СРСР

«За Судоплатовим виникає фігура Берія, який одержував безпосередньо від Ігоря Васильовича Курчатова прохання надати найостанніші атомні секрети. Курчатов очолював авторів подібних звернень. Серед них Судоплатов називає Іоффе, Харитона, Зельдовича, Кикоїна. Важко позбутися враження, що ці корифеї нашого століття і наших атомних технологій проявили більше творчої уяви при складанні вказівок для шпигунів, ніж при спробах створити що-небудь самостійно. Немов другокурсники, що слухають професора, вони потонули в переданій їм інформації про секретні досягнення таких вчених, як Бете, Бор, Вейль, Комптон, Лоуренс, Ньюман, Теллер, Толмен, Сегре, Сиборг, Фермі, Фукс». (Володимир Білоконь, завідувач лабораторією Московського університету)

«… Сегодня, однако, достоверно известно, что первая советская атомная бомба (РДС-1) была до мельчайших деталей скопирована с американской плутониевой, сброшенной на Нагасаки»… ( Павел Судоплатов. «Спецоперации. Лубянка и Кремль 1930—1950 годы»).

Які шпигунські щупальця простягаються через «залізну завісу» на Захід, першим розкриває своїми викраденими в резидентурі посольства СРСР в Канаді документами Ігор Гузенко. Його втеча – перша кватирка в «залізній завісі», крізь яку Захід зміг глянути на багато темних рис свого союзника і зрозуміти, яку політику веде колишня дружня країна, і відчути, яким крижаним холодом звідти дме

«Я диктую ці рядки і думаю про радянське посольство – всього лише кілька будинків звідси, – яке виявилося центром змови. Під час війни, коли Канада робила все, щоб допомогти росіянам і зміцнити канадсько-російську дружбу, одна з російських спецслужб займалася тим, що шпигувала за нами... Просто дивно, скільки у них було контактів між людьми, які займали ключові позиції в уряді і промислових колах». ( Маккензі Кінг, прем’єр-міністр Канади)

«Мы говорим – Ленин, подразумеваем – Партия. Мы говорим – Партия, подразумеваем – Ленин!" ( Міфологема радянського періоду історії СРСР)

«Чи вступить Америка у війну чи ні – це байдуже, так як вона вже підтримує наших ворогів усіма силами, які здатна мобілізувати». (Адольф Гітлер)

Тільки в 1972 році у Вашингтоні відбулося підписання угоди про врегулювання розрахунків за ленд-лізом. За цією угодою, СРСР зобов'язався до 2001 р. заплатити 722 млн. дол., включаючи відсотки. До липня 1973 р. були здійснені три платежу на загальну суму 48 млн. дол., після чого подальші виплати припинилися. У червні 1990 року під час переговорів президентів США і СРСР сторони повернулися до обговорення боргу . Був встановлений новий термін остаточного погашення заборгованості – 2030 рік і сума – 674 млн. дол. Після розпаду СРСР зобов'язання за цим боргом перейшли до Росії.

Міфи радянської пропаганди.

У 1952 році країна перебувала на межі війни. Завдання Центрального Комітету стали зовсім зрозумілі: ми готуємося до третьої світової війни, і це буде ядерна війна. Були мобілізовані всі ресурси країни.

У минулих передачах ми дійшли висновку, що під час Другої світової війни США діяли в інтересах Москви. Штати знищили своїх головних геополітичних союзників – Третій Райх і Японію, віддали Москві Центрально-Східну Європу і Китай, створили Раду безпеки ООН, в якій комуністичні Росія і Китай отримали право вето на будь-яке глобальне рішення.

​«Відомості, що розкривають справжні причини аварії – таємно. Зведені відомості про радіаційну обстановку – таємно. Ті ж відомості в цілому по країні, республіці, області – таємно». Ось така інформація про Чорнобиль підпадала в радянський час під гриф «секретно».

Автори нового дослідження доводять, що в 1930-ті 1940-ті роки СРСР мав можливість таємно впливати на зовнішню політику Сполучених Штатів. Адміністрації Франкліна Рузвельта і Гаррі Трумена були буквально нашпиговані радянськими агентами, які не тільки збирали надсекретну інформацію, а й творили реальний вплив на політику Сполучених Штатів.

У радянських «запозиченнях» особливо вражають дві речі: їх величезний масштаб і дивовижний цинізм. Копіювалося буквально все - від величезних заводів, автомобілів, танків, літаків і ракет до фотоапаратів, побутової техніки та дитячих іграшок.

Коли завойовник приходить у переможену країну, він прагне викликати до себе симпатії місцевого населення. В Німеччині з Дрезденом і в Японії з Хіросімою і Нагасакі все було зроблено навпаки – наче спеціально для того, щоб викликати ненависть у всіх наступних поколінь.

Оперативний наказ наркому внутрішніх справ СССР від 11 серпня 1937 року №00485 про розгортання операції щодо репресій проти громадян польської національності, запідозрених в шпигунській діяльності на користь Польщі.