Чотириразове народження планети Земля (Р. Штайнер-1 част)

Приходять знання, в сенсі Духовно-наукового дослідження, через простеження Земного розвитку в зворотному напрямку, до деякого Духовного стану нашої Планети. Продовжуючи шлях дослідження в зворотному напрямку далі, то знаходять, що те Духовне вже раніше було в певній мірі фізичного втілення. Зустрічають деякий минулий, фізичний Планетарний стан, який надалі одухотворяється і після, через повторну матеріалізацію, перетворюється в нашу Землю.

Наша Земля представляється, як знову втіленням пра-давньої Планети. Хоч Духовна наука може йти ще далі назад. І вона знаходить тоді весь процес ще двічі повторюваним. Наша Земля, отже, виконала три попередні Планетарні стани, між якими завжди розташовуються проміжні стани одухотворення. Фізичне проявляється все більш витонченішим і витонченішим, чим далі ми простежуємо втілення в зворотному напрямку.

Тепер, вступає людина в вигляд, в якому вона розвивається в даний час, тільки в четвертому, охарактеризованому планетарному втіленні, власне на Землі. І істотним цього вигляду є те, що людина складена спільно з чотирьох членів: фізичного тіла, життєвого тіла, астрального тіла і “Я”. Все-таки такий вигляд не міг би наступити, якщо він не був би підготовлений через попередні факти розвитку.

Ця підготовка сталася через те, що в межах колишнього Планетарного втілення розвинули себе істоти, які з сучасних чотирьох членів людини вже мали три: фізичне тіло, життєве тіло і астральне тіло. Ці істоти, яких можна називати предками людини, не мали ще жодного "Я", проте вони розвинули три інші члени і спільний їх зв'язок так далеко, що вони стали зрілими, щоб пізніше взяти, приєднати "Я" . Людський предок на колишній Планеті-втіленні досяг аж до нікому відомого стану зрілості своїх трьох членів. Цей стан увійшов в деяке одухотворення.

І з одухотворення тоді утворився новий фізичний Планетарний стан, така Земля. В такому містилися, як зародки, дозрілі людські предки. Через те, що вся Планета пройшла через одухотворення і з'явилася в новому вигляді, надала вона зародкам, що містяться в ній з фізичним , життєвим і астральним тілами не тільки можливість, щоб знову розвинутися аж до висоти, на якій вони вже раніше стояли, але також і іншу можливість: після того, як вони досягли б цю висоту, перевершити себе через прийняття "Я".

Розвиток Землі розпадається на дві частини. У перший період з'являється сама Земля, як знову-втілення колишнього Планетарного стану. Цей стан повторення, через набуте між ним одухотворення, являється більш високим, ніж попереднє таке втілення. І Земля містить в собі зародки людських предків колишніх Планет. Вони розвиваються спочатку аж до висоти, на якій вони вже були. Коли таку досягли, перший період закінчено. Земля може тепер, внаслідок свого власного вищого ступеня розвитку, привести зародки до ще вищого стану, саме, зробити їх здатними до прийняття "Я".

Другий період Земного розвитку є період розгортання Я в фізичному, життєвому і астральному тілах.
- Можна, в надчуттєвому дослідженні, це перше Планетарне втілення назвати Сатурн; друге- як Сонце; третє- як Місяць; четверте є Земля. При цьому повинні сувого -твердо дотримуватися того, щоб ці позначення не були приведені ні в який спільний зв'язок з одноіменними назвами, які вживаються для членів нашої сучасної Сонячної системи.

Сатурн, Сонце і Місяць повинні бути іменами для минулих форм розвитку, які виконала Земля.

Все-таки постає це складне становище дуже значущим для тих Планетарних станів, які передують Місяцю-втіленню. Під час цього останнього панували взаємозв'язки, які все ще демонструють відому аналогічність з Земними.

Хто спробує виклад цих взаємозв'язків, той має в аналогічних з теперішнім часом відомі пункти зупинки, щоб надчуттєві сприйняття висловити в ясних уявленнях. По-іншому розташовується картина, коли буде викладатися розвиток Сатурна і Сонця. Тут є те, що показується в найвищій степені відмінним від предметів і істот, які в даний час належать до життєвого кола людини.

