політологія

Як не прикро, сьогодні у всіх коментарях, виступах про події 9 травня у Львові чомусь відсутня увага до слів Т.Шевченка, які є визначальними для визначення того лиха, яке і нині панує в Україні.

Якщо прослідкувати за подіями української історії, можна побачити цікаву особливість – кожен її наступний період відбувається за одним і тим самим сценарієм. Українців об’єднує певна справа чи ідея (переважно – ідея власної держави), вони починають разом її реалізовувати, при цьому творять дива і неймовірні подвиги. Але на певному етапі, коли, здавалося б, перемога вже в кишені, українці неминуче починають чубитись між собою і враз втрачають все.

Від приїжджих відірвалось двоє хлопців і побігли попід стіну на територію Пагорба Слави. Під куртками у них були червоні знамена, які напередодні були заборонені вивішувати місцевою владою. Я підбіг до одного з полковників міліції і звернув його увагу на те, що діється. Відповідь його була блискавична. Він схопив мене за руку і дав команду чотирьом міліціонерам, що були біля нього, негайно вивести мене за периметр оточуваний чотирма рядами міліції…

«У суспільстві зріє потужний протест. Тому ми звертаємося до всіх українців незалежно від національності та місця проживання: ми не маємо права піддаватися на провокації та спроби влади розколоти країну. Наше завдання – згуртовано змести цю владу на смітник історії. Лише тоді Україні відкриється шлях для побудови вільної, заможної і справедливої держави».

Два роки тому Україна зібрала найбільший за всю свою історію, включаючи і радянську, врожай зернових культур (53,4 млн. тонн) і перетворилася на одну з трьох провідних аграрних країн світу. Протягом лише одного року перебування при владі «команди професіоналів», наша держава повністю втратила свої позиції не лише в аграрному секторі світової економіки, але й покинула десятку країн, головних експортерів зброї. Таким чином, провали економічної політики нової влади відбулися на всіх фронтах і напрямках.

Чи хоче справжній патріот України виглядати биком? Очевидно, ні. То, може, зайцем, який сидить в кущах? Надумана дилема. Ця дилема – мудра середина між биком і зайцем – зі всією серйозністю постала 9 Травня у Львові. І не лише у Львові. Та Львів нам дав урок – і українцям потрібно задуматися, яку лінію поведінки взяти на озброєння.

Вчора до нас надходила доволі суперечлива інформація з приводу того, яке саме рішення виніс німецький суд у справі Івана Дем’янюка.

Харків, так звану "пєрвую століцу", який вірніше назвати московськими воротами, останнім часом залюбили московські гуманітарії. Спочатку в штатському – Медведєв, Затулін, Марков... А тепер – і в рясах.

Чи дивно, що і в Миколаєві знайшлися щирі українці за національністю, які шанували і шанують рідну мову, радо зустріли акцію “Калинова гілка” і взялися всіляко допомагати в такій нелегкій справі. При зустрічах з ними відчувалося, що вони нарешті дочекалися живої справи по духовному, українському національному відродженню серед оточуючого з усіх боків російськомовного середовища з його закликами на підтримку якоїсь політичної сили , яка рветься до влади. Та, як не прикро, таких було мало.

Вже майже нікого в Україні не дивує повна неспроможність нинішньої влади здійснити системні зміни в нашій країні. Всі так звані «реформи» реально полягають лише у відвертому здирництві українського народу.

Харківські журналісти жваво обговорювали заходи влади до приїзду глави РПЦ в «першу столицю» 8 травня. Багато міркувань викликало, як же буде розгорнуто сцену на т.зв. найбільшій в Європі площі: канонічно зі сходу – лицем до вождя світового пролетаріату, чи з єретичного заходу – спиною до Ілліча.

Свобода слова, вільне вираження поглядів та переконань належать до базових принципів демократичного суспільства, виконання цих завдань покладені на владу.в Україні Конституційні положення з питань свободи слова та інформаційної діяльності прописані у більш як 110 нормативно-правових документах - законах, указах Президента України та постановах Кабінету Міністрів.

Протягом цього року різко посилилися нападки на Галичину, на галицьких українців, їх історію, поведінку в політикумі та інше. Замовні пророки від історії, філософії та політології, недовчені і продажні журналісти, нашвидкуруч зліплені політики, політичні маргінали, вічно вчорашні борці за «дєло правое», а разом з ними галицькі хруні – посилили організований натиск на Галичину, застосовуючи найбрудніші епітети щодо її синів та дочок. До сонму цих галанівських нащадків і майстрів провокацій та оббріхування приєднуються також апологети «спільної колиски», адепти «слов’янської єдності», що знову почали вирячувати культуртрегерську місію щодо українців і до галичан, зокрема. Це зі сходу.

9 травня щороку має бути Днем Світової Скорботи за всіма загиблими і невинно убієнними. Це особливо стосується України, де загинуло багато мільйонів людей у часи панування імперіалістичних, авторитарно-терористичних, комуністичних та інших режимів, у т.ч. гітлерівського. Проте цього не сприймають наші безчесні законники.

На сторінках світової преси, у всіх ЗМІ звучить це прізвище з епітетом в додатку: українець-антисеміт. Що переслідували сіоністи на чолі з Візенталем і що переслідують тепер його спадкоємці?