Щоб оцінити українську землю, треба побувати в іншій країні. Сподіваюсь, що ви дізнаєтеся більше про Ліван, прочитавши цей опис про нашу подорож до цієї країни у серпні-вересні 2015 р. А потім озирнетеся навколо й Україна може стане вам милішою. Ліванська земля тут дорога й давно вже в чиїйсь приватній власності. Вартість її доходить до 10 тисяч доларів за сотку. Більше в ціні положисті схили в крутизною 10-20 градусів. На мій погляд середня крутизна схилів тут десь 30 градусів. А є ж тут і багатосотметрові провалля й ущелини. Люди тут такі трудолюбиві, що їх не лякає тяжка робота по прокладці терас і вергання тонних брил каменю
Коментарі
Сьогодні, 14 жовтня 2015 р.
Сьогодні, 14 жовтня 2015 р. десь о 15=00 я публікую у своєму блозі цю статтю про нашу подорож до Лівану. Сподіваюсь, що моїм друзям стане сили це прочитати й щось прокоментувати.
http://ar25.org/article
http://ar25.org/article/anatoliy-vysota-tretya-podorozh-do-livanu-2015.html#comment-31222
Друже Енею, дякую тобі і за
Друже Енею, дякую тобі і за редагування, й за перші 10 галів оцінки!
Зукан - це брат Надима?
Зукан - це брат Надима?
Хай буде!
Дякую.
Дякую.
"Я поглядав на яскраво освітлене місто внизу і думав про цю нашу третю подорож. Ми приїхали до рідних дітей та онуків і місяць купалися у взаємній любові. Ми жили в горах і купалися в Середземному морі. Ми познайомилися з ліванцями – будівничими Лівану. Я відчув, що українці і ліванці є спадкоємцями давньої Трипільської культури. Тут звернули мою увагу на творчість великого українця Агатангела Кримського. Я везу кілька камінців із Кани Галілейської. Це фантастика, що наша українська родина тепер напряму причетна до співробітництва ліванців і українців."
Дякую. Чому фантастика? Це чудово.
Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!
Боже, як детально і образно!!
Боже, як детально і образно!!!!!!!!!!
Таке враження, що я сама там побувала.
Ні, Арію, просто однофамілець
Ні, Арію, просто однофамілець.
Ух..дочитав нарешті до кінця.
Ух..дочитав нарешті до кінця..Гарно..Наче сам прогулявся по країні кедрів..
Окрема подяка за вираз "жінка як комбайн"..підняло настрій..
Скажіть пане Анатолій а у Лівані всі такі заможні як Ви описали..??
Вірю в те, що розумію.
Як завжди - соковито! )))
Як завжди - соковито! ))) Дякую, друже. Ніби побував разом з вами.
Ось це мене найбільше розвеселило:
)))))))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Насправді "соковитий" нарис,
Насправді "соковитий" нарис, як сказав пан Арсен. Яскраво і талановито.
Виникає бажання запропонувати пану Анатолію видати збірник своїх творів.
Талант!!!
Твори!!!
Я давно казала, що у пана
Я давно казала, що у пана Анатолія літературний талант! Слухала його виступи на конференції Буття українців - заслухувалася! Дивовижно, що кандидат ХІМІЧНИХ наук так гарно пише. У 2009 році, коли вийшов нарешті черговий (і останній) номер журналу Перехід-IV, вийшла його стаття. Я дуже хотіла і наполягала, щоб його стаття про перевтілення була опублікована. Згодна, що треба пану Анатолію підготувати збірник творів!
Олена Каганець каже:Дивовижно
На мою думку, нічого дивного, тому не ображайте технарів, добродійко ))) Я от теж технар, тільки не кандидат наук, а простий інженер, і не хімік, а загалом металург )))
P.S. До речі, що таке я?! Комашка порівняно із таким собі ну дуууже відомим в історії технарем Ісусом Йосиповичем!!! Він був теслею - не забули?! А як складно говорив: тисячні натовпи за ним ходили )))
Нарешті прочитав і я Ваше
Нарешті прочитав і я Ваше оповідання! Дуже детально та цікаво описуєте, схожий стиль написання у Стівена Кінга та українського письменника Макса Кідрука :)
Бажаю успіху у виданні «Бейрутських оповідань», цікаво буде почитати!
Я трішки ще підправив Ваше оповідання та додав линк на оповідь про Реінкарнацію Надима.
Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.
