Вища раса формується шляхетними людьми, бо дух облагороджує матерію

Коли нині чуємо термін «вища раса», то перше, що зазвичай приходить на думку, то це пропагандистські ярлики на кшталт «обмірювання черепів» і «біологічний расизм». Проте у націонал-соціалістів були інші погляди на це питання. Ось що пише Євген Онацький, сучасник становлення італійського фашизму і німецького національного соціалізму, у статті «Ідеологічні й тактичні розход­ження між фашизмом і націонал-соціалізмом»[1], опублікованій у 1934 році, тобто через рік після приходу нацистів до влади в Німеччині.

«Сам Гітлер мусив признати, що “абсолютно чистих” представників вищої колись німецької раси чи крові тепер знайти неможливо – отже все полягає в релятивній кількості. Найбільш чистими представниками німецької раси вважаються, зрозуміло, члени націонал-соціалістичної партії, так ніби члени політичної партії можуть складатися відповідно до антропологічних фізичних прикмет.

Для націонал-соціалізму еліта формується з представників «чистої» раси, які пізнаються завдяки своїм особливим прикметам, а передусім – героїзму. Проповідуйте крадіжку, – казав Гітлер на минулорічному конгресі в Нюрнбергзі, – і до вас посходяться злодії; проповідуйте особисте збагачення, і до вас посходяться еґоїсти; проповідуйте упокорення, і до вас посходяться слабодухи та труси; проповідуйте бізнес, і матимете «економічну партію»; проповідуйте героїзм, самопожертву, цілковите самозречення одиниць на користь колективу – і до вас прийдуть герої, політики, ті, що в усі часи творили державу – себто кермуюча раса» – пише Онацький.

Тобто нацисти головним чинником національної консолідації вважали духовну єдність. Вони стверджували про наявність зв’язку між духовним і фізичним: високі ідеали притягують людей з відповідними психічними і біологічними показниками. Це відкривало можливість «розв’язувати зворотну задачу»: за зовнішніми ознаками виявляти людей з високим внутрішнім духовним потенціалом і підтримувати їх для блага нації.

Підтвердженням цієї тези є практика нацизму. Расизм нацистів полягав у тому, що видатні прихильники націонал-соціа­ліз­му записувалися до арійської раси незалежно від свого походження. Про це розповідає єврейський історик Шимон Бріман (Ізраїль), посилаючись на дослідження, які здійснив американський єврей Бра́йен Марк Ригг (англ. Bryan Mark Rigg), автор книги «Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів і людей єврейського походження в німецькій армії» (2002). Ось що пише професор Бриман:

«Відкрилися життєві історії, що могли б видатися фантастичними, але вони реальні і підтверджені документами. Так, 82-річний житель півночі ФРН, віруючий іудей, прослужив війну капітаном вермахту, таємно дотримуючись єврейських обрядів у польових умовах.

Довгий час нацистська преса розміщувала на своїх обкладинках фотографію блакитноокого блондина в касці. Під знімком значилося: “Ідеальний німецький солдат”. Цим арійським ідеалом був боєць вермахту Вернер Гольдберг (з татом-євреєм).

Вернер Гольдберг - "ідеальний німецький солдат" (фото з Berliner Tageblatt, 1939). Зауважимо, що в арійській традиції національність передається по батькові, а не по матері, як у євреїв. 

Полковник Вальтер Холландер, чия мати була єврейкою, одержав особисту грамоту Гітлера, в якій фюрер засвідчував арійство цього галахічного єврея. Такі ж посвідчення про “німецьку кров” були підписані Гітлером для десятків високопоставлених офіцерів єврейського походження.

Сповнена таємниць історія порятунку Любавичського ребе Йосефа-Іцхака Шнеєрсона з Варшави восени 1939 року. Операцією його вивезення з окупованої Польщі керував підполковник абверу доктор Ернст Блох – син єврея. Цей офіцер сам був захищений надійним документом: “Я, Адольф Гітлер, фюрер німецької нації, цим підтверджую, що Ернст Блох є особою німецької крові”.

Цікаво, що його однофамілець, єврей доктор Едуард Блох, в 1940 році отримав особисто від фюрера дозвіл на виїзд до США: то був лікар з Лінца, який лікував матір Гітлера і самого Адольфа в дитячі роки.

