Рік тому багато хто передбачав, що Україна стане жертвою амбітної зовнішньої політики адміністрації Трампа. У той час ці похмурі прогнози здавалися цілком виправданими. Новий президент США не приховував свого бажання налагодити стосунки з Володимиром Путіним, які зіпсувалися через те, що Кремль почав війну в Україні.

Але тепер, оглядаючись на те, як пройшов перший рік президентства Трампа, стає зрозумілим, що ці проблеми, схоже, були роздуті. Зараз є підстави вважати, що адміністрація Трампа, навпаки, зарекомендувала себе як одна з найбільш проукраїнських за всю сучасну історію США.

Білий дім демонстрував рішучу підтримку України протягом всього 2017 року. Грудневе рішення про надання Києву оборонного озброєння стало для України різдвяним подарунком і потужним сигналом для Кремля.

Москва так довго і так важко утримувала Вашингтон від надання зброї Україні, намагаючись зобразити це питання у вигляді червоної лінії, перетин якої неминуче призведе до загострення конфлікту. Не звертаючи уваги на «занепокоєння» Москви, Білий дім надав Україні зброю, підкресливши тим самим свою рішучість. І цей жест США, швидше за все, ще довго буде резонувати в Кремлі.

Позиція уряду Трампа щодо України була помітна і щодо кадрових перестановок, які відбулися за останній рік. Вибір Курта Волкера як спеціального представника по Україні був, мабуть, найважливішим.

Волкер зробив діалог з приводу війни в Україні максимально відвертим, часто навмисно відмовляючись від дипломатичних тонкощів, щоб підкреслити пряму відповідальність Кремля за конфлікт на Донбасі, і кажучи однозначно про «стовідсоткове російське командування та управління» в так званих сепаратистських республіках.

Також в команду Трампа увійшли Радник з національної безпеки США генерал-лейтенант Герберт Макмастер, «відмінник» військової історії, який написав книгу про російську гібридну війну, і міністр оборони США Джеймс Меттіс, який вже давно не соромиться говорити про свою підтримку України в її конфронтації з Кремлем.

Така відома фігура в адміністрації Трампа, як Держсекретар Рекс Тіллерсон, також дає зрозуміти, що шлях до поліпшення відносин між США і Росією залежить безпосередньо від України.

Численні проросійські члени табору Трампа потрапили в немилість. Найбільш відомою жертвою став колишній Радник з національної безпеки США генерал-лейтенант Майкл Флінн, який пішов у відставку в лютому 2017 року через свої контакти з кремлівськими чиновниками. І Флінн залишається центральною фігурою в розслідуванні передбачуваного втручання Росії в президентські вибори у США. Інші периферійні фігури з кампанії 2016 року також пішли, зокрема і ті, хто підозрюється в зв'язках з Кремлем.

Тобто Білий дім витратив більшу частину 2017 року на створення команди, яка демонструє незаперечну підтримку територіальної цілісності України.

І ніяких успіхів у широко очікуваній «відлизі» у відносинах Вашингтона і Москви не сталося. Російські політики хоч і відкрито говорили про те, що вони «підсунули свою людину» в Білий дім, але є зворотні докази.

Двосторонні зв'язки значно погіршилися за час першого року правління Трампа. Це включало в себе послідовне введення додаткових санкцій проти Росії, недавню публікацію нової Стратегії національної безпеки США, що визначає Росію як країну-противника, що прагне підірвати американську безпеку і процвітання.

Тому первісна радість Росії з приводу тріумфу Трампа тепер виглядає наївною, а величезна кількість сувенірних фігурок Трампа, які з'явилися на полицях московських магазинів у кінці 2016 року, перетворилися на історичний курйоз.

Як одного разу зауважив Бісмарк, політика – мистецтво можливого. А нинішні політичні можливості в Америці явно сприяють підтримці України як частини більш широкої опозиції Вашингтона до російської гібридної агресії. В цьому відношенні у Києва є значно більше приводів для оптимізму у 2018 році, ніж у Москви.