В небезпечний світ швидкості та адреналіну двадцятирічного фон Караяна ввів його вчитель і друг Бернхард Паумгартнер. Першим мотоциклом Герберта, купленим його батьком Ернстом фон Караяном в 1929 році, стала остання на той час модель «Harley Davidson»…
Герберт фон Караян (нім. Herbert von Karajan; 5 квітня 1908, Зальцбург, Австрія — 16 липня 1989, Аніф, Австрія).
Герберт фон Караян – один з найяскравіших і харизматичних диригентів ХХ століття, який залишив після себе помітний слід і як музикант, і як особистість. Втім, одне навряд чи можливо без іншого. Сьогодні про фон Караяна написано томи книг, видані спогади про нього різних людей, зняті документальні фільми. І якщо відразу після смерті Маестро в 1989 році захоплені тони в оцінках його діяльності переважали, то з часом заздрісники і політичні противники з лівих і ліберальних кіл доклали максимум зусиль, щоб фарби в його оцінках пожухли, ореол величі погас, і щоб говорити про фон Караяна добре стало поганим тоном. Шакали пера і клавіатури стали писати про Видатного Маестро з сарказмом і зневагою. Недарма один із «законів» плебейства говорить: щоб зрівнятися з великим, необхідно поставити його на коліна.
Але хто за минулі двадцять вісім років заповнив ту культурну нішу, яка залишилася в світовій музичній культурі після відходу Герберта фон Караяна у Вічність!?
Питання риторичне! Ніхто не заповнив, і ніхто не заповнить!
Відомому диригенту нарікали на його любов до розкоші, до красивих жінок, мотоциклів, дорогих автомобілів зі спортивними можливостями, яхт і, нарешті, за маленький особистий повітряний флот.
* * *
В небезпечний світ швидкості та адреналіну двадцятирічного фон Караяна ввів його вчитель і друг Бернхард Паумгартнер. Першим мотоциклом Герберта, купленим його батьком Ернстом фон Караяном в 1929 році, стала остання на той час модель «Harley Davidson».
У 1930 році, коли більшість жителів Європи освоювали машини, продовжуючи при цьому довіряти тривалі переїзди більш надійним поїздам, молодий Герберт на своєму «Харлеї» за лічені години подолав трьохсот кілометровий шлях з Мюнхена в Байройт, щоб почути довгоочікуване трактування вагнерівського «Тангейзера» під керуванням великого Артуро Тосканіні. Пройдуть десятиліття, і, перейшовши до більш «важких» транспортних засобів, фон Караян назавжди збереже свою любов до мотоциклів. Вінцем же даних захоплень стане один з подарунків на його шістдесятиріччя – новітня на той час модель «Yamaha 250cc».
Через 5 років після покупки мотоцикла в гаражі фон Караяна з'явився перший автомобіль. За 55-річну кар'єру автомобіліста в гаражі Караяна побували Mercedes 300SL Gullwing (1954 р.), Ferrari (1966 р.), Rolls Royce (1966 р.) Ford GT40 Mk3 (1968 р.), Audi Quattro (1981 р.), Mercedes 500 SEL (1981 р.).
В цілому Герберт віддавав перевагу спортивним автомобілям, що володіли великим швидкісним потенціалом. Недарма, незважаючи на таку велику кількість марок і моделей, ім'я фон Караяна як і раніше продовжує асоціюватися з машинами фірми Porsche. З фірмою у нього був укладений спеціальний контракт на тестування нових моделей – Porsche RSK Spyder (1959 р.), Porsche 908/2 Spyder Flunder (1969 р.), Porsche Carrera RS 3.01 (1974 р.), Porsche 911 31 Turbo RSR ( 1975 р.), Porsche 959 B (1987 р.).
Не всі друзі і колеги по роботі розділяли пристрасть фон Караяна до високих швидкостей. Зокрема, Мстислав Ростропович, наприклад, дуже боявся його манери водіння. Одного разу, коли йому судилося опинитися в одній машині з фон Караяном, що мчала по звивистих гірських серпантинах, немов по прямолінійному шосе, він, в жаху підняв руки вгору, вигукнув: «Герберт, я анітрохи не проти того, щоб померти. Але прошу тебе, залиш трунарям хоч найменший шанс, на поділ наших кісток. Ми обидва хочемо повернутися до наших дружин, на такій шаленій швидкості вони ніколи не дізнаються, хто є хто».
Незважаючи на страхи близьких і колег, Герберту фон Караяну і цих швидкостей було мало. Він був готовий до взяття нових рубежів. У 1949 році під час концертного туру по Південній Америці Герберт відвідав Чилі, де зустрівся з великим скрипалем Ієгуді Менухіним. У Менухіна на той час був особистий невеликий літак, на якому фон Караян і вирішив взяти перші уроки пілотування. Відчуття польоту настільки надихнуло Маестро, що він став відвідувати аеродром щодня, трохи скоротивши концертну програму. Дружина Менухіна Діана обурювалася: «Що ми бачимо – одні концертні зали, номери готелів, аеродроми, аеродроми і ще раз аеродроми».
З 1950 року Маестро сам пілотував літак – спочатку це була «Сессна», потім реактивний «Лірджет». Останнім, шостим за рахунком повітряним судном у фон Караяна був реактивний «Фалькон-10», який розвивав швидкість до 900 км/год. На іспитах з пілотування фон Караян набрав 93 бали зі ста можливих – всього на 4 бали менше, ніж його особистий пілот-інструктор!
У 75 років диригент став брати уроки управління вертольотами і зробив кілька самостійних вильотів.
Як і у випадку з автомобілями захоплення Герберта літальними апаратами доставило чимало занепокоєння його друзям і колегам по роботі. Імпресаріо фон Караяна Майкл Глотц не одну ніч буде мучитися кошмарами після польоту зі своїм босом на маленькому спортивному літаку, посадженому в гірській місцевості поблизу Сент-Морітц. Режисер же постановник Шнайдер-Сіменс не раз згадував, як змінилося обличчя продюсера Андре Маттоні, коли він дізнався, що замість автомобільної поїздки в Мюнхен вони відправляться з фон Караяном в політ на однопропеллерному літаку.
Коли Андре спробував щось заперечити, Герберт сказав: «Тобі не варто турбуватися, я посаджу наш літак на будь-якому полі, на яке ти тільки вкажеш».
«При всій до вас повазі, у мене немає ні найменшого бажання, сідає на поле з вами, як втім, і з будь-яким іншим пілотом» – відповів збентежений італієць.
Джерела:
Герберт фон Караян: Наперегонки со временем. Apr. 7th, 2012 // http://medvedev-dl.livejournal.com/73786.html
«Герберт фон Караян: разбор полетов»: статья директора Краевого архива о легендарном дирижере. 8 Февраля 2016. // Государственній архив Пермского края // http://www.archive.perm.ru/about/news/the-article-of-the-director-of-the-state-archive-of-perm-krai-andrey-borisov-published-in-the-latest/
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Герберт фон Караян: Наввипередки з часом (ч.II)
Світ:
Спецтема:
В небезпечний світ швидкості та адреналіну двадцятирічного фон Караяна ввів його вчитель і друг Бернхард Паумгартнер. Першим мотоциклом Герберта, купленим його батьком Ернстом фон Караяном в 1929 році, стала остання на той час модель «Harley Davidson»…
02von-karajan.jpg
Герберт фон Караян – один з найяскравіших і харизматичних диригентів ХХ століття, який залишив після себе помітний слід і як музикант, і як особистість. Втім, одне навряд чи можливо без іншого. Сьогодні про фон Караяна написано томи книг, видані спогади про нього різних людей, зняті документальні фільми. І якщо відразу після смерті Маестро в 1989 році захоплені тони в оцінках його діяльності переважали, то з часом заздрісники і політичні противники з лівих і ліберальних кіл доклали максимум зусиль, щоб фарби в його оцінках пожухли, ореол величі погас, і щоб говорити про фон Караяна добре стало поганим тоном. Шакали пера і клавіатури стали писати про Видатного Маестро з сарказмом і зневагою. Недарма один із «законів» плебейства говорить: щоб зрівнятися з великим, необхідно поставити його на коліна.
Але хто за минулі двадцять вісім років заповнив ту культурну нішу, яка залишилася в світовій музичній культурі після відходу Герберта фон Караяна у Вічність!?
Питання риторичне! Ніхто не заповнив, і ніхто не заповнить!
Відомому диригенту нарікали на його любов до розкоші, до красивих жінок, мотоциклів, дорогих автомобілів зі спортивними можливостями, яхт і, нарешті, за маленький особистий повітряний флот.
* * *
В небезпечний світ швидкості та адреналіну двадцятирічного фон Караяна ввів його вчитель і друг Бернхард Паумгартнер. Першим мотоциклом Герберта, купленим його батьком Ернстом фон Караяном в 1929 році, стала остання на той час модель «Harley Davidson».