Можна було б думати: ніде, поряд зі справжнім станом Землі, немає в наявності якогось попереднього стану Сатурна, Сонця, Місяця, або взагалі якоїсь людської подоби, як вони будуть викладені в цих висловленнях, в межах наявності минулих станів. Звичайно, не бігають поряд з людьми Землі люди Сатурна, Сонця і Місяця, як поряд з п'ятдесятирічними особистостями бігають трирічні діти. Хоч в межах людини Землі є колишні стани людини, що надчуттєво сприймаються.
*
Із сучасних чотирьох членів людської істоти фізичне тіло є найпервіснішим. Воно також є таким, яке в своєму роді досягло найбільшої досконалості. І надчуттєве дослідження показує, що цей член людини вже протягом розвитку Сатурна був в наявності. Що вигляд, який це фізичне тіло мало на Сатурні, був чимось повністю відмінним від реального фізичного тіла людини.
 Воно дозріло протягом розвитку Сатурна до того, щоб прийняти життєве тіло. Для цього Сатурн повинен був спочатку одухотворитися і потім знову втілитися як Сонце. В межах втілення Сонця тіло розгорнулося знову, як з залишеного зародку; і те, чим фізичне тіло стало на Сатурні, тут вперше воно може бути пронизаним ефірним тілом. Через таке вчленування ефірного тіла фізичне тіло перетворює свій вигляд; воно було піднятим на другу сходинку досконалості.

Аналогічне сталося протягом розвитку Місяця. Людський предок, коли він перейшов в розвитку від Сонця до Місяця, вчленив собі тут астральне тіло. Так було перетворене фізичне тіло в третій раз, отож підняте на третю сходинку своєї досконалості. Життєве тіло було при цьому також перетворене; воно знаходиться відтепер на другому ступені своєї досконалості. В свою чергу, предку людини, що складається з фізичного, життєвого і астрального тіл, на Землі вчленяется Я. Через це фізичне тіло досягло свого четвертого ступеня досконалості, життєве тіло третього, астральне тіло другого; Я стоїть тільки на першому ступені свого буття.

Це не робить жодних труднощів, щоб правильно уявити різні ступені досконалості окремих членів. Потрібно тільки порівняти в цьому плані фізичне тіло з астральним. Звичайно, знаходиться астральне тіло, як Душевний член, на вищому щаблі розвитку, ніж фізичне. І якщо перше (астральне) в майбутньому буде матися досконалим, то воно буде для цілісної істоти людини означати значно багато більше, ніж сучасне фізичне тіло. Все-таки в своєму роді, таке (фізичне) досягло певної ступені висоти. Можна обдумати, як в сенсі найбільшої мудрості організована будова серця, диво-пристрій мозок і так далі, так і окремі частини кісток.

Так знаходяться, сповнені мудрості, пристрої в частинах фізичного тіла. І хтось до цього розгляне гармонію в спільній взаємодії частин як цілого, той звичайно знайде вірним, коли йдеться про досконалість цього члена людської істоти в своєму роді. І тепер порівнюють з цим астральне тіло, як носія задоволення і страждання, прагнень і пристрастей.

Яка нестабільність панує в ньому (астральному) відносно задоволення і страждання, які, протидії йдуть більш високим цілями людини, часто безглузді жадання і пристрасті розігруються тут. Астральне тіло знаходиться ще тільки на шляху, щоб досягти гармонію і внутрішню завершеність, яка вже виступає в фізичному тілі. Так само могло б бути показано, що ефірне тіло, хоча показує себе більш досконалим у своєму роді, ніж астральне тіло, але є менш досконалим, ніж фізичне тіло. І не менш здається таким розглядом, що власне ядро ​​людської істоти- "Я", стоїть тільки на початку розвитку.

