"Шкільна освіта виконує місію "і не сюди і не туди". Тому ми втрачаємо цікавість дітей до нового, незвичного, природнього. Водночас нічого не робимо, щоб реалізувати на базах шкіл природничі центри зі спостереження за навколишньою природою, яка саме й розвиває уявлення, почуття, мислення, творче бачення. Можливо, через це наші діти й переключаються на телефони, планшети та всю іншу нечисть", - каже доцент кафедри соціальної реабілітації та соціальної педагогіки Київського національного університету ім. Тараса Шевченка Людмила Токарук.

Педагог назвала  5 чинників, яких не вистачає нинішній українській школі.

1. Духовна індивідуальність

У погоні за технологічним прогресом діти забувають про морально-етичні норми та принципи. Саме тому дітям у ранньому віці потрібно прищеплювати милосердя, довіру, повагу й любов одне до одного. Сучасні діти іноді грубі у поводженні зі своїми однолітками та й навіть рідними. Варто формувати у них вміння прощати. Це дуже важливо.

2. Основи підприємництва

Не те що діти, деякі дорослі не вміють раціонально використовувати гроші. Одна справа, коли їх у тебе багато. Зовсім інша, коли ледве зводиш кінці з кінцями. Навички користуватися коштами та вміння використовувати їх за потребами, а не за бажанням - дуже важливе. Крім того, треба навчити дитину прогнозувати кінцевий результат зароблених коштів.

3. Манери поведінкового спілкування

Правильні манери у спілкуванні з дорослими та своїми однолітками в малому віці - запорука такого ж спілкування у дорослому житті. Навколо нас багато хамів та грубіянів. Це все через недостатність такого виховання у школі та сім'ї. До прикладу, у родині митрополита Андрея Шептицького було елітне виховання. Мати Софія з найменшого віку всім своїм сімом дітям прищеплювала віру, любов до Бога та батьківщини, народні та родинні традиції, прагнення до прекрасного, світлого та святого. Жінка старалася усіма силами прищепити в серце синів шляхетність і побожність.

4. Прогнозування професійного майбутнього

Не рідкість, коли діти в одинадцятому класі не знають, ким хочуть стати у майбутньому та куди підуть навчатися. Мовляв, куди поступлю - туди піду. Такі ситуації треба звести до мінімуму. Тому з ранніх років розвитку дитини треба зайнятися прогнозуванням її професійного майбутнього.

5. Клас "Юного науковця"

З перших класів, відповідно до профілю школи, у навчальних закладах треба створити клас "Юного науковця". Треба почати готувати дітей до цікавих наукових відкриттів. Щось подібне є в Японії. Там у школі велику увагу приділяють розробленню учнями різних проектів. Вони створюють унікальні наукові проекти з хімії, фізики та біології. Діти вступають до університету і мають якусь наукову базу.