Третій Райх: принципи ідеальної держави для всіх – академічне дослідження

У попередніх статтях ми дослідили фашизм і націонал-соціалізм з погляду єврейських, англійських, українських, американських та інших дослідників. Для об’ємного бачення корисно завершити цю тему сучасним академічним дослідженням російських вчених. Для цього наведемо фрагменти з російськомовної монографії «НСДАП: ідеологія, структура і функції», виданої Ставропольським державним університетом у 2000 році[1].

Теорія ідеальної держави: Ґемáйншафт, тобто Громада

Уже в «Майн кампф» (1925) знаходимо, що головним завданням націо­нал-соціалізму є створення «ідеальної держави майбутнього». Слово «Gemeinschaft» не має адекватного перекладу з німецької і включає такі значення: етнічно чиста, однорідна держава, національна єдність, взаємодопомога, ліквідація системи привілеїв, патріотизм, соціальна справедливість, відданість, безкласове суспільство.

Найважливішими ознаками «народної держави» нацисти вважали ідею створення «нової людини», концепцію «соціального щастя», фюрер-принцип, расову теорію, побудову «держави краси». Загальним принципом Gemeinschaft може вважатися суспільна користь, яка важливіша особистого успіху. Додатковими важливими принци­пами були активність та боротьба, а також навчання вищестоящими партійними функціонерами нижчестоящих, керівництво чоловіків, «виховання серця».

Нова людина

Однією з найважливіших ідей Gemeinschaft вважалася ідея створення «нової людини». «Хто бачить у націонал-соціалізмі тільки політичний рух – той майже нічого не знає про нього. Це більше, ніж релігія, це воля до витворення нової людини», – заявляв Гітлер.

Перш за все, це людина з арійською кров’ю, фізично абсолютно здорова. Для цього держава повинна оголосити дітей найціннішим надбанням народу, подбати про те, щоб потомство виробляли тільки здорові люди. Держава подбає, щоб здорові жінки народжували дітей, не обмежуючи себе через важке економічне становище.

Ще в ряді пунктів програми 1920 р. нацисти брали на себе обов’язок допомагати в отриманні освіти талановитим дітям бідних батьків, піклуватися про оздоровлення нації, забезпечення захисту матері і дитини, поліпшенні фізичного гарту дітей. Ці ж завдання були пріоритетними і в «Майн кампф».

Держава і партія повинні були опікуватися не тільки  новонародже­ними, а й їхнім вихованням. Передусім треба було виростити цілком здорових людей. Далі йшлося про розвиток духовних здібностей – характеру, патріотизму, рішучості, вірності, вміння терпіти несправедливість, альтруїзму і жертовності.

Націонал-соціа­лізм насампе­ред апелював до людей з яскраво вираженим прагненням до моральності, залучаючи їх у СС, де безперервно пропагувався кодекс «внутрішніх цінностей», таких як послух, твердість, добропорядність, бідність і хоробрість.

В ідеальній державі партія здійснювала б контроль і над шлюбом. Гітлер вважав за необхідне створити умови для ранніх шлюбів, щоб очистити суспільство від сифілісу і проституції, за допомогою поліпшення житлових умов для молоді та підвищення заробітної плати, а сам шлюб повинен був розглядатися як засіб здійснення високої мети ­–  розмноження і збереження виду та раси.

Подружжя, з точки зору Гітлера, не є інститутом, створеним лише для спільних розваг подружжя. Він являє собою поділ обов’язків, коли в завдання чоловіка входить боротися в області професіональної кар’єри, а в завдання дружини – підтримувати порядок у домі, бо це опора в боротьбі за виживання. Під порядком у домі розуміється підтримку певного культурного рівня, з одного боку, і практичне ведення господар­ства, з іншого.

Ідеальна держава буде боротися не тільки за здоров’я народу, а й за його культуру. Вона звільнить суспільне життя «від затхлої задухи сучасної еротики», очистить атмосферу від усіх протиприродних і безчесних пороків. «Націонал-соціалістична держава не святенницька і  не брехлива. Просто є певні моральні принципи, реалізація яких лежить в інтересах біологічного здоров’я народу», – читаємо в листку НСДАП.

Військове виховання стане пріоритетним. Армія буде для юнака школою патріотичного виховання, навчить його поводженню зі зброєю, слухняності й дисципліні. Після закінчення військової служби молодому німцеві видадуть на руки два документи: цивільний диплом, який дає право займатися громадською діяльністю, і свідоцтво про стан здоров’я, яке дає право на одруження.

Соціальне щастя

В ідеальній державі «нова людина» запрограмована на патріотизм і соціальну справедливість. Тому другою важливою ідеєю Gemeinschaft стала теорія соціального щастя. Партія і держава зосередять зусилля на поєднання націоналізму і соціалізму. На початку 30-х років Геббельс описував його наступним чином: «Ми – націоналісти, бо ми, як німці, любимо Німеччину, вимагаємо захисту її національного духу і боремося проти її поневолювачів. Ми – соціалісти, тому що для нас соціальні проблеми є питанням необхідності і справедливості, більше того – це питання самого існування нашого народу».

Націонал-соціалістична держава «дає кожному роботу за його здібностями, а оцінюватиме його за тим, як саме він виконує покладене на нього громадське завдання», – заявляв Гітлер.