У січні 1944 року був підготовлений секретний список 77 високопоставлених офіцерів і генералів, “змішаних з єврейською расою або одружених на єврейках”. Всі 77 мали особисті посвідчення Гітлера про “німецьку кров”. Серед перелічених у списку – 23 полковники, 5 генерал-майорів, 8 генерал-лейтенантів і два генерала армії. Сьогодні Брайан Рігг заявляє: “До цього списку можна додати ще 60 прізвищ вищих офіцерів і генералів вермахту, авіації і флоту, включаючи двох фельдмаршалів”.

Колишній канцлер ФРН Гельмут Шмідт, офіцер люфтваффе і онук єврея, свідчить: “Тільки в моїй авіачастині було 15-20 таких же хлопців, як і я”.

Класичним прикладом єврея в еліті Третього рейху можна вважати фельдмаршала авіації Ерхарда Мільха. Його батьком був єврей-фармацевт. Афоризм Герінга з приводу Мільха: “У своєму штабі я сам буду вирішувати, хто у мене єврей, а хто ні!” Фельдмаршал Мільх фактично очолював люфтваффе напередодні і під час війни, заcтупаючи Герінга.

150 тисяч солдатів і офіцерів гітлерівської армії могли б репатріюватися згідно ізраїльського Закону про повернення»[2] – пише Шимон Бріман. Зауважимо, що 150000 – це десять повнокровних дивізій.

Фактичний стан справ дозволяє зрозуміти сенс нацистського расизму: «вища раса» – це видатні прихильники ідей націонал-соціалізму незалежно від свого походження.

Зауважимо, що це ідея не нова. Ось що про це писав академік Володимир Вернадський: «У кожній державі й народі є раса вища, яка здійснює творчу, продуктивну працю, і раса нижча – раса руйнівників або рабів. Нещастя, якщо в їхні руки потрапляє влада і доля народу чи держави» (Щоденник. – Журнал «Київська старовина», 1993, №4. – С.31). 

З погляду нацистів, саме вона – вища раса – вважалася ядром оновленої німецької нації, а визначалася на основі шляхетних вчинків. В ідеалі нація мала перетворитися на цілісний біосоціальний організм, який, подібно до людини, має дух, духу і плоть.

Підтвердження цієї тези знаходимо в академічній монографії «НСДАП: ідеологія, структура і функції», виданої Ставропольським державним університетом у 2000 році[3].

«Раса, душа і дух, – писав Розенберг, – суть одне і те ж, лише розглядається з різних сторін. А одвічні цінності расової душі є рушійними силами історії. Кожна раса має свою кров, душу, внутрішню і зовнішню архітек­туру, свій спосіб життя, свій вищий ідеал.

Поняття «народ» також вплітається в канву внутрішнього світу націонал-соціалістичного світогляду. «Народ, або краще раса», – так поєднував ці поняття Адольф Гітлер.

Концепція однокровної і пов’язаної простором народної спільності інтенсивно розроблялася ідеологами націонал-соціалізму. Індивідуум отримував в народній спільності своє життя, тому кожна людина зобо­в’язана зміцнювати цю народну спільність. Створення єдиного в духов­ному і матеріальному відношенні народного організму проголошу­валося кінцевою метою націонал-соціалістичного преображення Німеччини» – розповідається у згаданій вище книзі «НСДАП: ідеологія, структура і функції» (2000).

Як бачимо, расова єдність (чистота) розглядалася нацистами не як уже існуючий факт, а як завдання майбутнього. Дух перетворює матерію, ушляхетнює народні звичаї і неминуче веде до облагородження народної плоті (раси, тобто породи). Нацисти вважали, що нова раса започатко­вується шляхетними, героїчними, саможертовними людьми, об’єднаними ідеями націонал-соціалізму. Саме тому до вищої раси гітлерівці долучали не тільки «чистокров­них німців», а й євреїв.

Якщо гітлерівський підхід спроектувати на сучасну Україну, то вищою расою є ті, хто воює за Україну і хто їм допомагає.

Натомість ті, що займаються корупцією, мародерством, саботажем, «розпилюванням бюджету» та імітацією державницької діяльності, власноруч уже самі записалися у «нижчу расу».