В рамках 7-го міжнародного фестивалю дитячих і юнацьких театрів “Російська класика”, що проходив у Латвії, 9 квітня відбувся День українського театру. Учні Ризької середньої української школи показали спектакль за п’єсою Михайла Старицького “За двома зайцями”, а гості із Києва блискуче виконали свою версію п’єси Евгена Шварца “Звичайне диво”.
Рижани під керівництвом вчителів Марії Семенової та Егіла Вілкауша створили цікаве драматично-хореографічне дійство, в котрому крім героїв Старицького взяли участь шкільні ансамблі “Джерельце”, “Перлинка” і “Лагуна”. Важко виділити гру окремих акторів, тому назовемо їх усих: Дмитро Ревякін (Голохвастий), Марія Дронкіна (Проня), Зелма Аболиня (Галя), Влад Лістік (Прокип), Катя Чумаченко (Євдоха), Сабіна Басалига (Секліта), Ліда Васильєва (Наталка), Іра Сачук (Настя), Аліна Кінзерська (Химка). Всі учасники спектаклю почували себе на сцені цілком істотно, адже художнє виховання в школі йде поряд з вивченням основних дисціплін.
Для акторів театру “Інкунабула” при Київському палаці дітей та юнацтва поїздка на фестиваль у Ригу – то перші зарубіжні гастролі. Молодий театр, де грають учні 7-11 класів, творчо поєднав етнографічні гуцульскі елементи, трипільскі символи з театральними умовностями, притаманними творчості Шварца. Глядачі захоплено прийняли спектакль киян, хоча половина залу не розуміла українську мову. Безумовно, яскраві театральні барви і професійне виконання гостей з-понад берегів Дніпра збагатило палітру латвійського фестивалю, в котрому брали участь також гості з Естонії, Литви та Росії.
Режисер-постановник Київського академічного молодіжного театру, він же режисер “Інкунабули”, Євген Курман сказав вашому кореспондентові, що для учасників цього театру дуже важливо було побачити себе “в європейському контексті”. Виходячи з високої оцінки жюрі, поїздка в Ригу виправдала себе. Театр, котрий завоював Гран-прі на українському фестивалі “Срібне джерело”, добре виглядає і у європах. Пан Курман сказав, що особливо вразила киян гра ровесників з литовського міста Кретинга.
Все було б бездоганно, якби не пусті місця на спектаклі киян. На першому спектаклі попрацювала, звичайно, Ризька українська школа і завідуючому консульським відділом посольства Володимиру Федорчукові було не соромно вручати квіти артистам перед заповненим залом. На обох спектаклях в залі можна було по пальцям перерахувати активістів українських організацій. Інші позбавили себе можливості якщо не насолоджуватися театральним мистецтвом, то хоча б почути вишукану українську мову. Чи варто в такому разі скаржитися, що ми тут позбавлені можливості перебувати в українському культурному процессі, або що так мало виділяється грошей на розвиток української культури в Латвії?
Шукаєте ключ до вічної молодості та переходу на новий рівень свідомості? У цьому епізоді розкриваємо потужний секрет ельфів – тральфамадорський оптимізм. Дізнайтесь, як перетворити своє минуле на...
День українського театру в Ризі (Латвія)
Світ:
Для акторів театру “Інкунабула” при Київському палаці дітей та юнацтва поїздка на фестиваль у Ригу – то перші зарубіжні гастролі. Молодий театр, де грають учні 7-11 класів, творчо поєднав етнографічні гуцульскі елементи, трипільскі символи з театральними умовностями, притаманними творчості Шварца. Глядачі захоплено прийняли спектакль киян, хоча половина залу не розуміла українську мову. Безумовно, яскраві театральні барви і професійне виконання гостей з-понад берегів Дніпра збагатило палітру латвійського фестивалю, в котрому брали участь також гості з Естонії, Литви та Росії.
Режисер-постановник Київського академічного молодіжного театру, він же режисер “Інкунабули”, Євген Курман сказав вашому кореспондентові, що для учасників цього театру дуже важливо було побачити себе “в європейському контексті”. Виходячи з високої оцінки жюрі, поїздка в Ригу виправдала себе. Театр, котрий завоював Гран-прі на українському фестивалі “Срібне джерело”, добре виглядає і у європах. Пан Курман сказав, що особливо вразила киян гра ровесників з литовського міста Кретинга.
Все було б бездоганно, якби не пусті місця на спектаклі киян. На першому спектаклі попрацювала, звичайно, Ризька українська школа і завідуючому консульським відділом посольства Володимиру Федорчукові було не соромно вручати квіти артистам перед заповненим залом. На обох спектаклях в залі можна було по пальцям перерахувати активістів українських організацій. Інші позбавили себе можливості якщо не насолоджуватися театральним мистецтвом, то хоча б почути вишукану українську мову. Чи варто в такому разі скаржитися, що ми тут позбавлені можливості перебувати в українському культурному процессі, або що так мало виділяється грошей на розвиток української культури в Латвії?
----------------------------------------------------
В тему:
Україна домовляється з Латвією про права українців
Зверніть увагу
Тральфамадорський оптимізм – ключ до набуття свідомості ельфа, або Чому наше минуле – суцільний позитив (подкаст)