СРСР

Свій заповіт Гітлер почав писати 4 лютого 1945 року, а закінчив 26-го. Це досить об'ємний рукопис, привести його тут цілком нема ніякої можливості, а тому ми опублікуємо і прокоментуємо найбільш характерні, з нашої точки зору, частини документа.

Сатиричний тижневик Simplicissimus, як інформаційна зброя Третього Райху.

Сатиричний тижневик Simplicissimus, як інформаційна зброя Третього Райху у Другій Світовій війні.

У повоєнний час в середовищі російської еміграції отримала широке ходіння легенда, згідно з якою головним винуватцем невдачі Російського Визвольної Руху Другої Світової війни був нібито ... Гітлер і взагалі керівництво Третього Райху, які не бажали дати зброю російським людям, які, мовляв, практично поголовно були готові битися за свободу своєї Батьківщини від тиранії Сталіна. Такою, мовляв, нерозумною політикою, заснованою на презирстві до російського народу, Гітлер знищив не тільки російський антирадянський опір, але і свою власну державу.

Виступаючи на прийомі у Великому Кремлівському палаці з нагоди 70-річчя перемоги у Сталінградській битві (2013 р.), президент РФ Володимир Путін, зокрема, сказав: «Ми повинні зробити все, щоб пам'ять про Сталінград, правда про нього ніколи не згасали ...». Однак, про деякі моменти Сталінградской битви на офіційних урочистостях не прозвучало ні слова! Керуючись настановою президента РФ розповімо «незручну правду» про Сталінград...

30 січня 1933 року райхспрезидент Німеччини Пауль фон Гінденбург призначив Адольфа Гітлера райхсканцлером… Ця подія відбулася 84 роки тому, але її наслідки актуальні й сьогодні.

Читаючи листи СТАНІСЛАВА ЛЕМА, відомого польського письменника-фантаста, Андрій Павлишин натрапив на цікавий порівняльний аналіз психотипу «нацистів» і «совєтів», та й переклав цей аналіз для загалу…

Під час «Великого терору» Ворошилов брав участь у розгляді так званих розстрільних списків – переліків осіб, репресованих із санкції членів Політбюро ЦК ВКП(б). Підписи на списках означали винесення обвинувального вироку. Підпис Ворошилова присутній на 185 списках, за якими були засуджено і розстріляно понад 18 тисяч осіб.

1. Запропонувати НКВС СРСР: 1) справи про 14 700 колишніх польських офіцерів, чиновників, поміщиків, поліцейських, розвідників, жандармів, осадників і тюремників, що перебувають у таборах для військовополонених, 2) а також справи про арештованих, що знаходяться в тюрмах західних областей України і Білорусії в кількості 11000 чоловік – членах різних к-р шпигунських і диверсійних організацій, колишніх поміщиків, фабрикантів, колишніх польських офіцерів, чиновників і перебіжчиків розглянути в особливому порядку, із застосуванням до них вищої міри покарання – РОЗСТРІЛУ !.

«Памятка для войск. Десять заповедей при обращении с русскими» – унікальний архівний документ, «Пам'ятка для військ. Десять заповідей при поводженні з російськими »переклад захопленого німецького документа, зроблений військовими перекладачами розвідувального відділу армії і засвідчений помічником начальника 4 відділу Розвідувального управління Генерального штабу Червоної Армії старшим лейтенантом «Ветров». Документ свідчить про лояльність військового командування Вермахту до населення Радянського Союзу навіть в найважчі часи поразок для Третього Рейху.

Ми дуже швидко забуваємо наше недавнє минуле… що закладає помилки в сьогоденні і майбутньому.

«Тов. Жуков, під час перебування Головкомом групи Радянських окупаційних військ у Німеччині, допустив вчинки, що ганьблять високе звання члена ВКП(б) і честь командира Радянської Армії. Будучи повністю забезпечений з боку держави всім необхідним, тов. Жуков, зловживаючи своїм службовим становищем, встав на шлях мародерства, зайнявшись присвоєнням і вивезенням з Німеччини для особистих потреб великої кількості різних цінностей…» ( З ПОСТАНОВИ Політбюро ЦК ВКП(б) «Про т. Жукова Г.К. Маршала Радянського Союзу» / П61 / 84. 20 січня 1948 р.)

Сьогодні можна з упевненістю стверджувати, що Культ Великої Перемоги (побєдобєсіє) досяг своєї завершальної стадії на шляху перетворення в релігію – віруючих не здатні переконати навіть справжні історичні документи, авторів яких (сталінського Головного військового прокурора) при всьому бажанні не можна звинуватити в упередженості або бажанні «очорнити великий подвиг радянського народу». «Релігія Великої Перемоги» - це дійсно релігія, що сформувалася і для якої справжні історичні документи навіть сталінської епохи не мають ніякого значення. Ми у відправленні цього громадянського культу і раніше не брали участь, і тепер не збираємося, оскільки вважаємо за краще критичний аналіз дійсності, який основні символи Віри у Великій Вітчизняній Війні, на жаль, не проходять.

Генерал-майор Олексій Сіднев в 1948 році був викликаний в Кремль на доповідь. Доповідав Сталіну про стан справ. Сталін виглядав дуже задоволеним і двічі схвально кивнув. Закінчивши доповідь, воєначальник зам'явся. Сталін запитав: "Ви хочете ще що-небудь сказати?" - Так, у мене особисте питання. У Німеччині я відібрав деякі цікаві для мене речі, але на контрольному пункті їх затримали. Якщо можна, я просив би повернути їх мені. - Це можна. Напишіть рапорт, я накладу резолюцію. Генерал-майор витяг з кишені заздалегідь заготовлений рапорт. Сталін наклав резолюцію. Прохач почав гаряче дякувати. "Не варто подяки", - зауважив Сталін. Прочитавши написану на рапорті резолюцію: "Повернути майору його барахло. Й. Сталін", - генерал звернувся до Верховного, - "Тут описка, товариш Сталін. Я не майор, а генерал-майор". "Ні, тут все правильно, майор", - відповів Сталін. Надалі начальник оперсектора НКВД Тюрінгії Григорій Бежанов, начальник оперсектора НКВД Саксонії Сергій Клепов, начальник оперативного сектора МВС по Берліну генерал-майор Олексій Сіднев, були заарештовані і засуджені.

Цікава версія колишнього британського розвідника відносно польоту Рудольфа Гесса у Великобританію в травні 1941-го року.