політологія

На тлі політичного протистояння в Україні, яке було викликане відмовою нашого керівництва підписати Угоду про асоціацію з ЄС, особливого звучання набувають процеси європейської інтеграції інших постсоціалістичних країн, у яких виникли аналогічні з українськими проблеми, і які також опинилися на перетині інтересів Заходу та Росії.

На засіданні Ради безпеки Росії 22 липня президент Володимир Путін виступив із промовою, в якій значну частину присвятив подіям в Україні. Експерти відзначають, що ніяких доленосних заяв російський президент не зробив, проте у промові було кілька моментів, на які звернули увагу оглядачі.

Українці мають позбутися ілюзій щодо Євросоюзу (так само, як на сході нашої країни додихає ілюзія щодо «братерської» Московії) і, розраховуючи передовсім на самих себе, ще активніше взаємодіяти з США, країнами Скандинавії і східної Европи, а також Туреччиною із Грузією разом із кримськими татарами.

У травні вся Україна була обклеєна порошенківськими білбордами з дуже конкретними обіцянками. Наприклад: «Обери президента в першому турі. Зупини війну 25 травня !». Президента ми обрали так як і просив Порошенко, а чому війна не зупинилася у травні?

Трагедія з Боїнгом-777 абсолютно затьмарила одну з найважливіших подій війни України з Росією на Донбасі - в український полон потрапив рядовий Збройних Сил РФ Андрій Балобанов. Поява строковиків на Донбасі може означати лише одне - справи російських терористів на Донбасі дуже кепські, адже професіонали вже не рвуться туди помирати навіть за великі гроші...

«Нелюстровані менти і прокурори на місцях мстять нам за страх, якого вони натерпілись на Майдані та післямайданні часи. А на тих добровольців, що виживуть на фронті, в тилу на них заведені вже оперативні справи, готуються постанови на арешт. Не майте ілюзій. Оборона має бути кругова – проти москалів попереду і проти мусорів позаду» - проголосили на мітингу у Запоріжжі 11 липня 2014 року.

Україна мусить розпрощатися з міфом про допомогу Європи у заспокоєнні Росії. Дієвих санкцій стосовно Росії від Європи ми навряд чи дочекаємось. У той час, як ви слухаєте цю програму, на сході України продовжують гинути українські військові і цивільні. Росія розуміє свою безкарність.

Геннадій Друзенко — юрист, спеціаліст із європейського та конституційного права, перекладач, публіцист та активний громадський діяч. Широкій публіці Друзенко став відомим під час зимових подій на Євромайдані. 18 червня 2014 року його було призначено Урядовим уповноваженим з питань етнонаціональної політики.

У даному випадку знак питання у заголовку статті не означає, що маю сумнів щодо територіальної цілісності України. Навпаки, заважаючи на високий бойовий дух бійців Української армії, Національної гвардії та загонів територіальної самооборони, – приналежність Донбасу до України уже навіть не дискутується.

Крим номінально республіка автономного типу. Настільки автономного, що може утримуватися за кошти держбюджету Москви та її платників податків. Прагнення до федералізації у жителів Донецької і Луганської областей потрібно задовольнити шляхом федералізування цих двох окремо взятих областей.

Є ще одна дійова особа. Мільйони виборців, що проголосували 25 травня за Ляшка, Гриценка, Богомолець (сукупно 16% від числа що взяли участь у виборах). Сотні тисяч, що виходили взимку 2013-14 р.р. на демонстрації проти кримінального режиму Януковича. Десятки тисяч, що боролися на Майдані в лютому. Збройні тисячі у складі добровольчих батальйонів, що знаходяться сьогодні на Донбасі. Чого вони хочуть і що вони можуть?

Добре, що Росія показала на телеканалі «Россия-24» хоч один епізод про так звані переговори-консультації. Я б рекомендував подивитися цей матеріал двічі. Перший раз подивитися і послухати цих мудреців. Особливо зверніть увагу на фразу цього ватажка терористів Бородая і його спільника про те, що фіксується статус-кво на пересування військових в межах «республіки», і ніхто з протилежного стола, ні Кучма і хтось інший, не заперечив.

Комікс Анастасії Рожкової, який показує, що насправді у солдатів сторін, які зараз воюють між собою в Україні, спільний ворог і спільні проблеми — а воювати між собою їм ні за що.

Катастрофа Червоної армії 22 червня 1941 року відбулася, бо мала відбутися. Радянський союз готувався до атаки, а не до оборони, та й сам «радянський народ» не хотів воювати за комуністів. Звідси така кількість полонених і тих, хто перейшов на бік Німеччини. Навіть вражаюча військово-технічна перевага СРСР не змогла компенсувати небажання людей захищати червоний тоталітаризм...

Тому що це починає призводити до надзвичайних наслідків. Чи не час взагалі припинити газопостачання із РФ у Європу? Україна одразу б перетворилася з об'єкта геополітичних торгів – у суб'єкта нормальної міжнародної політики, з якою б усім довелося рахуватися.