Друже Василю, ти питаєш, чи
Друже Василю, ти питаєш, чи всі так заможно живуть у Лівані? Звичайно, як і в інших країнах, в Лівані є бідні люди. Але їх там так мало! Там точно нема жебраків! Я б визначив такий критерій незаможності для ліванців: той, хто працює, здоровий і не має авто, той незаможний. Всім, хто висловив добре слово, всім, хто оцінив цей твір своїми галами - щиро дякую!
Матеріал нарешті прочитаний і
Матеріал нарешті прочитаний і прогалений. "Нарешті" - з двох причин:
Втім, опус того вартує )))

Згадки він викликав доволі різнопланові. По-перше, коли я на початку 2000-х працював в редакції тоді ще "паперового", а не віртуального журналу "ПіК", то схожі нотатки (тільки на тему журналістських курсів в Ізраїлі) подав до редакції журналіст і правозахисник з Ямполя Василь Кізка, з яким ми згодом потоваришували.
По-друге, коли я працював головредом журналу "РоботодавецЬ", то підготував для нашого часопису низку інтерв'ю з дипломатами, які працювали в Україні. Був з-поміж них і Надзвичайний та Повноважний Посол Республіки Ліван в Україні пан Юссеф Садака (листопад 2007 року). А через рік - у лютому 2009го я готував інформацію про життя студентів-ліванців в Україні, зокрема там фігурував Радник Шейха Саада Рафіка Харірі (лідера партії «Аль-Мустакбаль», лідера тодішньої парламентської більшості) - доктор Фахд Хорд.
Все це мені згадалося під час читання...
Що ж до суті прочитаного, то коротко враження наступне:
Цьому й навчає ліванський досвід добродія Анатолія Висоти )))
P.S. Окремим пунктом... Про оповідання Агатангела Кримського: гадаю, вони б зацікавили не тільки ліванців, але й багатьох українців також.
Стосовно шкали галів - це вже
Стосовно шкали галів - це вже стало системною помилкою. Пропоную розробнику виправити ситуацію.
Хай буде!
Дякую, друже Тимуре, за
Дякую, друже Тимуре, за розгорнутий коментар. За добре слово і щедрі гали. Я подивився на добродія Кізку і спочатку впізнав у ньому Філатовича. Дуже схожі. Добру пам"ять маєш, друже, на події й імена колишніх років. Рафік Харірі (суніт, мільярдер) був прем"єром Лівану і дуже успішним. За це його і вбили у 2006 році. Після цього вигнали військових-сирійців із Лівану.
Хочеться дочекатись
Хочеться дочекатись перевидання "ліванських" творів Агатангела Кримського.
Василь Кізка - він все ж таки Василь Кізка, а не Філатович. Якось їздив від Спілки журналістів в ознайомчий прес-тур по Тунісу, там зустрів журналістів з Поділля, які теж його знають. Окрім того, він обирався місцевим депутатом + відомий, як правозахисник.
Схід - справа тонка. (с) Коли я брав інтерв'ю у пана посла, ми по його завершенні трохи покавували в ліванській резиденції, побалакали за життя... Там, звісно, той ще клубок проблем: Ліван, Сирія, Ірак, Ізраїль, Йорданія, Палестина, Саудівська Аравія... (((
Оленко, дякую тобі і за добре
Оленко, дякую тобі і за добре слово і за твої щедрі 10 галів оцінки цього твору. А ще я пам"ятаю, як за твоїм наполяганням мені надали слово на одній з конференцій БУТТЯ УКРАЇНЦІВ. Я тоді розказував, здається, про ДВІ ПОЛОВИНКИ. Стаття ця десь опублікована під назвою ДЕ ТИ, МОЯ ПОЛОВИНКО? Може і її варто розмістити у своїм блозі? Справді, це ти допомогла мені розмістити в журналі Перехід-4 статтю ДРУГЕ ЖИТТЯ НАДИМА - ФАКТ. І за це я тобі дякую ще раз! Ти твориш ДОБРО. Ти справді втілюєш в життя принцип: РАЗ ДОБРОМ ЗІГРІТЕ СЕРЦЕ - ВІК НЕ ПРОХОЛОНЕ! Надіюся, що ми порозуміємося і з Радією. Хай буде!
Невже нікому не цікаво
Невже нікому не цікаво дізнатися, як в давнину, наприклад в Біблосі, могли перепилювати гранітні колони? Друже Арсене, ти це знаєш?
Та, що там знати, друже! :))
Та, що там знати, друже! :)) Це ж простіше простого!
Мечами джедаїв вони їх пиляли! ) Або ж потрібну силу їм давали друвіди (як отой Панорамікс, якого й обрано мною в якості мого аватара )).
А якщо серйозно, то існують свідчення про те, що ми не далеко перша "високорозвинена цивілізація" на Матінці-Землі. І були якісь способи, щоб той таки граніт різати рівненько чи зброя, яка й знищила ті цивілізації.
А Ти, друже, Анатолію, щось дізнався в Лівані про технологію різання граніту ліванцями?
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Радіймо друже ,Анатолію бо є
Радіймо друже ,Анатолію бо є на те причина.Ти чудовий звіт приготував для нас. Так скурпульозно все описав по науковому ,в той же час барвисто.Особисто я ніби подорожувала разом зтобою і твоєю дружиною зустрічалася з твоїми ліванськими родичами знайомими.Я дійсно щиро вдячна тобі за цю подорож.і дарую 10 галів.Це звичайно мізер для такої роботи яку проробив ти .але як казав мій батько від мене мало а від Бога багато Коментарі я навмисно не читала щоб вони не вплинули на мою думку Дерзай ,Анатолію!
Не можу проголосувати тільки
Не можу проголосувати тільки 1 висвітлюється.
Спробуйте ще раз, зараз
Спробуйте ще раз, зараз повинно все працювати!
Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.
Просто обираєте "Інше" і у
Просто обираєте "Інше" і у віконечку нижче вписуєте потрібну суму балів (хоч 100!)
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Пробував робити так. У мене
Пробував робити так. У мене цифру написало, але голосувати за неї чомусь заборонило (((
Друже Арсене, так, я знаю, як
Друже Арсене, так, я знаю, як колись древні будівничі пиляли гранітні колони. В Біблосі якраз осталася одна така недопиляна колона, а екскурсовод пояснив. Справа в тому, що в кварцевому піску із кількох граней є одна, твердіша за граніт. То ті люди брали конопляну вірьовку з діаметром 2-3 см на кілька метрів і змочували її у воду. Потім ту вогку вірьовку опускали в пісок. У визначеному місці двоє людей брали вірьовку і, мов пилкою, пиляли нею граніт. За день отак можна було пропиляти зо 5 см. Потім у пропил десь 10-сантиметрової глибини забивали туго брусок із дерева. Залишилося намочити той брусок і оставити наніч. Від води дерево "бубнявіло", роздавалося в об"ємі і рвало граніт. Вранці фінікійці любувалися рівнесеньким сколом.
Щодо мотузки з піском -
Щодо мотузки з піском - підтверджую, про це колись розповідалося в одному з науково-популярних фільмів на каналі "Нейшнал джеографік": на старій квартирі я все ж таки іноді дивився ТБ )))
До речі, якось бачив і доволі переконливу версію того, як у давнину люди транспортували на великі відстані гігантські гранітні блоки для пірамід, храмів тощо. Виявляється, на одному з незавершених давніх будівництв знайшли циліндричні колони, у яких була рівнесенько стесана частина циліндру так, щоб утворилася гладенька площа. Звідси випливає можливе пояснення: давні люди не тягали важелезні кам'яні паралелепіпеди на дерев'яних "катишках" (як це зазвичай малюють) - вони просто катали циліндричні заготовки! А докотивши до потрібного місця - стесували частину циліндру й перевертали стесаною гранню донизу. Блок легко ставав на місце - тоді стесувалися інші його грані )))
А може вони будували
А може вони будували монолітно-каркасним методом? Робили каркас, заливали його розчином, а він швидко застигав у соларну погоду.
Хай буде!
Думав про це неодноразово.
Думав про це неодноразово. Тим паче, що прообраз цементу, наприклад, був прекрасно відомий тим-таки давнім римлянам:
Цемент. Історичні відомості
Але в такому разі давні споруди мають бути побудовані не з піщаника, граніту, базальту та ін., а з "цементних" блоків! Або вчені-археологи не можуть відрізнити моноліти від "цементних" бліків... А з якої причини?!
Питання було саме про
Питання було саме про "перепилювання гранітних колон", друже Анатолію ))
Для мене розколювання і перепилювання це різні речі. )) А к.х.н. вважає їх однаковими? Сколами не можна досягнути такої гладенької поверхні, як за пиляння.
Таким способом ще й досі рвуть граніт на каменоломнях (звідси і слово "каменоломні" - "камінь ломати", рвати намоченим деревом...
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Арсене, твоє зауваження
Друже Арсене, твоє зауваження цілком доречне. Я мав би взяти в лапки слово "перепилювання". А з твого комента я роблю висновок, що ти, друже, мабуть, знав, як саме укорочували в Біблосі гранітні колони. Щодо транспортування гранітних блоків в давнину ПЕРЕКОЧУВАННЯМ, то ти, друже Тимуре, також маєш рацію. Про це нам також розповідали в Біблосі. А от як, Арію, можна було опустити багатотонний саркофаг у глибоку могилу?
Їх різали.
Їх різали.
А як? Думки є досить суперечливі, як на сьогоднішні уявлення про "примітивні технології кам'яного віку"
Для Тебе, як сенсорика, ось таке видиво:
https://youtu.be/mL3ZHkRMLEA?t=5m30s
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Дякую, друже Арсене, за
Дякую, друже Арсене, за посилання на ВИДИВО, але воно мені недоступне з-за малої швидкості потоку. Перекажи словами, що там тебе так вразило
Точність різання у тримірній
Точність різання у тримірній площині, яке потребує спеціальних вимірювальних приладів і спеціальних різальних інструментів (відсутніх на сьогодні аналогів). Мотузка з кварцовим піском відпочиває! )))
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
Друже Арсене, такі речі
Друже Арсене, такі речі називають АРТЕФАКТАМИ. До них відноситься і відомий "череп із гірського кришталю", здається із Перу. Як його виготовили? Сучасні технології для цього непридатні.
Наразі, бАйдуже як їх
Наразі, бАйдуже як їх називають ))) Ти постійно відводиш від головного...
А головне те, що камені таки гарненько так РІЗАЛИ!
"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)
І де ж ті, друже Арсене,
І де ж ті, друже Арсене, гарненько порізані камені? В якій країні? В якій книзі це описано?
Хотіла галити, але чомусь
Хотіла галити, але чомусь тільки 1 гал і нема інших варіантів. Щось несправне в мережі. Така велика розповідь вартує більше ))). Дякую, друже, смакує тобі писати.
Від Землі, сили народження, святою водою благословляю!
Зоріно! Я теж втрапив у таку
Зоріно! Я теж втрапив у таку халепу: хотів прогалити на "5" - а є варіант лише на "1"... Тоді я взяв та й прогалив матеріал на "1" - але 5 разів... Хіба я жмот якийсь?! Хіба мені заради такого матеріалу шкода 5 розів процедуру повторити?.. Ну, то я й вчинив саме так. І хоч як це нескромно - рекомендую брати з мене приклад ))) Радіймо!
Дякую, Зоріно, тобі і всім
Дякую, Зоріно, тобі і всім друзям-радійцям за добрі слова і щедру оцінку вашими галами. Щось несусвітнє діється із показником переглядів сторінки. І вчора і сьогодні зупинка на 446.
Нарешті добрався до цієї
Нарешті добрався до цієї статті друже Анатолію! Дуже добре і детально вона написана! Після прочитання враження таке, неначе я сам там побував! Дуже пізнавально! Ще раз щиро дякую!
Щось мені не вдається проголосувати 10-ма галами, а тільки одним. Зараз спробую проголосувати ще за якийсь твій комент.
Добре, що є такі люди як ти! Щасти!
Я є той, хто я є!
Дуже цікава стаття.
Дуже цікава стаття, Анатолію! Як кажуть - "пишіть ще"- чекаю з нетерпінням!
До речі, друзі, коли хочете
До речі, друзі, коли хочете прогалити статтю більше, ніж 1 гал вибирайте "інше" і у відкритій додатковій стрічці вписуйте ту кількість галів, що бажаєте. В мене так вийшло!
А в мене - ні (((
А в мене - ні (((
Можу спробувати, для
Можу спробувати, для перевірки, прогалити від Твого імені, скажімо, на 2 гали через поле "Інше". Зробити це?
Не треба. Я вже пристосувався
Не треба. Я вже пристосувався: галю хоч 5 разів по "1", хоч 10 разів по "1". Скільки треба - стільки разів повторюю. Заради друзів я клікатиму, скільки мені треба ))) Це ж для друзів )))
Друже Вадиме Кононенко,
Друже Вадиме Кононенко, чогось число переглядів цієї статті зупинилося на цифрі 446, а от рейтинг її зростає. Чого це так відбувається? Дякую друзям Роману й Анатолію Коноваленку за добре слово та щедрі гали вашої оцінки.
Трохи більше години читав)
Трохи більше години читав) але таки дочитав до кінця)
Хороша публікація, цікава..
Віра - псує знання!
Друже Альберте, дякую тобі за
Друже Альберте, дякую тобі за цей подвиг! Але ж ти ще не бачив цього басейну Афіфа у Кфарматті. Сьогодні, 25.10.15 р. спромігся поставити сюди цю світлину. Друже Енею, чи спромігся б ти разом з батьком зробити щось подібне у своїх Сумах?
Сторінки