СРСР

Після «Криголама» був «День «М», люті нападки комуністів і нові книги Віктора Суворова, полеміка між його прихильниками і противниками ... У мене ж з першого прочитання «Криголама» залишилося бажання знайти радянські військові карти 1941 року. Карти ВТОРГНЕННЯ. Цікавість губить кота!

«... Філбі повідомляв, що британський кабінет міністрів розробляє плани нагнітання напруженості і військових конфліктів між Німеччиною і СРСР, щоб спровокувати Німеччину ... британські агенти зайняті поширенням чуток в Сполучених Штатах про неминучість війни між Німеччиною і Радянським Союзом; її нібито повинні були почати ми, причому превентивний удар збиралися завдати в Південній Польщі ... британська сторона нагнітає страх серед німецьких вищих керівників у зв'язку з підготовкою Рад до війни. За словами Берії, Сталін і Молотов вирішили принаймні відтягнути військовий конфлікт і постаратися поліпшити становище, застосувавши той план, від якого відмовилися в 1938 році »[1].

«…Перемога в Польщі, досягнута виключно силами німецької армії, спонукала мене знову звернутися до західних держав з мирними словами. Вони були відхилені міжнародними та єврейськими паліями війни. Але причина їхнього відхилення вже тоді полягала в тому, що Англія все ще сподівалася, що їй вдасться мобілізувати проти Німеччини європейську коаліцію, включаючи балканські країни і Радянську Росію. У Лондоні вирішили направити послом в Москву містера Криппса. Він отримав чітке завдання за будь-яких обставин відновити відносини між Англією і Радянською Росією і розвивати їх в англійських інтересах. Про прогрес цієї місії повідомляла англійська преса, якщо тактичні міркування не змушували її до мовчання». (Із Звернення Адольфа Гітлера до німецького народу у зв'язку з початком війни проти Радянського Союзу, 22 серпня 1941 р.)

Я став стежити за кожним рухом нашого великого противника на Сході. З квітня по травень я, можна сказати, безперервно знаходився на спостережному пункті і відстежував всі процеси, сповнений рішучості в будь-який момент, як тільки мені стане ясно, що противник готується до наступу, в разі необхідності випередити його на 24 години. В середині червня ознаки стали загрозливими, а в другій половині червня не залишилося ніяких сумнівів в тому, що мова йде про тижні або навіть дні. І тоді я віддав наказ виступити 22 червня. Повірте мені, старі товариші, це було найважче рішення за все моє життя, рішення, про яке я знав, що воно втягне нас в дуже важку боротьбу, але сподівався, що шанси виграти її тим більші, чим швидше ми випередимо іншу сторону. Адольф Гітлер ( з промови перед своїми старими соратниками в пивній Левенбройкеллер в Мюнхені, 8 листопада 1941 року).

Еріх Франц Зоммер народився в 1912 р. в німецькій родині, яка мешкала в Росії. У 1940 р. він був прийнятий на роботу в протокольний відділ німецького МЗС в якості перекладача з російської мови. 22 серпня 1941 року Зоммер брав участь в процедурі оголошення війни Радянському Союзу. Після війни він десять років провів у радянських контаборах, потім повернувся на дипломатичну службу, був німецьким консулом в Преторії і Сан-Франциско. Вийшовши на пенсію, написав кілька книг. Одна з них так і називається «Меморандум: як Радянському Союзу була оголошена війна» (Das Memorandum: wie der Sowjetunion der Krieg erklärt wurde).

«Згідно з уже підготовленим «похвилинним планом», бесіда з Деканозовим повинна була тривати з 3.30 до 4.00 берлінського часу. Після цього повинні були бути проінформовані представники дружніх і нейтральних держав ... Точно в призначений час Деканозова ввели в кабінет. Він, очевидно, ні про що не здогадуючись, простягнув Ріббентропу руку і почав, після того як ми сіли за стіл, за дорученням свого уряду викладати конкретні питання, які вимагали роз'яснення. Однак Ріббентроп з скам'янілим обличчям перебив його: «Тепер це не має значення. Ворожа позиція Радянського уряду по відношенню до Німеччини і серйозна загроза, яку представляє концентрація радянських військ на німецькому кордоні змушують Рейх прийняти військові контрзаходи». (Еріх Франц Зоммер, германський дипломат, учасник зустрічі Іоахіма фон Ріббентропа з послом СРСР Деканозовим 22.06.1941 р.)

Документи, що ілюструють безнадійні спроби Міжнародного Червоного Хреста надати допомогу радянським і німецьким військовополоненим. Реакція радянського керівництва на ці спроби, як випливає з внутрішнього листування МЗС СРСР, була гранично цинічною. Обговорювалася не допомога, а тільки одне питання: чи варто на звернення Червоного Хреста взагалі реагувати.

Радянський Союз був єдиною державою в світі, який оголосив полон своїх солдатів тяжким злочином. Військова присяга, стаття 58 Кримінального кодексу РРФСР і інші службові приписи, наприклад, «Статут внутрішньої служби» або «Бойові настанови піхоти Червоної Армії», не залишали сумнівів у тому, що здача в полон в будь-якому випадку карається смертю, як «перехід до ворога», «втеча за кордон», «зрада» і «дезертирство».

Протягом довгих повоєнних років комуністичні пропагандисти спекулювали на темі «жорстокого поводження» німців з радянськими військовополоненими. Однією з основних тез була: «полонених морили голодом»… Дійсно, полонені дуже страждали від голодування, часто голодування було і причиною їх смерті. Але давайте відкинемо пропагандистські мотиви і подивимося на ситуацію з Третього тисячоліття: чи можливо було в ті трагічні часи нагодувати сотні тисяч радянських солдат і командирів, що здалися в полон?

Історія комсомолки Зої Космодем’янської, яка стала першою жінкою – Героєм Радянського Союзу під час Великої Вітчизняної війни – ще з воєнної пори стала хрестоматійною. Написано-переписано про неї дуже багато, але оскільки певні обставини її «подвигу» були засекречені-замовчані, то це неминуче призвело до брехні, як самого початку її військової біографії, так і в подальшому культі «подвигу Тані». До недавніх пір в офіційних версіях не було навіть чітко визначено, ким вона була і з яким завданням прибула в Петрищево. Зою називали то московської комсомолкою, що відправилася в тил ворога мстити, то партизанкою-розвідницею, схопленою в Петрищево при виконанні бойового завдання.

Червоній армії було наказано вдаватися до особливо жорстоких і підлих методів тероризування власного населення. Є свідчення людей зі спалених чекістами в німецькій формі сіл, про радянських убивць і паліїв, переодягнених у форму СС. Тактика терору і провокацій широко застосовувалася радянськими спецслужбами і надалі: наприклад, після війни в Україні лютували енкавеесники, переодягнені у форму бійців УПА, про що свідчить велика архівно-документальна база.

«РАДЯНСЬКИЙ НАРОД - громадянська ідентичність в СРСР: історична, соціальна і інтернаціональна спільність людей, що мають єдину територію, економіку, соціалістичну за змістом культуру, союзну загальнонародну державу і спільну мету - побудову комунізму». (Большая советская энциклопедия / БСЭ) "СОВОК" – побутова назва радянського періоду 1917-1991 років [1].

За 10 років (1930-1940) американці створили в СРСР хімічну, авіаційну, електротехнічну, нафтову, гірничодобувну, вугільну, металургійну та іншу промисловість, найбільші в Європі заводи для виробництва автомобілів, тракторів, авіаційних двигунів та іншої продукції.

Поряд з вирішенням суто військових питань, Гітлер знайшов час ознайомитися і з проблемами військовополонених… Ось що згадує про це Ганс Бауер, особистий пілот Гітлера: «Із аеродрому кортеж автомобілів проїхав декілька кілометрів до кар’єру. Тут утримували тисячі радянських військовополонених. Гітлер наказав, щоб усіх українців негайно звільнили».

Перемога німецьких військ під Уманню була знаменною для німецького командування. Число захоплених радянських військовополонених в перші місяці війни значно перевищило очікування гітлерівського керівництва. Місце загибелі 6-й і 12-ї армій в районі Підвисокого, маси згорілої радянської техніки, полонені радянські генерали – все це було свідченням великої здобутої перемоги. В другій декаді серпня Гітлер написав листа Муссоліні і запросив його відвідати Східний фронт.