Можна було б послатися на те, що фізичне тіло підпадає хворобам. Духовна наука знаходиться тепер в можливості показати, що велика частина всіх хвороб походить від того, що збоченості, помилки в астральному тілі розмножують себе на ефірне тіло і наманівці через останнє руйнують, досконалу по собі, гармонію фізичного тіла.

Цей спільний зв'язок в найбільших випадках показується так, що пошкодження астрального тіла тягне за собою хворобливі явища фізичного тіла не в тому ж самому житті, в якому пошкодження трапилися, а тільки в наступному.

Тому закони, які тут входять в розгляд, мають тільки для тих якесь значення, хто може визнати повторення людського життя. Але якщо навіть не бажають нічого знати про такі глибоко йдучі знання, то видає також звичайний розгляд життя, що людина віддається таким занадто багатьом насолодам і жаданням, які підривають гармонію фізичного тіла. І насолода, прагнення, пристрасть і так далі, мають своє місце-сидіння не в фізичному, а в астральному тілі. Це останнє в багатьох відношеннях ще так недосконале, що воно може зруйнувати досконалість фізичного тіла.
Докази будуть взяті з Духовного дослідження, яке показує, що фізичне тіло має позаду себе чотириразове перетворення до більш високих ступенів досконалості, а інші члени людини мають, у викладеному способі, менше.

Бажаючи створити образне уявлення взаємозв'язків протягом розвитку Сатурна, маємо зауважити, що протягом нього ще нічого не було в наявності, - від речей і витворів, які в даний час належать до Землі і які зараховують до мінерального, рослинного і тваринного царств. Істоти цих трьох царств утворилися в більш пізні періоди розвитку. З сьогоднішніх сприймаючих фізичних істот Землі тоді в наявності була тільки людина і від неї тільки фізичне тіло в описаному роді. Тепер, в даний час, до Землі належать не тільки істоти мінерального, рослинного, тваринного і людського царства, а також інші істоти, які не виявляють себе у фізичній тілесності. Такі істоти були присутні також і при розвитку Сатурна. І їх діяльність на арені Сатурна стала наслідком більш пізнього розвитку людини.

Духовні органи спершу направляють сприйняття не на початок і кінець, а на середній період розвитку цього Сатурна-втілення, що показує себе в такому ж стані, який, головним чином, складається тільки з "тепла". Нічого- від газоподібних, рідких або взагалі від твердих складових частин не можна знайти. Всі ці стани наступають тільки в більш пізні втілення. Для людини теперішнього часу треба уявити собі щось, що складається тільки з тепла, оскільки вона звикла розпізнавати тепло не як щось, а сприймати його тільки в теплих або холодних газоподібних, рідких або твердих тілах.

- Для Духовно-наукового дослідника справи сприймаються по-іншому. Для нього тепло є щось, про що він говорить в однаковому розумінні як про газ, рідини або тверді тіла. Тепло є для нього тільки ще більш тонка субстанція, ніж газ. І газ є для нього ніщо інше, як ущільнене тепло в тому сенсі, як рідина є ущільнений пар або тверде тіло є ущільнена рідина. Пробуйте одного разу собі внутрішнє переживання, яке є при словах: "я відчуваю мені тепло", "я відчуваю мені холодно". Це внутрішнє переживання єдино здатне дати певне уявлення, чим був Сатурн, в вище викладеному періоді свого розвитку.

Сучасна людина, як така, не може поставити себе навпроти такому давньому Сатурну як спостерігач. Тут постають, перш за все, перед таким пізнанням істоти, які не мали фізичного тіла як у сучасної людини. Повинні, тепер, також остерігатися думати про сучасну фізичну тілесність людини, коли тут йде мова про "фізичне тіло". Треба набагато ретельніше розрізняти між фізичним тілом і мінеральним тілом. Фізичне тіло є те, що керується фізичними законами, які спостерігають в даний час в мінеральному царстві. Сучасне фізичне тіло людини управляється тепер не тільки такими фізичними законами, але воно, крім того, ще пронизане наскрізь мінеральними речовинами.

Про таке фізично-мінеральне тіло на Сатурні ще не могло бути й мови. Тут існувала тільки якась фізична тілесність, яка управляється фізичними законами; а ці фізичні закони проявляються зовні тільки через дії тепла. Отже, фізичне тіло є якесь витончене, тонкообразне, ефірне теплове тіло. І з таких теплових тіл складається цілий Сатурн. Ці теплові тіла є перший завдаток сучасного фізично-мінерального тіла людини. Фізичне тіло утворилося з такого через те, що першому тепловому вчленились, пізніше утворені, газоподібні, рідкі та тверді речовини.

Серед істот, які постають перед надчуттєвою свідомістю в мить, в яку ця свідомість має перед собою стан Сатурна, і про яких можна говорити як про мешканців Сатурна, виключаючи людину, є наприклад, такі, яким взагалі не потрібно було мати фізичне тіло. Нижчим членом їх істоти було ефірне тіло. Вони мали зате також член, що перевершує члени людської істоти. Людина має як найвищий - член духо-Людини. Ці істоти мали більш вищий. І між ефірним тілом і духо-Людиною вони мали всі, описані в цьому писанні члени, які знаходять також у людини: астральне тіло, Я, Само-Дух і життє-Дух. Як наша Земля оточена повітряним кругообігом, також було це з Сатурном; тільки був при ньому цей "повітряний круговорот" Духовного роду.

Він складався власне з уже названих та ще інших істот. Існувала продовжуюча обмінна взаємодія між тепловими тілами Сатурна і охарактеризованими істотами. Такі занурювали свої сутністні члени всередину, в фізичні теплові тіла Сатурна. І в той час, як в самих цих теплових тілах не було ніякого життя, виражалося в них життя оточуючих їх мешканців. Можна було б порівняти їх з дзеркалами; тільки віддзеркалювались з них не образи названих живих істот, а їх життєві стани.

У самому Сатурні не могло бути знайдено ніщо живе; все ж таки він впливав животворче на своє оточення Небесного простору, оскільки він відображав назад в простір, як відлуння, послане до нього життя. Весь Сатурн з'являється як дзеркало Небесного життя. Дуже високі істоти, які відображають назад життя Сатурна, могли б бути названі "Духи Мудрості". (У християнській Духовній науці носять імена - "Панування".) Їх діяльність на Сатурні починається не тільки з викладеною, середньою епохою їх розвитку. Вона є тут, певним чином, навіть вже завершеною.

Перш ніж вони могли прийти до того, щоб з теплових тіл Сатурна усвідомлювати відображення свого власного життя, вони повинні були спочатку це теплове тіло привести до того, щоб воно могло задіяти це відображення. Тому діяльність їх встановилася незабаром після початку розвитку Сатурна. Як тільки це сталося, тілесність Сатурна була ще невпорядкованою речовинністю, яка ніщо не змогла б відображати.

- І з тим, щоб розглянути цю неупорядковану речовинність, переносять себе через Духовне спостереження на початок розвитку Сатурна. Те, що тут спостерігають, це ще зовсім не носить тепловий характер. Можна говорити тільки про деяку якість чи властивість, яка дозволяє порівняти себе з людською волею. Це є наскрізь і наскрізь ніщо інше, як воля. Тут мають справу з повністю Душевним станом. Коли простежують, звідки ця "воля" приходить, то бачать її, як виникає через вилив піднесених істот, які свій розвиток привели до тільки вгадуваних сходів аж до висоти, що вони, як тільки почався розвиток Сатурна, зі своєї власної істоти могли виливати "волю" . Після того, як це вилив тривав деякий час, з волею з'єднується діяльність, охарактеризованих вище, "Духів Мудрості". Через це набуває, поступово, спочатку зовсім неякісна воля, певна властивість, відображати назад життя в Небесний простір.

- Істоти, які відчувають своє блаженство в тому, щоб на початку розвитку Сатурна виливати волю, можна назвати "Духи Волі". (В христ. езотеричний науці називаються "престоли", "Throne".)

- Після того, як через спільну дію волі і життя досягається відома ступінь розвитку Сатурна, встановлюють діяльність інші істоти, які так само також знаходяться в оточенні Сатурна. Можна називати їх "Духи Руху" (по християнськи: "Сили") Вони не мають ніякого фізичного і ніякого життєвого тіла. Їх нижчий член є астральне тіло.

Коли Сатурничні тіла досягли здатності відображати життя, то вдається пронизати всюди це відображене життя якостями, які мають своє місце-перебування в астральному тілі "Духів Руху". Наслідком цього є те, що це виникає так, як зовнішньо-проявлення відчуттів, почуттів і аналогічні Душевні сили Сатурна відкидалися назад в Небесний простір. Весь Сатурн з'являється як наділена Душею істота, яка сповіщає симпатії і антипатії. Однак ці Душевні зовнішньо-проявлення жодним чином не є її власні, а тільки відкинуті назад душевними діями "Духів Руху".

- Тривало це наскрізь через певну епоху, то починається діяльність подальших істот, які називаються "Духи Форми". Їх нижчий член є астральне тіло. Все-таки він знаходиться на іншому ступені розвитку, ніж астральне тіло "Духів Руху". У той час як такі повідомляють відображеному назад життю тільки загальні зовні-проявлення відчуттів, впливає астральне тіло "Духів Форми" (по християнськи: "Влада") так, що зовні-проявлення відчуттів, як від окремих істот, стають відскакуючими назад в Світовий простір.

Можна було б сказати, що "Духи Руху" дозволяють з'явитися Сатурну в цілому, як наділена Душею істота. "Духи Форми" поділяють це життя на окремі живі істоти, так що Сатурн виникає тепер як спільне з'єднання таких душевних істот.

- Уявити собі, для образу, ягоду ожину, яка складена спільно з окремих ягідок. Так є Сатурн для дослідника надчуттєвого в викладену епоху розвитку, складений спільно з окремих сатурничних істот, які мають не власне життя і не власну Душу, а відображають назад життя і Душу його мешканців.

- В цей стан Сатурна вторгаються тепер істоти, які так само мають своїм нижчим членом астральне тіло, які донесли таке на такий щабель розвитку, що воно діє як сучасне людське "Я". Через цю істоту поглядає "Я" з навколишнього вниз на Сатурн. І вона розділяє свою природу окремої живої істоти з Сатурном. Так надсилається з Сатурна назовні в Світовий простір щось, що з'являється як дія людської особистості в сучасному вирі життя. Істоти, які задіюють це, назваються "Духи Особистості" (по християнськи: "Початки", "архаї", "Archai"). Вони повідомляють тілесним частинкам Сатурна видимість особистісного характеру.

Все-таки, на самому Сатурні особистість не мається в наявності, а тільки як би її відображений образ, оболонка особистості. Дійсну особистість мають

"Духи Особистості" в оточенні Сатурна. Саме через те, що ці "Духи Особистості" дозволяють, викладеним чином, своїм істотам відображатися назад тілами Сатурна, таким повідомляється така тонка речовинність, яка викладалася спочатку як "тепло".

- У всьому Сатурні немає ніякого Внутрішнього ; проте "Духи Особистості" розпізнають образ свого власного Внутрішнього, в тому, що тече до них як тепло від Сатурна.

Коли настає все це, "Духи Особистості" знаходяться на ступені, на якому людина стоїть в даний час. Вони проходять тут через свою людську епоху. Бажаючи поглянути на цей факт неупередженим поглядом, то повинні уявити собі, що істота "людина" не могла бути у такому вигляді, який людина має в даний час. "Духи Особистості" є "люди" на Сатурні. Вони мають як нижчий член не фізичне тіло, але астральне тіло з Я. Тому вони не можуть виражати переживання цього астрального тіла в такому фізичному і ефірному тілі, як сучасна людина; але вони мають не тільки "Я", а знають також про це, тому що тепло Сатурна доносить їм це "Я", відбитим (відображеним) назад до свідомості. Вони є саме "люди" при інших, ніж Земні, взаємозв'язках.