Будь-яка війна для великих гравців – це не лише емоційний спалах, а ретельно спланований процес. Перед повномасштабним вторгненням Росії в Україну були оприлюднені аналітичні документи не лише з боку РФ, а й розробки західних аналітичних центрів, зокрема американських. На думку Буздугана, США мали свій план цієї війни, який передбачає довготривалу трансформацію не тільки глобальної політики, а й внутрішньої економіки та енергетики.
Війна мала б бути інструментом змін, а не швидкою перемогою. Саме це пояснює, чому після успішних Харківської та Херсонської операцій український наступ зупинився — союзники не встигали реалізовувати власні стратегічні завдання.
Після розпаду СРСР виникла нова світова модель — неоліберальна глобалізація, що ґрунтувалася на принципі: "торгуємо з усіма". Але з часом ця модель почала давати збої. Рівень наукових проривів знизився, економіки провідних країн почали стагнувати. Такі країни, як Росія, Китай, Іран почали використовувати демократичні інструменти для знищення самої демократії, створюючи загрозу глобальному порядку.
На зустрічі Великої сімки в червні 2021 року було запропоновано модель нового світового порядку:
Світ ділиться на три зони: білу (вільні цивілізації), сіру (перехідні) і чорну (деспотії, що не дотримуються правил).
Створення нових органів влади: міжнародні інституції з нормотворчими, контрольними та каральними повноваженнями.
Декарбонізація світової економіки: відмова від викопного палива до 2030 року.
Росію віднесено до "чорної зони" ще до початку вторгнення. Україну – до "білої". Але війна триває, бо будівництво нової системи потребує часу.
Причини затягування війни полягають у необхідності завершити побудову "санітарного кордону" — системи санкцій і нових правил, яка стане попередженням для інших авторитарних режимів. Це також виховний процес для західних суспільств, які звикли до принципу "тільки бізнес".
Важливе питання для України не лише в тому, щоб перемогти Росію, а й у тому, як ми будемо інтегровані у новий світ. Ми вже прийняті в "білу зону", але наш статус там може бути принизливо мінімальним, якщо ми не збудуємо сучасну, демократичну і справедливу державу з новою економікою та політичними інститутами.
Наші військові сьогодні гинуть не лише за перемогу над ворогом, а за право України мати "власний котедж" серед інших вільних націй.
Україна стоїть на межі історичного вибору. Шанс стати рівноправним учасником нового світового порядку у нас є. Але для цього потрібно не лише перемогти Росію, а й провести глибокі внутрішні реформи. Це момент істини, який визначить, ким ми будемо: суб’єктом чи об’єктом глобальної політики.
Розуміння глибинних процесів, які стоять за затягуванням війни, дозволяє усвідомити справжні цілі боротьби. Ця інформація допомагає розширити горизонт особистої відповідальності кожного громадянина. Перемога на полі бою — це лише частина. Перемога в ідеях, цінностях і змінах — ось що формує майбутнє. Усвідомлення цієї багаторівневої гри дає змогу не втратити віру, а націлитися на справжній результат: сильну, вільну, справедливу Україну у світі нових правил.
Стаття занадто лаконічна для такої суперважливої теми.
Коментарі
Стаття занадто лаконічна для такої суперважливої теми.