Диктатори-антиподи: чому порівняння Путіна з Гітлером є логічною помилкою

Звірства путінських орків у ході повномасштабної російсько-української війни часто порівнюють із злочинами нацистів під час Другої світової. Порівняння поведінки різних армій зі звичаями німецьких націонал-соціалістів і есесівців за останні сімдесят п’ять років набуло настільки значного поширення, що сенс його став поволі девальвуватися. Щось подібне у свій час казали і про дії американців у В’єтнамі, і режиму Саддама Хусейна в Кувейті та Курдистані, і вояк Мілошевича під час воєн на Балканах – і цей перелік не повний.

Але окремою темою є путінська Росія, яка спирається на всю більш ніж 850-річну історію Московщини. Її змістом є постійне прагнення «собіранія» земель із постійним протиставленням себе всьому світові, зневага до інтелекту з одночасним намаганням присвоїти собі плоди чужого розуму, ірраціональна жорстокість, яка, починаючи з Андрєя Боґолюбського, незмінно супроводжувала кремлівських тиранів і їхніх «служилих» людей аж до Леніна, Сталіна й Путіна.

Про цю жорстокість писано-переписано, й теперішня російсько-українська війна її концентрує й показує найбільш яскраво на тлі цивілізації, що давно вже панує в провідних країнах світу. Жорстокість і цинізм путінських злочинів реально ПЕРЕВЕРШУЮТЬ гітлерівські. Доведемо це методом бінарної дихотомії.

Отже, перше. Гітлер завзято беріг своїх людей, можливо, навіть любив німців, і втрати Німеччини в ході наступальних операцій під час Другої світової були значно меншими за втрати країн, що зазнали аґресії. У Путіна – з точністю до навпаки. Особливо, якщо говорити лише про бойові втрати. А щодо ставлення кремлівського диктатора до своїх же росіян стало зрозуміло на першому ж році його правління, коли після катастрофи підводного човна «Курск» він навіть не соізволив припинити відпустку.

Друге. Гітлер перед війною активно розвивав німецьку економіку, будував автобани, що дало змогу і покращити інфраструктуру країни, і подолати безробіття. Економічні й соціальні негаразди в Німеччині розпочалися лише після поразок під Сталінґрадом і на Курській дузі. Про стан російської економіки свідчить нинішня війна, яку Москва веде на чужій (!) території – це й перспектива близького дефолту через зростаючі санкції, і суцільна імпортозалежність, і всім уже відомі заздрісні погляди окупантів на елементи гідного життя, які спромоглися здобути собі українці, живучи в незалежній державі.

Третє. Гітлерівські війська не знищували підряд мирне населення окупованих країн, якщо тільки не зазнавали індивідуального терору проти своїх генералів і офіцерів. Окупаційні адміністрації всюди намагалися спиратися на фольксдойчів і деякі інші етнічні групи, який вважали арійськими. Натомість, путінські дикуни знищують усіх підряд, без розбору, включно з тими, хто чекав на прихід «русскава міра».

Четверте. Відомі численні приклади людяного ставлення німецьких окупантів до місцевого мирного населення (читайте, наприклад, спогади про юнацькі роки Левка Лук’яненка). Натомість у путінських бандах садизм рядових цілком гідний божевільних марень бункерного головнокомандувача.

І, нарешті, п’яте. Гітлеру справді було від чого визволяти населення сталінської імперії, особливо українців, знекровлених безпрецедентним Голодомором-геноцидом і загнаних у новітнє колгоспне рабство. А Путіну немає від кого й від чого «визволяти» українців, окрім як від власних домівок, своєї держави, мови, культури, та й від самого життя!

То чи коректно називати Путіна російським Гітлером? Якщо відкрити історію, то це антиподи з усіх аспектів.