N90430 від 11 вересня 1895 року). Пістолет звався ”Маузер К-96”. Він провалився на двох престижних конкурсах. Зате його охоче купували мандрівники, авантюристи, бандити та повстанці. Першу славу здобув під час англо-бурської війни 1899–1902 років. Повстанці-бури купували маузер — і пістолет, і гвинтівку, — бо не мали змоги придбати армійську зброю. У них був девіз ”З Богом і маузером!”. А англійські офіцери купували його за власний кошт, щоб урівнятися з противниками-бурами. Урівнювати було що: маузер бив на тисячу метрів, із 50 м прострілював наскрізь коня. Із ним ходили навіть на бегемота.
Були різні модифікації маузера, змінювалася довжина ствола й місткість магазина — 6, 10, 20 і 40 патронів 7,63 мм. Класичним вважається маузер 1912 року. Також 1898 року Маузер створив карабін свого імені, так само популярний. У світі його було випущено 14 млн. У німецькій армії (включно з вермахтом) цей карабін служив до 1945 року. А в інших країнах і довше — як-от у недавній війні в колишній Югославії. Старі маузери й досі воюють у Афганістані й Чечні.
Пауль Пітер Маузер за заслуги перед Батьківщиною отримав німецьке дворянство. 28 травня 1914 року він помер у тому ж місті, де й народився. А його зброя продовжувала жити своїм життям. У 1920-х пістолет маузер був поширений від України до Середньої Азії. Англійці щедро постачали цю ”неармійську” зброю білим арміям. Уже як трофей маузери діставалися махновцям, зеленим, червоним, басмачам. Ним бавиться Чорний Абдула у фільмі ”Біле сонце пустелі”.
Після поразки в Першій світовій війні, за умовами Версальського миру, Німеччину суворо обмежили у виробництві зброї. Тому випускали так звані поліцейські маузери — довжина ствола 99 мм. Їх німці продавали в СРСР. Вони ще звалися ”маузер-боло” — тобто більшовицькі.
Коли Гітлер прийшов до влади, виробництво маузерів відновили. Вони вже могли стріляти чергами. І у вермахті, й у Червоній Армії маузер використовували для спецоперацій — диверсанти, десантники, кавалеристи. Пістолет — сильний, як гвинтівка, але його можна носити просто в кобурі.
Концепція дистиляції знань, що походить зі сфери штучного інтелекту, може стати ключем до особистої трансформації та національного відродження. Подібно до нейромережі, людина може дистилювати власне...
Із маузером полювали на бегемота
Світ:
08070703e.jpg
Той, чиїм ім’ям названо пістолет, — Пауль Пітер Маузер — народився 27 червня 1838 року в німецькому місті Оберндорфі-на-Неккері. Син зброяра, він із 12 років сам працював зброярем. Закінчив лише початкову школу. В армії служив артилеристом. Удосконалював чужу зброю. Потім почав конструювати власну. 1871 року на озброєння було прийнято однозарядну гвинтівку Маузера. А 1874 року він створив фірму ”Брати Маузер і Ко”. Із братом вони все життя працювали разом — Пауль конструктором, Вільгельм менеджером.
Пістолет розробляли брати Федерле, компаньйони братів Маузерів. А ім’я він отримав від глави фірми (рейхспатент N90430 від 11 вересня 1895 року). Пістолет звався ”Маузер К-96”. Він провалився на двох престижних конкурсах. Зате його охоче купували мандрівники, авантюристи, бандити та повстанці. Першу славу здобув під час англо-бурської війни 1899–1902 років. Повстанці-бури купували маузер — і пістолет, і гвинтівку, — бо не мали змоги придбати армійську зброю. У них був девіз ”З Богом і маузером!”. А англійські офіцери купували його за власний кошт, щоб урівнятися з противниками-бурами. Урівнювати було що: маузер бив на тисячу метрів, із 50 м прострілював наскрізь коня. Із ним ходили навіть на бегемота.
Були різні модифікації маузера, змінювалася довжина ствола й місткість магазина — 6, 10, 20 і 40 патронів 7,63 мм. Класичним вважається маузер 1912 року. Також 1898 року Маузер створив карабін свого імені, так само популярний. У світі його було випущено 14 млн. У німецькій армії (включно з вермахтом) цей карабін служив до 1945 року. А в інших країнах і довше — як-от у недавній війні в колишній Югославії. Старі маузери й досі воюють у Афганістані й Чечні.
Пауль Пітер Маузер за заслуги перед Батьківщиною отримав німецьке дворянство. 28 травня 1914 року він помер у тому ж місті, де й народився. А його зброя продовжувала жити своїм життям. У 1920-х пістолет маузер був поширений від України до Середньої Азії. Англійці щедро постачали цю ”неармійську” зброю білим арміям. Уже як трофей маузери діставалися махновцям, зеленим, червоним, басмачам. Ним бавиться Чорний Абдула у фільмі ”Біле сонце пустелі”.
Після поразки в Першій світовій війні, за умовами Версальського миру, Німеччину суворо обмежили у виробництві зброї. Тому випускали так звані поліцейські маузери — довжина ствола 99 мм. Їх німці продавали в СРСР. Вони ще звалися ”маузер-боло” — тобто більшовицькі.
Коли Гітлер прийшов до влади, виробництво маузерів відновили. Вони вже могли стріляти чергами. І у вермахті, й у Червоній Армії маузер використовували для спецоперацій — диверсанти, десантники, кавалеристи. Пістолет — сильний, як гвинтівка, але його можна носити просто в кобурі.
Споріднені теми:
Арійська Стрілецька Асоціація (АРСА)
Зброя та самооборона
Зверніть увагу
Трипільський ультранаціоналізм: дистиляція минулого як соціальна технологія та трамплін до Золотої ери (+подкаст)