У 1930 році, коли більшість жителів Європи освоювали машини, продовжуючи при цьому довіряти тривалі переїзди більш надійним поїздам, молодий Герберт на своєму «Харлеї» за лічені години подолав трьохсот кілометровий шлях з Мюнхена в Байройт, щоб почути довгоочікуване трактування вагнерівського «Тангейзера» під керуванням великого Артуро Тосканіні. Пройдуть десятиліття, і, перейшовши до більш «важких» транспортних засобів, фон Караян назавжди збереже свою любов до мотоциклів. Вінцем же даних захоплень стане один з подарунків на його шістдесятиріччя – новітня на той час модель «Yamaha 250cc».
Через 5 років після покупки мотоцикла в гаражі фон Караяна з'явився перший автомобіль. За 55-річну кар'єру автомобіліста в гаражі Караяна побували Mercedes 300SL Gullwing (1954 р.), Ferrari (1966 р.), Rolls Royce (1966 р.) Ford GT40 Mk3 (1968 р.), Audi Quattro (1981 р.), Mercedes 500 SEL (1981 р.).
В цілому Герберт віддавав перевагу спортивним автомобілям, що володіли великим швидкісним потенціалом. Недарма, незважаючи на таку велику кількість марок і моделей, ім'я фон Караяна як і раніше продовжує асоціюватися з машинами фірми Porsche. З фірмою у нього був укладений спеціальний контракт на тестування нових моделей – Porsche RSK Spyder (1959 р.), Porsche 908/2 Spyder Flunder (1969 р.), Porsche Carrera RS 3.01 (1974 р.), Porsche 911 31 Turbo RSR ( 1975 р.), Porsche 959 B (1987 р.).
Не всі друзі і колеги по роботі розділяли пристрасть фон Караяна до високих швидкостей. Зокрема, Мстислав Ростропович, наприклад, дуже боявся його манери водіння. Одного разу, коли йому судилося опинитися в одній машині з фон Караяном, що мчала по звивистих гірських серпантинах, немов по прямолінійному шосе, він, в жаху підняв руки вгору, вигукнув: «Герберт, я анітрохи не проти того, щоб померти. Але прошу тебе, залиш трунарям хоч найменший шанс, на поділ наших кісток. Ми обидва хочемо повернутися до наших дружин, на такій шаленій швидкості вони ніколи не дізнаються, хто є хто».
Незважаючи на страхи близьких і колег, Герберту фон Караяну і цих швидкостей було мало. Він був готовий до взяття нових рубежів. У 1949 році під час концертного туру по Південній Америці Герберт відвідав Чилі, де зустрівся з великим скрипалем Ієгуді Менухіним. У Менухіна на той час був особистий невеликий літак, на якому фон Караян і вирішив взяти перші уроки пілотування. Відчуття польоту настільки надихнуло Маестро, що він став відвідувати аеродром щодня, трохи скоротивши концертну програму. Дружина Менухіна Діана обурювалася: «Що ми бачимо – одні концертні зали, номери готелів, аеродроми, аеродроми і ще раз аеродроми».
З 1950 року Маестро сам пілотував літак – спочатку це була «Сессна», потім реактивний «Лірджет». Останнім, шостим за рахунком повітряним судном у фон Караяна був реактивний «Фалькон-10», який розвивав швидкість до 900 км/год. На іспитах з пілотування фон Караян набрав 93 бали зі ста можливих – всього на 4 бали менше, ніж його особистий пілот-інструктор!
У 75 років диригент став брати уроки управління вертольотами і зробив кілька самостійних вильотів.
Як і у випадку з автомобілями захоплення Герберта літальними апаратами доставило чимало занепокоєння його друзям і колегам по роботі. Імпресаріо фон Караяна Майкл Глотц не одну ніч буде мучитися кошмарами після польоту зі своїм босом на маленькому спортивному літаку, посадженому в гірській місцевості поблизу Сент-Морітц. Режисер же постановник Шнайдер-Сіменс не раз згадував, як змінилося обличчя продюсера Андре Маттоні, коли він дізнався, що замість автомобільної поїздки в Мюнхен вони відправляться з фон Караяном в політ на однопропеллерному літаку.
Коли Андре спробував щось заперечити, Герберт сказав: «Тобі не варто турбуватися, я посаджу наш літак на будь-якому полі, на яке ти тільки вкажеш».
«При всій до вас повазі, у мене немає ні найменшого бажання, сідає на поле з вами, як втім, і з будь-яким іншим пілотом» – відповів збентежений італієць.
Джерела:
Знати все про життя видатних людей ХХ століття.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта