Зображення користувача Народний Оглядач.
Народний Оглядач
  • Відвідувань: 14
  • Переглядів: 15

Хочу бути негром!

Ми ніколи не вважали, що негри гірше або краще за нас. Ми завжди співчували їм, будучи переконаними, що народитися негром – означає народитися нещасним.
Один американський письменник зауважив, що сьогодні якщо негр і схиляється перед білим, то лише для того, щоб підняти із землі каменюку. Від 1960-х американські “чорні” квартали перестали бути “місцем скорботи”, як змальовували їх наші журналісти. Негри почали активно боротися не лише за свої права, а й за те, щоб білі навіть гадки собі не мали, що негри гірші за них. Спочатку вони влаштовували гучні демонстрації, що закінчувалися підпалами автомашин і бійками з поліцією, потім активно взялися за закони. Сотні правозахисних організацій розпочинали грандіозні процеси і вигравали їх. Білі бояться нині навіть подумати слово “ніггер”, не те, що його вимовити! Тепер негрів кличуть афроамериканцями – інакше можна або потрапити до суду, або (що більш реально) отримати по шиї.

Сьогодні бути афроамериканцем престижно. Колір шкіри захищає не лише від поліції, але й дозволяє усе життя жити на грошову допомогу – деякі негри в США є безробітними у п’ятому поколінні і навіть не збираються шукати роботу!

Звичайно, серед чорношкірих чимало талановитих і знаменитих людей. Це і артисти, і вчені, і юристи. А у фізичній праці їм взагалі немає рівних. Забезпечений американський негр живе не гірше і навіть краще за своїх білих співгромадян. Проте більшість афроамериканців так і не вийшли зі своїх гетто.

Завітайте до нас у Гарлем!

Життя у негритянських кварталах триває жваве. Самі вони дуже нагадують наші спальні райони: тісні багатоповерхівки, бруд, потріскані стіни, залізні двері на квартирах і грати на вікнах. Це не від бідності, а скоріш від притаманного неграм небажання робити зайву роботу. Багато з них щоденно сидять у барах, вдома чи на ганках, грають у баскетбол, дивляться телевізор та, звичайно ж, танцюють.

Однак у Гарлемі живуть не лише на грошову допомогу. Одним з найвигідніших видів бізнесу є наркоторгівля. Деякі хитрозроблені негри примудряються швидко заробити на свою мрію – білий “Мерседес”, в якому вони потім кружляють своїми володіннями у супроводі охорони і дівок. Крадіжки і розбій тут не припиняються цілодобово, тому не дивно, що до 30% мешканців гетто притягувалося до карної відповідальності.

Палець до рота не клади!

Судячи зі всього, судитися з білими чорним дуже сподобалося. Тим більше, що їх до цього постійно підштовхують самі білі. Коли раніше негр обурювався з приводу дискримінації, йому іронічно відповідали: подай на нас до суду. Ось зараз і подають – і виграють! Так, працівник компанії Сoca-Cola Ларрі Джонс звинуватив її у дискримінації кольорових робітників та закликав “чорношкірих пролетарів усіх країн” до бойкоту напоїв компанії. Справа в тому, що Джонса збиралися звільнити. Нині з цього приводу триває гучний процес. А на фестивалі, присвяченому творчості Шекспіра, виникла серйозна проблема: афроамериканці виступили проти постановки “Отелло”. Проте найрезонанснішим став скандал навколо позову до кількох найстаріших компаній США, котрі свого часу використовували працю рабів. Очікується, що це може трансформуватися на позов проти всієї Америки, а сума буде дорівнювати півтора трильйонам доларів!

Отець Іван і мулла Фаррахан

Сьогодні багато чорношкірих приймають іслам. Для афроамериканця стати мусульманином – це скоріше акт політичного протесту. При цьому негри-мусульмани виступають за створення власного штату на території США, а з-поміж усіх білих більш за все ненавидять євреїв. Лідер впливового руху “Нації ісламу” Луїс Фаррахан стверджує, що найперші летальні апарати мільйон років тому створили негри, а капіталізм, комунізм та обидві світові війни є результатом єврейської змови.

Однак більшість американських чорношкірих лишаються християнами. Є серед них і православні, як наприклад священик Жан Шеньє. Прихожани кличуть його просто – отець Іван. Під час служби йому допомагає темношкірий диякон Григорій Легут. Отець Іван дуже задоволений своєю паствою, котра справно відвідує храм під час Служб Божих та на свята, хоча і стурбований тим, що місцеві мешканці при хрещенні ні за що не бажають позбуватися язичницьких талісманів Вуду.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи