Зображення користувача Анатолій Висота.
Анатолій Висота
353

Анатолій ВИСОТА: Агов, друзі мої! Де ви?

Світ:

 Життя моє минає в потоці близького й далекого кола людей - це сотні облич, і складається воно із безлічі дрібниць у спілкуванні. Хто що сказав, як подивився, де саме промовчав – все є важливим. Ось іноді говоримо про УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ, як ідеологію нашого відродження. Хтось на це здвигне плечима. А я приходжу до висновку, що українське відродження можливе при зростанні УКРАЇНІЗАЦІЇ нашого життя.


 

Плин нашого життя безупинний. Йдуть-минають роки за роками - встигай лиш оглядатися. А зосередься на одному дні свого життя, саме на оцій лиш миті - і, здається, що  цей день безконечний, особливо для дитини. Це для того, хто  не спішить - він скрізь встигає вчасно все зробити.

      Життя моє минає в потоці близького й далекого кола людей - це сотні облич, і складається воно із безлічі дрібниць у спілкуванні. Хто що сказав, як подивився, де саме промовчав – все є важливим. Ось іноді говоримо про УКРАЇНОЦЕНТРИЗМ, як ідеологію нашого відродження. Хтось на це здвигне плечима. А я приходжу до висновку, що українське відродження можливе при зростанні УКРАЇНІЗАЦІЇ нашого життя.

          Ось спостережлива Зірка помітила, що  я, буває, пишу щось в кінці своїх статей після знаку П.Н. Помітила й розпитала. Багато листів писав я колись, а так років із 40 тому збагнув, що чогось автоматично пишу P.S. Розібрався, що «пост скриптум» означає «після написанного» і відтоді став писати у своїх листах та статях П.Н. А ось друг Володимир зізнався, що  пише П.С., що означає «після слів». Ми обоє зробили кроки по українізації нашого особистого простору.

          Якось я десь прочитав, що Михайло Грушевський в часи так званої українізації підсовєцької України в телефонних розмовах використовував оклик «агов!», замість «алло!». Мудрий чоловік розумів, що  й таким ось чином він українізує своїх співрозмовників. Відтоді і я став окликувати по телефону «агов!». І знаєте, вода камінь точить: за кілька років дехто з моїх друзів, повагавшись для солідності, теж перейшли на «агов!».

        Деякі з мого оточення кажуть замість «алло!» «тут я!» або «на дроті». Це теж кроки по українізації наших стосунків. Отож  я маю пропозицію до товариства обговорити це і перейти у спілкуванні між нами по телефону чи скайпу з безликого «алло!» на питомо український оклик «агов!».  Це не потребує ніяких коштів, а лиш ясного  усвідомлення, що  українці мають творити український простір. Це і буде втілення україноцентризму на ділі.

          То хай же буде!

Поширити цю сторінку: 

Коментарі

Зображення користувача Анатолій Висота.

Шановне Товариство! А найперше, друзі мої, відгукніться на цю мою коротеньку публікацію!

Зображення користувача Олег Подорожній.

так і є, але для цього має бути і дух деякої мінімальної сили... кожен хто усвідомлює себе українцем в ідеалі мав це робити принаймні з 1989 року.

Братайтеся, єднайтеся зі світлими - це сила!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Телефоном, Анатолію, волію відповідати "Слухаю".

Віч-на-віч годжуся перейти на "агов", як це вже робить велике число української інтелігенції

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Але між нами вживаю наш Брахманський "Радіймо!".

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Лука Небохід.

Цілком згідний! якось і недумав щодо написання П.С. "після слів" замість P.S. На дзвінки незнаю чи правельно але відповідаю "Так! слухаю" ) і ще в переписці часто використовую скорочення"мб" російською - "может бить", українською - "мабуть" тільки також незнаю чи це правельно)

"Знання деяких принципів легко компенсує незнання деяких фактів" (с)Гельвецій

Зображення користувача Майя Українська.

Вода камінь точить... Це так. Мова - це код. Важливо пам"ятати код. Цікаве слово-індикатор - "паляниця"... А рядки вірша В.Сосюри: "... любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову, і мову її солов"їну...для нас вона в світі єдина одна..."
Рік назад почула і відчула слово "уродини". Який глибокий зміст: нащадок роду дякує пращурам славетним за життя. Зовсім недавно прочитала таке: " не переянголятити". Світле, ніжне, зворушливе

Радіймо! Тільки шляхом творення сьогодення, майбутнє вітаємо чистотою, світлом перемагаємо!

Зображення користувача Таргитай Борисфенів.

Друже, Анатолію, що стосується твого підходу необхідності реалізації національної держави через слово, то ти твориш набагато більшу справу, ніж українізацію, а саме: переможний поступ української нації в безсмертя. Можливо, це видається комусь пофосно, однак, це вже зафіксований факт, а отже, надихатиме коло друзів на подальшу творчу працю. Що є украй важливим й тішить серця українця і обернеться в майбутньому нашою спільною перемогою, врешті -решт, кінцевою перемогою Творчої Гіперборії.

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Має, в (західній) діяспорі чула тільки "уродини". Важкий вислів "день народження" почула вперше спочатку 1990-тих в Україні (ще підсовєтській!)...

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Анатолій Висота.

Зірко, РАДІЙМО - це вітання між нами! Дякую, Олександре, за добре слово: Друже, Анатолію, що стосується твого підходу необхідності реалізації національної держави через слово, то ти твориш набагато більшу справу, ніж українізацію, а саме: переможний поступ української нації в безсмертя.

Зображення користувача Наталка Артанія Кобза.

Який приємний текст) Щирий і теплий. Щодо українізування українців, то це тема завжди жива ще й тому, що творча. А що може бути щасливішого та радіснішого за творчість? Творячи поезії, нові слова якось завжди мені підказуються самі. Часом виявляється, що такі слова у нашій мові вже були, тільки нині призабуті. Наприклад, "зоріти". У мене був рядок: "Зорій! Переступи поріг..." А нещодавно побачила це слово у одного фахівця... Або "таїна" чи "колосвіт" (колосвіт Любові)... Маю немало таких слів, розсипаних по поезіях різних років.
Щодо "агов" - мило, дійсно) А ми з близькими говоримо й пишемо (у Скайпі, наприклад): "Гей-гей!" І нам це дуже подобається, бо це так енергетично впливає)) Адже "гей-гей" ніяк не скажеш у бляклому чи понурому тоні:) Воно завжди має висхідну інтонацію.
А взагалі то "гей-гей" у мене з дитинства, від "Малюка і Карлсона" Астрід Ліндгрен у геніальному (без перебільшення) перекладі Оксани Іваненко: "Гей-гей! - чимраз веселіше вигукував Карсон, наздоганяючи злодіїв. - Ото зараз наздожену вас, і тоді ми вже будемо потішені!"
Коротше кажучи, те, що радісне й життєствердне, у нас в родині приживається:) Зараз, до речі, немало дивуюся: у російськомовній своїй родині (українською, причому до останнього, не збочуючись на суржик, розмовляла лише моя бабуся, татова мати) мені, тим не менше, купували книжки українською і відвели до української школи. А далі так сталося, що багато років пропрацювала в україномовному часописі "Образотворче мистецтво". Немалою мірою цьому і завдячую сьогоднішньому знанню мови)
Бачите, п,Анатолій, як Ви далеко завели у спогади своєю українізацією)) Шана Вам і вдячності:)

Sapienti sat.

Зображення користувача Андрій Гончаренко.

Радіймо друже Анатолій!
"Агов" давно використовую, але не замість "слухаю". А як оклик. Звернути увагу. Позначити що я є тут.
За ПС чи ПН, дякую. Теж буду тепер так писати.
Що ж, хоч по слову будемо відвойовувати нашу мову. А що робить? :)

Зірковий корабель серед зірок золотистих надає Землі і Людям стрімке спонукання до руху.

Зображення користувача Явсе Світ.

Зосередження на одному дні,як у дитинстві,коли все встигаєш...Чудово сказано пане Анатолій..

Вірю в те, що розумію.

Зображення користувача Еней Харалужний.

Дякую, за цю цікаву публікацію, Анатолій Михайлович!
За ПС і ПН окрема дяка! Раніше думав, що ПС це пост скриптум тільки нашими літерами, а ПН зустрічалося тільки у Вас, та чомусь я соромився запитати його зоршифровку, думав що це всі знають окрім мене :) Тепер все стало на свої місця!

Інформація - це те, що приховується.
Все інше - реклама.

Зображення користувача Оксана Лутчин.

Підтримую щирі й теплі описи, тим паче з повчальним змістом. Дякую, п. Анатолію.

Творімо разом мову Сенсар!

Зображення користувача Анатолій Висота.

Дякую, товариство, за теплі слова і за ваші гали оцінки! Бачте, вже й друг Леонід каже АГОВ! Тепер вже нас є ДВОЄ! Хто ще З ВАС українізує свої телефонні розмови? Енею, а чого ж соромитися щось запитати, як це зробила Зірка? Ніхто з нас не може похвалитися, що знає ВСЕ. Відзначаю такий гарний коментар Наталки: Який приємний текст) Щирий і теплий. Щодо українізування українців, то це тема завжди жива ще й тому, що творча. А що може бути щасливішого та радіснішого за творчість. От маю питання: кому це я маю завдячувати розміщенню цієї публікації на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ?

Зображення користувача Гринь Братер.

..."Це для того, хто не спішить - він скрізь встигає вчасно все зробити". Дякую Анатолію за любов, виражену цією статтею, за цю фразу і не тільки.
Усвідомивши неминуче людина перестає гнатися за привидами життя, а переставши гнатися, починає бачити навколо себе безмір красного, величного і щасливого.
п.Зірко, коли я беру слухавку, то кажу "уважно (або ще жартома - дуже уважно) слухаю".
Горджуся, що маю таких співбесідників-вчителів!

Хай Буде!

Зображення користувача Миро Продум.

Слово "алло" походить від англійського "hello" - "вітаю". Тобто піднімаючи слухавку, ми вітаємо співрозмовника. І це правильно.

Натомість "агов!" - це спроба привернути увагу. Воно тут не доречне, адже людина вже до нас звертається.

На мою думку, добре починати розмову словом "Вітаю!", а ще краще - "Радіймо!".

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Я тут повністю згоден з Миро! "Агов" звучить якось грубувато і різко. І його варто використовувати, щоб привернути увагу. Наприклад, "Агов, дівчино, ви щось загубили!" А в телефонній розмові краще використовувати вітання, а не привертання уваги. Ну, принаймні, якби до мене хтось так звернувся по телефоні, мені це не сподобалось би.

Але тут дається в знаки, те що багато людей підтримується думки, що необхідно всі слова українізувати, будь-якими засобами. Ми вже обговорювали це в інших темах і дійшли висновку, що надмірна українізації слів веде до втрати їх точності і лаконічності. Тому це зайве!

Хоча раніше, я теж фанатично дотримувався думки про необхідність повної українізації коренів всіх слів. Але зараз мені це здається неправильним.

Миро Продум каже:
Слово "алло" походить від англійського "hello" - "вітаю". Тобто піднімаючи слухавку, ми вітаємо співрозмовника. І це правильно.
Натомість "агов!" - це спроба привернути увагу. Воно тут не доречне, адже людина вже до нас звертається.
На мою думку, добре починати розмову словом "Вітаю!", а ще краще - "Радіймо!".
Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Скільки маємо в українській мові "до кольору й до вибору"!

Гринь ще нагадав наше "уважно слухаю", або, "слухаю Вас дуже уважно"...

Годжуся з Миром: щодо телефонної відповіді "агов" - недоречне, Тому дзвінком "Вітаю", або "Радію" :))

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Анатолій Висота.

Вольному - воля. Можете й далі казати улюблене своє "гелло!" - це вже в кого який смак. Миро пише: Натомість "агов!" - це спроба привернути увагу. Воно тут не доречне, адже людина вже до нас звертається. Ось дзвонить телефон і я, щоб привернути увагу до себе, кажу в слухавку: "агов!". Той, хто вже почув цей мій оклик, відповідає: "вітаю!", "тут я", або "на дроті". Тому первинний оклик по телефону є якраз ДОРЕЧНИМ. Це розумів Михайло Грушевський і тому так діяв.

Зображення користувача Петро Підкова.

Радіймо! Дякую авторові за акценти в поверненні до коріння нашого за довгі роки зрусифікованого суспільства.
Мені особисто "агов" доречно звучить у випадку привернення уваги, тому для телефонуючого це може підійти, а от у відповідь "агов" якось неприродньо звучить.
Використовую такі відповіді: Вітаю; Слухаю; Привіт; Хай; Хайре; Радіймо, іноді, навіть На дроті... Все залежить від абонента та настрою ;-)
Хай Буде!

Підкуємось браття, знаннями вишніми!

Зображення користувача Оксана Дац.

Дякую за цікаву статтю! Завжди приємно почути радісне вітання по телефону. " Вітаю!", "Сьогодні чудовий день у славному Львові! Чим Вам можу допомогти? "

Сидить Мамай, в кобзу грає, що замислить - усе має...

Зображення користувача Анатолій Висота.

Ось, до прикладу, надумав я подзвонити у Францію до Зірки. Один дзвінок, другий, третій. Клац - є з"єднання! Хвилюючись, кажу: Агов, Зірко! Це ти? і чую у відповідь миле: Так! Це я, друже, вітаю! Скажіть, що саме в цій розмові є грубого й недоречного? Наша сила в різноманітті й в українському грунті! Учора була мені несподівана радість: друг Еней підредагував цю статтю і розмістив її на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ. Побула ця стаття там якусь годину й адміністратор сайту зняв її з цього почесного місця - от вже разом і прикрість для мене того ж дня. Чи розуміє адміністратор, що заохочення росту СПІЛКУВАННЯ на сайті є основою всіх наших майбутніх звершень?

Зображення користувача Миро Продум.

Не знаю, які у вас там телефони, але розмову починає той, хто бере слухавку. Розмову найкраще починати з вітання.

"Агов!" будете кричати тоді, коли хтось взяв слухавку і вперто мовчить. Таке буває, але надзвичайно рідко. На моїй пам’яті таке було років 5 тому.

Згадав один дуже старий анекдот.

Приїхали на радянський завод японці. Заходять у приймальну директора. Чують через двері, що там хтось дуже голосно вигукує.

Питають секретарку: - Що сталося?
- Директор з іншим містом розмовляє.
Японці шоковані: - А що, нема телефону?

Анатолій Висота каже:
Ось, до прикладу, надумав я подзвонити у Францію до Зірки. Один дзвінок, другий, третій. Клац - є з"єднання! Хвилюючись, кажу: Агов, Зірко! Це ти? і чую у відповідь миле: Так! Це я, друже, вітаю! Скажіть, що саме в цій розмові є грубого й недоречного? Наша сила в різноманітті й в українському грунті!

Статтю зняв з головної, бо вона збиває людей з пантелику. Замість чемно вітатися, вони починають вигукувати, наче в них якась аварія.

Не треба лякати людей, вони й так нервові.

Цитата:
Учора була мені несподівана радість: друг Еней підредагував цю статтю і розмістив її на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ. Побула ця стаття там якусь годину й адміністратор сайту зняв її з цього почесного місця - от вже разом і прикрість для мене того ж дня. Чи розуміє адміністратор, що заохочення росту СПІЛКУВАННЯ на сайті є основою всіх наших майбутніх звершень?

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Вадим Кононенко.

Твоя правда, пане Анатолію, "вода камінь точить". Давайте кожен обере собі ті вислови, доречність яких він відчуває у тевний момент часу з певною людиною.

І власним прикладом: веселим, кмітливим словом, показуймо людям, що українське - це сучасне, яскраве, потужне, "модне". :)

Щодо післямови, то часто раніше користувався таким собі комп’ютеризованим терміном "ЗІ". Тобто - те ж "PS", абе без перемикання на українську розкладку клавіатури. Потім повернувся до звичного усім PS. Що ж.. пошукаю щось наше, рідніше. :)

Післямова: дякую за 1) коротку, 2) доречну статтю про потребу активніше просувати перлини нашої мови навколо. Й тоді, без будь-якого примусу простір навколо нас українізується й буде до нас приязний.

Хай Буде!

Зображення користувача Анатолій Висота.

То хто ж злякався? Кому це пора викачувати переляк? Навпаки, всі коментатори дякують, розуміючи, що ця невеличка стаття зачіпає проблеми українізації нашого життя і, що вона, мабуть, таки сприяє нашому СПІЛКУВАННЮ. От, до прикладу, в мене є вже у співбесідниках шановна львів"янка Оксана Дац. Особливо дякую за виважений коментар Вадима Кононенка: Післямова: дякую за 1) коротку, 2) доречну статтю про потребу активніше просувати перлини нашої мови навколо. Й тоді, без будь-якого примусу простір навколо нас українізується й буде до нас приязний.

Хай Буде!

Зображення користувача Василь Глод.

Ваш заклик,п. Анатолію" до українізації навіть у "дрібницях" сприймаю позитивно. Ваша публікація наповнена теплотою і любов"ю до ближнього, приємно читається. Буду старатися українізовувати свій простір спілкування. Найвища наша мета досягти рівня Мови Сенсар. На телефонні дзвінки в, більшості випадків, відповідаю "слухаю". Відносно "Агов" можна вживати, хоча це в першу чергу заклик, Ви цей заклик цілком доречно використали в назві своєї статті.

Радіймо!

Зображення користувача Віктор Макаренко.

Вітаю автора публікації п.Анатолія! Яке бурхливе обговорення викликав цей невеликий допис! Я ніколи не використовував "агов", але якщо мені зателефонує п.Анатолій і скаже: "Агов!" я можливо відгукнусь так само і... усміхнусь!

Зображення користувача Анатолій Висота.

Пане Василю, дякую за ваші 3 гали за цю публікацію! Зростання її РЕЙТИНГУ - це і є достойна відповідь товариства переляканим: товариство НЕ БОЇТЬСЯ цієї публікації й активно її обговорює. Пане Вікторе, дякую за твої кревних 5 галів за мою статтю про КРУТЬОЛО, яке у славній Дзензелівці називається ФУРГАЛОМ - яка ж таки багата наша Україна! А відносно оклику АГОВ!, то справді доречним є його використання тим, хто першим починає телефонну розмову. А відгукнутися можна іншим приємним словом, до прикладу, Зірчиним ВІТАЮ!

Зображення користувача Володимир Майборода.

Гарне спілкування викликала Твоя, пане Анатолію, стаття :).
Отже, ми його (спілкування) потребуємо.

От наприклад, я вважаю, що українізація стосується перш за все "мене любого". Це виконання кількох заповідей-правил: "Лікарю, зцілися сам" і "Твори те, що любиш".
Для мене українізація закінчується там, де вона нав'язується.

Я ж не нав'язую свого "після слів" - просто поділився своїм досвідом. У цьому - моя українізація! І Твоє "після написаного" - це також Твоя українізація САМОГО-СЕБЕ. Ні більше - ні менше! Інші, бачучи наш приклад, самі усвідомлять для себе, що таки є потреба в українізації, і вирішать як їм себе українізувати.
Бо: "Вольному - ВОЛЯ!".

От наприклад, хочеш вигукувати, а не вітатися - вольному воля! Мені видається неПРАВильним, а скоріше - НЕвірним, вигук "агов!" на початку розмови по телефону. І ця моя думка не входить у Твої, друже, рамки. І не тільки моя, бачу по коментарах ;).

Статтю зняли з головної сторінки? Не ображайся! "Агов!" краще звучить саме як оклик, а не вітання :) Тут Твоя інтуїція Тебе підвела....

Ти просиш мене відгукнутися на заклик "Агов, друзі мої! Де ви?" !От це саме той випадок, коли вживається оклик "агов!" - Ти намагаєшся привернути увагу :). І саме це Тобі вдалося! Я відгукнувся (хоч і зі значним запізненням... за поважної причини). І навіть трьома галами відзначу статтю, але не за "насильну українізацію", а за гарне спілкування, що вона викликала серед соколійців.

П.С. ...але на початку розмови по телефону я буду давати знати співбесіднику, що я його "слухаю"; чи повідомляти, що це саме я "на дроті" з того боку!

Не шукаймо ворога там, де його немає! ;) Шукаймо Царства Божого в собі!
РаДіймо!

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Пан Володимир в цьому коментарі все добре розставив на свої місця!

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Бачу, Анатолію, що Ти не тільки мене запрошуєш до прочитання та відгуку на Твої публікації...

Володимир Майборода ("Ти просиш мене відгукнутися на заклик "Агов, друзі мої! Де ви?" !).
Ӏнші, можливо, роблять це особливо з поваги до Тебе, хоча стихійно може й не відповіли б?

В Н.О. маємо щастя читати, галити й відповідати на ті публікації, які нам подобаються, а не на ті, до яких "запрошується" самим автором...

Відтак, чого вартий той "рейтинґ", на який вказуєш?: "Зростання її РЕЙТИНГУ - це і є достойна відповідь товариства переляканим: товариство НЕ БОЇТЬСЯ цієї публікації й активно її обговорює".

Шкода. Твої і без того цікаві розповіді не повинні нести такого "затемнення"!

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Миро Продум.

Пан Анатолій подає нам приклад активного маркетингу своїх статей! І це в нього непогано виходить. Радіємо!

Зірка Вітошинська каже:
Бачу, Анатолію, що Ти не тільки мене запрошуєш до прочитання та відгуку на Твої публікації...
Володимир Майборода ("Ти просиш мене відгукнутися на заклик "Агов, друзі мої! Де ви?" !).
Ӏнші, можливо, роблять це особливо з поваги до Тебе, хоча стихійно може й не відповіли б?
В Н.О. маємо щастя читати, галити й відповідати на ті публікації, які нам подобаються, а не на ті, до яких "запрошується" самим автором...
Відтак, чого вартий той "рейтинґ", на який вказуєш?: "Зростання її РЕЙТИНГУ - це і є достойна відповідь товариства переляканим: товариство НЕ БОЇТЬСЯ цієї публікації й активно її обговорює".
Шкода. Твої і без того цікаві розповіді не повинні нести такого "затемнення"!

Освячуйся! Озброюйся! Плодися!

Зображення користувача Вадим Кононенко.

Згоден із Зіркою, не варто використовувати ярлики чи образливі слова для активізації спілкування (тільки, пане Анатоліє, не питайте, коли це було, бо це може надовго затягнутися ;)). В кращому разі - людина це проігнорує. В гіршому - відповість у такому ж дусі.

Спілкуймося приязно! :)

Хай Буде!

Зображення користувача Володимир Майборода.

Ну, не зовсім так, пануню Зірко.... ((
Скорше я прочитав уважно заголовок: "Анатолій ВИСОТА: Агов, друзі мої! Де ви?"
І оскільки маю честь бути другом усім соколійцям, у тому числі й шановному пану Анатолію, то я й відреагував на заклик ;). Якби не його "Агов!", то не знаю чи втрапив би сюди :).

Зірка Вітошинська каже:
Бачу, Анатолію, що Ти не тільки мене запрошуєш до прочитання та відгуку на Твої публікації...
Володимир Майборода ("Ти просиш мене відгукнутися на заклик "Агов, друзі мої! Де ви?" !).
Ӏнші, можливо, роблять це особливо з поваги до Тебе, хоча стихійно може й не відповіли б?

Але мої слова не для образи Твоєї, друже Анатолію!!!
І ... шануймо ся усі! :)

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Арсен Дубовик.

Ой! Як же я запізнився! Тут такий РУХ!!! ))))

А й справді, активніше активізуймо (даруйте за тавтологію) українізацію свого особистого простору (серця).

От, наприклад, пан Анатолій за покликом серця запитав мене про народну назву гвоздик польових, про які гарного вірша написав друг Леонід Українець.

На випадок, якщо мене знову не почують, то я гукаю Вам - "Агов! Друзі мої! Загляньте і ознайомуймося з моєю відповіддю і чотирма новими публікаціями "в тему" (вони наведені в тій відповіді).

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Анатолій Висота.

Друже Володимире, а чи я кому що нав"язую? Я просто ділюся своїм життєвим досвідом. А у випадку телефонних розмов, то навіть ознайомив вас із досвідом великого українця Михайла Грушевського. Це виявилося цікавим для нашого товариства, а воно просто СКУЧИЛО за СПІЛКУВАННЯМ. Такі щирі коментарі-сповіді, як у Наталки Артанії - варті щирого золота. Прочитайте його і дізнаєтеся багато чого про нашу талановиту товаришку. Шановна Зірко, невже моє запрошення Володимира+ чи тебе до обговорення цієї статті є криміналом? Просто цю безневинну коротеньку статтю адміністративно зняли з ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ, побоюючись, що вона налякає читачів. От саме тому я нагадав тобі та іншим, що така публікація є і її нічого боятися.За 4 доби і без публікації на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ станом на 17=30 26.2.15 р ця стаття має 29 коментарів, 145 переглядів і Р=43.

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Тут нічого мені додати, Анатолію, до того, що написала. Ми всі бачимо, що нового появляється...

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Володимир Майборода.

А-ааа! То це Ти вирішив просто протестувати готовність Адміністрації рецензувати публікації на предмет Передовиці! :)

Анатолій Висота каже:
...Просто цю безневинну коротеньку статтю адміністративно зняли з ГОЛОВНОЇ СТОРІНКИ...

Агов! Друже Миро!
Агов! Друже Вадиме!

Думаю, назріло питання оголошення правил розміщення матеріалів на сайті - визначімося, які статті можна виносити на головну сторінку, а які ні. Щоб надалі ми позбулися незручностей і, що важливо(!), перебування на сайті Інвесторів не мало й вигляду утисків, а було комфортним!

Так, соколійці?

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Ідеально, щоб автоматично туди потрапляли по найбільшій кількості галів. Але по-моєму і зараз в ручному режимі туди потрапляють публікації, які гідні того.

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

Анатолію, прошу, не гнівайся на мою (запізнілу!) заувагу. Я собі дозволила її "з висоти свого віку":)). Ми всі тут учимося бути прозорими (тобто з прозорими рейтинґами).

Ненав'язливим, наприклад, є Арсенове прилюдне запрошення "Загляньте і ознайомуймося з моєю відповіддю і чотирма новими публікаціями "в тему"", бо звертається до всіх, а не особисто. До речі, теж дуже цікаві!

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Зірка Вітошинська.

До питання Володимира Майбороди приєднуюся і я.

Творимо разом Вільну Українську Державу Гартленд !

Зображення користувача Анатолій Висота.

Маєш рацію, друже Володимире! Думаю, назріло питання оголошення правил розміщення матеріалів на сайті - визначімося, які статті можна виносити на головну сторінку, а які ні. Щоб надалі ми позбулися незручностей і, що важливо(!), перебування на сайті Інвесторів не мало й вигляду утисків, а було комфортним! Хоч редакційна (цензурна!) політика має також проявлятися. Наприклад, у тому, щоб не публікувати матеріалів з рекламою ворожого товариству світогляду. Маю пропозицію: АВТОМАТИЧНО розміщати матеріал на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ, коли він за 1-5 діб знаходження у блозі автора викликав значну цікавість у товариства і це проявилося у 100 переглядах сторінки або у 20 коментарях або у рейтингу = 50. Ці цифри можна уточнити при подальшому обговоренні. Як вам таке, соколійці?

Зображення користувача Володимир Майборода.

Ідея здавалося б не погана... але так відбудеться перенасичення рубрики "Останні публікації" і останні публікації будуть дійсно "останніми у списку", а значить випадатимуть із нашого поля зору.
Те, про що Ти, друже кажеш вже є у рубриці "Галія | Голосування".

Анатолій Висота каже:
...розміщати матеріал на ГОЛОВНІЙ СТОРІНЦІ, коли він за 1-5 діб знаходження у блозі автора викликав значну цікавість у товариства...

У мене є наступна пропозиція.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Ірина Новиченко.

Я із задоволенням використовую у телефонній розмові слово "вітаю". Одного разу була кумедна ситуація, коли донька у відповідь запитала: "З чим вітаєш?" Отже, не всі навіть розуміють значення цього слова, тому потрібно частіше використовувати його. Також мені надзвичайно подобається починати розмову словом "Радіймо!" Я якось дуже легко прийняла його у своє життя. Судячи з реакції багатьох людей на це вітання, його чудово розуміють і сприймають. Звертання "агов" мені здається дуже веселим, дуже якимось українським, у ньому багато живої енергії, бадьорості. Можливо, найкраще буде кожному обирати те, що відповідає його характеру, настрою, моменту розмови. Власне, із друзями - це може бути одне звертання, а з діловими партнерами - інше. Мені здається, усе залежить від конкретної ситуації.

Зображення користувача Володимир Майборода.

Проігнорувати не можу, бо питання конкретне і адресне. І це було б не по-дружньому: щось відповісти не щиро, чи промовчати. Мушу відповісти ;) Відповідаю, як підмітив Вадим,

Вадим Кононенко каже:
...у такому ж дусі

Отже, запитання до мене наступне:

Анатолій Висота каже:
Друже Володимире, а чи я кому що нав'язую?

Але відповіддю моєю буде аналіз коментарів і Твої слова, друже Анатолію... Приготуйся ;) Це для того, щоб Ти міг побачити, який "баласт" треба "скинути", щоб "злетіти вгору" ;). А інші - "мотайте на вуса"!
(Під кожним іменем відповідне посилання на "іменний" коментар)
Отже:
Це Твій заклик:

Цитата:
Анатолій ВИСОТА: Агов, друзі мої! Де ви?

Це Твій досвід:

Цитата:
Відтоді і я став окликувати по телефону «агов!»...

Друзі відгукнулися (Олег Подорожній, Зірка Вітошинська (двічі), Люк Скайуокер, Майя Українська, Олександр Кирмач, Зірка Вітошинська) і кожен позитивно оцінив твій досвід, і всі поділилися своїм досвідом.
Ти дякував усім.
Ідея українізації сподобалася Наталці Артанії
Андрій Гончаренко, Явсе Світ також з вдячністю Тобі згадали своє.
Леонід Українець солідарно спробував по телефону "Агов!"
Енею Харалужному просвітилося з П.С.
Давно не було з нами нашої "сенсарської душі" Оксани Лутчин - обережно подякувала за "теплі описи".
Відмічаю Твій наголос (це вже посил до схиляння на свій бік):

Цитата:
"Бачте, вже й друг Леонід каже АГОВ! Тепер вже нас є ДВОЄ! Хто ще З ВАС українізує свої телефонні розмови?"

Гринь Братер погодився з Зіркою.
Обґрунтоване роз'яснення вірного використання терміну "агов!" звучить від Миро Продума, його підтримав Доброслав Велесовий (бачимо ще чотири голоси на підтримку їх слів галами). Словесно їх підтримала Зірка
І от читаю в Твоїх словах образу...

Цитата:
...Можете й далі казати улюблене своє "гелло!"...

Це вже початок....
Далі й Петро Підкова дякував авторові за гарні акценти, але не підтримав "телефонний вигук".
Не отримав ти підтримки щодо "Агов!" і від Оксани Дац
І Ти починаєш нав'язливо фантазувати:

Цитата:
...Ось, до прикладу, надумав я подзвонити у Францію до Зірки. Один дзвінок, другий, третій. Клац - є з"єднання! Хвилюючись, кажу: Агов, Зірко! Це ти? і чую у відповідь миле: Так! Це я, друже, вітаю! Скажіть, що саме в цій розмові є грубого й недоречного?...

І от спрацювало! Статтю знято з Передовиці! І Ти це помічаєш/відмічаєш. Цю нечемність (зняття публікації) помітив ще хтось і прогалив Твій коментар. Бо це справді, "не по-правилам".
Миро Продум признається, що це він видалив і вже (бачу) в нього терпець урвався щодо нав'язування соколійцям "телефонного агов!" (і не лише в нього - бо коментар Миро хтось один таки прогалив!).
Твою нав'язливість помітив Вадим Кононенко і закликав до конструктивізму:

Цитата:
...Давайте кожен обере собі ті вислови, доречність яких він відчуває у тевний момент часу з певною людиною....

Але Ти вже починаєш шукати, кому це ...пора викачувати переляк...
Намагався толерантно віднестися до бесіди Василь Глод, але "телефонний вигук" не підтримав.
Віктор Макаренко погодився на "Агов!" по-телефону лише від Тебе, по-дружньому.
І знову нав'язування:

Цитата:
...А відносно оклику АГОВ!, то справді доречним є його використання тим, хто першим починає телефонну розмову...

Доречним для кого? Абсолютна більшість соколійців заперечила його доцільність! Отже, це нав'язування своєї думки, друже.
Я висловився за особисту українізацію і також не підтримав "телефонний вигук". І в цьому мене хтось прогалив. Припускаю, що Доброслав Велесовий ;), це по його коментареві так здається ;).
От уже й посестра Зірка не витримала, й висловила занепокоєння Твоєю позицією:

Цитата:
...Шкода. Твої і без того цікаві розповіді не повинні нести такого "затемнення"!