При цьому важливе значення надаватиметься стиранню відмін­ностей між фізичною та розумовою працею. Будь-яка праця стане почесною. Держава відмовиться від занадто великого розриву в оплаті праці. Так мислилася ідея соціальної справедливості.

Розуміючи, що економічний і культурний розвиток залежить безпо­се­редньо від талановитих людей, Гітлер заявляв, що держава візьме на себе зобов’язання відкрити дорогу всім справді талановитим людям, незалежно від їхнього соціального походження.

Рід діяльності буде не метою існування окремої людини, а тільки засобом; метою ж життя кожного стане сумлінне виконання покладених на людину обов’язків задля того, щоб чесно віддати борг і природі, і зусиллям суспільства на зміцнення своєї держави. Держава проголосить таку віру, яка забезпечить кожній людині засоби до гідного існування і одночасно подбає про її духовний розвиток.

Нацистські ідеологи вважали, що ідеальна держава підніме на небачену висоту всю людську культуру тоді, коли люди будуть готові пожертвувати інтересами свого власного «я» на користь суспільства. Цей альтруїзм створює можливість загального прогресу, буде досягнута загальна справедливість.

Нацистська партія ставила головним завданням домогтися справж­нього фізичного і морального здоров’я народу, який здобуде високе почуття національної гордості. Ідеальна держава буде виховувати в молоді повагу до націоналізму в поєднанні з почуттям соціальної справедливості. Тоді сформується «народ, що складається з громадян, справді пов’язаних один з одним спільною любов’ю, загальною гордістю, спільною свідомістю своєї непереможності».

Персональна відповідальність

Третьою ідеєю Gemeinschaft є принцип керівництва – фюрер-принцип. У липні 1921 року Гітлер зробив принцип фюрерства законом для НСДАП.  

Фюрер-принцип визнавав велике значення особистості. На найвищі пости повинні висуватися найвидатніші сини народу. Кожен матиме радників, охочих допомогти вождю, але рішення прийматиме лише він один. На зміну парламентаризму прийде абсолютна відповідальність вождя і невеликої групи обраних помічників.

Парламент збереже при цьому дорадчі функції, а також забезпечуватиме умови для зростання майбутньої політичної еліти. Щоб уникнути некомпетентності, представницькі органи будуть розділені на 1) політичні палати, 2) професійні станові палати. Над ними буде поставле­ний спеціальний сенат з обраних людей. Ні в палатах, ні в сенаті голосу­вань не буде. Кожен член установи має тільки дорадчий голос. Вирішує тільки відповідний голова, який і несе персональну відповідальність.

Держава краси

Гітлер не відділяв своїх уявлень художника від уявлень політика, а свій режим вихваляв як такий, в якому відбулося примирення мистецтва з політикою. Поза мистецтвом для нього не існувало нічого: він вважав, що навіть полководець може здобувати перемоги тільки будучи людиною з художнім смаком, а розглядаючи новий вид зброї, оцінював також його естетичне оформлення.

Багато сучасників констатували, що під час розмови Гітлер здіймався в «вищі сфери», з яких його доводилося стягувати на ґрунт фактів. Після перемоги над Францією він вважав за краще відвідати Париж не як завойовник, а як любитель музеїв.

Естетика «держави краси» ототожнюється з політичною ідеоло­гією. Наприклад, гітлерівцям хотілося через архітектуру виразити сутність політичної, економічної й військової могутності нового ладу, проде­монструвати майбутнім поколінням велич власних справ, за допомогою монументальних будов донести до них героїчний дух Третього Райху. Для здійснення такого завдання нацистські архітектори винайшли новий стиль – стиль фюрера, який включав елементи неокласицизму, монументалізму і необароко.

Отже, основу нацистської теорії народної держави становили ідеї побудови «ідеальної держави». При цьому важливою категорією був холізм (цілісність), що означає гармонійну сукупність всіх аспектів і відносин у житті суспільства.

Органічний підхід

Нацистські теоретики не сумнівалися, що їх світоглядна система здатна адекватно відображати процеси, що відбуваються в природі й суспільстві. Вернер Дайц, відомий німецький хімік, творець штучного каучуку і пластмас, філософ, соціолог, який став з 1933 року правою рукою А. Розенберга у зовнішньополітичному бюро, говорив, що націонал-соціалісти мислять і творять так, як мислить і створює природа, а нацистський рух було оголошено частиною самої природи, і саме тому, що за нього «б’ються закони природи», він проголошувався непереможним.

Вернеру Дайцу належить розгорнуте формулювання методоло­гіч­ного прийому нацистської доктрини: «Не вигадувати якусь інтелекту­ально-матеріалістичну конструкцію, яка претендує на те, щоб бути розумнішою природи, а споглядати речі (в гетівському або кантівському сенсі), проголошувати їх і підкорятися їм. Ні у що не втручатися в сенсі Лао-Цзи, несвідомо входити в розвиток подій і розвиватися разом з ними, прагнути бути не розумнішим їх, а підпорядковувати інтелект внутрішній логіці речей».

Ось чому головним завданням, що стоїть перед теоретиками націонал-соціалізму, вважалося відновлення «внутрішньої логіки і внутрішнього сенсу речей», всього того, що природа інтуїтивно підтримувала у формах життя, але що було зруйновано втручанням матеріалістичного інтелекту. При цьому нацизм уподібнювався лікарю, який допомагає природі самозцілитися.