Із Зіркою погодився Вадим.
Миро Продум вирішив примирити всіх Твоїм позитивним прикладом "активного маркетингу своїх статей".
Я пояснив Зірці своє рішення відписатися саме через Твоє "Агов!", бо воно спонукає до діалогу (але не як "телефонний вигук").
Далі бачу і Раїса Ткачук, і Арсен Дубовик так, як і більшість, не підтримують цей "телефонний вигук"...
Але я з Тобою погоджуюся, що нам потрібні правила, які врегульовують права Акціонерів на розміщення публікацій (тим більше авторських!) на Передовиці.

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Доброслав Велесовий.

Ого, ну ти пан Майборода, так конкретно постарався з цим коментарем. Маєш від мене бали за свою роботу. Вмієш довести свою думку :)

Зображення користувача Вадим Кононенко.

Чудовий аналіз, пане Володимире, навіть найтонші емоційні відтінки не лишилися поза увагою. :) Мені не хотілося цього робити, але Ти це зробив дуже тактовно. Дякую!

А от щодо правил, то добре, звісно, щоб було чітке розуміння, чому і як стаття потрапляє на головну, але.. це дуже суб’єктивно, як на мене.. На усіх ресурсах є модератори, які слідкують за цим (й там є перелік правил, якими модератори керуються), у нас це можуть робити редактори.

Але, думки можуть бути конструктивні й деструктивні... Чи можна це записати у правила, щоб це було об’єктивною оцінкою? Ще є мета ресурсу, що визначає точку зору у доцільності-недоцільності тем...

Тож, можна спробувати написати якісь правила для розуміння того, що ми хочемо тут бачити, але, бажано, щоб це не стало заважати нам самим (не стало рамками, що заважатимуть нашому розвитку), коли ми переростемо поточне бачення ситуації.

Для прикладу: пригадую про голосування на одному із перших зборів за обов’язкове використання ЖС для учасників Борії, через це багато хороших і потрібних справі людей її залишило. Багато від кого чую, що це було непотрібним... Тож, прошу, будьмо обережні у накладанні рамок, не повторюймо помилок.

Зображення користувача Володимир Майборода.

Акціонер думає, що має на це повне право, друже. От я про що! Звідси непорозуміння між соколійцями. А нам потрібна Єдність і Солідаризм.

1)Право на Передовицю прив'яжіть, наприклад до відсотку інвестицій там, чи що?

2)Або, що краще як на мене:

- Адміністрація сайту повинна мати повне право на закріплення публікацій вгорі списку нових публікацій (і це буде власне "Передовиця");

- Всі інші нові статті Акціонерів автоматично додаються в нові публікації і так само автоматично розміщуються в ній за часом публікації;

- Модератор слідкує за конструктивністю думок і, за потреби видаляє деструктивні;

- А от публікації Гравців на головну сторінку можуть виноситися лише Адміністрацією чи Редакторами.

- Кого я ще не згадав? Відвідувачів? Так вони не публікуються! ;)

Згоден - рамки зобов'язують, але "коли ми переростемо поточне бачення ситуації", тоді цієї рамки треба буде позбутися "як баласту" і вперед й угору!

Вадим Кононенко каже:
...можна спробувати написати якісь правила для розуміння того, що ми хочемо тут бачити, але, бажано, щоб це не стало заважати нам самим (не стало рамками, що заважатимуть нашому розвитку), коли ми переростемо поточне бачення ситуації...

Хто шукає - той знаходить, бо: 1. Завжди стається те, чого ми хочемо. 2. Ми ніколи не знаємо шляхів реалізації наших задумів.

Зображення користувача Вадим Кононенко.

1. Згоден з тим, що поточні критерії відбору публікацій на головну сторінку потребують вдосконалення.

2. Вже піднімав про це пиатння в ході розгляду завдань на розвиток сайту, але відповідь отримав таку, що до поточної схеми дійшли шляхом тривалих пошуків, тож - поки-що тут нічого міняти не варто.

3. Пропоновані Тобою критерії, не даватимуть змоги "пробитися" крізь причеплені нагорі адміністрацією публікації звичайних Гравців.

4. Критеріїв відбору може бути багато різних.. наприклад, у блоці "Галія | голосування" маємо чотири.

5. Ті ж листи у ранкову пошту відбираються за позначкою "Вибір редакції",.. тож, поки-що, як бачу, без вольового рішення "редакції" система публікацій не працюватиме. Треба звести все це до спільного знаменника, поки активність тут невелика й "редакція" справляється, не думаю, що щось зміниться, бо й сайт потрібно буде перероблювати під нову схему.

А от коли рух набуде масовості, то, думаю, автоматизації не уникнути. :)

У поточний момент часу ні інвестиційна частка (бо можлива узурпація досить легкими силами), ні особистий голос кожного інвестора (бо не враховує величини внеску в справу взагалі) не є надійним критерієм, що зможе замінити редакційну політику.

Тож, пропоную підняти це питання пізніше, або ж зараз починати шукати критерії, що зможуть вийти на "золоту середину". Бо це питання не лише публікацій а й керованістю стартапом загалом.

Сторінки

  • Сторінка
  • of 2
  • >